Соціально-громадянська активність студентів історичних факультетів як показник рівня їхньої моральної культури

Abstract

(ua) Стаття комплексно обґрунтовує соціально-громадянську активність студентів історичних факультетів як валідний індикатор рівня їхньої моральної культури. Актуальність дослідження зумовлена виявленим у сучасних студіях розривом між задекларованою громадянською ідентичністю молоді та реальною участю у громадянських практиках домінування символічних форм, недостатня внутрішня мотивація. Мета роботи – з’ясувати характер і механізми двостороннього, взаємопідсилювального зв’язку між моральною культурою (етичні знання, цінності, переконання і здатність діяти відповідально) та соціально-громадянською активністю студентів-істориків і показати умови, за яких активність виступає індикатором моральної зрілості. Методологія поєднує теоретико-порівняльний аналіз українських і зарубіжних праць, синтез емпіричних свідчень про студентське волонтерство та індикативне моделювання вимірювальних параметрів. У фокусі – роль освітнього середовища: доведено, що цілеспрямований дизайн навчання і активні методи (дискусії, рольові ігри, проєктна робота, тьюторство) статистично пов’язані зі зростанням залученості студентів. Інституційні моделі service-learning підвищують ціннісну чутливість, толерантність і готовність до публічної дії. Показано, що в кризових контекстах (повномасштабна війна) масове студентське волонтерство переводить моральні принципи у сталі поведінкові практики та зміцнює солідарність, емпірично підтверджуючи індикаторний характер. Наукова новизна полягає в уточненні індикаторної моделі оцінювання моральної культури через п’ять взаємопов’язаних вимірів – когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий, рефлексивний і соціальний – та у конкретизації професійно-етичних наслідків для історико-педагогічної освіти (публічна історія, робота з пам’яттю, правозахисні кейси). Практична значущість полягає в рекомендаціях для ЗВО: інтеграція service-learning у навчальні плани, підтримка студентського самоврядування, розвиток етичної рефлексії, розбудова партнерств із громадами, музеями, оцінювання внеску студента через портфоліо участі – що зменшує розрив між ціннісними деклараціями та реальною громадянською участю. (en) The article provides a comprehensive argument that the socio-civic engagement of students in history programs is a valid indicator of their level of moral culture. The relevance stems from a gap identified in recent studies between young people’s declared civic identity and their actual participation in civic practices (the dominance of symbolic forms and insufficient intrinsic motivation). The aim is to clarify the nature and mechanisms of the bidirectional, mutually reinforcing relationship between moral culture (ethical knowledge, values, convictions, and the capacity to act responsibly) and the socio-civic engagement of history students, and to specify the conditions under which engagement functions as an indicator of moral maturity. Methodologically, the study combines a theoretical-comparative analysis of Ukrainian and international scholarship, a synthesis of empirical evidence on student volunteering, and indicative modeling of measurement parameters. The analysis focuses on the role of the educational environment: it demonstrates that purposeful instructional design and active methods (discussion, role-play, project-based learning, tutoring) are statistically associated with higher levels of student engagement. Institutionalized service-learning models enhance value sensitivity, tolerance, and readiness for public action. The article also shows that in crisis contexts (e.g., the full-scale war) mass student volunteering translates moral principles into stable behavioral practices and strengthens solidarity, empirically confirming the indicator character of engagement. The scientific novelty lies in refining an indicator model for assessing moral culture across five interrelated dimensions–cognitive, affective-value, behavioral, reflective, and societal – and in specifying the professional-ethical implications for history teacher education (public history, memory work, human-rights case analysis). Practical significance includes recommendations for higher education institutions: integrating service-learning into curricula, supporting student self-governance, fostering ethical reflection, building partnerships with communities and museums, and assessing student contribution through participation portfolios – measures that narrow the gap between value declarations and actual civic engagement.