Факультет історії, бізнес-освіти та права
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/9
Переглянути
787 результатів
Результати пошуку
Документ Досвід формування психологічної компетентності майбутніх учителів у процесі вивчення курсу загальної психології(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Ржевська-Штефан, Злата Олександрівна; Rzhevska-Shtefan, Zlata Oleksandrivna(ua) У статті висвітлюються умови формування психологічної компетентності майбутніх учителів у процесі їх професійної підготовки в межах курсу «Загальна психологія». Визначено, що основною проблемою формування психологічної компетентності в учителів є труднощі з набуттям практичного досвіду й особистісних зрушень у професійній свідомості. З метою вирішення проблеми запропоновано застосувати в навчанні майбутніх педагогів інтегративний підхід, який поєднує академічний, технологічний, особистісний і рефлексивний складники роботи з навчальним матеріалом. У межах курсу «Загальна психологія» інтегративний підхід реалізовувався шляхом вирішення таких завдань: 1) формування в студентів навичок критичного мислення, а також здатності аналізувати факти з погляду різних теоретичних концепцій; 2) формування практичних навичок емоційної саморегуляції, навичок створення безпечного середовища; 3) розвиток умінь самодослідження й самоаналізу власних особистісних утворень; 4) розвиток здатності до особистісної та професійної рефлексії. Відповідно, основним завданням роботи на лекційних заняттях визначено не накопичення теоретичної інформації, а оволодіння студентами навичками аналізу теоретичних знань і навичками рефлексії. Практичні завдання курсу також максимально сприяли оволодінню практичними навичками й уміннями. Результатом курсу були позитивні зрушення в особистісній і професійній сферах першокурсників: суттєво збільшився їхній рівень усвідомленості власних внутрішніх процесів і, як наслідок, зросла здатність до особистісної та професійної рефлексії. Більшість студентів змогли усвідомити природу внутрішніх суперечностей, що перешкоджали їхній успішній навчальній діяльності. Окремим позитивним зрушенням варто вважати той факт, що більшість студентів бачить себе в ролі вчителя. (en) The article highlights the conditions for the formation of future teachers’ psychological competence during their professional training within the course “General Psychology”. It has been established that the primary obstacle faced by the teachers in developing psychological competency is the difficulty to acquire practical experience and personal changes in professional awareness. In order to solve the issue, it is proposed to apply an integrative approach in the training of future educators, which combines academic, technological, personal, and reflective components in working with educational material. Within the course “General Psychology”, the integrative approach was implemented by addressing the following tasks: 1) developing students' critical thinking skills and their ability to analyze facts from the perspective of various theoretical concepts; 2) forming practical skills in emotional self-regulation and creating a safe environment; 3) fostering the ability for self-exploration and self-analysis; 4) enhancing the capacity for personal and professional reflection. Accordingly, the primary goal of the work in lecture sessions was not the accumulation of theoretical information, but rather students' mastery of the skills of analyzing theoretical knowledge and the skills of reflection. The course's practical tasks also made a significant contribution to the development of students’ practical skills and abilities. The training led to favorable changes in the personal and professional spheres of first-year students: they became much more conscious of their own internal processes, which improved their capacity for both personal and professional reflection. Most students were able to understand the nature of the internal contradictions that hindered their successful academic activities. A separate positive change that should be taken into account is that most students now regard themselves as teachers.Документ Друга світова і російсько-українська війни: паралелі, контексти, міфи(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Марченко, Олег МиколайовичДокумент Аналіз рекомендацій Євгена Маланюка українському суспільству як подолати «хворобу» малоросійства(2025) Марченко, Олег Миколайович; Демешко, Інна МиколаївнаВикористовуючи есей Євгена Маланюка «Малоросійство», автори намагаються розкрити емоційне сприйняття та роздуми українського інтелектуала про невдачі в боротьбі за державність та складність українського самовизначення в умовах імперських впливів. Твір Є. Маланюка справді має характер глибокої культурологічної розвідки, що аналізує витоки і прояви національної слабкості та відсутності державної свідомості серед українців, а також пропонує шляхи подолання цього феномену. Є. Маланюк, як відомо, добре розумів складність і багатогранність цієї «хвороби», яку він вважав хронічною і пов’язаною з багатовіковим поневоленням та колоніальними умовами існування України під чужими імперіями. Твір Євгена Маланюка не просто визначає феномен малоросійства, але й висвітлює корені цієї «хвороби» українства, її глибокі культурно-історичні причини, які нівелюють національну свідомість, політичну волю та державницькі прагнення. Автор вправно поєднує історичний аналіз із культурологічним, показуючи, як малоросійство стало результатом зовнішнього і внутрішнього впливу на українське суспільство. У статті зазначається, що Є. Маланюк напрочуд точно показує, як імперська Росія активно працювала над формуванням в українців почуття меншовартості та безсилля, використовуючи різноманітні інструменти – від культури та мистецтва до системи освіти. Через цей процес українці не лише втрачали свою національну ідентичність, а й ставали частиною великої імперії, поглиненими її культурою і цінностями. Важливою є концепція малоросійства як «національної хвороби», що проявляється в політичній слабкості, духовному каліцтві, нездатності до самостійного мислення та самовизначення. Це, за словами Є. Маланюка, не лише невміння чи небажання бути державним народом, а й внутрішнє підкорення своїм колонізаторським силам, які активно працюють над тим, щоб позбавити українців національної гідності та історичної пам’яті. Твір Є. Маланюка не тільки ставить діагноз українській нації, але й пропонує вихід – через формування міцної національної свідомості, відновлення історичної пам’яті, розвиток культури і, зрештою, через утвердження власної, незалежної держави. Ідеї Євгена Маланюка, хоча й написані в середині ХХ століття, вражають своєю актуальністю і в сучасному контексті. В умовах російської агресії, спроби імперської держави знову підкорити Україну, питання національної самоідентифікації, збереження української державності стали центральними. Твір Є. Маланюка надає важливі інструменти для розуміння того, як необхідно відновлювати національну ідентичність і як боротися з внутрішніми проявами слабкості та підкореності.Документ Філософія цифрової освіти 4.0 як новий науковий напрямок та її вплив на підготовку майбутніх професіоналів(2024) Олексенко, Роман Іванович; Олексенко, Каріна; Компанієць, Володимир(ua) Головна мета філософії цифровізації освіти - проаналізувати, як впроваджен-ня цифрових технологій змінює освітні процеси, дослідити їх вплив на підго-товку професіоналів. Філософія цифровізації освіти 4.0 зосереджена на інтеграції цифрових технологій у навчальні процеси для покращення доступності, ефективності та якості освіти. Ця трансформація має ключове значення для розвитку сучасної економіки та підготовки майбутніх професіоналів, її актуальність з кожним роком тільки зростає. Сучасний світ невпинно руха-ється в напрямку глобальної цифровізації, і освіта є одним із центральних елементів цієї трансформації. Отже, цифровізація освіти 4.0 - це інвестиція не лише в освітню систему, але й у довготривалий розвиток економіки та як наслідок суспільства. (en) The main goal of the philosophy of digitalization of education is to analyze how the introduction of digital technologies changes educational processes, to investigate their impact on the training of professionals. The philosophy of digitalization of education 4.0 focuses on the integration of digital technologies into educational processes to improve the accessibility, efficiency and quality of education. This transformation is of key importance for the development of the modern economy and the training of future professionals, its relevance is only growing every year. The modern world is steadily moving towards global digitalization, and education is one of the central elements of this transformation. Therefore, digitalization of education 4.0 is an investment not only in the educational system, but also in the long-term development of the economy and, as a result, society.Документ До питання цифровізації освіти в філософському вимірі(КАІ, 2024) Олексенко, Роман Іванович; Олексенко, КарінаДокумент Основи геральдики(Середняк Т. К., 2024)(ua) Посібник забезпечує викладання нормативного курсу «Спеціальні історичні дисципліни (з джерелознавством)» як важливого складника системи історичних знань. Знайомить студентів з однією зі спеціальних історичних наук – геральдикою, дає відомості про основні критерії формування сучасної системи територіальної та муніципальної геральдики. Навчальні матеріали будуть корисні для виконання історичних досліджень. Для студентів-істориків, а також усіх, хто цікавиться геральдикою.Документ Political street-art: an example of using historical and sociological approach for explanation neoteric phenomenon(Publishing House of University of Technology, 2023) Клюєнко, Едуард Олександрович; Kliuienko, E.Документ Битва за Дніпро : дискусійні аспекти протистояння Червоної армії і Вермахту влітку 1943 – навесні 1944 року(Видав. дім "Гельветика", 2024) Чорний, Олександр Васильович; Chornyi, Oleksandr(ua) Битва за Дніпро у роки Другої світової війни стала однією з найтриваліших кампаній у протистоянні Червоної армії і Вермахту на Східному фронті та найменш вивченою в радянській і сучасній українській історичній науці, що й досі визначає її актуальною та дискусійною проблемою. У пропонованій публікації на тлі радянських та пострадянських уявлень про битву за Дніпро автор показав її найбільш дискусійні моменти та стереотипні судження стосовно подолання Червоною армією дніпровського рубежу, які зафіксовані в науковій, навчальній та публіцистичній літературі. Дослідник наголосив, що хронологія та географія битви в радянській історіографії війни з ідеологічних та пропагандистських міркувань були значно скорочені, аби загнати її результати і наслідки у тінь перемог під Сталінградом і на Курському виступі. Це позначилося на характері дослідницьких реконструкцій подій на Дніпрі і в епоху СРСР і значною мірою вплинуло на історіографічний процес у межах окресленої проблеми в українській історичній науці після 1991 р. Торкаючись найбільш стереотипних суджень про битву за Дніпро, насамперед оцінок драматичних і трагічних подій на Букринському плацдармі у вересні-жовтні 1943 р., суджень стосовно «святкових» боїв за Київ у листопаді 1943 р., уявлень про радянські втрати на Дніпрі, автор пояснив природу їх появи в історіографії проблеми, з’ясував, наскільки вони відповідають об’єктивному вивченню битви за Дніпро та визначенню її місця і значення у межах Другої світової війни. (en) The battle of the Dnieper during World War II became one of the longest campaigns in the confrontation between the Red Army and the Wehrmacht on the Eastern Front and the least studied in Soviet and modern Ukrainian historical science, which still defines it as an actual and debatable problem. Taking into account Soviet and post-Soviet ideas about the battle of the Dnieper, the offered publication shows its most controversial moments and stereotypical judgments regarding the overcoming of the Dnieper front by the Red Army, which are recorded in scientific, educational and journalistic literature. The author of this publication emphasized that the chronology and geography of the battle in the Soviet historiography of the war were significantly shortened for ideological and propaganda reasons to hide its results and consequences into the shadow of the victories at Stalingrad and the Kursk Bulge. This affected the character of research reconstructions of events on the Dnieper also in the era of the USSR, and to a large extent influenced the historiographical process within the framework of the outlined problem in Ukrainian historical science after 1991. Considering the most stereotypical judgments about the battle of the Dnieper, first of all – assessments of the dramatic and tragic events at the Bukryn bridgehead in September–October 1943, judgments regarding the “celebratory” battles for Kyiv in November 1943, ideas about Soviet losses on the Dnieper, the researcher explained the nature of their appearance in the historiography of the problem, found out how they correspond to the objective study of the battle of the Dnieper and the determination of its place and significance within the framework of World War II.Документ Тема війни та військова таємниця в розпорядчій документації радянських цензурних органів 1920–1940-х років(Видав. дім "Гельветика", 2024) Позднякова, Інна Сергіївна; Pozdniakova, Inna(ua) Метою дослідження є висвітлення особливостей охорони військової таємниці та відображення воєнної тематики в матеріалах радянських органів, які виконували функцію політичного контролю за інформаційними потоками протягом 1920–1940-х років. Задля досягнення поставленої мети застосовано метод джерелознавчого аналізу, історико-генетичний, проблемно-хронологічний, ретроспективний та аналітичний методи. Доведено, що цензура була одним з основних засобів політико-ідеологічного контролю в СРСР. З’ясовано, що нормативна база, якою керувалися цензори у своїй роботі, була досить широкою, однак найбільше значення мали спеціальні переліки заборонених для публікації тем, зміст яких указує на політичний характер радянської цензури у цілому. Розглянуто зміст та підходи до упорядкування переліків відомостей, які не підлягали оприлюдненню. Доведено, що список таємниць державні структури розробляли під керівництвом партії. Зазначено, що роки Другої світової війни є особливим періодом в історії радянської цензури, адже в умовах війни охорона державної та військової таємниць набула величезного значення. Аналіз наказів Головліту, які доповнювали та роз'яснювали зміст «Переліку відомостей, що становлять військову та державну таємницю, на воєнний час», дав змогу простежити механізми дозування та висвітлення в потрібному контексті інформації про події на фронті та в тилу. Установлено, що під керівництвом партії система займалась як забезпеченням захисту військових таємниць, так і приховуванням масштабів воєнних катастроф і прорахунків радянського військового командування. Після завершення війни інституції радянської цензури брали активну участь у створенні міфу про «Велику Вітчизняну війну». Архівні матеріали підтверджують, що з бібліотек вилучалася література, яка суперечила сталінським оцінкам війни. Вилучення «небажаної» літератури було складовою частиною процесу насадження сталінської воєнної доктрини й мало підготувати підґрунтя для міфологізації подій німецько-радянської та Другої світової війни в СРСР. (en) The study aims to highlight the peculiarities of military secret protection and the reflection of military topics in the materials of Soviet bodies that performed the function of political control over information flows during the 1920s–1940s. To achieve the set goal, the method of source analysis, as well as historical-genetic, problemchronological, retrospective and analytical methods, was applied. It has been proven that censorship was one of the main means of political and ideological control in the USSR. It has been found that the regulatory framework that the censors used in their work was quite broad, but the most important were the special lists of topics prohibited for publication, the content of which indicates the political nature of Soviet censorship as a whole. The content and approaches to organizing lists of information that were not subject to publication have been considered. It has been proven that the list of secrets was developed by state structures under the party leadership. The years of World War II are noted as a special period in the history of Soviet censorship because the protection of state and military secrets became extremely important in wartime conditions. The analysis of Holovlit's orders, which supplemented and clarified the content of the "List of Information Constituting a Military and State Secret for Wartime", made it possible to trace the mechanisms of dosing and coverage of information about events at the front and in the rear in the appropriate context. It has been established that, under the party leadership, the system was engaged in ensuring the protection of military secrets and concealing the scale of military disasters and miscalculations of the Soviet military command. After the end of the war, Soviet censorship institutions took an active part in creating the myth of the "Great Patriotic War". Archival materials confirm that literature that contradicted Stalin's assessment of the war was removed from libraries. The removal of "unwanted" literature was part of instilling Stalin's military doctrine and preparing the ground for mythologizing the events of the German-Soviet War and World War II in the USSR.Документ Бойові дії під Харковом у травні 1942 року на сторінках пропагандистської преси окупованих українських територій(Видав. дім "Гельветика", 2024) Грінченко, Віктор Григорович; Grinchenko, Viktor(ua) У статті висвітлюються та аналізуються різнопланові матеріали, які були опубліковані у 1942 р. в газетній періодиці окупованих українських територій і стосувалися бойових дій під Харковом у травні 1942 р. Вони можуть слугувати певним доповненням до вже існуючих наукових досліджень у висвітленні цих подій Другої світової війни та їхній інтерпретації однією з протиборчих сторін у німецько-радянській війні. Установлено, що на сторінках газет були представлені досить численні публікації з указаної тематики: короткі фронтові зведення про поточні події, окремі аналітичні статті з оцінкою стратегії й тактики воюючих сторін, більш чи менш змістовні відгуки кореспондентів засобів масової інформації різних країн (переважно сателітів Німеччини) як «закордонних свідків» про бої під Харковом, деякі картографічні матеріали, фотознімки та ін. Джерелами для цих публікацій, як правило, слугували офіційні інформаційні повідомлення з Берліна, пропагандистські матеріали, узяті із центральних німецьких видань, із радіоповідомлень тощо. Окремі згадані у тогочасній газетній періодиці факти, оцінки, аналітичні судження знаходять підтвердження у працях сучасних дослідників, які характеризують цю битву як приклад бою, де успіху досягає більш рішуча, швидка і досвідчена сторона, які відзначають, що командування Південно-Західного фронту було близьким до перемоги, однак німецьке командування змогло обернути ситуацію на свою користь, і війська РСЧА зазнали нищівної катастрофи. Тоді як у радянських засобах масової інформації невдачі Червоної армії під Харковом всіляко замовчувалися, населення України, яке проживало в окупації, мало можливість дізнатися про цю поразку і втрати радянських військ безпосередньо по гарячих слідах. Хоча ця інформація досить тенденційно висвітлювалася у пропагандистській інтерпретації окупантів, але в низці аспектів вона була недалека від істини. (en) The article highlights and analyzes various materials published in 1942 in the newspaper periodicals of the occupied Ukrainian territories, which covered the hostilities near Kharkiv in May 1942. They can serve as a certain addition to the current scientific studies covering these events of World War II and their interpretation by one of the opposing sides in the German-Soviet war. It has been established that quite a large number of publications on the above topic were presented in newspapers: short front status reports on the current events, separate analytical articles evaluating the strategy and tactics of the opposing sides, more or less meaningful reviews of mass media reporters from various countries (mainly German satellites) as “foreign witnesses” of hostilities near Kharkiv, certain cartographic materials, photographs, etc. The sources for these publications were, as a rule, official information messages from Berlin, propaganda materials taken from central German publications, from radio messages, etc. Individual facts, reviews, and analytical judgments mentioned in the newspaper periodicals of that time are confirmed in the works of modern researchers, who characterize this battle as an example of a battle where the more decisive, quick and experienced side succeeds, and who note that the South-Western Front Command was close to victory, however the German Command was able to turn the situation in its favor, and the WPRA troops suffered a devastating disaster. While in the Soviet mass media the Red Army’s failures near Kharkiv were hushed up in every possible way, the population of Ukraine living under occupation had the opportunity to learn about this defeat and the losses of the Soviet troops without delay. Although this information was covered in a rather biased manner in the propagandistic interpretation of the occupying power, it was not far from the truth in a number of aspects.