Кафедра української філології та журналістики
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6
Переглянути
527 результатів
Результати пошуку
Документ Новий лексикон періоду повномаштабної російсько-укранської війни : лексико-семантична деривація та особливості словозміни(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Ковтюх, Світлана Леонідівна(ua) У статті проаналізовано частину великого пласту нових слів української мови – як апелятивів, так і онімів, переважна більшість яких утворена в період повномасштабної російсько-української війни з використанням наявних у питомому словникові лексичних одиниць унаслідок переосмислення їхньої семантики. Досліджено алгоритм дериваційного процесу та словозмінні особливості (останні на засадах морфологійної парадигматики) переважно воєнно-політичних словотвірних інновацій, а також новотворів-пропріативів на позначення населених пунктів на теренах України та внутрішніх міських, селищних або сільських об’єктів, що з’явилися внаслідок перейменувальних процесів 2022 – 2024 років. З’ясовано, що нові похідні одиниці в межах лексико-семантичного способу утворено внаслідок онімізації, трансонімізації, апелятивації (останню засвідчено спорадично). Найчастіше при цьому бувають задіяні дериваційно-семантичні механізми метафоризації чи метонімізації. У мовознавстві активно послуговуються запропонованим Л. Гуссенсом 1990 року поняттям «метафтонімія», яке кваліфікують як концептуальну взаємодію між метафорою та метонімією. Пропонуємо новий термін «метафтонімізація» для позначення синкретизму дериваційних процесів метафоризації та метонімізації, тобто у випадках переосмислення лексичних значень лексико-семантичних варіантів, набуття ними нової семантики внаслідок одночасного перенесення і за подібністю, і за суміжністю без використання додаткових словотворчих засобів. У процесі семантичної деривації зазнає змін як лексичне значення слова, так і його словозмінна парадигма. При цьому іменники з повною парадигмою можуть переходити до розряду субстантивів, які вживають тільки або переважно в множині, рідше – тільки в однині. Іменник, який відмінювався лише в однині, може трансформуватися в лексему, яку формально використовують у формах множини, хоч потенційно вона може мати повну словозмінну парадигму. Зафіксовано також перехід іменника singularia tantum у лексичну одиницю, що відмінюється в однині та множині. Крім цього, засвідчено випадки синтаксично-позиційної невідмінюваности, коли переважно відіменникові (часто відантропонімні) назви вулиць, провулків, площ, проспектів тощо у формі родового відмінка однини, рідше множини функціонують як застиглі словоформи генітива навіть у разі редукції родової апелятивної назви. (en) The article analyzes part of a large stratum of new words of the Ukrainian language – both appellatives and onyms, the vast majority of which were formed during the full-scale Russian-Ukrainian war using lexical units available in the specific dictionary as a result of rethinking their semantics. The algorithm of derivation process and wordchanging features (the latter on the basis of morphological paradigmatics) of mainly military-political word-forming innovations, as well as new-creation-propriatives for designating settlements on the territory of Ukraine and internal urban, settlement or rural objects that appeared as a result of the renaming processes of 2022–2024 are investigated. It was found that new derivative units within the lexical-semantic method are formed due to onimization, transonymization, appellation (the latter is witnessed sporadically). Most often, derivational-semantic mechanismsof metaphorization or metonymization are involved. Linguistics actively uses the concept of "metaphthonymy" proposed by L. Hussens in 1990, which is qualified as a conceptual interaction between metaphor and metonymy. We propose a new term "metaftonymization" to refer to the syncretism of derivational processes of metaphorization and metonymization, that is, in cases of reconsidering the lexical meanings of lexical-semantic variants, their acquisition of new semantics due to simultaneous transfer both in similarity and in adjacency without the use of additional word-forming means. In the process of semantic derivation, both the lexical meaning of the word and its word-changing paradigm undergo changes. In this case, nouns with a full paradigm can move to the category of substantives used only or mainly in the plural, less often – only in the singular. A noun that was conjugated only in singular can be transformed into a lexeme that is formally used in plural forms, although potentially it can have a complete word-changing paradigm. There are cases of the noun singularia tantum passing into a lexical unit that is conjugated in the singular and plural. In addition, cases of syntactic-positional invariability have been witnessed, when the names of streets, alleys, squares, avenues, etc. in the form of a generic case of singular are predominant, less often the sets function as invariable word forms of the genitive even in the case of reduction of the generic appellative name.Документ З низин до вершин : спільнослов'янські та самобутні риси української мови (2)(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна(ua) Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікації, вміщеній у попередньому числі цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки, Випуск 1 (208). У цій розвідці порушуємо проблему становлення сучасної підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, що стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо причини втрати старих і появи нових приголосних фонем; пробуємо відшукати зовнішні чинники, які так чи так внесли зміни в консонантну підсистему. Традиційно на заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти кваліфікують праслов’янську мову найдавніших часів як вокально-консонантну, тобто таку, в якій кількість голосних переважала над кількістю приголосних. Разом з тим вони простежують, як через процеси часокількісного вирівнювання та монофтонгізації дифтонгів зменшується кількість голосних, коли на межі тисячоліть (до і нашої ери) приголосних стає все більше після трьох палаталізацій задньоязикових та змін Г, К, Х, Д, Т, З, С у сполуках з j. На час розпаду праслов’янського мовного континиуму племінні мови уже були консонантно-вокальними. Подальший розвиток фонетичних систем споріднених слов’янських мов ішов своїм шляхом, хоч їхня спільна історія у якихось рисах зберігалася, почасти видозмінюючись, віддаляючись від близького. Як показує практика викладання історії мови, здобувачі освіти відносно легко запам’ятовують, які фонетичні процеси відбувалися в системі приголосних, більш-менш вільно орієнтуються в їхній хронології, але професійні комунікативні компетентності, які виявляються у здатності обговорювати питання про фонетичні особливості своєї мови на тлі інших, дискутувати і переконувати незаперечними фактами сформовані не в усіх. Тому усвідомлені знання з історичної фонетики повинні стати одним із комунікативно задіяних здобутків, однією з складових світоглядних переконань про своєрідність рідної мови, про відповідальність за її збереження. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en) This article continues the examination of the complex issue of harmony in the combination of Proto-Slavic and Ukrainian language features in the modern phonemic-phonetic system of our language, which was reflected in the article in the previous issue of the same journal – Scientific Notes. Series: Philological Sciences Issue 1 (208). In this investigation, we raise the problem of the modern subsystem of consonant phonemes formation, which has as its support the common Slavic consonant base and became the basis for the creation of peculiar phonetic foundations and other related languages; we consider the reasons for the loss of the old and the appearance of the new consonant phonemes; we are trying to find external factors that somehow made changes to the consonant subsystem. Traditionally, students attending historical grammar classes at higher education institutions qualify the ProtoSlavic language of the most ancient times as vocal-consonant, one in which the number of vowels prevailed over the number of consonants. At the same time, they trace how the number of vowels decreased due to the processes of time-quantity equalization and monophthongization of diphthongs when at the turn of the millennium (BC and AD), the number of consonants increased after three back-lingual palatalizations and changes of Г, К, Х, Д, Т, З, С in compounds with j. At the time of the Proto-Slavic language continuum disintegration, tribal languages were already consonant-vocalic. Further development of phonetic systems of related Slavic languages followed its path, although their common history in some ways was preserved, partly changing, moving away from the close one. As the practice of the history of language teaching shows, students relatively easily remember what phonetic processes took place in the consonant system, and navigate more or less freely in their chronology, but professional communicative competence, which is manifested in the ability to discuss questions about the phonetic features of their language against the background others, to discuss and convince with indisputable facts is not developed for everyone. Therefore, conscious knowledge of historical phonetics should become one of the communicative achievements, one of the components of worldview beliefs about the originality of the native language, and the responsibility for its preservation. We plan to continue the examination of the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.Документ Передумови формування польського й українського мовного ареалів постпраслов'янського періоду(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Нестеренко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті визначено передумови формування польського й українського ареалів постпраслов’янського періоду. Обґрунтовано близькість слов’янських мов, їхню генетику й типологію в безпосередньому зв’язку з відомостями про територію, яку займали давні слов’яни до розселення на історично засвідчені місця проживання. Проаналізовано найбільш поширені гіпотези прабатьківщини слов’ян – дунайсько-карпатську, віслоодерську, вісло-дніпровську (середньонаддніпрянську). Відзначено, що хоч дунайська гіпотеза не знайшла загального визнання через відсутність надійних археологічних та лінгвістичних даних, проте літописець Нестор дає важливі свідчення про історичне минуле слов’ян. Вісло-Одерська гіпотеза визначає найдавнішими землями слов’ян територію сучасної Польщі між Віслою й Одером. У ХХІ ст. її з лінгво-статистичних позицій доводить W. Mańczak. Наведені вченим аргументи спонукають до думки про виникнення праслов’янської та індоєвропейської мов на території сучасної Польщі, однак залишаються без відповіді протиріччя історико-археологічного характеру і проблема відсутності на цій території праслов’янського субстрату. Згідно з середньонаддніпрянською гіпотезою, праслов’яни є автохтонами Європи. Прабатьківщина слов’ян збігається з ядром українських етнічних територій і охоплює північно-західну частину України. Гіпотезу визнає більшість учених, вона підтверджується даними археології й топоніміки й узгоджується з виділеними В. Лучиком чинниками визначення прабатьківщини слов’ян. Отже, витоки українського й польського народів та їхніх мов тісно пов’язані з проблемою походження слов’янства на північно-західній частині етнічних українських територій. Етногенез поляків і українців попри певні конкретно-історичні особливості має спільні закономірності й близькі хронологічні межі. Спільні території носіїв праслов’янських діалектів важливо окреслити з метою вивчення подальших періодів розвитку мови та задля усвідомлення сучасного стану слов’янських мов, зокрема порівняльно-типологічного аналізу польської та української лінгвістичних систем. (en) The article defines the prerequisites for the formation of Polish and Ukrainian areas of the post-proto-Slavic period. The cognation of Slavic languages, their genetics and typology is substantiated in connection with the information about the territory used by the ancient Slavs before settling in historically attested places of residence. The prevalent hypotheses of the ancestral homeland of the Slavs: Danubian-Carpathian, Vistula-Oder, VistulaDnieper, are analyzed. It is remarked that although the Danubian hypothesis has not found general acceptance due to the absence of reliable archaeological and linguistic data, the chronicler Nestor gives an important account of the historical past of the Slavs. The Vistula-Oder hypothesis identifies the territory of modern Poland between the Vistula and the Oder as the oldest land of the Slavs. In the 21st century W. Mańczak proves it from the linguo-statistical points of view. The arguments presented by the scientist suggest the emergence of Proto-Slavic and Indo-European languages on the territory of modern Poland, but historical and archaeological contradictions and the problem of the absence of a Proto-Slavic substrate on this territory remain unanswered. According to the Vistula-Dnieper hypothesis, the Proto-Slavs are the autochthons of Europe. The ancestral homeland of the Slavs coincides with the core of Ukrainian ethnic territories and covers the northwestern part of Ukraine. The hypothesis is recognized by the majority of scientists, confirmed by the data of archeology and toponymy, and is consistent with the factors identified by V. Luchyk for determining the ancestral homeland of the Slavs. Therefore, the origins of the Ukrainian and Polish peoples and their languages are closely related to the problem of the origin of Slavs in the northwestern part of ethnic Ukrainian territories. The ethnogenesis of Poles and Ukrainians, despite certain specific historical features, has common patterns and close chronological boundaries. It is important to delineate the common territories of the speakers of Proto-Slavic dialects in order to study further periods of language development and to understand the current state of Slavic languages, in particular for the purpose of comparative typological analysis of the Polish and Ukrainian linguistic systems.Документ Соматичні маркери психологічного портрету Ольги Кобилянської (на основі малої прози)(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Михида, Сергій Павлович; Замороз, С. О.(ua) У статті досліджено соматичні маркери психологічного портрету Ольги Кобилянської на основі малої прози, зокрема, новел «Некультурна», «Природа», «Impromptu phantasie», «Valse melancolique» та мемуарів. Наукова новизна виявилася в розкритті зв’язку між тілесним і духовним у мегатексті письменниці, що відкриває нові аспекти її художньої саморефлексії. Застосування психопоетикального підходу дозволяє проаналізувати автобіографічний та психоавтобіографічний матеріал через призму класичних та сучасних психологічних теорій, що корелюють із літературознавчими прийомами. Стаття обґрунтовує, що тілесні маркери, представлені у творах письменниці, виступають символами глибоких психічних станів, розширюючи традиційне уявлення про її літературну спадщину. Авторка систематично актуалізує фізичні вияви переживань героїв, що сумірні з її психоемоційною сферою. На матеріалі описів зовнішності та соматичних станів авторка новел підкреслює інтроспективну природу характерів персонажів, які часто відтворюють особистісні риси самої письменниці. Особливу увагу приділено використанню фізіогномічних методів аналізу, зокрема теорії Ернста Кречмера, яка дозволяє увиразнити залежність між статурою та характером. На основі мемуарних описів, світлин та образів героїнь творів підкреслено астенічний тип тілесності Ольги Кобилянської, що зумовлює шизотимічні риси характеру: інтроспективність, емоційну стриманість, чутливість до рефлексії та дистанційованість від соціуму. Результати дослідження дозволяють краще визначити психологічні аспекти творчості Ольги Кобилянської, зокрема роль тілесного досвіду у формуванні авторського художнього світу. Це відкриває нові можливості для подальшого інтердисциплінарного аналізу її доробку. (en) The article examines the somatic markers of Olga Kobylianska's psychological portrait based on her short fiction, in particular, the novels «Uncultured», «Nature», «Impromptu phantasie», «Valse melancolique», and her memoirs. The scientific novelty was revealed in the disclosure of the connection between the corporeal and the spiritual in the writer's megatext, which opens up new aspects of her artistic self-reflection. The application of the psycho-poetic approach allows us to analyze autobiographical and psycho-autobiographical material through the prism of classical and modern psychological theories that correlate with literary techniques. The article substantiates that the bodily markers presented in the writer's works are symbols of deep mental states, expanding the traditional understanding of her literary heritage. The author systematically actualizes the physical manifestations of the characters' experiences, which are commensurate with her psycho-emotional sphere. The author of the short stories emphasizes the introspective nature of the characters' characters, who often reproduce the personal traits of the writer herself, using descriptions of their appearance and somatic states. Particular attention is paid to the use of physiognomic methods of analysis, in particular the theory of Ernst Kretschmer, which allows to emphasize the relationship between physique and character. On the basis of memoir descriptions, photographs, and images of the heroines of the works, the author emphasizes the asthenic type of Olha Kobylianska's physicality, which determines schizotypal character traits: introspection, emotional restraint, sensitivity to reflection, and distance from society. The results of the study allow us to better define the psychological aspects of Olha Kobylianska's work, in particular the role of bodily experience in shaping the author's artistic world. This opens up new opportunities for further interdisciplinary analysis of her work.Документ З низин до вершин : спільнослов'янські та самобутні риси української мови (3)(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна(uа) Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікаціях, вміщених у попередніх числах цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки Випуск 1 (208) та Випуск 2 (209). У цій розвідці продовжуємо описувати становлення сучасної української підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, яка стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо тільки ті приголосні фонеми, яких не було у праслов’янській мові або ж вона втратила подібні до наявних у сучасній українській мові. Йдеться про фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/. Оскільки і їхнє походження, й особливості вимови, і передача на письмі багато в чому мають особливості, то власне фонетико-фонологічні описи доповнюємо ортоепічними та ортографічними. У сучасних навчально-методичних працях з фонетики української мови, у підручниках та посібниках для здобувачів освіти фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/ вивчають разом з іншими, визначаючи їхнє місце в класифікаційних системах і не порушуючи питання їхнього походження, особливостей їхнього закріплення в системі консонантизму, специфіки вимови та передачі на письмі. Хіба що в старшій профільній школі (профіль: українська філологія) є згадка про появу фонеми /г/ та її зв’язок з /Ґ/, а на рівні базової школи йдеться про розрізнення звукосполуки [д]+[з] та звука мови і мовлення [дз]. На заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти знайомляться з історією появи фонем /г/ та /ф/, хоч про час і причини виникнення /дз/ та /дзʹ/, про їхнє поширення в літературному і діалектному варіантах, проблема диграфічного їхнього позначення згадується хіба що принагідно. За таких дидактичних підходів важко сподіватися на те, що випускник школи чи вишу може усвідомлювати самобутність нашої мови на фонетичному рівні, що він буде цікавитись подальшим розвитком своєї мови, що матиме необхідні знаннєві підвалини, щоб виявляти власні комунікативні компетенції на високому рівні, чого вимагає сьогоднішнє життя суспільства, а відтак і НУШ. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en)This article continues studying the complex issue of the harmony of the combination of Proto-Slavic and Ukrainian language features in the modern phonemic-phonetic order of our language, which was reflected in the articles included in the previous issues of the same journal – Scientific Notes. Series: Philological Sciences Issue 1 (208) and Issue 2 (209). In this investigation, we continue to describe the modern Ukrainian subsystem of consonant phonemes formation, which has as its support the common Slavic consonant base, which became the basis for peculiar phonetic foundations creation for other related languages as well; we consider only those consonant phonemes that did not exist in the Proto-Slavic language or that it lost similar to those in the modern Ukrainian language. These are the phonemes /г/, /ф/, /дз/, and /дз′/. Since their origin, pronunciation features, and written transmission in many respects have peculiarities, we supplement the actual phonetic-phonological descriptions with orthographic and orthographic ones. In modern educational and methodological works on the Ukrainian language phonetics, in textbooks and manuals for students, the phonemes /г/, /ф/, /дз/ and /дз′/ are studied together with others, determining their place in classification systems and not raising questions about their origin, features of their consolidation in the system of consonantism, specifics of pronunciation and transmission in writing. However, in the senior school (profile: Ukrainian philology) the appearance of the phoneme /г/ and its connection with /Ґ/ is mentioned, and at the basic school the sound combination [д]+[з] is distinguished from the sound [дз]. In historical grammar classes at universities, students get acquainted with the history of the phonemes /г/ and /ф/ appearance, although the time and reasons for the appearance of /дз/ and /дз′, their distribution in literary and dialectal versions, and the problems of their digraphic notation are rarely mentioned. With such didactic approaches, it is difficult to hope that a school or university graduate will be able to realize the uniqueness of our language at the phonetic level, that he or she will be interested in the further development of their language and will have the necessary knowledge base to demonstrate their communicative competence at a high level, which is required by today's the life of society, and hence the NUS. We will continue studying the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.Документ Мікротопоніми села Казавчина Голванівського району Кіровоградської області(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Волчанська, Ганна Василівна; Закордонець, О. П.; Василик, С. С.(ua) У статті здійснено комплексний аналіз власних назв дрібних географічних об᾽єктів с. Казавчина Голованівського району Кіровоградської області. З’ясовано специфіку мікротопонімів у системі власних назв; зібрано назви дрібних географічних об’єктів с. Казавчина; виявлено локальні особливості мікротопонімів, які раніше не були об’єктом дослідження лінгвістів : природні, історичні та соціально-культурні чинники виникнення мікротопонімів на досліджуваній території; визначено семантичні групи мікротопонімів; здійснено лексико-семантичний та словотвірно-структурний аналіз досліджуваних одиниць; виявлено діалектні особливості мікротопонімів. Проаналізований у роботі матеріал свідчить, що виникнення мікротопонімів залежить від історичних і соціально-культурних чинників; у мікротопонімії села активно функціонують як назви власне природних об’єктів, так і найменування, пов’язані з господарською діяльністю людини; виокремлено відапелятивні, відонімні та відонімно-відапелятивні мікротопоніми; за структурою мікротопоніми поділяються на прості, складі та складені; основним способом творення є суфіксальний; частина мікротопонімів мають фонетичні, морфологічні та лексичні особливості, притаманні подільським говіркам південно-західного наріччя і степовим говіркам південно-східного. Мікротопоніми в мовному портреті сучасного українського села є елементом, який тісно пов’язаний з його історичним розвитком. Аналіз онімів с. Казавчина показав, що велика кількість цих назв є символами радянської епохи. Характерною рисою оновлення онімного простору с. Казавчина є поява мікротопонімів, пов’язаних із сучасними подіями та героями сьогодення. Мікротопоніми є елементами маркування певних територій і виконують функцію локальних орієнтирів на прилеглій місцевості. Вони є одним із способів впливу на особистість : зі зміною назв мікротопонімів твориться нова система координат. (en) A comprehensive analysis of the proper names of small geographical objects of Kazavchyna village, Golovanivsk district, Kirovohrad region, is carried out. The specificity of microtoponyms in the system of proper names has been clarified; the names of small geographical objects of Kazavchyna village have been collected. Local features of microtoponyms, which were not previously the object of research by linguists, were revealed : natural, historical, and socio-cultural factors of the emergence of microtoponyms in the studied territory. Semantic groups of microtoponyms are defined; lexical-semantic and word-formation-structural analysis of the studied units was carried out; dialectal features of microtoponyms are revealed. The material, analyzed in the work, shows that the occurrence of microtoponyms depends on historical and sociocultural factors; in the microtoponymy of villages, both the names of natural objects and names related to human economic activity actively function. Appellative, homonymous and homonymous-vidapellative microtoponyms are distinguished; by structure, microtoponyms are divided into simple, compound and compound; the main method of creation is suffixation; some of the microtoponyms have phonetic, morphological and lexical features inherent in the Podil dialects of the southwestern dialect and the steppe dialects of the southeastern dialect. Microtoponyms in the language portrait of a modern Ukrainian village are an element closely related to its historical development. The analysis of the names of Kazavchyna village showed that a large number of these names are symbols of the Soviet era. A characteristic feature of the renewal of the nameless space of Kazavchyna village is the appearance of microtoponyms associated with modern events and today's heroes. Microtoponyms are elements of marking certain territories and perform the function of local landmarks in the surrounding area. They are one of the ways to influence a person: with the change of the names of microtoponyms, a new coordinate system is created.Документ Стратифікація морфонологічних трансформацій девербативів в українській мові(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Демешко, Інна Миколаївна(ua) У статті досліджено специфіку стратифікаційних підходів при аналізі морфонологічних трансформацій віддієслівних похідних. Зʼясовано морфонологічні чинники під час творення девербативів, ураховуючи стратифікаційні підходи. Установлено стратифікаційні підходи при аналізі віддієслівних дериватів у морфонологічному аспекті. Стратифікаційні морфонологічні моделі відкривають перспективи раціонально й економно встановити закономірності, послідовність морфонологічної операції, урахувати вплив форманта на твірну основу в дериваційному процесі, специфіку контактної зони (фіналі твірної основи та ініціалі форманта). Визначено класи суфіксальних морфем - субʼєктів української мови, ураховуючи контекст альтернацій та характер контактної зони. У практичній частині дослідження також проілюстровано обмежувальні та стимулювальні чинники при творенні девербативів. Зазначено, що врахування структури вершинних слів у словотвірному гнізді, особливості дериваційних процесів, морфонологічні правила діють для словозмінної і словотвірної морфонології. У процесі аналізу морфонологічної структури українських словотвірних гнізд із вершинним дієсловом стверджено, що віддієслівні деривати підтримують словотвірні і морфонологічні моделі та передбачувану стратифікацію морфонологічної системи. Опис морфонології словотвірного гнізда (динамічної морфонології) сприяє встановленню морфонологічних правил творення похідних різних блоків у межах словотвірного гнізда відповідного морфонологічного класу (нечленованих і членованих твірних основ) і морфонологічного типу. Визначено механізми, що впливають на структуру девербативів – усічення дієслівної фіналі, консонантні та вокалічні альтернації фонем, нарощення (розширення) кореневої чи суфіксальної морфеми, зміна акцентної позиції похідного. (en) The article deals with the specifics of stratification approaches in the analysis of morphonological transformations of verbal derivatives. The morphonological factors in the creation of derivatives are clarified, taking into account stratification approaches. The essential approaches for the analysis of the verbal derivatives in the morphonological aspect are established. The stratification morphonological models open up the prospects for rational and economical establishment of regularities, sequence of morphonological operations, taking into account the influence of the formant on the stem in the derivational process, the specifics of the contact zone (final of the stem and initial of the formant). The classes of suffix morphemes of the Ukrainian language subjects are defined according to the context of the alternatives and nature of the contact zone. The practical part of the study also illustrates the limiting and stimulating factors in the creation of the deverbs. It is noted that taking into according the structure of the apex words in the word-formation nest, the peculiarities of derivational processes, and morphonological rules are valid for word - change and word-formation morphonology. In the process of analyzing the morphonological structure of the Ukrainian word nests with the apex verb, it is argued that the verbal derivatives support word-formation and morphonological models and the predictable stratification of the morphonological system. The description of the morphonology of the word-formation nest (dynamic morphonology) contributes to the establishment of the morphonological rules for the creation of derivatives of different blocks within the word-formation nest of the corresponding morphonological class (non - membered and membered stems) and morphonological type. The mechanisms affecting the structure of derivatives are identified: truncation of verbal finals, consonantal and vocalic alternations of phonemes, extension of the root or suffix morpheme, change of the accentual position of the derivative.Документ До питання гейміфікації на уроках української мови(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Кричун, Людмила Петрівна; Нестеренко, Тетяна Анатоліївна(ua) Наукова розвідка присвячена опрацюванню одного із сучасних підходів до організації та проведення уроків української мови в закладі загальної середньої освіти – гейміфікації. Авторами визначено ефективні способи інтеграції ігрових елементів в освітній процес, проаналізовано потенційні виклики та перспективи гейміфікації в контексті сучасної української освіти. Також у роботі репрезентовано найпоширеніші освітні платформи та застосунки, які можуть стати в пригоді для проведення навчальних занять із використанням ігрових технологій. У статті представлено приклади імплементації гейміфікованих завдань у різні етапи уроку мови – у ході проведення повторення вивченої теми / розділу, під час узагальнення та систематизації знань, на етапі перевірки рівня засвоєння матеріалу, а також у процесі додаткових занять, спрямованих на подолання освітніх утрат і розривів. У роботі акцентовано на функції гейміфікації як фактора, що спрямовує сучасний освітній процес на формування особистості здобувача освіти, який використовує гру як інструмент для пізнання нового, набуття знаннєвих і комунікативних компетентностей та підвищення мотивації до навчання. У розвідці представлено, з одного боку, опис позитивних моментів, пов’язаних із застосуванням ігрових технологій на уроках української мови, а з іншого – застереження щодо перенасичення грою навчальних занять, а також виклики, котрі стоять перед учителем сучасного українського закладу загальної середньої освіти. Наукова публікація може стати в пригоді вченим, які працюють в галузі освіти / педагогіки, методистам інститутів післядипломної педагогічної освіти, учителям закладів загальної середньої освіти, здобувачам вищої та передвищої педагогічної освіти та всім, хто цікавиться питаннями організації ментально комфортного освітнього середовища. (en) The research is dedicated to the study of gamification – one of the modern approaches to organizing and conducting Ukrainian language lessons in a secondary education institution. The authors have identified effective ways to integrate game elements into the educational process, analyzed potential challenges and prospects of gamification in the context of modern Ukrainian education. The paper also presents common educational platforms and applications that can be useful for conducting educational classes using game technologies. The article presents examples of implementing gamified tasks at different stages of a language lesson – during the repetition of the studied topic / section, during the generalization and systematization of knowledge, at the stage of checking the level of assimilation of the material, as well as in the process of additional classes aimed at overcoming educational losses and gaps. The work focuses on gamification as a factor that directs the modern educational process to the formation of the student’s personality. The student uses the game as a tool for learning new things, acquiring knowledge and communicative competencies, and increasing motivation for learning. The research presents both a description of the positive aspects associated with the use of edutainment in Ukrainian language lessons, and a warning about the oversaturation of educational activities with games, as well as the challenges that a teacher of a modern Ukrainian institution of general secondary education faces. The scientific publication may be useful to scientists working inthe field of education/pedagogy, methodologists of institutes of postgraduate pedagogical education, teachers of secondary education institutions, applicants for higher and pre-higher pedagogical education, and everyone who is interested in the issues of organizing a mentally comfortable educational environment.Документ Міфологізм художнього мислення Богдана-Ігоря Антонича та Ігоря Калинця(Видавець Лисенко В. Ф., 2021) Буряк, Олена ФедорівнаДокумент Наукові записки ЦДУ. Серія : Філологічні науки. - Вип. 2(209)(Видав. дім "Гельветика", 2024)(ua) До Наукових записок увійшли статті, присвячені дослідженню актуальних питань історії української та світової літератури, теорії літератури, компаративістики, проблемам українського та зарубіжного мовознавства в аспекті лінгвокультурології, лінгвокогнітивістики, етнолінгвістики, дискурсології й психолінгвістики, теорії та практики перекладу й прикладної лінгвістики, розвитку та функціонування мов у поліетнічному та полікультурному просторі, значущих аспектів фахової підготовки сучасного вчителя-філолога, перекладача та фахівця з прикладної лінгвістики. Збірник розрахований на наукових працівників, викладачів, аспірантів, студентів факультетів української філології, іноземних мов, учителів-словесників, перекладачів. Збірник зареєстровано в міжнародних науковометричних базах Index COPERNICUS, Google Scholar, Academic Journals, Research Bible, WorldCat та Index NSD (the Norwegian Register for Scientific Journals, Series and Publichers).