Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
9 результатів
community.search.results.head
Документ Змістове наповнення лексико-семантичної групи «ВОЇНИ» в дискурсі російсько-української війни(2022) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) У статті проаналізовано мовні засоби, використовувані на позначення військового української армії, в межах дискурсу російсько-українського збройного протистояння. Воєнний конфлікт, що триває з 2014 року, вплинув на мовну картину українського суспільства. У медіапросторі сформувався комплекс мовних засобів, що віддзеркалюють збройне та інформаційне протистояння. Особливу роль відіграють мовні одиниці, які об’єктивують позитивний образ воїна власної армії. Метою статті є моделювання структури лексико-семантичної групи «ВОЇНИ» в дискурсі російсько-української інформаційної війни. З цією метою проаналізовано тексти українських інформаційних порталів та сторінок у соціальних мережах, у результаті чого зафіксовано 90 лексем і сполук на позначення військового української армії. У результаті аналізу змодельовано структуру лексико-семантичної групи «ВОЇНИ» як складника мікрополя «ЗАХИСНИК» у межах лексико-семантичного поля «ВІЙНА». Здійснено семантико-когнітивний аналіз концептів ЗАХИСНИК та ВОЇН у дискурсі інформаційної війни. Результати аналізу свідчать, що мовне позначення захисника в сучасному українському медіадискурсі збігається з традиційної картиною світу мовців, відповідно до якої воїн власної армії наділений винятково позитивними якостями. У межах лексико-семантичної групи «ВОЇНИ» виокремлено два типи мікрогруп: на позначення загальних понять та спеціалізовані позначення – з приблизно однаковим набором конституентів – 46 і 44 одиниці відповідно. У кожному з цих типів виділено по десять лексико-семантичних мікрогруп. Встановлено, що в аналізованому медіапросторі на позначення захисника використовують як готові номінативні одиниці, так і морфологічні новотвори. Поширеним є використання перифраз і метафоричних сполук. Також зафіксовано вплив суспільно важливих подій на вибір мовних одиниць на позначення військових.Документ Мовні засоби сугестивного впливу на реципієнта в дискурсі інформаційної війни(2021) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) У статті досліджено мовні засоби сугестивного впливу на суспільство в умовах інформаційної війни. Оскільки сугестія передбачає вплив на психіку людини, то застосування таких способів в умовах збройних конфліктів стає особливо важливим супроводжувальним засобом ведення воєнного протистояння. Мовні одиниці, використовувані кожною зі сторін конфлікту, стають суттєвим елементом формування громадської думки. На основі аналізу текстів ЗМІ та соціальних мереж визначено основні мовні засоби впливу на суспільство в межах дискурсу російсько-української інформаційної війни. Установлено вісім головних способів здійснення мовного сугестивного впливу на реципієнта в умовах інформаційного протистояння: 1) використання «прийому зв’язки» (уведення слова в потрібний мікроконтекст); 2) уживання емоційно забарвлених слів із метою викликання відповідних емоцій та зниження рівня раціонального мислення реципієнта; 3) використання трюїзмів/псевдотрюїзмів (загальників), які надають інформації умовної достовірності, роблять її такою, що не може піддаватися сумніву; 4) уживання конструкцій з іллокуцією заклику; 5) використання слів з об’єднавчою семантикою; 6) уживання конструкції «так званий» із семантикою нелегітимності; 7) маніпуляція прийменниками «на/в»; 8) уживання префікса «недо-» як способу знецінення або невизнання. Використання мовних засобів відбувається в межах бінарних опозицій «хорошепогане», «позитивне-негативне». Також у пропонованій розвідці розглянуто такий різновид семного варіювання, як «наведення», яке полягає у внесенні контекстної семи, що відсутня в системному значенні слова. У межах досліджуваного дискурсу такий процес потрактовано як «нав’язування семи з метою впливу на реципієнта». Зазначені способи здатні суттєво вплинути на свідомість суспільства, змінити його когнітивні установки, змусити переглянути усталені поведінкові сценарії.Документ Мовне віддзеркалення збройного конфлікту в постфольклорних текстах(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) Мова є одним із важливих способів віддзеркалення ворожої агресії. За допомогою лінгвальних засобів можна не тільки інформувати суспільство про події в рамках збройного конфлікту, але й створювати тексти, що стануть дієвим засобом опору, а саме допоможуть руйнувати ворожі смисли та формувати власні ціннісні орієнтири. Особливо такі риси притаманні текстам постфольклорних жанрів (анекдотам, жартам, віршам тощо). Лінгвальні засоби відбиття воєнної тематики в таких текстах поки що маловивчені. Це визначає актуальність вибраної теми. Метою статті є дослідження особливостей мовних засобів віддзеркалення російської збройної агресії в текстах українських постфольклорних жанрів. Для цього важливо встановити типові наративи, за допомогою яких висвітлено збройне протистояння, визначити семантичні та структурні аспекти мовних одиниць, асоціативно пов’язаних із темою війни, а також з’ясувати особливості впливу таких мовних засобів на формування громадської думки. У процесі аналізу текстів виділено такі три типи наративів, що віддзеркалюють збройний конфлікт на Донбасі, як наратив боротьби; наратив знецінення ворожих смислів; наратив знущання над діями ворога. Встановлено, що важливим засобом формування наративу боротьби є лексеми та сполуки слів зі спонукальною семантикою. Знецінення ворожого інформаційного впливу вдається досягнути шляхом використання засобів, що створюють комічний ефект, а саме вживання слів зі знеособлювальною семантикою на позначення ворога; змалювання поширених фейків російської пропаганди як складової частини реальної дійсності. Також поширеним є прийом маркування окупованих територій словами з негативною семантикою, що дає можливість переконати суспільство захищати свою землю, аби уникнути таких явищ. Знущального ефекту вдається досягти шляхом вживання трансформованих гасел та антитези, які змальовують абсурдність дій ворога.Документ Формування образу захисника в умовах інформаційної війни: лінгвокогнітивний аспект(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) Інформаційна війна передбачає боротьбу не стільки за території, скільки за свідомість суспільства, яке проживає на тих територіях. Сторони конфлікту намагаються нав’язати суспільству власне трактування образів «ворога», «захисника» і «Батьківщини», руйнуючи при цьому чужі. У сучасній науці таку форму протистояння називають когнітивною війною, тобто війною за сенси. Нав’язування чи відстоювання цих сенсів здійснюють за допомогою вживання відповідного лексичного інструментарію для мовної кореляції певних образів. Система лінгвістичних знаків обраних для віддзеркалення воєнної ситуації викликає необхідні емоційні реакції та налаштовує на позитивне чи негативне сприйняття реципієнтом учасників конфлікту. Створені образи мають обов’язково узгоджуватися з уявленнями про «захисника» чи «ворога» в традиційній мовній картині світу суспільства, тобто відповідати розподілу за дихотомією «свій – чужий». У процесі аналізу дискурсу російсько-української війни виділено такі способи формування образу захисника за допомогою мовних засобів: а) особові та присвійні займенники, що допомагають розподілити учасників конфлікту в бінарній опозиції «свій˗чужий» («наш – ваш», «ми – вони»); б) іменники з позитивною семантикою як кореляти поняття «захисник» («герої», «воїни»); в) ад’єктиви на позначення позитивних якостей захисника («доблесні», «відважні»), г) дієслова із семою застосування сили й результативності дії («змусили», «знищили», «дали відсіч»); ґ) іменники на позначення рис характеру («рішучість», «відвага»); д) прислівники для маркування позитивної ознаки дій захисників («впевнено», «мужньо»). Важливу увагу приділено не тільки вживанню лексем, а також структурі речень у новинних повідомленнях. Інформацію про події на фронті подають переважно за схемами: ворог – заподіює шкоду – захиснику/ країні/ людям; захисник – заподіює шкоду – ворогу; захисник – допомагає – країні/ людям. Для формування позитивного образу захисника використовують також допоміжні мовні засоби, що викликають позитивні емоційні реакції мовців. Зокрема в історіях про військових часто звучать мовні кореляти концептів «діти» та «домашні тварини», яким воїни допомагають.Документ Мова мережевого фольклору як засіб опору інформаційній агресії(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) Однією з форм емоційного захисту суспільства в умовах інформаційної агресії стає мережевий фольклор. Тому дослідження набору мовних одиниць, уживаних у таких постфольклорних текстах, набуває особливої актуальності, оскільки дає можливість виявити важливі суспільні реакції на події в умовах збройного протистояння та, відповідно, сформовану мовну картину світу. У процесі аналізу виділено головні мовні засоби творення комічного ефекту у змалюванні образу ворога.Документ Мовна агресія розважальних телешоу як спосіб ведення інформаційної війни(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Kyryliuk, Olha(ua) У пропонованій статті здійснено лінгвістичний аналіз текстів телевізійних шоу, присвячених двом держав-ним святам – Дню Перемоги та Дню Незалежності України. Досліджувані телепрограми були показані в ефірі українського телеканалу «Інтер», який неодноразово отримував публічні звинувачення в підтримці проросійсько-го політичного курсу. Результати дослідження дають підстави стверджувати про свідоме нав’язування глядачеві хибних нара-тивів, що формують негативне ставлення до української незалежності, й утвердження російськоцентричної мовної картини світу, яка допомагає утримувати громадян у спільній з агресором психокультурі. Автори шоу здійснюють свідоме знецінення української незалежності шляхом використання лексем із негатив-ною семантикою, що вербалізують негативні факти суспільної дійсності («катастрофа», «зрада», «заробітчан-ство», «страждання»). На противагу цьому вжито велику кількість лексем, які створюють позитивний імідж України в добу СРСР («успіх», «велич», «належність до народу-переможця», «впевненість», «спокій»). Також сце-нарієм передбачене використання мовних засобів, що перекладають провину за війну на Донбасі з Росії на Україну. Автори нав’язують глядачеві російський симулякр про спільну історію та «один народ». Це досягається за рахунок таких прийомів: а) використання форм присвійного займенника «наш» стосовно символів СРСР («наша пам’ять», «наша країна», «наша Вітчизна»); б) вживання прикметника «спільний» («спільна пам’ять», «спільна пісня»); в) вживання українських і російських топонімів і антропонімів у контексті представлення поняття «країна». Потрапляння таких хибних наративів до українського інформаційного простору становить загрозу націо-нальній безпеці країни. Тому проведення подібних досліджень має стати невід’ємною складовою частиною дер-жавної політики з метою виявлення фактів інформаційної мовної агресії та вироблення системи контрзаходів.Документ Структура асоціативно-семантичного поля «ворог» в дискурсі інформаційної війни(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна; Kyryliuk, Olha(ua) У пропонованій статті з’ясовано способи лінгвальної репрезентації образу ворога в дискурсі інформаційної війни, пов’язаної з подіями на Сході України. З 2014 р. мовна картина світу пересічного українця збагатилася новими понят-тями, вираженими за допомогою або нових лексем, або розширення значень наявних раніше слів. Інформаційна війна, яку веде Росія проти України, змушує суспільство зануритися у процес, активно ретранслюючи мовні засоби однієї зі сторін конфлікту (залежно від політичних поглядів). Особливу увагу в ході інформаційних війн приділено створенню образу ворога, проти якого має бути налаштоване суспільство. Такий підхід дозволяє владі мобілізувати населення на боротьбу або заручитися його підтримкою щодо відбиття збройної агресії. Лінгвістичні одиниці є одним із головних засобів формування образу ворога. Шляхом аналізу цих одиниць, а також контекстів, у яких вони вжиті, дослідже-но структуру асоціативно-семантичного поля «ворог». У межах поля виокремлено асоціативно-семантичні групи «країна-ворог», «ворожі війська», «вороже суспільство», «ворожі ЗМІ», «ворожі явища». Усі вони, у свою чергу, поді-ляються на кілька мікрогруп і рядів. Мікрогрупу «країна-ворог» формують лексеми, що стають синонімами до слова Росія. Ця мікрогрупа найбільш детально розглянута у пропонованому дослідженні. У її межах виділено два типи асо-ціативно-семантичних рядів (АСР): «офіційний» і «неофіційний». Перший репрезентований назвами без додаткових семантичних відтінків (Росія, Москва, Кремль). Другий нараховує п’ятнадцять основних рядів, що на асоціативному рівні пов’язані з Росією (Орда, Мордор, бензоколонка, брат, сусід, імперія, зло, ворог тощо). Таким чином, у дослі-дженні змодельовано структуру асоціативно-семантичного поля «ворог», визначено семантичні та синтагматичні особливості конституентів, а також досліджений вплив номенів на адресата.Документ Мовні засоби творення образу ворога в умовах інформаційної війни(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) Статтю присвячено вивченню лексем, використовуваних для маркування опонента в інформаційній війні. Досліджено особливості асоціативно-семантичного поля “ворог”, зокрема структуру мікрополя “вороже суспільство”. Результати пропонованої розвідки дають підстави виокремити 5 асоціативно-семантичних груп: “п’ята колона”, “псевдоетноніми”, “вигадані істоти”, “путіністи”, “сепаратисти”. Також зосереджено увагу на мотивах вибору лексем та особливостях контекстів, у яких вони вживаються. Вивчено мовні засоби дегуманізації ворога.Документ Термінологія інформаційної війни(2020) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) У статті досліджено проблеми вживання термінів у дискурсі інформаційної війни. Зокрема зосереджено увагу на таких терміносполученнях, як “інформаційна війна”, “інформаційне протиборство”, “інформаційно-психологічні операції”, “гібридна війна”, “гібридний мир”, “гібридна капітуляція” та ін. Термін “інформаційна війна” має різні трактування залежно від галузі, у якій розглядається, але стосується виключно інформаційного впливу на реципієнта. Вважаємо за доцільне трактувати цей термін як “процес дискредитації і руйнування чужих смислів з одночасним нав’язуванням власних шляхом застосування усіх можливих засобів і каналів комунікації”. Явище “інформаційної війни” стосується не тільки періоду бойових дій. Таке протистояння можливе ще задовго до безпосереднього факту воєнної агресії. Його не варто пов’язувати виключно з темою міжнародних відносин, оскільки воно стосується і комплексу будь-яких заходів щодо дискредитації особи, події, явища і т.ін. До того ж у пропонованій студії розглянуто особливості вживання терміна “гібридна війна” і порівняно нових сполук “гібридний мир” та “гібридна капітуляція”, що виникли на ґрунті російсько-української війни. Так, термін “гібридний мир” використовують у двох значеннях: 1) покращення стосунків з агресором без припинення бойових дій; 2) припинення бойових дій, однак посилення інших заходів держави-агресора, унаслідок яких загине держава-об’єкт агресії. Термін “гібридна капітуляція” вживають зі значенням “капітуляція, про яку було повідомлено гібридного противника, але про яку не здогадується громадськість”. Усі розглянуті терміни є аналітичними, оскільки складаються мінімум з двох компонентів. Переважна більшість з них є субстантивно-ад'єктивними сполуками, тобто поєднанням іменника з прикметником, який уточнює родове значення субстантива. Характерний тип синтаксичного зв’язку – узгодження.