(ua) У статті окреслено перспективу дослідження девербативів в українській літературній мові в контексті теоретичних здобутків сучасної лінгвістики, обґрунтовано міжрівневий статус словотвірної морфонології. Сформульовано теоретичні проблеми віддієслівної словотвірної морфонології української мови, розглянуто проблемні питання дериваційних відношень, напрямків морфонологічних трансформацій, визначено морфонологічні позиції віддієслівних похідних. Установлено, що типологічною ознакою дериваційних парадигм дієслів є їхнє внутрішнє структурування за частиномовними зонами девербативів. З’ясовано морфонологію словотвірних гнізд із членованими і нечленованими питомими та іншомовними вершинними дієсловами в сучасній українській літературній мові, спрогнозовано можливі морфонологічні зміни, встановлено морфонологічні моделі.
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Демешко, Інна Миколаївна; Demeshko, Inna
(uk) У статті досліджено специфіку девербативів у словотвірно-морфонологічному аспекті в канві прозових творів В. Винниченка, виділено словотворчі засоби та морфонологічні моделі віддієслівних дериватів у творах В. Винниченка. Репрезентовано словотвірні й морфонологічні типи і моделі девербативів на позначення абстрактних назв і назв опредметненої дії в прозі В. Винниченка. З’ясовано, що однією з важливих стилетворчих рис ідіолекту письменника є досить висока частотність девербативів, утворених способом нульової суфіксації, які використовуються як засіб характеристики стрімкості людської дії. Установлено, що для віддієслівних дериватів субстантивної та ад’єктивної зон характерні такі морфонологічні явища, як усічення дієслівної фіналі, консонантні і вокалічні альтернації, модифікація наголосу.
