Кафедра освітніх наук
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6097
Переглянути
17 результатів
Результати пошуку
Документ Підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до формування творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Філоленко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana(ua) Стрімкий розвиток технологій, інноваційних сфер діяльності, необхідність нестандартного мислення й уміння генерувати оригінальні ідеї дедалі більше актуалізують проблему творчості як важливої характеристики індивіда. У цьому контексті особливого значення набуває підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, адже саме вони створюють умови для формування творчих здібностей дітей на етапі, коли закладаються основи особистісного становлення. Від рівня підготовки майбутніх вихователів, здатних розвивати у дітей дошкільного віку творчі здібності, залежить виконання завдань і вимог професійної освіти, що зорієнтована на перспективу. У статті проаналізовано особливості підготовки майбутніх вихователів до формування творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку. З’ясовано, що ефективний розвиток творчих здібностей дошкільників безпосередньо залежить від професійної компетентності вихователя. Вихователь повинен володіти системою знань, умінь, навичок й особистісних якостей, які дозволяють організовувати творчу діяльність дітей, стимулювати їхню активність та зацікавленість, створювати умови для вільної творчої самореалізації. Для підготовки майбутніх вихователів до формування творчих здібностей дітей дошкільного віку в закладах вищої освіти необхідно створити педагогічні умови, які би сприяли розвитку креативності студентів, їх вмінню творчо підійти до розв’язання педагогічних ситуацій у роботі із вихованцями. Для цього необхідно створити креативне освітнє середовище: наповнити зміст навчальних дисциплін творчим характером, використовувати інтерактивні форми, методи та прийми навчання, залучати студентів до виховних заходів, театральних постановок, виконання завдань творчого характеру, що в подальшому вони використовуватимуть у своїх професійній діяльності із дошкільниками. Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо у дослідженні технологій ефективного розвитку творчих здібностей дошкільників. (en) The rapid development of technologies, innovative fields of activity, the need for unconventional thinking and the ability to generate original ideas increasingly actualize the problem of creativity as an important characteristic of an individual. In this context, the training of future teachers of preschool educational institutions is of particular importance, because it is they who create the conditions for the formation of children’s creative abilities at the stage when the foundations of personal development are laid. The level of training of future educators capable of forming creative skills in preschool children depends on the fulfillment of the tasks and requirements of professional education, which is oriented towards the future. The article analyzes the features of training future educators to form the creative abilities of older preschool children. It has been found that the effective development of preschoolers’ creative abilities directly depends on the professional competence of the educator. The teacher must possess a system of knowledge, skills, and personal qualities that allow them to organize children’s creative activities, stimulate their activity and interest, and create conditions for free creative self-realization. To prepare future educators to develop the creative abilities of preschool children in educational institutions, it is necessary to create pedagogical conditions that would contribute to the development of students’ creativity and their ability to creatively approach the solution of pedagogical situations in working with students. To do this, it is necessary to create a creative educational environment: fill the content of academic disciplines with a creative character, use interactive forms, methods and teaching methods, involve students in educational activities, theatrical productions, and perform tasks of a creative nature, that they will use in their professional activities with preschoolers in the future. We see prospects for further exploration directly in the study of technologies for the effective development of preschoolers’ creative abilities.Документ Формування творчих здібностей особистості як психолого-педагогічна проблема(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) У статті проаналізовано педагогічні ідеї науковців щодо проблеми формування творчих здібностей особистості. У наукових дослідженнях вітчизняних учених означену проблему висвітлено в різних аспектах: загальні питання формування творчої особистості; сутність творчої діяльності, її етапи, методи навчання; специфіка творчих здібностей, зокрема, молодших школярів, та збагачення їхнього творчого потенціалу. Неодноразово підкреслювалася думка, що формування здібностей є керованим психолого-педагогічним процесом, який впливає на мотивацію творчої діяльності, пізнавальні інтереси, загальнонавчальні уміння. Доведено, що творчість є метою й умовою самореалізації людини. Крім того, творчість дітей, хоча і не може прирівнюватися до творчості дорослих, становить важливу передумову їхнього розвитку. У змісті статті зазначається, що у науковому обігу не існує єдиної системи компонентів дефініції «творчі здібності». Приділяючи велику увагу вивченню творчих здібностей, вчені, з метою з’ясування якостей особистості, що сприяють творчим проявам, намагаються поставити їх у залежність від рівня інтелекту. Обгрунтовано, що залежність між інтелектом і творчими здібностями є, але міру її необхідно з’ясовувати відповідно до діяльності, у яку вони включені. Узагальнено праці учених різних наукових галузей щодо проблеми творчих здібностей і зроблено висновок відносно того, що пусковим механізмом творчої діяльності є мотиваційний аспект. Доведено, що лише через вивчення особистості у життєдіяльності можна зрозуміти залежність будь-якого виду діяльності від наявних здібностей і навпаки. Здібність піднімає діяльність на вищий рівень, і така якісно нова діяльність відповідає новим потребам, інтересам і впливає на подальший розвиток особистості та її здібності. Серед компонентів творчих здібностей: спонтанність, фантазійність, гнучкість та оригінальність думки, інтуїтивність народження ідей, використання підсвідомого у розв’язанні проблем, іноді ‒ наявність суперечностей як результату необґрунтованих припущень, пізнавальна допитливість, здібність до мисленнєвих операцій та перенесення досвіду, цінність сприйняття, готовність пам’яті, гнучкість мислення, здатність оцінювати дії, легкість генерування ідей, здібність передбачати, уміння переносити знання у нову ситуацію, розвинена уява, вміння створювати нові образи та знаходити багатоваріантність розв’язків. (en) The article analyzes the pedagogical ideas of scientists regarding the problem of forming the creative abilities of an individual. In the scientific researches of domestic scientists, this problem is highlighted in various aspects: general issues of the formation of a creative personality; the essence of creative activity, its stages, teaching methods; the specificity of creative abilities, in particular, of younger schoolchildren, and the enrichment of their creative potential. The opinion that the formation of abilities is a controlled psychologicalpedagogical process that affects the motivation of creative activity, cognitive interests, general educational skills was repeatedly emphasized. It has been proven that creativity is the goal and condition of a person’s self-realization. In addition, the creativity of children, although it cannot be equated with the creativity of adults, is an important prerequisite for their development. In the content of the article, it is noted that there is no single system of components of the definition of "creative abilities" in scientific circulation. Paying great attention to the study of creative abilities, scientists, in order to find out the personality qualities that contribute to creative manifestations, try to put them in dependence on the level of intelligence. It is well-founded that there is a dependence between intelligence and creative abilities, but its extent must be determined according to the activity in which they are included. The works of scientists of various scientific fields regarding the problem of creative abilities are summarized and a conclusion is drawn regarding the fact that the motivational aspect is the starting mechanism of creative activity. It has been proven that only through the study of personality in life activities can one understand the dependence of any type of activity on existing abilities and vice versa.The ability raises the activity to a higher level, and such qualitatively new activity meets new needs, interests and affects the further development of the individual and his abilities. Among the components of creative abilities: spontaneity, imagination, flexibility and originality of thought, intuitiveness of the birth of ideas, use of the subconscious in solving problems, sometimes - the presence of contradictions as a result of unfounded assumptions, cognitive curiosity, the ability to think operations and transfer experience, the value of perception, readiness of memory, flexibility of thinking, the ability to evaluate actions, the ease of generating ideas, the ability to predict, the ability to transfer knowledge to a new situation, a developed imagination, the ability to create new images and find multiple solutions.Документ Інтеграція гуманітарних і педагогічних дисциплін як засіб формування морально-етичної культури учителя історії(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Ляшенко, Ростислав Олександрович; Liashenko, Rostyslav Oleksandrovych(ua) У статті розглядається проблема формування морально-етичної культури майбутніх учителів історії як ключового компонента їхньої професійної підготовки. Автор доводить, що інтеграція гуманітарних і педагогічних дисциплін є ефективним інструментом виховання морально зрілої, педагогічно майстерної особистості, спроможної виступати моральним авторитетом для учнів і суспільства. Обґрунтовано, що саме цілісне поєднання знань з філософії, етики, культурології, історії та педагогіки сприяє формуванню у студентів стійких моральних переконань, ціннісних орієнтацій, професійної етики, емпатії та гуманістичного світогляду. Теоретико-методологічною основою дослідження слугують аксіологічний, культурологічний, системний та компетентнісний підходи, які дозволяють комплексно осмислити процес становлення морально-етичної культури педагога як інтегрованого феномену. Проаналізовано сучасний стан вивчення проблеми у вітчизняній та зарубіжній педагогічній думці, що підтверджує актуальність і перспективність інтеграційного підходу. Наведено конкретні приклади інтегрованого змісту дисциплін, а також методів навчання, які сприяють особистісному розвитку студентів: аналіз педагогічних ситуацій, обговорення моральних дилем, рольові ігри, рефлексивне письмо, педагогічна практика з етичним супроводом та наставництво. Визначено комплекс педагогічних умов, що забезпечують ефективність інтеграції: наявність ціннісно насиченого освітнього середовища, моральний приклад викладачів, рефлексивна діяльність студентів, академічна доброчесність, міжпредметна координація змісту навчання. Зроблено висновок, що інтеграція гуманітарних і педагогічних компонентів освіти створює основу для формування вчителя-історика як носія високої моральної культури, здатного здійснювати не лише навчальну, а й виховну місію, спрямовану на утвердження гуманістичних і демократичних цінностей у молодого покоління. (en) The article addresses the problem of forming the moral and ethical culture of future history teachers as a key component of their professional training. The author substantiates that the integration of humanities and pedagogical disciplines is an effective tool for educating a morally mature and pedagogically competent individual capable of becoming a moral authority for students and society. It is argued that the holistic combination of knowledge from philosophy, ethics, cultural studies, history, and pedagogy contributes to the formation of stable moral convictions, value orientations, professional ethics, empathy, and a humanistic worldview in students. The theoretical and methodological framework of the study includes axiological, culturological, systemic, and competency-based approaches, which enable a comprehensive understanding of the process of shaping a teacher’s moral and ethical culture as an integrated phenomenon. The article analyzes the current state of the issue in Ukrainian and international pedagogical thought, confirming the relevance and potential of the integrative approach. It presents concrete examples of integrated subject content as well as educational methods that foster students’ personal development: analysis of pedagogical cases, discussion of moral dilemmas, role-playing games, reflective writing, ethically guided teaching practice, and mentoring. The paper identifies a set of pedagogical conditions that ensure the effectiveness of integration: the presence of a value-oriented educational environment, moral role models among faculty, students’ reflective activity, academic integrity, and interdisciplinary coordination of curricula. The article concludes that integrating the humanities and pedagogical components of teacher education creates a foundation for preparing history teachers as bearers of high moral culture, capable of fulfilling not only instructional but also educational missions aimed at fostering humanistic and democratic values in the younger generation.Документ Науково-дослідницька діяльність як засіб формування морально-етичної культури майбутнього вчителя(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Дубінка, Микола Михайлович; Dubinka, Mykola Mykhailovych(ua) У статті здійснено ґрунтовне теоретико-методологічне обґрунтування науково-дослідницької діяльності як потужного засобу формування морально-етичної позиції майбутнього вчителя. Розкрито актуальність досліджуваної проблеми в умовах сучасної системи педагогічної освіти, яка вимагає не лише фахової підготовки, але й високого рівня моральної відповідальності, академічної доброчесності, етичної саморефлексії. Підготовка вчителя в XXI столітті неможлива без системного розвитку його моральної культури, яка визначає успішність виховної діяльності та педагогічного впливу на здобувачів освіти. У статті представлено аналіз наукових джерел, які засвідчують важливість морально-етичного компонента в підготовці педагогів. Узагальнено вітчизняні та зарубіжні підходи до формування моральної позиції через залучення студентів до наукової роботи, зокрема участь у наукових гуртках, проблемних групах, написання наукових статей, участь у конференціях. Окрему увагу приділено соціальному аспекту формування етичної свідомості – волонтерській практиці, яка допомагає розвивати емпатію, гуманізм, альтруїзм, навички співпраці та громадянської відповідальності. Проаналізовано також значення академічної доброчесності як умови розвитку моральної культури майбутнього вчителя, що формує в нього здатність діяти чесно, дотримуватися етичних принципів у професійній діяльності. У статті наголошено на ролі рефлексії як внутрішнього механізму морального самовдосконалення педагога, здатного критично оцінювати свої вчинки, ставлення до здобувачів освіти, дотримання етичних норм у професійній взаємодії. Висвітлено потенціал науково-дослідницької роботи у створенні умов для формування стійкої морально-етичної позиції, яка інтегрує цінності справедливості, гідності, академічної чесності та професійної відповідальності. У підсумку зроблено висновок, що науково-дослідницька діяльність є не лише важливою складовою освітнього процесу у закладах вищої педагогічної освіти, а й ефективним виховним засобом, що сприяє формуванню цілісної етичної особистості педагога, спроможного діяти на засадах гуманізму, добра і справедливості в освітньому середовищі. (en) The article presents a comprehensive theoretical and methodological justification of research activity as a powerful means of shaping the moral and ethical position of future teachers. The relevance of the studied issue is revealed in the context of the modern system of teacher education, which requires not only professional training but also a high level of moral responsibility, academic integrity, and ethical selfreflection. Teacher preparation in the 21st century is impossible without the systematic development of their moral culture, which determines the success of educational work and pedagogical influence on learners. The article analyzes scientific sources that highlight the importance of the moral and ethical component in teacher training. Domestic and international approaches to shaping moral positions through students’ engagement in scientific work are summarized, particularly through participation in research clubs, problem-based groups, writing scientific articles, and attending conferences. Special attention is paid to the social aspect of ethical awareness formation – volunteer activities that help develop empathy, humanism, altruism, teamwork skills, and civic responsibility. The importance of academic integrity is also analyzed as a condition for the development of the future teacher’s moral culture, forming their ability to act honestly and adhere to ethical principles in professional practice. The article emphasizes the role of reflection as an internal mechanism of the teacher’s moral self-improvement, enabling them to critically evaluate their actions, attitudes toward learners, and adherence to ethical standards in professional interaction. The potential of research activities in creating conditions for the formation of a stable moral and ethical position is highlighted – one that integrates values of justice, dignity, academic honesty, and professional responsibility. In conclusion, it is emphasized that research activity is not only an important component of the educational process in institutions of higher pedagogical education but also an effective educational tool that contributes to the formation of a holistic ethical personality of the teacher, capable of acting based on humanism, goodness, and justice in the educational environment.Документ Соціально-громадянська активність студентів історичних факультетів як показник рівня їхньої моральної культури(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Бабенко, Тетяна Василівна; Babenko, Tetyana Vasylivna(ua) Стаття комплексно обґрунтовує соціально-громадянську активність студентів історичних факультетів як валідний індикатор рівня їхньої моральної культури. Актуальність дослідження зумовлена виявленим у сучасних студіях розривом між задекларованою громадянською ідентичністю молоді та реальною участю у громадянських практиках домінування символічних форм, недостатня внутрішня мотивація. Мета роботи – з’ясувати характер і механізми двостороннього, взаємопідсилювального зв’язку між моральною культурою (етичні знання, цінності, переконання і здатність діяти відповідально) та соціально-громадянською активністю студентів-істориків і показати умови, за яких активність виступає індикатором моральної зрілості. Методологія поєднує теоретико-порівняльний аналіз українських і зарубіжних праць, синтез емпіричних свідчень про студентське волонтерство та індикативне моделювання вимірювальних параметрів. У фокусі – роль освітнього середовища: доведено, що цілеспрямований дизайн навчання і активні методи (дискусії, рольові ігри, проєктна робота, тьюторство) статистично пов’язані зі зростанням залученості студентів. Інституційні моделі service-learning підвищують ціннісну чутливість, толерантність і готовність до публічної дії. Показано, що в кризових контекстах (повномасштабна війна) масове студентське волонтерство переводить моральні принципи у сталі поведінкові практики та зміцнює солідарність, емпірично підтверджуючи індикаторний характер. Наукова новизна полягає в уточненні індикаторної моделі оцінювання моральної культури через п’ять взаємопов’язаних вимірів – когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий, рефлексивний і соціальний – та у конкретизації професійно-етичних наслідків для історико-педагогічної освіти (публічна історія, робота з пам’яттю, правозахисні кейси). Практична значущість полягає в рекомендаціях для ЗВО: інтеграція service-learning у навчальні плани, підтримка студентського самоврядування, розвиток етичної рефлексії, розбудова партнерств із громадами, музеями, оцінювання внеску студента через портфоліо участі – що зменшує розрив між ціннісними деклараціями та реальною громадянською участю. (en) The article provides a comprehensive argument that the socio-civic engagement of students in history programs is a valid indicator of their level of moral culture. The relevance stems from a gap identified in recent studies between young people’s declared civic identity and their actual participation in civic practices (the dominance of symbolic forms and insufficient intrinsic motivation). The aim is to clarify the nature and mechanisms of the bidirectional, mutually reinforcing relationship between moral culture (ethical knowledge, values, convictions, and the capacity to act responsibly) and the socio-civic engagement of history students, and to specify the conditions under which engagement functions as an indicator of moral maturity. Methodologically, the study combines a theoretical-comparative analysis of Ukrainian and international scholarship, a synthesis of empirical evidence on student volunteering, and indicative modeling of measurement parameters. The analysis focuses on the role of the educational environment: it demonstrates that purposeful instructional design and active methods (discussion, role-play, project-based learning, tutoring) are statistically associated with higher levels of student engagement. Institutionalized service-learning models enhance value sensitivity, tolerance, and readiness for public action. The article also shows that in crisis contexts (e.g., the full-scale war) mass student volunteering translates moral principles into stable behavioral practices and strengthens solidarity, empirically confirming the indicator character of engagement. The scientific novelty lies in refining an indicator model for assessing moral culture across five interrelated dimensions–cognitive, affective-value, behavioral, reflective, and societal – and in specifying the professional-ethical implications for history teacher education (public history, memory work, human-rights case analysis). Practical significance includes recommendations for higher education institutions: integrating service-learning into curricula, supporting student self-governance, fostering ethical reflection, building partnerships with communities and museums, and assessing student contribution through participation portfolios – measures that narrow the gap between value declarations and actual civic engagement.Документ Формування морально-етичної культури майбутніх педагогів(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Ляшенко, Ростислав Олександрович; Liashenko, Rostyslav Oleksandrovych(ua) Формування морально-етичної культури майбутніх педагогів є одним із ключових завдань сучасної системи вищої освіти. Воно охоплює не лише засвоєння норм професійної етики, а й розвиток у студентів ціннісних орієнтацій, здатності до саморефлексії, відповідальності та гуманістичного світогляду. Морально-етична культура педагога виступає основою його професійної компетентності, адже від рівня сформованості таких якостей, як чесність, справедливість, повага до гідності учня, толерантність та відповідальність, залежить ефективність виховного процесу й авторитет учителя в суспільстві. У статті розглядаються теоретико-методологічні засади морально-етичного виховання, серед яких системний, аксіологічний, культурологічний та компетентнісний підходи. Особлива увага приділяється ролі гуманітарних дисциплін (філософії, етики, культурології, педагогіки) у формуванні світоглядних основ майбутнього вчителя. Значущим чинником виступає педагогічна практика, яка забезпечує можливість застосування етичних принципів у реальних освітніх ситуаціях. Підкреслюється, що морально-етична культура має інтегративний характер: вона формується не окремими дисциплінами, а внаслідок взаємодії освітнього середовища, прикладу викладачів, студентського колективу та вимог академічної доброчесності. Важливою умовою виступає також виховання критичного мислення, уміння вирішувати моральні дилеми та готовність до діалогу з учнями й батьками. Результати дослідження підтверджують, що цілісне формування морально-етичної культури майбутнього педагога сприяє становленню його професійної ідентичності, підвищує якість освітнього процесу та гармонізує міжособистісні відносини в освітньому середовищі. Таким чином, морально-етична культура є не лише складовою професійної підготовки, а й визначальним чинником ефективності педагогічної діяльності в умовах демократичного суспільства. (en) The formation of moral and ethical culture in future teachers is one of the key priorities of modern higher education. It involves not only mastering professional ethics standards but also developing value orientations, responsibility, self-reflection, and a humanistic worldview among students. Moral and ethical culture serves as the foundation of pedagogical professionalism, since qualities such as honesty, fairness, respect for human dignity, tolerance, and responsibility determine the effectiveness of the educational process and the teacher’s authority in society. The article examines the theoretical and methodological foundations of moral and ethical upbringing, including systemic, axiological, cultural, and competence-based approaches. Special emphasis is placed on the role of humanities disciplines (philosophy, ethics, cultural studies, pedagogy) in shaping the worldview of future teachers. Pedagogical practice is highlighted as a significant factor, providing opportunities to apply ethical principles in real educational situations. It is emphasized that moral and ethical culture has an integrative nature: it is shaped not by separate disciplines but through the interaction of the educational environment, teachers’ role models, student communities, and the principles of academic integrity. Critical thinking, the ability to resolve moral dilemmas, and readiness for dialogue with pupils and parents are also essential. The findings confirm that the comprehensive formation of moral and ethical culture fosters professional identity, enhances the quality of the educational process, and harmonizes interpersonal relations in the academic environment. Therefore, moral and ethical culture is not only an element of teacher training but also a crucial factor in the effectiveness of pedagogical activity in a democratic society.Документ Професійна підготовка майбутніх правознавців в умовах змішаного навчання(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Філоленко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana(ua) Проблема підготовки фахівців, зокрема, майбутніх правознавців, в умовах сучасної змішаного формату освітнього процесу об’єктивно набуває все більшої актуальності завдяки виникненню «нової парадигми змішаного навчання», в основу якої покладено тзабезпечення безперервного формування й розвитку визначених освітньо-професійними програмами компетентностей учасників освітнього процесу засобами цифрових технологій у поєднанні з педагогічними інноваціями. У статті визначено особливості професійної підготовки майбутніх правознавців в умовах змішаного навчання. Встановлено, що у процесі професійної підготовки майбутні правознавці повинні навчитися: проєктувати власну навчальну діяльність; проєктувати самоосвітню діяльність, розвиваючи самостійність; уміти використовувати різні технології у навчанні та самоосвіті; розвивати здатність до самооцінювання та рефлексії. Важливою умовою ефективного розвитку системи професійної підготовки майбутніх правознавців під час змішаного навчання, є можливість освітнього процесу швидко змінюватися, реорганізовуватися в умовах стрімких перетворень і непередбачуваності зовнішніх чинників, застосовувати новітні технології. При змішаній системі навчання є реальна можливість використовувати ті методи, форми, принципи та технології, які вже довели свою доцільність та ефективність. Технології змішаного навчання дозволяють здобувачам ознайомитися з цифровими технологіями, які широко використовуються в професійній діяльності. Це підвищить їх конкурентоспроможність на ринку праці. Технології змішаного навчання дають можливість майбутнім правознацям вибирати темп, послідовність та спосіб вивчення матеріалу, що відповідає їхнім потребам. Ці технології сприяють ефективній підготовці майбутніх правознавців до професійної самоосвітньої діяльності з урахуванням сучасних потреб суспільства та ринку праці правників. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначені педагогічних умов професійної підготовки майбутніх правознавців в умовах змішаного навчання. (en) The problem of training specialists, in particular, future lawyers, in the conditions of the modern blended format of the educational process is objectively becoming increasingly relevant due to the emergence of the “new paradigm of blended learning”, which is based on ensuring the continuous formation and development of the competencies of participants in the educational process defined by educational and professional programs using digital technologies in combination with pedagogical innovations. The article identifies the features of professional training of future lawyers in blended learning. It has been established that in the process of professional training, future lawyers must learn to: design their own educational activities; design self-educational activities, developing independence; be able to use various technologies in learning and self-education; develop the ability to self-assessment and reflection. An important condition for the effective development of the system of professional training of future lawyers during blended learning is the ability of the educational process to quickly change, reorganize in conditions of rapid transformations and unpredictability of external factors, and apply the latest technologies. With a blended learning system, there is a real opportunity to use those methods, forms, principles, and technologies that have already proven their feasibility and effectiveness. Blended learning technologies allow students to become familiar with digital technologies that are widely used in professional activities. This will increase their competitiveness in the labor market. Blended learning technologies allow future lawyers to choose the pace, sequence, and method of studying the material that meets their needs. These technologies contribute to the effective preparation of future lawyers for professional self-educational activities, taking into account the modern needs of society and the legal labor market. We see prospects for further research in determining the pedagogical conditions for professional training of future lawyers in blended learning.Документ Передумови становлення інклюзивної освіти в Україні(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) У статті доведено, що на сьогодні стрімко розгортається процес реформування освітньої галузі в Україні, актуалізується проблема необхідності дослідження ключових проблем, які стоять на заваді ефективному розвитку інклюзивної освіти у вітчизняних закладах освіти та визначити основні напрямки подальших наукових досліджень з аналізованого питання з метою забезпечення формування в нашій країні такого освітнього середовища, яке б цілковито відповідало загальновизнаним у світі міжнародним стандартам та нормам. Закцентовано, що дослідження впровадження інклюзивного підходу, змісту і концептуальних засад в різні історичні періоди викликає інтерес як у науковців, так і у фахівців, батьків, усього суспільства. У змісті статті зазначається, що етап передумов становлення інклюзивної освіти в Україні (1991–2002 рр.) пов’язаний з реформуванням освіти та пошуком ідентичності. Цей період характеризується реформуванням національної системи освіти та формуванням її самоідентифікаці; створенням національної школи, орієнтацією на європейський освітній простір у вищій освіті, створенням реабілітаційних центрів та соціальних установ, організацій, зміною ідеологічних орієнтацій, підготовкою до першого науково-педагогічного експерименту щодо навчання осіб з вадами в загальноосвітніх закладах; активізацією роботи різних фондів та громадських організацій; фактичною розбудовою медичної моделі освіти, розвитком спеціальної і, окремо, загальної освіти. Його можна розглядати як період, коли закладалися підвалини для появи інклюзивної освіти в Україні. Охарактеризовано законодавчу базу організації інклюзивного навчання в окреслений період та формування вітчизняної думки щодо навчання осіб з ООП. Визначено, що закономірним розвитком освіти з ООП є модернізація освіти осіб з ООП – інклюзивна освіта. Вона є трансформаційною зміною спеціальної освіти, об’єднанням двох систем. Загалом, розвиток інклюзивної освіти в Україні є частиною ширших світових процесів, що відображені у таких документах, як Саламанська декларація 1994 року, та спрямовані на забезпечення права всіх дітей на освіту незалежно від їхніх потреб. (en) The article proves that today the process of reforming the educational sector in Ukraine is rapidly unfolding, the problem of the need to study key problems that hinders the effective development of inclusive education in domestic educational institutions and to identify the main directions of further research on the analyzed question and the comprehension of such educational environment. It is centered that the study of the introduction of an inclusive approach, content and conceptual foundations in different historical periods is of interest to both scientists and specialists, parents, all society. The content of the article states that the stage of prerequisites for the formation of inclusive education in Ukraine (1991–2002) is related to the reform of education and the search for identity. This period is characterized by the reform of the national education system and the formation of its self -identification; creation of a national school, orientation to the European educational space in higher education, creation of rehabilitation centers and social institutions, organizations, change of ideological orientations, preparation for the first scientific and pedagogical experiment on training of persons with disabilities in general educational institutions; activation of the work of various funds and public organizations; The actual development of the medical model of education, the development of special and, separately, general education. It can be considered as a period when the foundations for the emergence of inclusive education in Ukraine were laid. The legislative framework of the organization of inclusive training in the outlined period and the formation of domestic thought regarding the training of persons with OOP is characterized. It is determined that the legitimate development of education with OOP is the modernization of education of persons with OOP - inclusive education. It is a transformational change in special education, an association of two systems. In general, the development of inclusive education in Ukraine is part of the broader processes reflected in such documents as the 1994 Salaman Declaration and aimed at ensuring the right of all children to education regardless of their needs.Документ Особливості інклюзивного освітнього середовища в системі діяльності закладк вищої освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Дубінка, Микола Михайлович; Dubinka, Mykola Mykhailovych(ua) У статті автор зазначає на важливості інклюзивної освіти у вищій школі, що є одним з провідних напрямів розвитку сучасної освітньої системи, спрямованість якого передбачає створення умов для рівного доступу до якісної освіти всіх здобувачів, включаючи тих, хто має особливі освітні потреби. Дослідник акцентує увагу на нагальній потребі у глибокому аналізі організаційно-педагогічних засад та особливостей інклюзивного навчання у ЗВО, розробленні ефективних моделей управління інклюзією, підготовці кваліфікованого кадрового потенціалу, здатного реалізувати інклюзивні підходи на практиці. Це дослідження присвячене особливостям формування інклюзивного освітнього середовища у закладі вищої освіти, яке доречно трактувати як спеціальне середовище, спрямоване на забезпечення сприятливих умов для навчання і всебічного розвитку студентів з різним рівнем здоров’я та освітніми потребами. Це своєрідна організація універсального фізичного, освітнього та соціального просторів, що сприятимуть формуванню професійних компетентностей усіх здобувачів вищої освіти, в тому числі, з особливими освітніми потребами. Автор підкреслює, що ефективність такого середовища визначається сукупністю умов, методів і засобів, спрямованих на спільне навчання, виховання та розвиток студентів. Ключовим є врахування потреб і здібностей здобувачів освіти, що сприяє їх соціально-професійній адаптації, самоствердженню, самореалізації та інтеграції в суспільні відносини. У змісті статті закцентовано увагу на певних умовах ефективності здійснення інклюзивного навчання. Ключовими серед них є: 1) персоналізація (врахування індивідуальних освітніх потреб і здібностей студентів); 2) матеріально-технічне забезпечення; 3) методична готовність персоналу до роботи з різними категоріями студентів; 4) позитивний соціально-психологічний клімат у студентському колективі сприяє почуттю приналежності осіб з особливими освітніми потребами до єдиного неподільного соціуму. Дослідником підкреслюється, що й міжнародний досвід, і національні практики своєю результативністю доводять, що універсальний дизайн навчання та стратегія щодо рівних можливостей – шлях до успішної інтеграції студентів з різними освітніми потребами. (en) In the article, the author notes the importance of inclusive education in higher education, which is one of the leading directions of development of the modern educational system, the focus of which involves creating conditions for equal access to quality education for all applicants, including those with special educational needs. The researcher emphasizes the urgent need for a deep analysis of the organizational and pedagogical principles and features of inclusive education in higher education, the development of effective models of inclusion management, and the training of qualified personnel capable of implementing inclusive approaches in practice. This study is devoted to the peculiarities of the formation of an inclusive educational environment in a higher education institution, which should be interpreted as a special environment aimed at providing favorable conditions for learning and comprehensive development of students with different levels of health and educational needs. This is a kind of organization of universal physical, educational and social spaces that will contribute to the formation of professional competencies of all higher education students, including those with special educational needs. The author emphasizes that the effectiveness of such an environment is determined by a set of conditions, methods and means aimed at joint learning, education and development of students. The key is to take into account the individual needs and abilities of students, which contributes to their socio-professional adaptation, self-affirmation, self-realization and integration into social relations. The article focuses on certain conditions for the effectiveness of inclusive education. Key among them are: 1) personalization (taking into account individual educational needs and abilities of students); 2) material and technical support; 3) methodological readiness of staff to work with different categories of students; 4) a positive socio-psychological climate in the student body contributes to the sense of belonging of individuals with special educational needs to a single indivisible society. The researcher emphasizes that both international experience and national practices prove with their effectiveness that universal learning design and a strategy for equal opportunities are the way to the successful integration of students with different educational needs.Документ Національні цінності як змістовий компоненту етнопедагогічної культури майбутнього вчителя(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Галета, Ярослав Володимирович; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich(ua) У статті обґрунтовано теоретичні засади та визначено практичні шляхи інтеграції національних цінностей як змістового компоненту етнопедагогічної культури у процес професійної підготовки майбутніх учителів. Актуальність дослідження зумовлена глобалізаційними процесами, євроінтеграційними тенденціями та необхідністю збереження національної ідентичності в умовах сучасних трансформацій і воєнного стану. Показано, що національні цінності, які включають ментальність, етнічну мораль та ідентичність, формують світоглядні орієнтири педагога, визначають пріоритети виховання учнів у дусі патріотизму та поваги до культурної спадщини, забезпечують спадкоємність культурно-історичного досвіду. Проаналізовано нормативно-правові засади інтеграції етнокультурного компоненту в освітній процес (Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Державний стандарт базової середньої освіти) та окреслено його реалізацію через зміст навчальних предметів, врахування регіональних особливостей, а також поєднання формальної та неформальної мистецької освіти. Розкрито роль творчих колективів національного спрямування у збагаченні етнокультурного досвіду майбутніх учителів, формуванні у них національної самосвідомості та педагогічної готовності до передачі культурних традицій учням. Підкреслено значення інтеграції національних цінностей у структуру педагогічної підготовки як умови виховання відповідальних громадян, здатних забезпечувати єдність нації та розвиток культурної спадщини в умовах глобалізаційних викликів. У дослідженні сформульовано перспективи подальших досліджень, спрямованих на розроблення інноваційних методик інтеграції національних цінностей у підготовку вчителів і вивчення ефективності поєднання формальної й неформальної освіти у формуванні етнокультурної компетентності. Зокрема, результати дослідження можуть бути використані для модернізації освітніх програм закладів вищої педагогічної освіти та впровадження дієвих технологій виховання учнів у дусі патріотизму, поваги до рідної мови та культури. (en) The article substantiates the theoretical foundations and identifies practical ways to integrate national values as a content component of ethno-pedagogical culture into the process of professional training of future teachers. The relevance of the study is due to globalization processes, European integration trends and the need to preserve national identity in the conditions of modern transformations and martial law. It is shown that national values, which include mentality, ethnic morality and identity, form the worldview of the teacher, determine the priorities of educating students in the spirit of patriotism and respect for cultural heritage, and ensure the continuity of cultural and historical experience. The regulatory and legal principles of integrating the ethno-cultural component into the educational process are analyzed (the Laws of Ukraine “On Education”, “On Complete General Secondary Education”, the State Standard of Basic Secondary Education) and its implementation is outlined through the content of academic subjects, taking into account regional characteristics, as well as a combination of formal and informal art education. The role of creative collectives of national orientation in enriching the ethnocultural experience of future teachers, forming in them national self-awareness and pedagogical readiness to transfer cultural traditions to students is revealed. The importance of integrating national values into the structure of pedagogical training is emphasized as a condition for educating responsible citizens capable of ensuring the unity of the nation and the development of cultural heritage in the face of globalization challenges. The study formulates prospects for further research aimed at developing innovative methods of integrating national values into teacher training and studying the effectiveness of combining formal and informal education in the formation of ethnocultural competence. In particular, the results of the study can be used to modernize educational programs of higher pedagogical education institutions and introduce effective technologies for educating students in the spirit of patriotism, respect for the native language and culture.