Факультет освітніх наук та мистецтв
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6090
Переглянути
45 результатів
Результати пошуку
Документ Формування ключових компетентностей учнів початкової школи в інтегрованому курсі «Я досліджую світ»(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Котелянец, Наталка Валеріївна; Kotelianets, Natalka(ua) У статті розкрито проблему особливостей формування ключових компетентностей учнів початкової школи. На основі аналізу досліджень визначено, що компетентність визначається як загальна здатність особи використовувати знання, вміння та навички для досягнення конкретних цілей в певній сфері. З іншого боку, ключова компетентність ‒ це певний набір універсальних навичок, які є важливими для успішного функціонування в сучасному суспільстві. Виокремлено основні елементи ключової компетентності, такі як: комунікація, критичне мислення, творчість, прийняття рішень і самоврядування. Показано, що компетентнісний підхід у початковій школі полягає в тому, що орієнтир освітнього процесу переноситься з простого викладення навчального матеріалу на формування в учнів умінь і навичок застосовувати здобуті знання в різних життєвих і навчальних ситуаціях З’ясовано, що відповідно до концепції Нової української школи, компетентнісний підхід передбачає не лише набуття знань, а й розвиток ключових компетентностей, у тому числі комунікативної, соціальної та інформаційної, які забезпечують готовність молодшого школяра до ефективної взаємодії в колективі та світі інформації. У центрі цього підходу ‒ інтеграція знань, умінь, цінностей і ставлень учня, завдяки чому формується здатність самостійно аналізувати проблеми, приймати рішення й адаптуватися до нових умов. У початковій школі компетентнісний підхід реалізується через організацію інтегрованих уроків, коли теми різних предметів об’єднуються навколо спільної практичної задачі, що стимулює учнів застосувати знання у комплексі та розвинути навички співпраці й критичного мислення. Компетентнісний підхід у початковій школі України реалізується насамперед через інтегрований курс «Я досліджую світ», який став основним інструментом впровадження нової парадигми освіти, оскільки поєднує знання з різних освітніх галузей ‒ природничої, соціальної, громадянської, здоров’язбережувальної та технологічної ‒ в єдину цілісну картину світу. «Я досліджую світ» – це не просто поєднання кількох предметів у один, а цілеспрямований процес створення спільного освітнього простору, який відповідає сучасним вимогам компетентнісного підходу й готує учня до активної участі в суспільному житті та саморозвитку. (en) The article reveals the problem of the peculiarities of the formation of key competencies of primary school students. Based on the analysis of research, it is determined that competence is defined as the general ability of a person to use knowledge, skills and abilities to achieve specific goals in a certain area. On the other hand, key competence is a certain set of universal skills that are important for successful functioning in modern society. The main elements of key competence are identified, such as: communication, critical thinking, creativity, decision-making and self-government. It is shown that the competency-based approach in primary school consists in the fact that the orientation of the educational process is transferred from the simple presentation of educational material to the formation of students’ skills and abilities to apply the acquired knowledge in various life and educational situations. It was found out that, according to the concept of the New Ukrainian School, the competency-based approach involves not only the acquisition of knowledge, but also the development of key competencies, including communicative, social and informational, which ensure the readiness of the younger student for effective interaction in the team and the world of information. At the heart of this approach is the integration of the student’s knowledge, skills, values and attitudes, thanks to which the ability to independently analyze problems, make decisions and adapt to new conditions is formed. In primary school, the competency-based approach is implemented through the organization of integrated lessons, when the topics of different subjects are combined around a common practical task, which stimulates students to apply knowledge in a complex and develop skills of cooperation and critical thinking. The competency-based approach in primary school in Ukraine is implemented primarily through the integrated course “I Explore the World”, which has become the main tool for implementing a new paradigm of education, as it combines knowledge from various educational fields - natural, social, civic, health-saving and technological - into a single holistic picture of the world. “I Explore the World” is not just a combination of several subjects into one, but a purposeful process of creating a common educational space that meets the modern requirements of the competency-based approach and prepares the student for active participation in social life and self-development.Документ Формування морально-етичної культури майбутніх педагогів(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Ляшенко, Ростислав Олександрович; Liashenko, Rostyslav Oleksandrovych(ua) Формування морально-етичної культури майбутніх педагогів є одним із ключових завдань сучасної системи вищої освіти. Воно охоплює не лише засвоєння норм професійної етики, а й розвиток у студентів ціннісних орієнтацій, здатності до саморефлексії, відповідальності та гуманістичного світогляду. Морально-етична культура педагога виступає основою його професійної компетентності, адже від рівня сформованості таких якостей, як чесність, справедливість, повага до гідності учня, толерантність та відповідальність, залежить ефективність виховного процесу й авторитет учителя в суспільстві. У статті розглядаються теоретико-методологічні засади морально-етичного виховання, серед яких системний, аксіологічний, культурологічний та компетентнісний підходи. Особлива увага приділяється ролі гуманітарних дисциплін (філософії, етики, культурології, педагогіки) у формуванні світоглядних основ майбутнього вчителя. Значущим чинником виступає педагогічна практика, яка забезпечує можливість застосування етичних принципів у реальних освітніх ситуаціях. Підкреслюється, що морально-етична культура має інтегративний характер: вона формується не окремими дисциплінами, а внаслідок взаємодії освітнього середовища, прикладу викладачів, студентського колективу та вимог академічної доброчесності. Важливою умовою виступає також виховання критичного мислення, уміння вирішувати моральні дилеми та готовність до діалогу з учнями й батьками. Результати дослідження підтверджують, що цілісне формування морально-етичної культури майбутнього педагога сприяє становленню його професійної ідентичності, підвищує якість освітнього процесу та гармонізує міжособистісні відносини в освітньому середовищі. Таким чином, морально-етична культура є не лише складовою професійної підготовки, а й визначальним чинником ефективності педагогічної діяльності в умовах демократичного суспільства. (en) The formation of moral and ethical culture in future teachers is one of the key priorities of modern higher education. It involves not only mastering professional ethics standards but also developing value orientations, responsibility, self-reflection, and a humanistic worldview among students. Moral and ethical culture serves as the foundation of pedagogical professionalism, since qualities such as honesty, fairness, respect for human dignity, tolerance, and responsibility determine the effectiveness of the educational process and the teacher’s authority in society. The article examines the theoretical and methodological foundations of moral and ethical upbringing, including systemic, axiological, cultural, and competence-based approaches. Special emphasis is placed on the role of humanities disciplines (philosophy, ethics, cultural studies, pedagogy) in shaping the worldview of future teachers. Pedagogical practice is highlighted as a significant factor, providing opportunities to apply ethical principles in real educational situations. It is emphasized that moral and ethical culture has an integrative nature: it is shaped not by separate disciplines but through the interaction of the educational environment, teachers’ role models, student communities, and the principles of academic integrity. Critical thinking, the ability to resolve moral dilemmas, and readiness for dialogue with pupils and parents are also essential. The findings confirm that the comprehensive formation of moral and ethical culture fosters professional identity, enhances the quality of the educational process, and harmonizes interpersonal relations in the academic environment. Therefore, moral and ethical culture is not only an element of teacher training but also a crucial factor in the effectiveness of pedagogical activity in a democratic society.Документ Формування педагогічної рефлексії у майбутніх учителів початкових класів як умова розвитку готовності до інноваційної діяльності(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia(ua) Роботу присвячено дослідженню особливостей процесу формування педагогічної рефлексії у майбутніх учителів початкових класів в період їхньої підготовки. Для цього аналізуються проблеми підвищення вимог до особистісних і професійних якостей педагога, підвищення його соціальної цінності та самоцінності, зумовлені докорінною модернізацією та кардинальними перетвореннями системи педагогічної освіти. Показано, що в освітньому процесі важливим є перехід студентів від позицій споживача інформації до позиції творця своїх знань і самого себе, до розвитку особистісних особливостей, здійснення рефлексії результатів своєї педагогічної діяльності. Обґрунтовується правильність такого підходу до забезпечення системності оновлень вищої педагогічної освіти, з позиції якого професійна діяльність кожного педагога має бути адаптована до цих змін, а педагог має володіти сформованою здатністю розуміння самого себе та оточуючого його середовища, бути готовим до постійної самоосвіти для підвищення ефективності своєї повсякденної практичної діяльності та розвитку готовності до інноваційної діяльності. У зв’язку з цим припускається, що необхідним і найважливішим компонентом у структурі педагогічної діяльності є рефлексія як пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності, як погляд на власну думку та дії збоку. Це припущення ґрунтується на переконаності в тому, що педагогічна діяльність за своєю сутністю має рефлексивний характер, тому що, організовуючи діяльність учнів, педагог зобов’язаний оцінювати себе і правильність своїх дій з позиції своїх учнів, обов’язково брати до уваги їхні погляди, бачити їхній внутрішній світ та емоційний стан. На підставі наведених доводів робиться висновок про те, що особливо значущою професійною якістю педагога є його готовність і здатність до рефлексії. Перспективи подальших розвідок в обраному напрямі вбачаємо в обґрунтуванні особливостей формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності майбутніх учителів початкової школи. (en) This work is devoted to the study of the peculiarities of the process of forming pedagogical reflection in future primary school teachers during their training. To this end, the problems of increasing the requirements for the personal and professional qualities of teachers, increasing their social value and self-esteem, caused by the radical modernization and fundamental transformations of the pedagogical education system, are analyzed. It is shown that in the educational process, it is important for students to transition from being consumers of information to creators of their own knowledge and themselves, to develop personal characteristics, and to reflect on the results of their pedagogical activities. The correctness of this approach to ensuring the systematic updating of higher pedagogical education is justified, from the standpoint of which the professional activity of each teacher must be adapted to these changes, and the teacher must have a developed ability to understand themselves and their environment, be ready for continuous self-education to improve the effectiveness of their daily practical activities and develop readiness for innovative activities. In this regard, it is assumed that the necessary and most important component in the structure of pedagogical activity is reflection as the teacher’s cognition and analysis of the phenomena of their own consciousness and activity, as a view of their own thoughts and actions from the outside. This assumption is based on the belief that teaching is inherently reflective in nature, because when organizing students’ activities, teachers must evaluate themselves and the correctness of their actions from the perspective of their students, taking into account their views, seeing their inner world and emotional state. Based on the above arguments, it is concluded that a teacher’s willingness and ability to reflect is a particularly important professional quality.Документ Професійна підготовка майбутніх правознавців в умовах змішаного навчання(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Філоленко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana(ua) Проблема підготовки фахівців, зокрема, майбутніх правознавців, в умовах сучасної змішаного формату освітнього процесу об’єктивно набуває все більшої актуальності завдяки виникненню «нової парадигми змішаного навчання», в основу якої покладено тзабезпечення безперервного формування й розвитку визначених освітньо-професійними програмами компетентностей учасників освітнього процесу засобами цифрових технологій у поєднанні з педагогічними інноваціями. У статті визначено особливості професійної підготовки майбутніх правознавців в умовах змішаного навчання. Встановлено, що у процесі професійної підготовки майбутні правознавці повинні навчитися: проєктувати власну навчальну діяльність; проєктувати самоосвітню діяльність, розвиваючи самостійність; уміти використовувати різні технології у навчанні та самоосвіті; розвивати здатність до самооцінювання та рефлексії. Важливою умовою ефективного розвитку системи професійної підготовки майбутніх правознавців під час змішаного навчання, є можливість освітнього процесу швидко змінюватися, реорганізовуватися в умовах стрімких перетворень і непередбачуваності зовнішніх чинників, застосовувати новітні технології. При змішаній системі навчання є реальна можливість використовувати ті методи, форми, принципи та технології, які вже довели свою доцільність та ефективність. Технології змішаного навчання дозволяють здобувачам ознайомитися з цифровими технологіями, які широко використовуються в професійній діяльності. Це підвищить їх конкурентоспроможність на ринку праці. Технології змішаного навчання дають можливість майбутнім правознацям вибирати темп, послідовність та спосіб вивчення матеріалу, що відповідає їхнім потребам. Ці технології сприяють ефективній підготовці майбутніх правознавців до професійної самоосвітньої діяльності з урахуванням сучасних потреб суспільства та ринку праці правників. Перспективи подальших досліджень вбачаємо у визначені педагогічних умов професійної підготовки майбутніх правознавців в умовах змішаного навчання. (en) The problem of training specialists, in particular, future lawyers, in the conditions of the modern blended format of the educational process is objectively becoming increasingly relevant due to the emergence of the “new paradigm of blended learning”, which is based on ensuring the continuous formation and development of the competencies of participants in the educational process defined by educational and professional programs using digital technologies in combination with pedagogical innovations. The article identifies the features of professional training of future lawyers in blended learning. It has been established that in the process of professional training, future lawyers must learn to: design their own educational activities; design self-educational activities, developing independence; be able to use various technologies in learning and self-education; develop the ability to self-assessment and reflection. An important condition for the effective development of the system of professional training of future lawyers during blended learning is the ability of the educational process to quickly change, reorganize in conditions of rapid transformations and unpredictability of external factors, and apply the latest technologies. With a blended learning system, there is a real opportunity to use those methods, forms, principles, and technologies that have already proven their feasibility and effectiveness. Blended learning technologies allow students to become familiar with digital technologies that are widely used in professional activities. This will increase their competitiveness in the labor market. Blended learning technologies allow future lawyers to choose the pace, sequence, and method of studying the material that meets their needs. These technologies contribute to the effective preparation of future lawyers for professional self-educational activities, taking into account the modern needs of society and the legal labor market. We see prospects for further research in determining the pedagogical conditions for professional training of future lawyers in blended learning.Документ Передумови становлення інклюзивної освіти в Україні(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) У статті доведено, що на сьогодні стрімко розгортається процес реформування освітньої галузі в Україні, актуалізується проблема необхідності дослідження ключових проблем, які стоять на заваді ефективному розвитку інклюзивної освіти у вітчизняних закладах освіти та визначити основні напрямки подальших наукових досліджень з аналізованого питання з метою забезпечення формування в нашій країні такого освітнього середовища, яке б цілковито відповідало загальновизнаним у світі міжнародним стандартам та нормам. Закцентовано, що дослідження впровадження інклюзивного підходу, змісту і концептуальних засад в різні історичні періоди викликає інтерес як у науковців, так і у фахівців, батьків, усього суспільства. У змісті статті зазначається, що етап передумов становлення інклюзивної освіти в Україні (1991–2002 рр.) пов’язаний з реформуванням освіти та пошуком ідентичності. Цей період характеризується реформуванням національної системи освіти та формуванням її самоідентифікаці; створенням національної школи, орієнтацією на європейський освітній простір у вищій освіті, створенням реабілітаційних центрів та соціальних установ, організацій, зміною ідеологічних орієнтацій, підготовкою до першого науково-педагогічного експерименту щодо навчання осіб з вадами в загальноосвітніх закладах; активізацією роботи різних фондів та громадських організацій; фактичною розбудовою медичної моделі освіти, розвитком спеціальної і, окремо, загальної освіти. Його можна розглядати як період, коли закладалися підвалини для появи інклюзивної освіти в Україні. Охарактеризовано законодавчу базу організації інклюзивного навчання в окреслений період та формування вітчизняної думки щодо навчання осіб з ООП. Визначено, що закономірним розвитком освіти з ООП є модернізація освіти осіб з ООП – інклюзивна освіта. Вона є трансформаційною зміною спеціальної освіти, об’єднанням двох систем. Загалом, розвиток інклюзивної освіти в Україні є частиною ширших світових процесів, що відображені у таких документах, як Саламанська декларація 1994 року, та спрямовані на забезпечення права всіх дітей на освіту незалежно від їхніх потреб. (en) The article proves that today the process of reforming the educational sector in Ukraine is rapidly unfolding, the problem of the need to study key problems that hinders the effective development of inclusive education in domestic educational institutions and to identify the main directions of further research on the analyzed question and the comprehension of such educational environment. It is centered that the study of the introduction of an inclusive approach, content and conceptual foundations in different historical periods is of interest to both scientists and specialists, parents, all society. The content of the article states that the stage of prerequisites for the formation of inclusive education in Ukraine (1991–2002) is related to the reform of education and the search for identity. This period is characterized by the reform of the national education system and the formation of its self -identification; creation of a national school, orientation to the European educational space in higher education, creation of rehabilitation centers and social institutions, organizations, change of ideological orientations, preparation for the first scientific and pedagogical experiment on training of persons with disabilities in general educational institutions; activation of the work of various funds and public organizations; The actual development of the medical model of education, the development of special and, separately, general education. It can be considered as a period when the foundations for the emergence of inclusive education in Ukraine were laid. The legislative framework of the organization of inclusive training in the outlined period and the formation of domestic thought regarding the training of persons with OOP is characterized. It is determined that the legitimate development of education with OOP is the modernization of education of persons with OOP - inclusive education. It is a transformational change in special education, an association of two systems. In general, the development of inclusive education in Ukraine is part of the broader processes reflected in such documents as the 1994 Salaman Declaration and aimed at ensuring the right of all children to education regardless of their needs.Документ Народна педагогіка українців про ставлення до дитини з фізичними та психічними вадами (ХІХ століття)(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Дяченко, Андрій; Okolnycha, Tetiana Volodymyrivna; Diachenko, Andrii(ua) У статті на основі історико-педагогічного аналізу розкрито народно-педагогічні погляди українців ХІХ ст. на дітей з фізичними та психологічними вадами. Народна педагогіка – це окрема галузь знань з чітко означеною метою виховання та засобами для її досягнення і водночас – частина життєдіяльності людського суспільства. Народна педагогіка українців мала свої традиції. Найважливішими були: традиції духовно-морального виховання, моральної поведінки дітей і молоді; провідна роль родинних стосунків; повага до батьків і старших узагалі; батьківське благословення; знання свояків і членів роду; повага до традицій предків; суворість і вимогливість у сімейних взаєминах; особиста відповідальність кожного члена сім’ї за доручену йому справу; взаємодопомога та взаємовиручка; сумлінність, доброзичливість, скромність, слухняність; повага до праці. Народження і виховання дітей розглядалися народною педагогікою обов’язком кожної сім’ї. Народно-педагогічні норми визначали й контролювали поведінку вагітної жінки з метою застереження від народження дітей з вадами. Система обрядів спрямовувалась на народження психічно та фізично здорових немовлят. За народною філософією українців діти з фізичними та психічними вадами – це, насамперед, «страдники, які розплачувалися за скоєні гріхи матері, рідні». Вони, за народними уявленнями, вміли передбачати майбутнє. У публікації наголошується, що у народна педагогіка українців вимагала гуманного ставлення до таких дітей, оскільки можна було накликати біду на власну сім’ю або хтось з близьких родичів може народити таку ж дитину. Милосердя та благодійність становили важливу частину життя українців. Існували механізми підтримки дітей з фізичними та психічними вадами (індивідуальне та колективне усиновлення), які через різні обставини не могли бути рівноправними учасниками її життєдіяльності. Автори розглядають й випадки негативного ставлення до дітей з фізичними вадами – над ними насміхалися, дражнили. Бували випадки, що дітей з фізичними та психічними вадами старалися позбутися, бо вважали підкидьками «нечистого» замість викрадених ним людських дітей. У поблажливому ставленні до дітовбивства можна вбачати відгомін досить давніх уявлень про те, що діти належать своїм батькам. Але, здебільшого, ставлення народної педагогіки до дітовбивства було суворим і каралося, як важкий гріх. Таке ставлення до дітей, яке швидше «випадало» із загалом гуманістичних принципів народної філософії, пояснюється соціальними умовами, які знайшли відображення в народній педагогіці ХІХ ст., зокрема, в поглядах на члена родини як, передусім, на суспільно-корисну особу відповідно до його працездатності. (en) The article, based on a historical and pedagogical analysis, explores the folk-pedagogical views of Ukrainians in the 19th century regarding children with physical and mental disabilities. Folk pedagogy is a distinct field of knowledge with clearly defined educational goals and means of achieving them, and at the same time, it is an integral part of human society’s everyday life. Ukrainian folk pedagogy had its own traditions. The most important among them were: traditions of spiritual and moral upbringing; moral behavior of children and youth; the leading role of family relationships; respect for parents and elders in general; parental blessing; knowledge of kin and clan members; respect for ancestral traditions; strictness and high demands in family relations; personal responsibility of each family member for their assigned duties; mutual assistance and support; conscientiousness, kindness, modesty, obedience; and respect for labor. The birth and upbringing of children were regarded by folk pedagogy as the duty of every family. Folk-pedagogical norms defined and regulated the behavior of pregnant women in order to prevent the birth of children with disabilities. The system of rituals was aimed at ensuring the birth of mentally and physically healthy infants. According to Ukrainian folk philosophy, children with physical and mental disabilities were primarily viewed as “sufferers who were paying for the sins committed by their mother or relatives.” In folk beliefs, they were thought to have the ability to foresee the future. The publication emphasizes that Ukrainian folk pedagogy demanded humane treatment of such children, as neglecting this could bring misfortune upon one’s own family or lead to a close relative giving birth to a similar child. Mercy and charity were an important part of Ukrainian life. There were mechanisms to support children with physical and mental disabilities (individual and collective adoption), who, due to various circumstances, could not be equal participants in social life. The authors also consider cases of negative attitudes toward children with physical disabilities – they were mocked and teased. There were instances when children with physical and mental disabilities were abandoned, as they were believed to be changelings of an “unclean” spirit rather than kidnapped human children. The permissive attitude toward infanticide can be seen as a reflection of rather old beliefs that children belong to their parents. However, for the most part, folk pedagogy’s stance on infanticide was strict and it was punished as a grave sin. Such an attitude toward children, which rather “deviated” from the generally humanistic principles of folk philosophy, is explained by the social conditions reflected in the folk pedagogy of the 19th century, particularly in the views of a family member primarily as a socially useful person ьaccording to their ability to work.Документ Особливості навчання іноземної мови здобувачів вищої освіти з особливими освітніми потребами(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Завітренко, Долорес Жораївна; Березенко, Наталія Олегівна; Zavitrenko, Dolores Zhoraivna; Berezenko, Natalia Olegivnaescribes the particular challenges caused by hearing and visual impairments in the process of learning a foreign language. It is noted that, during foreign language classes with students with SEN, the primary focus is on developing thinking, memory, speech, and activating cognitive activity. By utilizing information and communication technologies, students with SEN engage in learning a foreign language with enthusiasm and motivation. The use of interactive programs, watching videos, and listening to audio recordings helps students memorize the material provided by the teacher more quickly and easily. This fosters a sense of achievement, reinforcing that their efforts are worthwhile. Teaching a foreign language to a child with SEN is a complex and lengthy process. It is highlighted that individuals with disabilities may face specific difficulties in learning a foreign language, such as challenges in mastering new lexical units, grammatical and syntactic structures, and listening comprehension (phonemic difficulties may hinder the differentiation of similar sounds). However, teaching foreign languages to students with health impairments is particularly relevant today, as the goal is not only to provide students with a vast amount of knowledge but also to ensure their general cultural, personal, and cognitive development, equipping them with the critical skill of learning how to learn. It is emphasized that the presence of even a single student with SEN in a group requires special attention from the teacher, necessitating various adjustments to the educational process and the application of appropriate approaches. It is also noted that teaching foreign languages to students with SEN should focus on developing speech behavior skills in situations that reflect communicative activities, using interactive technologies and ICT.Документ Особливості інклюзивного освітнього середовища в системі діяльності закладк вищої освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Дубінка, Микола Михайлович; Dubinka, Mykola Mykhailovych(ua) У статті автор зазначає на важливості інклюзивної освіти у вищій школі, що є одним з провідних напрямів розвитку сучасної освітньої системи, спрямованість якого передбачає створення умов для рівного доступу до якісної освіти всіх здобувачів, включаючи тих, хто має особливі освітні потреби. Дослідник акцентує увагу на нагальній потребі у глибокому аналізі організаційно-педагогічних засад та особливостей інклюзивного навчання у ЗВО, розробленні ефективних моделей управління інклюзією, підготовці кваліфікованого кадрового потенціалу, здатного реалізувати інклюзивні підходи на практиці. Це дослідження присвячене особливостям формування інклюзивного освітнього середовища у закладі вищої освіти, яке доречно трактувати як спеціальне середовище, спрямоване на забезпечення сприятливих умов для навчання і всебічного розвитку студентів з різним рівнем здоров’я та освітніми потребами. Це своєрідна організація універсального фізичного, освітнього та соціального просторів, що сприятимуть формуванню професійних компетентностей усіх здобувачів вищої освіти, в тому числі, з особливими освітніми потребами. Автор підкреслює, що ефективність такого середовища визначається сукупністю умов, методів і засобів, спрямованих на спільне навчання, виховання та розвиток студентів. Ключовим є врахування потреб і здібностей здобувачів освіти, що сприяє їх соціально-професійній адаптації, самоствердженню, самореалізації та інтеграції в суспільні відносини. У змісті статті закцентовано увагу на певних умовах ефективності здійснення інклюзивного навчання. Ключовими серед них є: 1) персоналізація (врахування індивідуальних освітніх потреб і здібностей студентів); 2) матеріально-технічне забезпечення; 3) методична готовність персоналу до роботи з різними категоріями студентів; 4) позитивний соціально-психологічний клімат у студентському колективі сприяє почуттю приналежності осіб з особливими освітніми потребами до єдиного неподільного соціуму. Дослідником підкреслюється, що й міжнародний досвід, і національні практики своєю результативністю доводять, що універсальний дизайн навчання та стратегія щодо рівних можливостей – шлях до успішної інтеграції студентів з різними освітніми потребами. (en) In the article, the author notes the importance of inclusive education in higher education, which is one of the leading directions of development of the modern educational system, the focus of which involves creating conditions for equal access to quality education for all applicants, including those with special educational needs. The researcher emphasizes the urgent need for a deep analysis of the organizational and pedagogical principles and features of inclusive education in higher education, the development of effective models of inclusion management, and the training of qualified personnel capable of implementing inclusive approaches in practice. This study is devoted to the peculiarities of the formation of an inclusive educational environment in a higher education institution, which should be interpreted as a special environment aimed at providing favorable conditions for learning and comprehensive development of students with different levels of health and educational needs. This is a kind of organization of universal physical, educational and social spaces that will contribute to the formation of professional competencies of all higher education students, including those with special educational needs. The author emphasizes that the effectiveness of such an environment is determined by a set of conditions, methods and means aimed at joint learning, education and development of students. The key is to take into account the individual needs and abilities of students, which contributes to their socio-professional adaptation, self-affirmation, self-realization and integration into social relations. The article focuses on certain conditions for the effectiveness of inclusive education. Key among them are: 1) personalization (taking into account individual educational needs and abilities of students); 2) material and technical support; 3) methodological readiness of staff to work with different categories of students; 4) a positive socio-psychological climate in the student body contributes to the sense of belonging of individuals with special educational needs to a single indivisible society. The researcher emphasizes that both international experience and national practices prove with their effectiveness that universal learning design and a strategy for equal opportunities are the way to the successful integration of students with different educational needs.Документ Національні цінності як змістовий компоненту етнопедагогічної культури майбутнього вчителя(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Галета, Ярослав Володимирович; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich(ua) У статті обґрунтовано теоретичні засади та визначено практичні шляхи інтеграції національних цінностей як змістового компоненту етнопедагогічної культури у процес професійної підготовки майбутніх учителів. Актуальність дослідження зумовлена глобалізаційними процесами, євроінтеграційними тенденціями та необхідністю збереження національної ідентичності в умовах сучасних трансформацій і воєнного стану. Показано, що національні цінності, які включають ментальність, етнічну мораль та ідентичність, формують світоглядні орієнтири педагога, визначають пріоритети виховання учнів у дусі патріотизму та поваги до культурної спадщини, забезпечують спадкоємність культурно-історичного досвіду. Проаналізовано нормативно-правові засади інтеграції етнокультурного компоненту в освітній процес (Закони України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту», Державний стандарт базової середньої освіти) та окреслено його реалізацію через зміст навчальних предметів, врахування регіональних особливостей, а також поєднання формальної та неформальної мистецької освіти. Розкрито роль творчих колективів національного спрямування у збагаченні етнокультурного досвіду майбутніх учителів, формуванні у них національної самосвідомості та педагогічної готовності до передачі культурних традицій учням. Підкреслено значення інтеграції національних цінностей у структуру педагогічної підготовки як умови виховання відповідальних громадян, здатних забезпечувати єдність нації та розвиток культурної спадщини в умовах глобалізаційних викликів. У дослідженні сформульовано перспективи подальших досліджень, спрямованих на розроблення інноваційних методик інтеграції національних цінностей у підготовку вчителів і вивчення ефективності поєднання формальної й неформальної освіти у формуванні етнокультурної компетентності. Зокрема, результати дослідження можуть бути використані для модернізації освітніх програм закладів вищої педагогічної освіти та впровадження дієвих технологій виховання учнів у дусі патріотизму, поваги до рідної мови та культури. (en) The article substantiates the theoretical foundations and identifies practical ways to integrate national values as a content component of ethno-pedagogical culture into the process of professional training of future teachers. The relevance of the study is due to globalization processes, European integration trends and the need to preserve national identity in the conditions of modern transformations and martial law. It is shown that national values, which include mentality, ethnic morality and identity, form the worldview of the teacher, determine the priorities of educating students in the spirit of patriotism and respect for cultural heritage, and ensure the continuity of cultural and historical experience. The regulatory and legal principles of integrating the ethno-cultural component into the educational process are analyzed (the Laws of Ukraine “On Education”, “On Complete General Secondary Education”, the State Standard of Basic Secondary Education) and its implementation is outlined through the content of academic subjects, taking into account regional characteristics, as well as a combination of formal and informal art education. The role of creative collectives of national orientation in enriching the ethnocultural experience of future teachers, forming in them national self-awareness and pedagogical readiness to transfer cultural traditions to students is revealed. The importance of integrating national values into the structure of pedagogical training is emphasized as a condition for educating responsible citizens capable of ensuring the unity of the nation and the development of cultural heritage in the face of globalization challenges. The study formulates prospects for further research aimed at developing innovative methods of integrating national values into teacher training and studying the effectiveness of combining formal and informal education in the formation of ethnocultural competence. In particular, the results of the study can be used to modernize educational programs of higher pedagogical education institutions and introduce effective technologies for educating students in the spirit of patriotism, respect for the native language and culture.Документ Проблеми та перспективи розвитку морально-етичної культури вчителів історії в умовах інноваційних змін освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Бабенко, Тетяна Василівна; Babenko, Tetyana Vasylivna(ua) У статті здійснено комплексний аналіз проблем і перспектив розвитку морально-етичної культури вчителів історії в контексті сучасних освітніх інновацій. Підкреслюється, що швидка цифровізація, модернізація навчальних програм, упровадження новітніх педагогічних технологій та зростання суспільних очікувань до професійної етики педагога зумовлюють потребу глибшого осмислення цього феномену. Морально-етична культура вчителя історії виконує не лише професійну, а й соціально-виховну функцію: вона сприяє утвердженню демократичних і гуманістичних орієнтацій у молодого покоління та забезпечує роль учителя як морального авторитета в аудиторії й суспільстві загалом. Серед актуальних викликів виділено вплив технологічних інновацій, зміну динаміки взаємодії «учитель–учень» в умовах інформаційного суспільства, а також зростання значення академічної доброчесності у вищій школі. Доведено, що морально-етична культура є тим фундаментом, який дозволяє педагогові адаптуватися до інноваційних умов, зберігаючи баланс між професійною компетентністю, гуманістичними цінностями та запитами сучасної освіти. У статті запропоновано практичні стратегії посилення професійної підготовки вчителів: інтеграція етики та історії педагогічної думки в навчальні програми; застосування інтерактивних методів (аналіз кейсів, рольові ігри, розгляд моральних дилем); використання інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку емпатії й критичного мислення; удосконалення системи наставництва та підтримки саморозвитку студентів під час педагогічної практики. У висновках наголошено, що морально-етична культура становить стратегічну основу професійної ідентичності вчителя історії й є ключем до ефективної виховної роботи. Вона визначає якість освітнього процесу, формує довірчі відносини між учителем та учнями, а також сприяє поширенню демократичних цінностей у суспільстві. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою нових моделей формування морально-етичної культури, інтеграцією інноваційних технологій у підготовку педагогів та міждисциплінарним підходом до виховання вчителів як моральних лідерів у добу глобальних трансформацій. (en) The article provides a comprehensive analysis of the problems and prospects for developing the moral and ethical culture of history teachers in the context of contemporary educational innovations. It highlights that rapid digitalization, modernization of curricula, the introduction of new teaching technologies, and growing societal expectations for teachers necessitate a deeper exploration of this phenomenon. The moral-ethical culture of a history teacher performs not only a professional but also a socio-educational function: it fosters democratic and humanistic orientations among the younger generation and ensures the teacher’s role as a moral authority both in the classroom and in society. Among the current challenges, the article emphasizes the impact of technological advancements, shifts in teacher–student dynamics within the information society, and the growing importance of academic integrity in higher education. It argues that moral-ethical culture enables teachers to adapt to these innovative conditions while maintaining a balance between professional competence, humanistic values, and the demands of contemporary education. Practical strategies are proposed for strengthening teacher training: integrating ethics and history of pedagogical thought into curricula; using interactive methods (case studies, role-playing, moral dilemma analysis); leveraging information and communication technologies to foster empathy and critical thinking; and improving mentorship systems and student support during teaching practice. In conclusion, the article affirms that moral-ethical culture represents the strategic foundation of a history teacher’s professional identity and the key to effective educational work. It ensures the quality of the learning process, fosters trustful teacher–student relationships, and contributes to the promotion of democratic values in society. Prospects for further research include developing new educational models for cultivating moral-ethical culture, integrating innovative technologies into the training process, and expanding interdisciplinary approaches to prepare teachers as moral leaders in times of global transformation.