Наукові видання каф-ри української філології та журналістики
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/25
Переглянути
13 результатів
collection.search.results.head
Документ Система займенникових граматичних форм за текстографічними даними говірки(Вертикаль, видавець С. Г. Кандич, 2020) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, T.(ua) У статті описується система займенникових форм, зафіксованих в усному мовленні української степової говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Говірковий матеріал репрезентує значний ряд граматичних особливостей, що сприяє лінгвістичній інтепретації усього набору одиниць говірки як мовної системи через набір релевантних структурних рис, їх системні зв’язки в контекстах тощо. Аналіз говіркових текстів як комунікативно зумовлених діалектних характеристик мовлення показав переваги у діагностиці спонтанних виявів у різноманітних виражальних конструкціях. Представлені у дослідженні займернникові форми на основі текстографічних джерел виявляють як релевантні риси степового говору південно-східного наріччя української мови, так і окремі граматичні вузькодіалектні явища. З’ясовано, що займенникова словозміна в говірковому дискурсі зумовлена в основному фонетичними явищами та аналогійними впливами. Опис займенників граматичної системи говірки проєктує у застосуванні сучасних лінгвістичних дослідницьких процедур екстраполяцію моноговіркових займенникових форм у подальших діалектологічних морфологічних студіях.Документ Граматична система говірки за даними дескрипції: іменникові форми(ДонНУ ім. Василя Стуса, 2021) Громко, Тетяна Василівна(ua) У статті описується система іменникових форм за даними моноговіркової дескрипції української степової говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Аналіз мовних даних на основі корпусу говіркових текстів демонструє переваги у діагностиці спонтанних виявів іменникових форм у різноманітних виражальних конструкціях. Окремі іменникові словоформи та словосполучення з іменниками як реалізація морфологічних особливостей говірки установлені у процесі еліцитації при збиранні польового матеріалу. Проаналізовані іменникові форми поодиноко виявляють релевантні риси більшості українських діалектів, однак ряд граматичних ідіомем вже на цьому етапі можна трактувати як вузькодіалектні явища. Моноговіркова дескрипція граматичної системи проєктує у застосуванні сучасних лінгвістичних дослідницьких процедур екстраполяцію моноговіркових іменникових форм як сегмента подальших діалектологічних морфологічних студій.Документ Сучасні лексикографічні технології опису говірки як мовної системи(Гельветика, 2021) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, T.(ua) Стаття присвячена опису моноговіркових лексикографічних технологій, які науково переосмислюються відповідно до відображення різних стратів мови. При лексикографічному укомплектуванні зафіксованих в усному мовленні діалектних одиниць уточнюються погляди на лексичні, фразеологічні та інші мовні одиниці як об’єкт лексикографічного опису, удосконалюється відтворення їх комунікативної кваліфікації, удокладнюється граматичний аспект відображення контекстів мовлення на основі науково-прагматичного орієнтування на подальші студії. Лексикографічні технології як підґрунтя комплексного дослідження ідіому мають свою специфіку. Діалектологічна лексикографія і підтримує свої традиції, і використовує нові технології творення словників для проведення новітніх досліджень, наприклад, монографічного опису окремого ідіому (говірки) як мовної системи. Визначені аспекти знаходять наукове втілення в авторському проєкті на емпіричному матеріалі досліджуваної степової говірки. У його рамках авторка пропонує концепцію тезауруса, який є спеціалізованим повним словником говірки як мовної системи. Проведене теоретичне узагальнення показує очевидні його переваги як сучасної лексикографічної технології перед традиційним диференційним лексикографічним підходом до аналізу діалектної мови, зокрема говірки. Такий лінгварій у складі моноговіркового лексикографічного комплексу (тезаурус, інші аспектні словники) як основного наукового ресурсу дозволить, з одного боку, вивчати різні аспекти діалектології, а з іншого – забезпечить емпірію для лінгвістичних та нелінгвістичних наукових досліджень як у наш час, так і в перспективі. Говірколінгварій як важливий аспект сучасної лінгвістики може стати найповнішим джерелом і незамінним інструментом наукових досліджень – від повноти фіксації лексикону до монографічного опису говірки як мовної системи, адже має очевидні переваги перед традиційним диференційним лексикографічним підходом. Ключові слова:Документ Говірка як мовна система в метамові лінгвістики(2021) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, T.(ua) Стаття присвячена теоретичному удокладненню говірки як мовної системи в метамові лінгвістики. Установлені такі ознаки системи говірки, як структурність, нормативність, системність організації тощо, що подібні до мовної системи загалом. Структура говірки як мовної системи може бути реалізована в описі її лінгварію.Документ Проблема варіювання одиниць мовної системи говірки та їх лексикографування(2022) Громко, Тетяна Василівна; Hromko, Tetiana(ua) Метою запропонованої статті є теоретичне обґрунтування варіювання мовних одиниць як ідіомем на основі мовних даних говірки, а також засад їх репрезентування у словнику варіантної лексики мовної системи як окремому аспектному зведенні моноговіркового лінгвографічного комплексу. Об’єктом є визначення проблеми то-тожності і варіювання слова в лінгварії говірки як мовно-мовленнєвій системі. Предметдослідження — теоретичні та функціональні засади лексикографування варіантів мовних одиниць говірки та явища формального варіювання лінгварію говірки. Результатом дослідження є, з одного боку, визначення проблеми тотожності і варіювання слова в лінгвістиці, при якій констатується недостатність досліджень теорії варіантності слова в українській діалектологічній науці, що пояснюється неповнотою або відсутністю емпіричної бази, неосвоєнням наявного фактичного матеріалу, недостатньою увагою до способів вивчення формальних модифікацій слова, слабкою освітленістю джерелознавчих та методологічних питань. Актуальність проблематики визначає ряд теоретичних положень: 1) варіантність, будучи іманентною властивістю будь-якого різновиду мови, широко представлена в діалектному мовленні; 2) формальне варі-ювання слова забезпечує континуальність говірки як системи мови; 3) лексикон говірки, говірколінгварій становлять інформаційно-дослідницьку лексикографічну систему ідіому — тезаурус. Узагальнений огляд теоретичних засад діа-лектологічної лексикографії варіантної лексики говірки дозволив дійти висновку про специфіку представлення в ньо-му говірколінгварію. З іншого боку, результатидослідження репрезентують Словник варіантної лексики говірки як аспектний, який входить до моноговіркового лексикографічного комплексу, маючи уніфіковані правила демонстрації у ньому мовних одиниць і водночас відрізняючись своїми структурними та номенклатурними параметрами відобра-ження лексико-семантичних видозмін мовних і мовленнєвих одиниць, є першою спробою системного викладу такого типу групування складових говіркового дискурсу, що об’єднує літературний і діалектний страти. Висновки: Словник варіантної лексики говірки розглядається як репрезентант складності, різноманіття явища формального варіювання діалектного слова, а також демонстрація цілого ряду формально-смислових зв’язків у лексиці лінгварію для подальшої моноговіркової дескрипції, орієнтованої на монографічний опис говірки.Документ Моноговірковий лексикографічний комплекс як сучасна лінгвістична технологія(«АСТРОПРИНТ», 2020) Громко, Тетяна Василівна(en) Метоюзапропонованої статті є теоретичний аналіз моноговіркового лексикографічного комплексу як джерельної бази всебічного опису говірки як мовної системи. Об’єктомє лексикографічний корпус говірки, що репре-зентує зібраний у повному обсязі емпіричний матеріал. Предметдослідження — моноговірковий лексикографічний комплекс, що специфічний за макро- і мікроструктурою його словників, а також типологізацією та лексикографічною параметризацією, що полягають у їх принципах структури й організації, — від тезаурусу до відповідних аспектних словників — ідеографічного, варіантного словника говірки тощо. Результатом дослідження є методологія моного-віркового лексикографічного комплексу, що представлена авторським досвідом на емпіричному матеріалі степової говірки. Моноговірковий лексикографічний комплекс, безсумнівно, не втратить своєї актуальності і залишиться незамінним інструментом наукових досліджень — від повноти фіксації лексикону до монографічного опису говірки як мовної системи, адже має очевидні переваги перед традиційним диференційним лексикографічним підходом. Висновки: лінгварій у складі моноговіркового лексикографічного комплексу як основного наукового ресурсу дозволить, з одного боку, вивчати різні аспекти діалектології, а з іншого — забезпечить емпірію для лінгвістичних та нелінгвіс-тичних наукових досліджень як у наш час, так і в перспективі.Документ Становлення моноговіркової дескрипції у вітчизняному мовознавстві (кінець ХІХ – 40-і роки ХХ ст.)(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Громко, Тетяна Василівна(uk) У статті подається визначення та з історико-мовного погляду аналізується становлення в періодизації моноговіркової дескрипції в українському мовознавстві. Вивчення історії таких описів показує, що становлення їх припадає на кінець ХІХ ст. і закінчується в 40-і роки ХХ ст. Установка фундатора української діалектології К. П. Михальчука на вивчення говіркових особливостей була підтримана дослідниками мови, етнографами, істориками та іншими просвітителями того часу. Серед них статті, написані свого часу видатними українськими діалектологами І. М. Зілинським, І. А. Панькевичем, Я.-Б. А. Рудницьким, які були актуальними на тогочасному європейському лінгвістичному рівні та фундаментальними для вітчизняного мовознавства за підходами до вивчення діалектної мови у плані повноти збирання діалектного матеріалу та його наукової інтепретації. Ці та інші розвідки етапу становлення моноговіркового дескрибування послужили наступним лінгвістам стимулом до подальших такого типу діалектологічних описів. Одними з перших в цей період були описи говірок сіл Сушки, Хоцьок, Кобилівка на Полтавщині, Олексіївка на Харківщині, Убля на Лемківщині, Монастирське, Стара Ушиця, Михиринець, Бородачівка на Поділлі, Бітля на Бойківщині, Стояновка на Одещині, Кодні на Житомищині. Ряд розвідок представлено в перших книгах «Українського діалектологічного збірника». Найповнішою працею цього часу є монографічне дослідження Я. Янува про говірку Мошківців і Сівки Наддністрянської. У період становлення моноговіркової дескрипції у вітчизняному мовознавстві закономірно відсутні докладні, системні презентації говірки. Хоча дослідження діалектної мови на матеріалі окремої говірки в цей час уже заклало наукову лінгвістичну традицію: виділення говірки як реальної системи мови в усіх складнощах її розвитку. Поєднання ідеї системності говірки в наш час сприяє структуральному, типологічному та лінгвогеографічному опису українських діалектів, на що орієнтується сучасна українська діалектологія.Документ Лексикографування онімів говірки за корпусом моноговіркових текстів(Видавничий дім «Гельветика», 2020) Громко, Тетяна Василівна(uk) У статті подається теоретичне обґрунтування словника онімів говірки за корпусом текстів, метою якого є представлення системи власних імен як значущої складової лексикону говірки. Словник онімів типологічно за об’єктом опису є діалектним; за предметом опису – аспектний (ономастичних). Особливістю презентованого «Словника онімів степової говірки с. Піщаний Брід Центральної України» є включеність до словникової системи говірки, поданої в Тезаурусі говірки (повного базового) як аспектного словника-супутника, до того ж, на основі Корпусом текстів говірки що й визначає своєрідність його лексикографічного укладання та параметризації. Основний комплекс словника об’єднує усі розряди онімів – від антропонімів і топонімів, мікротопонімів до кличок тварин, позначень марок побутової техніки, назв установ та ін. Можливість функціонального подання усіх онімів на рівних правах – літературних, загальноукраїнських і територіально обмежених у вживанні, вузькоговіркових одиниць, високочастотних і рідкісних онімів, одиниць активного і пасивного словникового запасу та ін. – сприяє різноаспектному їх опису, лінгвістичній та екстралінгвістичній інтерпретації. Дискурсивне вживання власних назв, що демонструє широка зона контекстів: її метатекстовий матеріал подає рефлексію говірки у відношенні до онімів як особливого класу слів і несе важливу інформацію про осмислення говірконосіями форми, семантики і вживання онімів. Це відкриває багатий і різноманітний світ властивостей і зв’язків компонентів мікротекстів з іншими одиницями номінальної лексики говірки. Системне укомплектування всіх ономастичних розрядів онімів говірки в один словник і водночас включеність його до моноговіркового словникового комплексу дозволять вивчати зв’язки різних типів онімів і апелятивів, їх взаємодію, видозміни, динаміку тощо у складі монографічного опису говірки. Словник онімів говірки можна кваліфікувати і репрезентантом лінгвокультурологічних уявлень говірконосіїв, і джерелом реконструкції мовної картини світу носіїв окремої говірки як носіїв традиційної народно-мовної культури та концептосфери.Документ Тезаурус говірки як показник її онтологічного статусу(2020) Громко, Тетяна Василівна(uk) У статті проаналізовано сучасний спосіб експлікації діалектногоого матеріалу за корпусом текстів однієї говірки – тезаурус. Визначено онтологію як сукупність лінгвістичних знань та методів їх наукових досліджень, а також зосереджено увагу на онтології опису лінгвістичних об’єктів, що є базовим онтологічним принципом дослідження мови. Удокладнене поняття «говірка» як одиниця діалектної мікросистеми у плані з’ясування онтологічних її ознак. Зосереджено увагу на лінгвістичному співвідношення між говіркою як онтологічною даністю та її гносеологічним відображенням в різноманітних описах. Констатується назріла потреба в тезаурусному зводі, подібному до словників не тільки моноговіркових описів (дескрипцій), а й української діалектної мови в цілому. Тезаурус говірки як повний дескриптивний словник якраз і подає усі функціональні одиниці мовлення услід за відображенням їх у корпусі текстів говірки (текстовому чи електронному), тобто є вторинним відносно «текстового опису» говірки. Подано склад одиниць тезаурусу є: а) слова у традиційному їх розумінні; б) словоформи (вживання слів) і колокації (немовленнєві звукові елементи – сміх, покашлювання, «невербальні хезитативи»). У статті наводиться фрагмент тезаурусу говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області. Новизною у тезаурусному способі лексикографування є включення до його складу різнопланового ономастичного матеріалу. Основний комплекс словника об’єднує усі розряди онімів, що дає можливість ще й цією гранню говірки досліджувати увесь комплекс інформації. Наводиться фрагмент онімів, зафіксованих у тезаурусі досліджуваної говірки. Узагальнений огляд онтології говірки та досвід укладання тезаурусу говірки дозволив дійти висновку про системний характер представлення одиниць, джерелом яких є моноговірковий корпус текстів. Оцінка якості тезаурусу говірки залежить від ступеня повноти його словника. Перспектива дослідження говірки бачиться нами не лише в повноті й точності опису значень слів, а й у ситуативній зумовленості уживання слова в говірковому мовленні.Документ Текст як джерело моноговіркового опису, представленого в курсовій роботі з української діалектології(Акцент ПП, 2020) Громко, Тетяна Василівна(uk) Особливість курсової роботи у української діалектології полягають у збирання матеріалу, його специфічній обробці і специфіці укладання додатків. Діалектні тексти при описі моноговіркового мовлення, що є джерельною базою такого типу досліджень, допомагають фахівцям ліпше пізнати фонетичні, морфологічні, синтаксичні, лексичні особливості того чи іншого говіркового масиву. Подано вебліографії для вивчення української мови та її говорів та написання курсових робіт, а також окреслено способи укладання текстотеки говірки для створення належної емпіричної бази моноговіркового мовлення, поповнення корпусу текстів української діалектної мови. Автор підкреслює перспективність цього напрямку мовознавчого дослідження в плані опублікування текстів місцевого мовлення.