Кафедра історії України та всесвітньої історії

Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/26

Переглянути

Результати пошуку

Зараз показуємо 1 - 10 з 65
  • Ескіз
    Документ
    Робітничо-селянські театри України в реалізації більшовицької політики на селі у 1929 та 1930 роках (за матеріалами журналу "Сільський театр")
    (2024) Грінченко, Віктор Григорович
    (ua) У статті висвітлюються та аналізуються різнопланові матеріали із мистецького громадсько-політичного журналу «Сільський театр» (друкованого органу Харківського міського відділу мистецтв управління політосвіти УСРР), в яких прямо чи опосередковано відображена участь пересувних робітничо-селянських театрів України в реалізації більшовицької політики на селі у 1929 та 1930 роках. Зроблені висновки, що в зазначений період робітничо-селянські театри, поряд із сценічними постановками популярних на той час п’єс, досить широко практикували так звані малі театральні форми: невеликі п’єси-агітки, інсценізації, «живі газети», частівки тощо. Робсельтеатри демонстрували стійку тенденцію щодо оновлення свого репертуару. Вилучалися «старі» постановки та відбувався перехід переважно на п’єси з «революційним» змістом, що демонстрували виразне класове спрямування та відображали в художній формі найважливіші питання «сучасного моменту». У діяльності робітничо-селянських театрів України ще активніше продовжували відбуватися організаційні зміни, спрямовані на заміну старих професійних акторів на молоді «чисто класові» кадри із числа здібних драмгуртківців. Вимоги, які висувалися до робітничо-селянських театрів, явно звужували сценічний аспект їхньої діяльності та зобов’язували приділяти велику увагу політпросвітній роботі. Працівники театрів мали бути готовими відповісти практично на всі актуальні питання своєї аудиторії, пов’язані з радянськими перетвореннями в тогочасному селі. Пересувні робсельтеатри повинні були фактично перетворюватися в агітмистецькі бази та брати активну участь в різних кампаніях, які відбувалися в рамках більшовицької політики на селі: хлібозаготівля, посівна кампанія, колективізація, розкуркулювання та ін. Для селянства, яке дотримувалося «класово правильної» лінії, робсельтеатри могли практикувати деякі заохочення: безкоштовні концерти, знижку на квитки своїх вистав тощо.
  • Ескіз
    Документ
    Романченко як дослідник болгарського періоду життя й діяльності Михайла Драгоманова
    (Видав. дім "Гельветика", 2024) Грінченко, Віктор Григорович
    (ua) У статті розглядається внесок українського літературознавця Івана Савича Романченка (1894–1977) у дослідження софійського періоду в біографії видатного українського вченого, громадського та політичного діяча Михайла Петровича Драгоманова. Дотепер відповідний аспект досліджень І. С. Романченка найбільш повно знайшов своє відображення в монографії Антоніни Якімової «Болгарський період життя професора Михайла Драгоманова». Беручи до уваги наведені в цій монографії факти й висновки, автор статті мав на меті додати деякі нові матеріали для більш повного розкриття окресленої проблематики. Наголошено та доповнено факти про відповідні творчі контакти І. С. Романченка з болгарськими вченими Симеоном Русакієвим, Михаїлом Арнаудовим, Петком Атанасовим, Крумкою Шаровою, а також з українським скульптором в еміграції (у Болгарії) Михайлом Паращуком. Акцентовано на безпосередньому внеску І. С. Романченка в дослідження болгарського періоду життя і діяльності М. П. Драгоманова, який знайшов своє відображення в науковому процесі 1950–1970-х років. Висвітлено ключові ідеї його статті «Михайло Драгоманов у Болгарії» (1958), деякі характерні оцінки тогочасними науковцями третього розділу монографії Давида Заславського та Івана Романченка «Михайло Драгоманов. Життя і літературно-дослідницька діяльність» (1964), який присвячено болгарському етапу його біографії та ін. Більш ґрунтовно висвітлено й доповнено ексклюзивними фотографіями матеріали про перебування І. С. Романченка (на запрошення Софійського університету) в Болгарії наприкінці 1971 року. Програма його візиту сприяла активізації українсько-болгарських зв’язків у сфері драгоманознавства. Зроблено висновок, що І. С. Романченко став одним із перших українських радянських науковців, який почав ґрунтовно досліджувати болгарський період життя та діяльності М. П. Драгоманова. Зауважено, що на вивчення ним цього аспекту драгоманознавства, як і взагалі всієї спадщини Драгоманова, безумовно впливав ідеологічний чинник, необхідність узгодження з канонами радянського суспільствознавства. Але оприлюднення та аналіз ним для тодішніх читачів в УРСР і поза нею нових джерел, маловідомих сюжетів з життя та творчості М. П. Драгоманова мали для свого часу досить вагоме значення і нині становлять науковий інтерес. (en) The article examines the contribution of the Ukrainian literary critic Ivan Savych Romanchenko (1894–1977) to the study of the Sofia period in the biography of the prominent Ukrainian scientist, public and political figure Mykhailo Petrovych Drahomanov. To date, this aspect of I. S. Romanchenko’s research has been most fully reflected in Antonina Yakimova’s monograph “The Bulgarian Period in the Life of Professor Mykhailo Drahomanov”. Taking into account the facts and conclusions presented in this monograph, the author of the article intended to add some new materials for a more comprehensive disclosure of the outlined issues. The facts about the relevant creative contacts of I. S. Romanchenko with Bulgarian scientists Simeon Rusakiev, Mikhail Arnaudov, Petko Atanasov, Krumka Sharova, as well as with the Ukrainian sculptor in exile (in Bulgaria) Mykhailo Paraschuk, are emphasized and supplemented. The direct contribution of I. S. Romanchenko to the study of the Bulgarian period in the life and activity of M. P. Drahomanov, which was reflected in the scientific process of the 1950s–1970s, is emphasized. The key ideas of his article “Mykhailo Drahomanov in Bulgaria” (1958) are highlighted, as well as some characteristic evaluations by contemporary scientists of the third chapter of David Zaslavskyi and Ivan Romanchenko’s monograph “Mykhailo Drahomanov. Life and Literary Research Activity” (1964), which is dedicated to the Bulgarian stage of his biography, etc. The materials about the stay of I. S. Romanchenko (at the invitation of Sofia University) in Bulgaria at the end of 1971 are covered more thoroughly and supplemented with exclusive photographs. The program of his visit contributed to the intensification of Ukrainian-Bulgarian relations in the field of Drahomanov studies. It was concluded that I. S. Romanchenko became one of the first Ukrainian Soviet scientists to thoroughly research the Bulgarian period in life and activity of M. P. Drahomanov. It was noted that his study of this aspect of Drahomanov studies, as well as the entire Drahomanov’s legacy, was definitely influenced by the ideological factor, the need to comply with the canons of Soviet social science. However, his publication and analysis of new sources, less known stories from the life and work of M. P. Drahomanov for readers of the time in the Ukrainian SSR and beyond had quite a significant impact for their time and are of scientific interest today.
  • Ескіз
    Документ
    Кінематограф у Єлисаветграді в перші роки свого існування
    (РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Грінченко, Віктор Григорович
  • Ескіз
    Документ
    «Пролетаризація» вищої школи на Півдні України в першій половині 1920‑х рр.
    (2023) Грінченко, Віктор Григорович
    (ua) Стаття присвячена висвітленню курсу на «пролетарізацию» вищої школи, започаткованому в період ранньої радянської доби. Розглядаються прояви відповідних тенденцій у південних регіонах УСРР в першій половині 1920-х років. В якості джерел залучені різнопланові матеріали тогочасної газетної періодики. Характер та зміст цих публікацій залишають можливості продовження розгляду цієї тематики в розрізі окремих регіонів України, і одним із джерел цього може слугувати газетна періодика. Метою роботи є, використовуючи її, висвітлити деякі процеси «пролетаризації» вищої школи у південних регіонах тодішньої УСРР в першій половині 1920-х рр. за активного використання статистичних методів дослідження. Розглянуті деякі аспекти практичної реалізації політики «пролетаризації», пов’язані із змінами у структурі студентства. Зроблено висновок, що процеси формування контингенту «пролетарського» студентства на Півдні України значною мірою відображали тодішні загальнореспубліканські середні показники, або навіть і випереджали їх.
  • Ескіз
    Документ
    І. С. Романченко як дослідник болгарського періоду життя й діяльності Михайла Драгоманова
    (Видав. дім "Гельветика", 2024) Грінченко, Віктор Григорович
    (ua) У статті розглядається внесок українського літературознавця Івана Савича Романченка (1894–1977) у дослідження софійського періоду в біографії видатного українського вченого, громадського та політичного діяча Михайла Петровича Драгоманова. Дотепер відповідний аспект досліджень І. С. Романченка найбільш повно знайшов своє відображення в монографії Антоніни Якімової «Болгарський період життя професора Михайла Драгоманова». Беручи до уваги наведені в цій монографії факти й висновки, автор статті мав на меті додати деякі нові матеріали для більш повного розкриття окресленої проблематики. Наголошено та доповнено факти про відповідні творчі контакти І. С. Романченка з болгарськими вченими Симеоном Русакієвим, Михаїлом Арнаудовим, Петком Атанасовим, Крумкою Шаровою, а також з українським скульптором в еміграції (у Болгарії) Михайлом Паращуком. Акцентовано на безпосередньому внеску І. С. Романченка в дослідження болгарського періоду життя і діяльності М. П. Драгоманова, який знайшов своє відображення в науковому процесі 1950–1970-х років. Висвітлено ключові ідеї його статті «Михайло Драгоманов у Болгарії» (1958), деякі характерні оцінки тогочасними науковцями третього розділу монографії Давида Заславського та Івана Романченка «Михайло Драгоманов. Життя і літературно-дослідницька діяльність» (1964), який присвячено болгарському етапу його біографії та ін. Більш ґрунтовно висвітлено й доповнено ексклюзивними фотографіями матеріали про перебування І. С. Романченка (на запрошення Софійського університету) в Болгарії наприкінці 1971 року. Програма його візиту сприяла активізації українсько-болгарських зв’язків у сфері драгоманознавства. Зроблено висновок, що І. С. Романченко став одним із перших українських радянських науковців, який почав ґрунтовно досліджувати болгарський період життя та діяльності М. П. Драгоманова. Зауважено, що на вивчення ним цього аспекту драгоманознавства, як і взагалі всієї спадщини Драгоманова, безумовно впливав ідеологічний чинник, необхідність узгодження з канонами радянського суспільствознавства. Але оприлюднення та аналіз ним для тодішніх читачів в УРСР і поза нею нових джерел, маловідомих сюжетів з життя та творчості М. П. Драгоманова мали для свого часу досить вагоме значення і нині становлять науковий інтерес.
  • Ескіз
    Документ
    Мар’ян Панасюк : деякі відомості з біографії митця
    (2024) Грінченко, Віктор Григорович
    (ua) Розглядаються окремі факти біографії і творчої діяльності українського скульптора Мар’яна Панасюка періоду 1920-х – 1930-х рр., який став жертвою сталінського тоталітарного режиму. В якості джерел використані переважно матеріали української журнальної та газетної періодики.
  • Ескіз
    Документ
    Свідчення очевидців Голодомору 1932-1933 років в радянській Україні на сторінках львівської газети "Діло"
    (2024) Грінченко, Віктор Григорович
    (ua) У статті розглядаються публікації, які були представлені у 1932–1933 роках на сторінках провідного українського суспільно-політичного часопису Галичини національно-демократичного спрямування – львівської газети «Діло», пов’язані із висвітленням трагедії голодомору в радянській Україні. Увагу зосереджено на матеріалах, що містять свідчення очевидців цього страшного лихоліття. Джерелами відповідної інформації переважно слугували передані до редакції газети листи українців до своїх родичів по той бік Збруча, чи подібні передруки з інших видань, а також розповіді осіб, які з тих чи інших причин відвідали радянську Україну, або змогли врятуватися від голоду, виїхавши з неї. Зроблено висновок, що опубліковані газетою «Діло» свідчення очевидців голодомору 1932–1933 років зробили свій досить вагомий внесок у формування серед свідомої української спільноти на західноукраїнських землях правдивих уявлень про реалії повсякденного життя українців в умовах страшного голоду і тоталітарного радянського режиму.