Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112
Переглянути
637 результатів
Search Results
Документ Віртуалізація як фактор євроінтеграції освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Галета, Ярослав Володимирович; Габелко, Олена Миколаївна; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich; Habelko, Olena Mykolaivna(ua) Одним з факторів, що впливають на особистість, є виникнення нових агентів соціалізації, які виявляються у процесі інформаційної взаємодії. Тому дослідження даних чинників впливу на соціалізацію особистості, причин і наслідків змін, яким підлягає особистісна структура, виявляється досить перспективним. Вихідною і фундаментальною передумовою при розгляді проблеми соціалізації є теза про нерозривну взаємодію людини і суспільства. В сучасних умовах віртуальний простір може значно впливати на соціальні процеси, в тому числі, на соціалізацію у просторі сучасного суспільства. У статті досліджено особливості соціалізації особистості в умовах віртуалізації суспільства. Віртуальність виступає феноменом, який можна інтерпретувати не лише як результат занурення людини в інформаційне поле, але і як артефакт культури, створений під впливом інформації і такий, що відбиває формування нового типу комунікаційної взаємодії. Встановлено, що поняття «віртуальна ідентичність» і «мережева ідентичність» увійшли до наукового обігу близько двадцяти років тому, проте чіткі дефініції їх досі не вироблені. Як правило, ці терміни використовуються в декількох сенсах: як характеристика приналежності до співтовариства, основна діяльність особистостей, які входять до неї, пов’язана з комп’ютерними технологіями; як синонім багатофакторної, динамічної, мінливої ідентичності; як результат самопрезентації особистості в соціальних мережах, її віртуальний образ, «двійник» або «проєкт»; як самостійний суб’єкт, альтернативна ідентичність, що діє у віртуальному світі й має відмінні від реальної ідентичності характеристики. З’ясовано, що віртуалізація соціуму і становлення мережевої культури, з одного боку, ускладнюють, а з іншої – збагачують процес формування персональної ідентичності. Віртуальна реальність створює нові можливості для конструювання ідентичності, розширюючи кількість «інших», з якими взаємодіє людина. Мережева або віртуальна ідентичність не можуть розглядатися як самостійні сутності, як суб’єкти поведінки й діяльності, як альтернативи «реальної» персональної ідентичності. Це лише один з аспектів ідентичності, результат самопрезентації особистості у віртуальному просторі. (en) One of the factors affecting personality is the emergence of new agents of socialization, which are revealed in the process of information interaction. Therefore, the study of these factors of influence on the socialization of the individual, the causes and consequences of changes to which the personal structure is subject, turns out to be quite promising. The initial and fundamental prerequisite for considering the problem of socialization is the thesis about the inseparable interaction of man and society. In modern conditions, virtual space can significantly influence social processes, including socialization in the space of modern society. The article examines the peculiarities of the socialization of the individual in the conditions of the virtualization of society. Virtuality is a phenomenon that can be interpreted not only as a result of human immersion in the information field, but also as a cultural artifact created under the influence of information and reflecting the formation of a new type of communication interaction. It has been established that the concepts of "virtual identity" and "network identity" entered scientific circulation about twenty years ago, but their clear definitions have not yet been developed. As a rule, these terms are used in several senses: as a characteristic of belonging to a community, the main activity of individuals who are part of it is related to computer technologies; as a synonym of multifactorial, dynamic, changing identity; as a result of self-presentation of an individual in social networks, his virtual image, "double" or "project"; as an independent subject, an alternative identity that operates in the virtual world and has characteristics different from the real identity. It was found that the virtualization of society and the formation of network culture, on the one hand, complicate, and on the other hand, enrich the process of personal identity formation. Virtual reality creates new opportunities for identity construction, expanding the number of "others" with whom a person interacts. Network or virtual identity cannot be considered as independent entities, as subjects of behavior and activity, as alternatives to "real" personal identity. This is only one of the aspects of identity, the result of the self-presentation of the individual in the virtual space.Документ Реорганізація вищої освіти в Україні у 1917–1920 рр.(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Радул, Ольга Сергіївна; Мельничук, Костянтин Сергійович; Radul, Olha Serhiyivna; Melnychuk, Kostiantyn Serhiyovych(ua) Історія освіти в Україні, зокрема вищої, періоду 1917–1920 рр. є малодослідженою в сучасній історико-педагогічній науці. У цей час при владі перебували різні уряди, які представляли різні політичні сили, проте в галузі освіти всі вони дотримувалися соціалістичних ідей, проголошували демократичні принципи та сприяли розбудові національної школи, однак кожен з урядів робив і власні кроки у реорганізації вищої освіти. З’ясовано, що уряди Центральної Ради, Гетьманату й Директорії основний акцент робили на створенні українських університетів. У Києві (1917) та Кам’янець-Подільському (1918) виникають нові українські народні університети, які у 1918 р. отримали статус державних. Для підготовки вчителів українознавства для середніх шкіл створюється Педагогічна Академія (1917). Були спроби відкриття українських університетів у Полтаві та Ніжині у 1918 р., схвалювалися рішення про відкриття учительських інститутів для підготовки учителів (1919 р.). Раднарком спрямовує свою діяльність з реорганізації вищої освіти на демократизацію вищої школи, зокрема забезпечення її доступності всім верствам населення незалежно від статі (безкоштовність навчання, створення підготовчих курсів при закладах вищої освіти для тих, хто не мав середньої освіти), створення колегіальних органів управління закладами на місцях та органів внутрішнього управління у закладах вищої освіти (ради комісарів навчальних закладів, факультетських та вузівських рад і правлінь), скасування прав і привілеїв викладачів, заміщення кафедр за конкурсом тощо. З 1920 р. реорганізація вищої освіти полягала у створенні профільних інститутів на базі колишніх університетів – інститутів народної освіти, інститутів народного господарства, медичних інститутів. З’ясовано, що у зазначений історичний період все ж таки було більше декларацій, ніж практичних дій. (en) The history of education in Ukraine, in particular higher education, in the period of 1917–1920 is poorly studied in modern historical and pedagogical science. At that time, different governments, representing different political forces, were in power but when it came to education, they all adhered to socialist ideas, proclaimed democratic principles and contributed to the development of the national school. However, each of the governments also took its own steps to reorganize higher education. It has been found out that the governments of the Central Rada, the Hetmanate, and the Directory focused on the creation of Ukrainian universities. New Ukrainian People's Universities were established in Kyiv (1917) and Kamianets-Podilskyi (1918). Both were granted the state university status in 1918. The Pedagogical Academy was set up in 1917 to train the Ukrainian studies teachers for secondary schools. In 1918, there were made attempts to open Ukrainian universities in Poltava and Nizhyn, followed by the decisions to open teacher-training institutes in 1919. Radnarkom (the People Commissioners Council) directed its higher education reorganization activities towards democratization of higher education, in particular, ensuring its accessibility to all segments of the population regardless of gender, which implied free education, creation of preparatory courses at higher education institutions for those who did not get secondary education. They also created collegial managerial bodies at local institutions and internal managerial bodies like councils of educational institutions commissioners, faculty and university councils and boards in higher education institutions, sought to abolish the teachers’ rights and privileges and introduced competition based chair staff substation etc. Since 1920, the reorganization of higher education has consisted in the creation of one-field institutes out of former universities – institutes of public education, institutes of national economy and medical institutes. It was found that in this historical period there were still more declarations than practical actions.Документ Підготовки майбутніх учителів початкової школи до інноваційної діяльності(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia Mykolayivna(ua) У статті розкрито особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи до інноваційної діяльності в умовах закладу вищої освіти. Педагогічні інновації потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Інноваційна діяльність спонукає вчителя до розвитку творчості, креативності педагогічних працівників, створенню та поширенню новизни, оновленні способів фахової діяльності, інноваційної взаємодії з учасниками освітнього процесу, оригінальності педагогічного мислення та багато іншого. Вона є результатом найвищого ступеня креативності та творчості педагогів, яка проявляється у винахідництві нового, оригінального, нетрадиційного. Встановлено, що підготовка майбутніх вчителів початкових класів до інноваційної діяльності – це цілеспрямований процес озброєння студентів теоретичними знаннями, формування у них практичних, методичних, технологічних умінь, а також умінь планувати та реалізовувати педагогічні нововведення, спрямовані на підвищення якості освіти школярів. Необхідною особливістю успішності освіти є використання інноваційних методів навчання, включення до навчально-виховного процесу новітніх наукових знань, застосування стандартів якості освіти світового рівня. Ефективному формуванню готовності майбутніх вчителів до інноваційної діяльності сприяє спеціально розроблена система навчальних ситуацій творчого характеру та виділені нами основні компоненти творчої інноваційної діяльності: творче опрацювання науково-педагогічної літератури; творча підготовка доповідей з проблем інновацій; ділові ігри; творчі навчальні завдання; лекції-дискусії, лекції-діалоги, прес-конференції, круглі столи; проведення студентами експериментальної дослідницької роботи; робота у майстер-класах; вирішення різних педагогічних ситуацій; проведення мікроуроків; система неперервної педагогічної практики. До напрямів освіти на сучасному етапі розвитку належить його інформатизація, тому важливо вести цілеспрямовану роботу щодо впровадження та застосування інформаційних та комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі. (en) The article reveals the peculiarities of training future primary school teachers for innovative activities in the conditions of a higher education institution. Pedagogical innovations require fundamentally new methodical developments, a new quality of pedagogical innovation.The success of innovative activity assumes that the teacher is aware of the practical significance of various innovations in the education system not only on a professional level, but also on a personal level. Innovative activity encourages the teacher to develop creativity, creativity of pedagogical workers, creation and dissemination of novelty, renewal of methods of professional activity, innovative interaction with participants of the educational process, originality of pedagogical thinking and much more. It is the result of the highest degree of creativity and creativity of teachers, which is manifested in the invention of new, original, unconventional. It has been established that the preparation of future primary school teachers for innovative activities is a purposeful process of arming students with theoretical knowledge, forming practical, methodical, technological skills in them, as well as the ability to plan and implement pedagogical innovations aimed at improving the quality of schoolchildren's education. A necessary feature of successful education is the use of innovative teaching methods, the inclusion of the latest scientific knowledge in the educational process, and the application of world-class education quality standards. Effective formation of the readiness of future teachers for innovative activity is facilitated by a specially developed system of educational situations of a creative nature and the main components of creative innovative activity that we have highlighted: creative processing of scientific and pedagogical literature; creative preparation of reports on innovation issues; business games; creative educational tasks; lectures-discussions, lectures-dialogues, press conferences, round tables; conducting experimental research work by students; work in master classes; solving various pedagogical situations; conducting micro-lessons; system of continuous pedagogical practice. The directions of education at the current stage of development include its informatization, therefore it is important to conduct purposeful work on the introduction and use of information and communication technologies in the educational process.Документ Дослідницька діяльність дітей дошкільного віку в процесі конструювання(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Котелянець, Наталка Валеріївна; Kotelianets, Natalka Valeriivna(ua) У статті розкрито проблему особливостей дослідницької діяльності дітей дошкільного віку в процесі конструювання. На основі аналізу досліджень визначено, що дитяче експериментування є активною перетворюючою діяльністю дітей, яка істотно змінює об’єкти дослідження. Мотивом експериментування є отримання дитиною нових знань та відомостей про об’єкт. При цьому у дошкільників яскраво виражена дослідницька активність, яка є основою експериментування. В процесі дитячого експериментування створюються умови для прояву дітьми власної ініціативи, самостійності та творчості. Експериментування виступає засобом, що допомагає дитині опанувати самостійно певну дослідницьку діяльність. Саме в експериментуванні відпрацьовуються механізми дослідницької активності. Показано, що експериментування являє собою діяльність, яка спрямована на вивчення та перетворення навколишньої дійсності, в результаті якої суб’єкт може пізнати властивості та зв’язки об’єктів, які при безпосередньому сприйнятті не доступні. Виокремлено основні характеристики дитячого експериментування, виділено методи організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку в процесі конструювання. Основна увага зосереджується на процесі конструювання як потенціалу розвитку пізнавально-дослідницької діяльності дітей дошкільного віку. Важливою умовою розвитку пізнавально-дослідних здібностей дітей дошкільного віку з конструювання визначено оснащення розвиваючого середовища в групі. Окреслені головні критерії конструктивної діяльності в пізнавально-дослідницькій роботі : оригінальність ( здатність знаходити незвичайні, несподівані рішення ); гнучкість ( здатність використовувати різноманітні стратегії рішення ); продуктивність ( здатність генерувати велику кількість ідей ); розробленість ( здатність до опрацювання ідеї, насиченості придуманого зображення з подробицями та деталями ). Подальші дослідження будуть спрямовані на розробку методичних рекомендацій щодо застосування дослідницької діяльності в процесі конструювання в навчально-виховному процесі закладу дошкільної освіти. (en) The article reveals the problem of peculiarities of preschool children’s research activity during construction process. Basing on the research analysis, it was determined that children’s experimentation is children’s active transformative activity, which significantly changes the objects of research. The motive of experimentation is the child’s acquisition of new knowledge and information about the object. At the same time, preschoolers have a pronounced research activity, which is the basis of experimentation. During children’s experimentation, conditions are created for children to show their own initiative, independence and creativity. Experimentation is a means that helps a child to master a certain research activity independently. It is in experimentation that the mechanisms of research activity are worked out. It is shown that experimentation is an activity aimed at studying and transforming the surrounding reality, as a result of which the subject can learn the properties and connections of objects that are not available with direct perception. The main characteristics of children’s experimentation are singled out, the methods of organization of preschool children’s research activity during construction process are highlighted. The main attention is focused on the process of construction as a potential for the development of preschool children’s cognitive - research activities. An important condition for the development of preschool children’s cognitive and research abilities is the equipping of the developing environment in the group. The main criteria of constructive activity in cognitive research work are outlined : originality ( ability to find unusual, unexpected solutions ); flexibility ( ability to use various decision strategies ); productivity ( ability to generate a large number of ideas ); development ( ability to develop an idea, saturation of an invented image with details and details ). Further research will be aimed at development of methodological recommendations for the usage of research activities during construction process in educational process of a preschool education institution.Документ Генеза поняття медіаграмотності у ХХ-ХХІ столітті(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Прибора, Тетяна Олександрівна; Куліш, Марина Миколаївна; Prybora, Tetyana Olexandrivna; Kulish, Maryna Mykolaivna(ua) Сучасний світ тісно взаємодіє з кіберсередовищем. Фактично, більшість населення Європи кожен день живуть як мінімум у двох світах: реальному і віртуальному. Діти вже з дошкільного віку залучаються до онлайн-середовища, тому важливо, щоб сучасні освітні заклади були готові до впровадження медіаосвіти і формування медіаграмотності молоді. Стаття присвячення генезі поняття медіаграмотності протягом ХХ – ХХІ століття. У ній прослідковується як удосконалення засобів масової інформації, провело до поступової відозміни поняття медіаграмотності: від вміння сприймати інформацію через різні медіа до навичок і знань, які дозволяють людям безпечно та ефективно користуватися різними медійними ресурсами. Кожне поняття, яке використовувалося протягом ХХ–ХХІ ст. співвідносимо з 12 загальними ознаками медіаграмотності : вміння критично оцінювати інформацію, отриману через ЗМІ, та визначати її надійність та правдивість; здатність розуміти різні жанри ЗМІ та аналізувати їхній зміст та структуру; знання та розуміння основних медіатехнологій та здатність використовувати їх для вирішення різних завдань; вміння створювати та розповсюджувати інформацію з використанням ЗМІ та медіатехнологій; здатність спілкуватися та взаємодіяти у віртуальному просторі, дотримуючись етичних та моральних принципів; знання та повага до культурних та етичних норм, пов’язаних з використанням ЗМІ та медіатехнологій, розуміння культурних відмінностей та відмінностей між людьми та групами у різних культурних контекстах, уміння адаптуватися до них при використанні медіа; вміння адаптуватися до нових технологій і умов використання медіа, що змінюються; здатність працювати в команді за допомогою медіатехнологій для спільної роботи над проєктами; вміння орієнтуватися в інформаційному просторі та шукати необхідну інформацію з використанням різних джерел; знання та розуміння правових норм щодо, використання ЗМІ та медіатехнологій; здатність висловлювати свої думки та ідеї з використанням різних медіатехнологій та інструментів; готовність до постійного навчання та вдосконалення своїх медіаграмотних умінь. І вже на цій основі говоримо про його актуальність. Визначення поняття медіаграмотності не може бути сталим, оскільки швидкими темпами удосконалюється інформаційний простір, тож еволюція поняття медіаграмотності закономірна. У статті робиться спроба удосконалити зміст медіаграмотності відповідно до сучасних реалій. Під медіаграмотністю розуміємо сукупність знань, умінь і навичок з критичної, емпатійної, усвідомленої оцінки інформації та творчого створення власного суспільно корисного контенту. (en) Nowadays the world deeply interacts with the cyberspace. Actually, most of the European population every day live in both worlds: real and virtual. Since the pre-school age children get involved in virtual environment therefore it is very important that contemporary educational establishments should be ready to introduce media education and schoolchildren media literacy formation. The article presents the review of media literacy genesis in the 20–21st centuries. It traces how the development of mass media led to gradual change in the concept of media literacy i.e. from the ability to perceive information via different media to skills and knowledge enabling people safely and efficiently use different media resources. Each concept used throughout the 20–21st centuries is brought into correlation with 12 general distinctive features of media literacy namely the ability to critically estimate information obtained from the media and assess its veracity and credibility; the ability to understand different mass media genres, analyse their contents and structure; the awareness and understanding of the basic media technologies and the ability to use them to complete certain tasks; the ability to create and spread information using different mass media and media technologies; the ability to communicate and interact in virtual space keeping to ethical and moral principles; the knowledge of and respect to cultural and ethical norms of using mass media and media technologies, awareness of cultural differences and the differences between people and groups in different cultural contexts and the ability to adapt to them while using media; the adaptability to changing media technologies and media use conditions; the teamwork and co-working skills to jointly work on projects with the help of media technologies; the ability to orient in the information space and search for necessary information from different sources; the awareness and understanding of legal terms and conditions of using mass media and media technologies; the knowhow to share one’s own ideas and opinions applying diverse media technologies and tools; the willingness to constantly learn and improve one’s own media literacy skills. Based on this the topicality of the issue is well-grounded. Due to the rapid development of the information space it is quite natural that the concept of media literacy is evolving as well making the definition of this concept fluent and not stable. The article presents an attempt to bring the contents of media literacy in accordance with the modern reality. Media literacy is viewed as the complex of knowledge and skill of critical, empathic and aware information assessment and the creation of one’s own useful for the public content.Документ Інноваційна діяльность вчителя початкових класів(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia Mykolayivna(ua) У статті зроблено спробу розкрити основні моменти інноваційної діяльності вчителя початкових класів. Нововведення у початкових класах спрямовані на підвищення якості виховання та освіти молодших школярів. У різні періоди свого становлення ці новоутворення мають різні цілі, завдання, зміст, прояв. До сучасних педагогів висуваються нові вимоги, серед яких обов'язковим є застосування ними інноваційних методик та технологій. Вчителі постають перед вибором ефективних засобів здійснення інноваційних педагогічних ідей у початковій школі. Вчитель вже не є джерелом інформації : учні самостійно здобувають знання та перевіряють їх на практиці. У початковій школі у розвитку інновацій виділяються такі напрями : створення нових типів шкіл з метою індивідуалізації та диференціації навчання; акцентування уваги на дисциплінах естетичного циклу; створення та впровадження нових навчальних курсів, зміна змісту освіти; велику увагу приділяється формуванню екологічної культури; розробка підручників, навчально-методичних посібників, програм; використання інноваційних технологій, методик; створення експериментальних майданчиків, класів; впровадження у освітній процес комп'ютерних технологій. Інноваційна діяльність у початковій школі включає технічні, навчальні та позанавчальні інновації. У зв'язку з оновленням та новим змістом освіти виділяють методико-орієнтовані та проблемно орієнтовані інноваційні процеси. Сучасні умови життя диктують впровадження в освітній процес школи інновацій, що у свою чергу є найважливішою якістю професійного педагога, завдяки якому можна досягти високого рівня педагогічної майстерності. Впровадження інновації у початкову школу сприяє підвищенню мотивації у молодших школярів до навчання, оновлення технологій освіти, покращенню якості освітніх послуг, виконання суспільного замовлення. (en) An attempt is made in the article to reveal the main points of the innovative activity of the primary school teacher. Innovations in primary classes are aimed at improving the quality of upbringing and education of younger schoolchildren. At different periods of their formation, these neoplasms have different goals, tasks, content, and manifestation. New demands are placed on modern teachers, among which their use of innovative methods and technologies is mandatory. Teachers are faced with the choice of effective means of implementing innovative pedagogical ideas in primary school. The teacher is no longer a source of information: students independently acquire knowledge and test it in practice. The following directions are distinguished in the development of innovations in elementary school: creation of new types of schools for the purpose of individualization and differentiation of education; emphasis on the disciplines of the aesthetic cycle; creation and implementation of new educational courses, changing the content of education; great attention is paid to the formation of ecological culture; development of textbooks, training manuals, programs; use of innovative technologies, methods; creation of experimental sites, classes; introduction of computer technologies into the educational process. Innovative activity in primary school includes technical, educational and extracurricular innovations. In connection with the renewal and new content of education, method-oriented and problem-oriented innovative processes are distinguished. Modern living conditions dictate the introduction of innovations into the educational process of the school, which in turn is the most important quality of a professional teacher, thanks to which it is possible to achieve a high level of pedagogical skill. The introduction of innovation in primary school helps to increase the motivation of younger schoolchildren to study, to update education technologies, to improve the quality of educational services, and to fulfill public orders.Документ Теоретичні засади формування цифрової компетентності в контексті інформаційної, бібліотечної та архівної справи(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Галета, Ярослав Володимирович; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich(ua) У статті розглянуто теоретичні аспекти формування цифрової компетентності майбутніх фахівців в галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи. Цифрова компетентність є однією з ключових складових професійної підготовки сучасних спеціалістів, адже їхня діяльність значною мірою залежить від уміння ефективно використовувати інформаційно-комунікаційні технології. Визначено основні компоненти цифрової компетентності, такі як інформаційна грамотність, здатність до ефективного пошуку, зберігання та обробки інформації, а також навички використання спеціалізованого програмного забезпечення. Проаналізовано сучасні підходи до розвитку цифрової компетентності в освітньому процесі, зокрема через інтеграцію цифрових технологій у навчальні програми та практичні заняття. Окремо розглянуто виклики, пов’язані з впровадженням цифрової освіти, та можливі шляхи їх подолання. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення навчальних програм підготовки бакалаврів в галузі інформаційної, бібліотечної та архівної справи.Цифрова грамотність передбачає здатність розуміти, використовувати та оцінювати інформацію за допомогою цифрових інструментів, а також застосовувати нові знання, отримані в цифровому середовищі. Цифрова компетентність включає : вміння знаходити, аналізувати, обробляти та використовувати інформацію; навички онлайн-комунікації; базові знання програмування для створення програм, що спрощують діловодство; здатність захищати персональні дані, інформацію та комп’ютерні пристрої від загроз; а також вміння налаштовувати техніку під свої потреби та вирішувати технічні проблеми. Робота має на меті розробити теоретико-методичні засади для формування цифрової компетентності фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи. На основі аналізу сучасних трендів у розвитку цифрових технологій та вимог до професійної діяльності фахівців інформаційної, бібліотечної та архівної справи, запропоновано модель формування цифрової компетентності, яка може бути використана для розробки навчальних програм та курсів підвищення кваліфікації. (en) The article examines the theoretical aspects of the formation of digital competence of future specialists in the field of information, library and archival affairs. Digital competence is one of the key components of the professional training of modern specialists, because their activities largely depend on the ability to effectively use information and communication technologies. The main components of digital competence are defined, such as information literacy, the ability to effectively search, store and process information, as well as skills in using specialized software. Modern approaches to the development of digital competence in the educational process are analyzed, in particular, through the integration of digital technologies into educational programs and practical classes. Challenges related to the implementation of digital education and possible ways to overcome them are considered separately. The results of the research can be used to improve educational programs for bachelors in the field of information, library and archival affairs. Digital literacy involves the ability to understand, use and evaluate information using digital tools, and to apply new knowledge gained in a digital environment. Digital competence includes: the ability to find, analyze, process and use information; online communication skills; basic knowledge of programming to create programs that simplify office management; the ability to protect personal data, information and computer devices from threats; as well as the ability to adjust equipment to your needs and solve technical problems. The aim of the work is to develop theoretical and methodological foundations for the formation of digital competence of specialists in information, library and archival affairs. Based on the analysis of modern trends in the development of digital technologies and the requirements for the professional activity of specialists in information, library and archival affairs, a model of the formation of digital competence is proposed, which can be used for the development of training programs and advanced training courses.Документ Школа мистецтв : менеджмент та маркетинг(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Галета, Ярослав Володимирович; Спінул, Ігор Васильович; Окольнича, Тетяна Володимирівна; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich; Spinul, Ihor Vasylyovych; Okolnycha, Tetiana Volodymyrivna(ua) На даний час завдяки зміні соціально-економічного та соціокультурного розвитку України виникає потреба пошуку нових методів та прийомів управління у мистецькій освіті. Слід зазначити, що ці позиції мають передусім педагогічну основу. До того ж названі складові, які відіграють важливу роль в практиці управління, значною мірою повинні мати нерозривну єдність. У статті розглядаються теоретичні аспекти проблеми управління школою мистецтв. Характеризується менеджмент як галузь наукового знання і перспективний тип управління освітніми установами у сфері культури і мистецтва; а також низка управлінських проблем школи: стратегічне планування, якість освіти і управління персоналом. Через різноманітність джерел фінансування освітніх установ відбувається постійне розширення комплексу маркетингу більшості організацій системи освіти. Обмеженість можливостей місцевих та державного бюджетів сприяє інтенсивному розвитку маркетингу платних освітніх послуг на споживчому ринку та ринку організацій, а також маркетингу обміну зі спонсорами та політиками. Різноманітність видів, технологій та ринків освіти дозволяє використовувати весь арсенал засобів та методів комплексу маркетингу у цій сфері. У статті розглянуто сутність маркетингу в галузі освіти. Наведено короткий огляд проблематики маркетингу освітніх установ та освітніх послуг. Маркетинг у галузі освіти розглядається як філософія, стратегія та тактика відносин та взаємодій споживачів, виробників та продуктів освітніх послуг в умовах ринку, вільного вибору пріоритетів та дій з усіх боків. Аналізуються шляхи, спрямовані на перехід школи мистецтв до режиму інноваційного розвитку, розширення сфери додаткових освітніх послуг, реалізацію творчих проектів. Стаття адресується керівникам освітніх установ у галузі культури і мистецтва, студентам і викладачам закладів вищої освіти і коледжів. Встановлено, що проблема якості освіти пов'язана з довготривалою стратегією розвитку школи і спрямована на створення системи менеджменту якості освітніх послуг, що вимагаються замовниками. Основні напрями діяльності із забезпеченню якості освіти полягають у вдосконаленні процесів цілепокладання; у оновленні змісту освіти; у створенні системи моніторинга; у розвитку кадрового потенціалу співробітників; у організації освітнього середовища відповідно до сучасних вимог. (en) Currently, due to changes in the socio-economic and socio-cultural development of Ukraine, there is a need to find new management methods and techniques in art education. It should be noted that these positions have primarily a pedagogical basis. In addition, the named components, which play an important role in the practice of management, should largely have an inseparable unity. The article deals with the theoretical aspects of the problem of art school management. Management is characterized as a branch of scientific knowledge and a promising type of management of educational institutions in the field of culture and art; as well as a number of management problems of the school: strategic planning, quality of education and personnel management. Due to the variety of sources of funding of educational institutions, there is a constant expansion of the marketing complex of most organizations of the education system. Limited opportunities of local and state budgets contribute to the intensive development of marketing of paid educational services in the consumer market and the market of organizations, as well as marketing of exchange with sponsors and politicians. The variety of types, technologies and markets of education allows you to use the entire arsenal of means and methods of the marketing complex in this area. The article examines the essence of marketing in the field of education. A brief overview of the marketing of educational institutions and educational services is given. Marketing in the field of education is considered as a philosophy, strategy and tactics of relations and interactions of consumers, producers and products of educational services in market conditions, free choice of priorities and actions from all sides. Ways aimed at transitioning the art school to the mode of innovative development, expanding the scope of additional educational services, and implementing creative projects are analyzed. The article is addressed to heads of educational institutions in the field of culture and art, students and teachers of pedagogical institutions of higher education and colleges. It was established that the problem of the quality of education is related to the long-term strategy of the school's development and is aimed at creating a quality management system for educational services required by customers. The main areas of activity to ensure the quality of education are the improvement of goal-setting processes; in updating the content of education; in creating a monitoring system; in the development of personnel potential of employees; in the organization of the educational environment in accordance with modern requirements.Документ Естетичне виховання засобами природи в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Радул, Ольга Сергіївна; Ткаченко, Ольга Михайлівна; Radul, Olga Serhiyivna; Tkachenko, Olga Mikhailivna(ua) У статті висвітлено погляди В. О. Сухомлинського на естетичне виховання учнів засобами природи. У педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського естетичне виховання посідає вагоме місце. Доведено, що особливого значення естетичному вихованню педагог надавав у молодшому шкільному віці. Саме на цьому періоді життя естетичні почуття посідають своєрідне місце у духовному житті. Краса природи є першою і найдоступнішою людині. Сприйнятливість до природи є особливістю дитячого віку. Природа є світом, що оточує людину в дитинстві, вона є наочним мірилом цінностей, джерелом багатства. Важливо вчасно допомогти дитині побачити світ навколо себе, переживши естетичні почуття. Виховання природою здійснювалось педагогом у «школі під голубим небом», яка відкривала перед дітьми вікно у світ завдяки урокам мислення, милування, дивування природними об’єктами і явищами, мандрівками у поле, на берег ставка, в сад, на високий курган, у ліс. Встановлено, що в естетичному вихованні важливо навчити вмінню правильно бачити й чути навколишній світ, що означає формувати смак до естетичного у природі та в житті загалом. Виходячи з того, що дитина за своєю природою є допитливим дослідником, відкривачем світу, педагог прагнув, щоб перед дітьми відкрився навколишній світ у живих фарбах, яскравих образах, трепетних звуках. Для осмислення молодшими школярами навколишнього потрібно багато часу й сил, а тому серед природи їм треба дати можливість послухати, подивитися, відчути. Показано, що педагог навчав дітей описувати кольори та відтінки образу, сприйнятого раніше лише за допомогою слуху. Краса навколишнього світу є джерелом натхнення для дітей. В. О. Сухомлинський навчав дітей у такій послідовності : спочатку побачити й відчути, потім назвати, передати словом, написати оповідання, вірш чи казку. Естетична творча діяльність учнів Павлиської школи спрямовувалася на охорону природи, прикрашання землі власною працею, озеленення території школи, створення куточків краси, алей, квітників. Засобом залучення молодших школярів до неповторної краси рідного краю були свята, які організовувалися у школі та спрямовувалися на розвиток у дітей здатності дорожити живим і прекрасним. (en) The article highlights the views of V. O. Sukhomlynskyi on the aesthetic education of students using nature. In the pedagogical heritage of V. O. Sukhomlynskyi, aesthetic education occupies an important place. It has been proven that the teacher attached special importance to aesthetic education in elementary school age. It is during this period of life that aesthetic feelings occupy a special place in spiritual life. The beauty of nature is the first and most accessible to man. Sensitivity to nature is a feature of childhood. Nature is the world that surrounds a person in childhood, it is a visual measure of values, a source of wealth. It is important to help the child to see the world around him in time, having experienced aesthetic feelings. Education in nature was carried out by a teacher in the "school under the blue sky", which opened a window to the world for children thanks to lessons in thinking, admiring, marveling at natural objects and phenomena, trips to the field, to the shore of the pond, to the garden, to a high mound, to the forest. It has been established that in aesthetic education it is important to teach the ability to see and hear the surrounding world correctly, which means forming a taste for the aesthetic in nature and in life in general. Based on the fact that a child is by nature an inquisitive researcher, a world discoverer, the teacher wanted the children to see the world around them in vivid colors, bright images, and thrilling sounds. It takes a lot of time and effort for younger schoolchildren to understand the environment, and therefore they should be given the opportunity to listen, see, and feel in the midst of nature. It is shown that the teacher taught children to describe the colors and shades of an image perceived earlier only by hearing. The beauty of the surrounding world is a source of inspiration for children. V. O. Sukhomlynskyi taught children in the following sequence: first to see and feel, then to name, to convey in words, to write a story, a poem or a fairy tale. The aesthetic creative activity of students of the Pavlyshka School was aimed at protecting nature, beautifying the earth with their own work, landscaping the school territory, creating beauty spots, alleys, and flower gardens. The means of attracting younger schoolchildren to the unique beauty of their native land were the holidays, which were organized at the school and aimed at developing children's ability to appreciate the living and beautiful.Документ Технологія підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia Mykolayivna(ua) Інтегрування українського суспільства до загальноєвропейського простору освіти, постійні інноваційні зміни на ринку працевлаштування потребують при підготовці майбутніх фахівців у вищій школі оновлення традиційних підходів та моніторингового впровадження ефективних заходів здійснюваних в освітній галузі. Інноваційна діяльність спонукає вчителя до розвитку творчості, креативності педагогічних працівників, створенню та поширенню новизни, оновленні способів фахової діяльності, новаційної взаємодії з учасниками освітнього процесу, оригінальності педагогічного мислення та багато іншого. Вона є результатом найвищого ступеня креативності та творчості педагогів, яка проявляється у винахідництві нового, оригінального, нетрадиційного. У статті обґрунтовано технологію підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності. Професійну підготовку вчителя початкової школи до іноваційно-педагогічної діяльності розглянуто як процес формування професійної готовності, що забезпечує формування в особистості теоретичних знань, практичних умінь і навичок, необхідних для професійної діяльності. Результатом професійно-педагогічної підготовки виступає становлення майбутнього вчителя початкової школи як суб’єкта інноваційної діяльності, у якого буде сформовано комплекс особистісних та професійних характеристик, спрямованих на успішне впровадження реформи освіти. Вчитель початкових класів, готовий до інноваційної діяльності, характеризується відповідною мотивацією, знаннями інтеграційних процесів, умінням застосовувати відомі технології та вдосконалювати їх. Виходячи з вище сказаного, нами виділено: когнітивний, професійно-практичний та рефлексивно-оцінний етапи технології підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності. Розглянута технологія дозволили нам відобразити найбільш суттєві теоретичні та практичні аспекти професійноособистісної підготовки майбутнього вчителя початкової школи до інноваційної діяльності. Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо в обґрунтуванні шляхів удосконалення підготовки майбутніх учителів початкової школи до інноваційної професійної діяльності в умовах дистанційного навчання. (en) The integration of Ukrainian society into the pan-European space of education, constant innovative changes in the employment market require, in the preparation of future specialists in higher education, the renewal of traditional approaches and the monitoring of the implementation of effective measures implemented in the educational sector. Innovative activity encourages the teacher to develop creativity, creativity of pedagogical workers, creation and dissemination of novelty, renewal of methods of professional activity, innovative interaction with participants of the educational process, originality of pedagogical thinking and much more. It is the result of the highest degree of creativity and creativity of teachers, which is manifested in the invention of new, original, unconventional. The article substantiates the technology of training future primary school teachers for innovative activities. The professional training of a primary school teacher for innovative pedagogical activity is considered as a process of formation of professional readiness, which ensures the formation of theoretical knowledge, practical abilities and skills necessary for professional activity in the individual. The result of professional and pedagogical training is the formation of the future primary school teacher as a subject of innovative activity, who will have a set of personal and professional characteristics aimed at the successful implementation of education reform. A primary school teacher, ready for innovative activities, is characterized by appropriate motivation, knowledge of integration processes, the ability to apply known technologies and improve them. Based on the above, we have highlighted: cognitive, professional-practical and reflective-evaluative stages of the technology of training a future primary school teacher for innovative activities. The considered technology allowed us to reflect the most essential theoretical and practical aspects of the professional and personal training of the future primary school teacher for innovative activities. We see the prospects for further research directly in the substantiation of ways to improve the training of future primary school teachers for innovative professional activity in the conditions of distance learning.