Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112
Переглянути
41 результатів
Фільтри
Налаштування
collection.search.results.head
Документ Слов’янські топоніми на території Греції (етимологічний коментар). І(Кий, 2002) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr IvanovichДокумент Типология в семантике: ирано-славянские семасиологические встречи(«Астропринт», 2019) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr Ivanovich(uk) Статтю присвячено актуальній проблемі загальної семасіології — до слідженню феномена регулярності семантичного розвитку в лексиці мов двох груп індоєвропейської генетичної сім’ї. Підхід до аналізу семантики з позицій охоплення кількох лексико-семантичних систем дає досліднику повнішу картину поширення мовних явищ і міцний ґрунт для узагальнень. Особливо цікаві спостереження за лексикою мов, носії яких представля ють різні культури, в тому числі культури й традиції спілкування. Ти пологічні аналогії в семантиці комунікації етносів із різною культурою вказують або на типологію мовного мислення, або на реалізацію спільних семантичних закономірностей, що почали діяти ще за часів прамови, або на мовні контакти різного часу. За об’єкт спостережень взято лексику іранських і слов’янських мов, чий вокабулярій ще порівняно мало розроблений на предмет порівняльно семасіологічного опису й виділення типологічно спільних рис у кореляції базового та похідного значень. Попередні спостереження дають підстави виділити такі семасіологічні паралелі: 1) обіґрування ситуації знахідки дитини на дорозі як спосіб обдурити смерть, що переслідує новонаро джених у сім’ї; 2) наділення символічною значимістю зав’язки, вузла, що розуміються як договір, обітниця, клятва і пов’язують суб’єктів право вої ситуації; 3) зв’язок руки з поняттям допомоги (імовірно, також і в ритуальному смислі). Решта семасіологічних зустрічей: відображене в семантиці прагнення осмислити й описати об’єкти довкілля шляхом по рівняння їх із частинами людського тіла; збереження семантикою слідів архаїчного погляду на зв’язок членів роду через кров (сім’я —> рід = ‘.люди однієї крові’); перехід verba facere —> verba dicere; переносне вживання ді єслів із питомою семантикою ‘хитати, хилитати’як ‘ходити’, ‘гуляти’; реалізацію семантичної потенції позначати непотрібне через каритивний префікс і корінь зі значенням ‘діло’; зміна ‘мести’ —► ‘викрадати’ та ‘мес т и’—* ‘проганяти’ тощо.Документ Irano – Slavica: историко-словообразовательные параллели(«Астропринт», 2019) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.(uk) У статті наведені результати дослідження, присвяченого вивченню словотвору в іранських та слов’янських мовах у порівняльно-історичному аспекті. Завданням статті був зіставний аналіз іранських та слов’янських лексем, що мають спільні індоєвропейські корні, в синхронії та діахронії. В частності, розглядалась їх етимологія та особливості функціонування на сучасному етапі. У процесі дослідження було підтверджено гіпотезу про спільну індоєвропейську спадщину для словотвору двох груп мов (іранських і слов’янських). У той же час було знайдено докази наявності спільних іновацій доби слов’яно-іранських контактів. Було здійснено детальний аналіз прототипів і дериватів із виокремленням типологічно спільних і конкретно мовних особливостей дерівації. Методологія цього дослідження включала індуктивний та дедуктивний методи, а також метод контрастивного аналізу. Проаналізовані словотвірні паралелі та одержані висновки мають велике значення для порівняльно-історичного та загального мовознавства. Компаративістика оперує також типологічним орієнтиром: не завжди важлива тільки наявність морфологічно ідентичних і хронологічно близьких комплексів (послідовностей морфем) у двох близько споріднених мовах; важлива типологічна близькість процесів модифікації структури слова, коли для цього використовується той самий елемент. Це свідчить про потенційну можливість однакового розвитку групи близькоспоріднених одиниць різних мов. Перспектива у дослідженні цієї проблеми в різних групах індоєвропейських мов.Документ Заметки по лексической реконструкции. І(КОД, 2019) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr(uk) Дослідження присвячене проблемам реконструкції реліктових лексем, які були втрачені в апелятивному словнику,проте збереглися в ономастичному середовищі через його здатність консервувати мовну архаїку (лексичну, морфологічну). Будучи практично невичерпним ресурсом для досліджень із етимології та лінгвістичної реконструкції, ономастика (топонімія й антропонімія) постачає цінний матеріал, корисний не лише для відновлення елементів власного, питомого словника (і навіть цілих фрагментів генетичних гнізд) певної мови, ай для виділення найдавнішого лексичного прошарку, залишеного в ній іншою мовною культурою.Документ Буковинські етимології(Наукова думка, 2012) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.Документ Хорв. Корана и др.-рус. Корана, Карана: генезис и первоначальный ареал(КОД, 2018) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.(uk) Стаття має на меті етимологічний аналіз кількох структурно тотожних гідронімів, які локалізуються у двох частинах слов’янського мовного простору: маються на увазі хорв. Корана (річка у басейні Купи) і д.-рус. Корана, Карана (річка у басейні Дніпра). Погляди щодо їхньої етимології, які існують у науці, не мають опори в апелативній лексиці, що допомагає прив’язати топонім до словника певної мови та прояснює ономасіологію наведених гідронімів. Саме з цієї причини досить імовірна слов’янська етимологія проаналізованих лексем лишається гіпотезою, чия верифікація цілком залежить від уведення до наукового обігу раніш е невідомих свідчень слов’янського апелятивного вокабулярія. Ми пропонуємо нове пояснення цих річкових назв, а саме – як іранських лексем, які прийшли зі словника сармато-аланського населення Подунав’я (р-н Паннонії) і Наддніпрянщини, тобто обидва гідроніми консервують давні іранські форми, близькі до авест. karana- ‘кінець’, ‘межа, край, берег, сторона’, осет. k&ron ‘кінець, край, межа’ та ін., які сягають праіранського *karana-. Поява відповідної східноіранської форми в ареалі дніпровської (басейн Трубежу) і дунайської (басейн Купи) гідронімії цілковито пов’язана з просуванням сарматських племен з межиріччя Волги й Дону спочатку в Наддніпрянщину, а звідти – у Подунав’я. Таким чином, питання про примарність/секундарність двох ареалів вирішується на користь наддніпрянського як первісного, тоді як паннонський виявляється переселенським.Документ Склад ЛСГ «смерть, умирати»у «словарі української мови» Б. Д. Грінченка(2017) Жигора, Ірина Валеріївна; Жигора, Ирина Валерьевна; Zhyhora, I. V.(uk) У статті проаналізовано якісний склад лексико-семантичної групи «смерть, умирати» у «Словарі української мови» Б. Д. Грінченка з метою уточнення функціональної різниці одиниць цієї ЛСГ на хронологічному зрізі другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Пояснено складні випадки розвитку семантики шляхом звернення до методу типологічних паралелей методу пояснювальної трансформації семантики. Результати спостереження верифіковані використанням етимологічних студій для застосування в дослідженнях з історичної діалектної лексикології.Документ Праслов’янський шар в гідронімії Сербії, Хорватії, Боснії, Герцеговини та Чорногорії(Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2007) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.(uk) Стаття продовжує розпочатий автором раніше цикл публікацій, присвячений реконструкції та етимологічній інтерпретації праслов’янського гідронімного прошарку західної підгрупи південнослов’янських мов. Відновлення архаїчних слов’янських лексем і кваліфікація їх як елементів праслов’янського словника тут ґрунтується на принципах, викладених у попередній публікації.Документ До реконструкції та генетичної інтерпретації деяких слов’янських лексем(Донеччина, 2000) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.Документ Праславянские архаизмы в словаре украинских говоров Нижнего Поднепровья (этимологические заметки)(ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2017) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, O. I.(uk) 1. Реліктова діалектна лексика говірок нижньонаддніпрянського ареалу досі ще не достатньо висвітлена в етимологічному аспекті. Про це промовисто свідчить зміст дефініцій фундаментального «Етимологічного словника української мови», де відповідний матеріал часто або дістає кваліфікації «темне слово», «етимологія незрозуміла», або загалом відсутній. Між іншим, говірки Нижньої Наддніпрянщини багато в чому зберігають лексичну архаїку, втрачену в інших діалектних ареалах України (карпатський, поліський), які, будучи східнослов’янською діалектною периферією, традиційно мають зберігати численні старожитності словника. Зазначені говірки багато в чому переселенські, тому деякі слова, будучи «пересадженими» в нові умови (діалектне оточення), одержали тут нове життя, тоді як у первісному ареалі вони з різних причин були втрачені. 2. Звернення до багатств нижньонаддніпрянського діалектного вокабулярію допомагає заповнити деякі пробіли в реконструкції, етимологічній і ареальній характеристиці праслов’янської лексики. Йдеться про кілька можливостей, що з’являються при використанні зазначених діалектизмів: 1) виявлення реліктових лексем, які мають сепаратні зв’язки з арійським словником (коношок < псл. *konox- : ар. *kani̯asa-, корзо < псл. *kъrzъ : іран. *karźa-, бовж, бовжик < псл. *bъlžь : іран. *brǰi̯a-, друнак, друнко < псл. *drunakъ : іран. *drauna-); 2) реконструкція деяких праслов’янських лексичних інновацій та встановлення їхніх внутрішньослов’янських зв’язків (книпоть < *knipъtь, ґоркман, корчман < *kъrkmanъ); 3) уточнення географії деяких уже відомих праслов’янських лексем (ряха, ряхаться < *ręxa, *ręxati(sę), калдовник, галдовник < *kъldov-). 3. Інвентаризація питомого словника зазначених говірок – один із ключів до уточнення наших уявлень про праслов’янську діалектну карту.