eCUSUIR - Electronic Central Ukrainian State University Institutional RepositoryВітаємо на сторінках інституційного репозитарію (архіву) наукових публікацій Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка. Електронний архів містить у відкритому доступі публікації викладачів та співробітників університету, матеріали доповідей та конференцій, навчально-методичні книги та інші видання ЦДУ ім. В. Винниченка. Про eCUSUIRПолітики eCUSUIR Інструкція з реєстрації ISSN 2518-1289 |
Нові надходження
Битва за Дніпро : дискусійні аспекти протистояння Червоної армії і Вермахту влітку 1943 – навесні 1944 року
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Чорний, Олександр Васильович; Chornyi, Oleksandr
(ua) Битва за Дніпро у роки Другої світової війни стала однією з найтриваліших кампаній у протистоянні Червоної армії і Вермахту на Східному фронті та найменш вивченою в радянській і сучасній українській історичній науці, що й досі визначає її актуальною та дискусійною проблемою. У пропонованій публікації на тлі радянських та пострадянських уявлень про битву за Дніпро автор показав її найбільш дискусійні моменти та стереотипні судження стосовно подолання Червоною армією дніпровського рубежу, які зафіксовані в науковій, навчальній та публіцистичній літературі. Дослідник наголосив, що хронологія та географія битви в радянській історіографії війни з ідеологічних та пропагандистських міркувань були значно скорочені, аби загнати її результати і наслідки у тінь перемог під Сталінградом і на Курському виступі. Це позначилося на характері дослідницьких реконструкцій подій на Дніпрі і в епоху СРСР і значною мірою вплинуло на історіографічний процес у межах окресленої проблеми в українській історичній науці після 1991 р. Торкаючись найбільш стереотипних суджень про битву за Дніпро, насамперед оцінок драматичних і трагічних подій на Букринському плацдармі у вересні-жовтні 1943 р., суджень стосовно «святкових» боїв за Київ у листопаді 1943 р., уявлень про радянські втрати на Дніпрі, автор пояснив природу їх появи в історіографії проблеми, з’ясував, наскільки вони відповідають об’єктивному вивченню битви за Дніпро та визначенню її місця і значення у межах Другої світової війни.
(en) The battle of the Dnieper during World War II became one of the longest campaigns in the confrontation between the Red Army and the Wehrmacht on the Eastern Front and the least studied in Soviet and modern Ukrainian historical science, which still defines it as an actual and debatable problem. Taking into account Soviet and post-Soviet ideas about the battle of the Dnieper, the offered publication shows its most controversial moments and stereotypical judgments regarding the overcoming of the Dnieper front by the Red Army, which are recorded in scientific, educational and journalistic literature. The author of this publication emphasized that the chronology and geography of the battle in the Soviet historiography of the war were significantly shortened for ideological and propaganda reasons to hide its results and consequences into the shadow of the victories at Stalingrad and the Kursk Bulge. This affected the character of research reconstructions of events on the Dnieper also in the era of the USSR, and to a large extent influenced the historiographical process within the framework of the outlined problem in Ukrainian historical science after 1991. Considering the most stereotypical judgments about the battle of the Dnieper, first of all – assessments of the dramatic and tragic events at the Bukryn bridgehead in September–October 1943, judgments regarding the “celebratory” battles for Kyiv in November 1943, ideas about Soviet losses on the Dnieper, the researcher explained the nature of their appearance in the historiography of the problem, found out how they correspond to the objective study of the battle of the Dnieper and the determination of its place and significance within the framework of World War II.
Тема війни та військова таємниця в розпорядчій документації радянських цензурних органів 1920–1940-х років
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Позднякова, Інна Сергіївна; Pozdniakova, Inna
(ua) Метою дослідження є висвітлення особливостей охорони військової таємниці та відображення воєнної тематики в матеріалах радянських органів, які виконували функцію політичного контролю за інформаційними потоками протягом 1920–1940-х років. Задля досягнення поставленої мети застосовано метод джерелознавчого аналізу, історико-генетичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний та аналітичний методи. Доведено, що цензура була одним з основних засобів політико-ідеологічного контролю в СРСР. З’ясовано, що нормативна база, якою керувалися цензори у своїй роботі, була досить широкою, однак найбільше значення мали спеціальні переліки заборонених для публікації тем, зміст яких указує на політичний характер радянської цензури у цілому. Розглянуто зміст та підходи до упорядкування переліків відомостей, які не підлягали оприлюдненню. Доведено, що список таємниць державні структури розробляли під керівництвом партії. Зазначено, що роки Другої світової війни є особливим періодом в історії радянської цензури, адже в умовах війни охорона державної та військової таємниць набула величезного значення. Аналіз наказів Головліту, які доповнювали та роз'яснювали зміст «Переліку відомостей, що становлять військову та державну таємницю, на воєнний час», дав змогу простежити механізми дозування та висвітлення в потрібному контексті інформації про події на фронті та в тилу. Установлено, що під керівництвом партії система займалась як забезпеченням захисту військових таємниць, так і приховуванням масштабів воєнних катастроф і прорахунків радянського військового командування. Після завершення війни інституції радянської цензури брали активну участь у створенні міфу про «Велику Вітчизняну війну». Архівні матеріали підтверджують, що з бібліотек вилучалася література, яка суперечила сталінським оцінкам війни. Вилучення «небажаної» літератури було складовою частиною процесу насадження сталінської воєнної доктрини й мало підготувати підґрунтя для міфологізації подій німецько-радянської та Другої світової війни в СРСР.
(en) The study aims to highlight the peculiarities of military secret protection and the reflection of military topics in the materials of Soviet bodies that performed the function of political control over information flows during the 1920s–1940s. To achieve the set goal, the method of source analysis, as well as historical-genetic, problemchronological, retrospective and analytical methods, was applied. It has been proven that censorship was one of the main means of political and ideological control in the USSR. It has been found that the regulatory framework that the censors used in their work was quite broad, but the most important were the special lists of topics prohibited for publication, the content of which indicates the political nature of Soviet censorship as a whole. The content and approaches to organizing lists of information that were not subject to publication have been considered. It has been proven that the list of secrets was developed by state structures under the party leadership. The years of World War II are noted as a special period in the history of Soviet censorship because the protection of state and military secrets became extremely important in wartime conditions. The analysis of Holovlit's orders, which supplemented and clarified the content of the "List of Information Constituting a Military and State Secret for Wartime", made it possible to trace the mechanisms of dosing and coverage of information about events at the front and in the rear in the appropriate context. It has been established that, under the party leadership, the system was engaged in ensuring the protection of military secrets and concealing the scale of military disasters and miscalculations of the Soviet military command. After the end of the war, Soviet censorship institutions took an active part in creating the myth of the "Great Patriotic War". Archival materials confirm that literature that contradicted Stalin's assessment of the war was removed from libraries. The removal of "unwanted" literature was part of instilling Stalin's military doctrine and preparing the ground for mythologizing the events of the German-Soviet War and World War II in the USSR.
Бойові дії під Харковом у травні 1942 року на сторінках пропагандистської преси окупованих українських територій
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Грінченко, Віктор Григорович; Grinchenko, Viktor
(ua) У статті висвітлюються та аналізуються різнопланові матеріали, які були опубліковані у 1942 р. в газетній періодиці окупованих українських територій і стосувалися бойових дій під Харковом у травні 1942 р. Вони можуть слугувати певним доповненням до вже існуючих наукових досліджень у висвітленні цих подій Другої світової війни та їхній інтерпретації однією з протиборчих сторін у німецько-радянській війні. Установлено, що на сторінках газет були представлені досить численні публікації з указаної тематики: короткі фронтові зведення про поточні події, окремі аналітичні статті з оцінкою стратегії й тактики воюючих сторін, більш чи менш змістовні відгуки кореспондентів засобів масової інформації різних країн (переважно сателітів Німеччини) як «закордонних свідків» про бої під Харковом, деякі картографічні матеріали, фотознімки та ін. Джерелами для цих публікацій, як правило, слугували офіційні інформаційні повідомлення з Берліна, пропагандистські матеріали, узяті із центральних німецьких видань, із радіоповідомлень тощо. Окремі згадані у тогочасній газетній періодиці факти, оцінки, аналітичні судження знаходять підтвердження у працях сучасних дослідників, які характеризують цю битву як приклад бою, де успіху досягає більш рішуча, швидка і досвідчена сторона, які відзначають, що командування Південно-Західного фронту було близьким до перемоги, однак німецьке командування змогло обернути ситуацію на свою користь, і війська РСЧА зазнали нищівної катастрофи. Тоді як у радянських засобах масової інформації невдачі Червоної армії під Харковом всіляко замовчувалися, населення України, яке проживало в окупації, мало можливість дізнатися про цю поразку і втрати радянських військ безпосередньо по гарячих слідах. Хоча ця інформація досить тенденційно висвітлювалася у пропагандистській інтерпретації окупантів, але в низці аспектів вона була недалека від істини.
(en) The article highlights and analyzes various materials published in 1942 in the newspaper periodicals of the occupied Ukrainian territories, which covered the hostilities near Kharkiv in May 1942. They can serve as a certain addition to the current scientific studies covering these events of World War II and their interpretation by one of the opposing sides in the German-Soviet war. It has been established that quite a large number of publications on the above topic were presented in newspapers: short front status reports on the current events, separate analytical articles evaluating the strategy and tactics of the opposing sides, more or less meaningful reviews of mass media reporters from various countries (mainly German satellites) as “foreign witnesses” of hostilities near Kharkiv, certain cartographic materials, photographs, etc. The sources for these publications were, as a rule, official information messages from Berlin, propaganda materials taken from central German publications, from radio messages, etc. Individual facts, reviews, and analytical judgments mentioned in the newspaper periodicals of that time are confirmed in the works of modern researchers, who characterize this battle as an example of a battle where the more decisive, quick and experienced side succeeds, and who note that the South-Western Front Command was close to victory, however the German Command was able to turn the situation in its favor, and the WPRA troops suffered a devastating disaster. While in the Soviet mass media the Red Army’s failures near Kharkiv were hushed up in every possible way, the population of Ukraine living under occupation had the opportunity to learn about this defeat and the losses of the Soviet troops without delay. Although this information was covered in a rather biased manner in the propagandistic interpretation of the occupying power, it was not far from the truth in a number of aspects.
Господарська діяльність львівського монастиря домініканців в останній третині XVIII століття
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Пономаренко, Людмила Василівна; Житков, Олександр Анатолійович; Ponomarenko, Lyudmyla; Zhytkov, Oleksandr
(ua) У статті досліджено господарську діяльність львівського монастиря домініканців в умовах реалізації Йосифинських реформ, які мали встановити контроль держави за матеріальними ресурсами духовних власників та обмежити традиційні права католицької церкви. Проаналізовано процес формування земельної власності монастиря та майнових надбань, отриманих Орденом від світських осіб за заповітами, жалуваннями та власними придбаннями. Розглянуто законодавчу діяльність Австрійської влади стосовно регламентації діяльності чернецтва на території коронного краю Галичини-Лодомерії. На основі інвентарних описів та матеріалів Йосифинської метрики вивчено основні галузі господарства львівського монастиря домініканців. Відзначено, що структура землеволодіння відповідала феодальному характеру власності, де основна частина орної землі, городів та луків передавалась у користування селянам, власникам належали ліси та найкращі за урожайністю землі. Домінії та села домініканців, які знаходились в околицях м. Львова, мали родючі ґрунти, компактне розташування, що сприяло розвитку рільництва та тваринництва. Зернове господарство у фільварках забезпечувалось у достатній кількості власним інвентарем, мало зручні умови зберігання та переробки. Наявність великих випасів, відходів переробки сировини на броварнях та горжельнях, а також данина селян слугували основою збільшення поголів’я у тваринництві, яке гарантувало власнику продукти харчування та забезпечення товарами ринку. В останній третині XVIII століття господарство Ордену залучається до торгово-підприємницької діяльності на постійній основі. Домініканці торгували продукцією рільництва, тваринництва, спиртними напоями. Зауважено, що в зазначений період у львівському монастирі домініканців спостерігалась тенденція до збільшення продукції тваринництва саме на продаж. Вироблення та реалізація алкогольних напоїв мали виключно ринкове спрямування. Спиртні напої збували через систему численних шинків, які були у кожному населеному пункті. Реформи Австрійської держави, які обмежували права власників користуватись баналітетними правами та іншими феодальними прерогативами, стимулювали розвиток власного господарства монастиря та його включення до механізму ринкових відносин, що активно формувався.
(en) The article examines the economic activities of the Lviv Dominican monastery in the context of the Josephinian Reforms, which were intended to establish state control over the material resources of spiritual owners and limit the traditional rights of the Catholic Church. Authors analyze the process of formation of the monastery’s land property and property acquired by the Order from secular persons through bequest, gifts, and its own acquisitions. The Austrian authorities’ legislative activity in regulating monastic representatives’ activities in the Crown land of Galicia and Lodomeria is examined. On the basis of inventory records and the Josephine metric’s data, the main branches of the economy of the Lviv Dominican monastery are studied. It is noted that land tenure structure complied with the feudal property type, according to which the bulk of arable land, vegetable gardens and meadows were transferred to the use of peasants, and the owners posessed forests and the best yielding land. Dominias and Dominican villages located in the vicinity of Lviv had fertile soils and a compact location, which favoured the development of arable farming and animal husbandry. Grain farming on the farmsteads was provided with sufficient inventory, convenient storage and processing facilities. The availability of large pastures, waste from the processing of raw materials in breweries and distilleries, as well as peasants’ tribute, served as the basis for increasing the number of livestock, which guaranteed the owner food and supply of goods to the market. In the last third of the 18th century, the Order’s economy was involved in trade and business activities on a regular basis. The Dominicans traded in agricultural and livestock products, and alcoholic beverages. It is noted that during this period, the Lviv Dominican monastery tended to increase livestock production specifically for sale. The production and sale of alcoholic beverages were exclusively market-oriented. Alcoholic beverages were sold through a system of numerous taverns in every village. The reforms of the Austrian state, which restricted the rights of owners to use banal rights and other feudal prerogatives, stimulated the development of monastery’s own economy and its inclusion in the mechanism of market relations that was being actively formed.
Archaeological field school: implementation analysis in institutions of higher education
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Панченко, Кирило Ігорович; Panchenko, Kyrylo; Mohylov, Oleksandr; Tarasov, Andriy; Lyashko, Yuriy; Могилов, Олександр; Тарасов, Андрій; Ляшко, Юрій
(en) The article is devoted to the analysis of the experience of organising and holding archaeological summer schools, their role in the formation of special competencies of future historians, archaeologists, teachers, employees of scientific institutions, museums and cultural heritage protection authorities. The training of future specialists in the field of history, and especially of future archaeologists, requires the mastery of specific professional skills, including practical skills in working with archaeological sources and independently organising and carrying out excavations. Some of these skills are acquired through internships during university studies. Recently, another form of organising the educational and scientific process has gained popularity – the summer archaeological field school. Scientific archaeological expeditions are often the basis for the organisation of summer schools. The school makes it possible to combine practical work at archaeological sites, lectures on archaeology and history, as well as excursions and educational activities. In 2015–2021 summer schools were organized on the basis of archaeological expeditions of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, involving students from the universities of Kyiv, Kharkiv, Dnipro, Kropyvnytskyi, Kryvyi Rih, Sumy and Kamianets-Podilskyi. Oleksandr Mohylov, a Senior Researcher at the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, became the head of the project. The research was carried out on the territory of well-known archaeological sites: Bilsk and Motronyn hillforts of the Scythian period, individual settlements and mounds, and the site from the second half of the 17th century on the castle hill in Chyhyryn. Thus, the students worked on different types of archaeological sites.
(ua) Статтю присвячено аналізу досвіду організації та проведення археологічних літніх шкіл, їх ролі у формуванні професійних навичок майбутніх істориків, археологів, музейників та співробітників органів охорони культурної спадщини. Підготовка фахівців з історичної галузі вимагає вміння працювати з археологічними джерелами та самостійно організовувати і проводити дослідження. Частину таких навичок здобувачі вищої освіти отримують під час проходження практик. Останнім часом популярності набуває ще одна форма організації освітнього та наукового процесу – літня польова археологічна школа. Базою для літніх шкіл найчастіше слугують наукові археологічні експедиції. Така форма роботи дозволяє поєднувати практичні роботи на археологічних об’єктах, лекційні курси з археології та історії, а також екскурсійнопросвітницьку діяльність. Протягом 2015–2021 рр. на базі експедицій Інституту археології Національної академії наук України були організовані літні школи, до участі в яких залучено здобувачів освіти з університетів Києва, Харкова, Дніпра, Кропивницького, Кривого Рогу, Сум та Кам’янця-Подільського. Проект був реалізований під керівництвом старшого наукового співробітника відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України Олександра Могилова. Дослідження проводилися на території відомих археологічних пам’яток: Більського та Мотронинського городища скіфського часу, окремих поселеннях та курганах, а також пам’ятці другої половини XVII ст. на замковій горі в Чигирині. Таким чином, учасники школи працю.