Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій

Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4

Переглянути

Фільтри

1996 - 199912000 - 200912010 - 201912020 - 20211

Налаштування

Містить файлиsearch.filters.applied.operator.equals: ТакКлючові словаsearch.filters.applied.operator.equals: search.filters.subject.Володимир Винниченко

community.search.results.head

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Проблема голоду в оповіданнях Бориса Грінченка «Без хліба» й Володимира Винниченка «Голод»
    (2021) Лаврусенко, Марія Іванівна; Lavrusenko, M.
    (ua) Розмірковування над тим, що керує поведінкою людини, котра опинилася у межовій ситуації, – розум чи інстинкт – стало предметом зображення художніх творів зарубіжних й українських авторів на зламі ХІХ і ХХ ст. Актуальною для української прози означеного періоду виявилася проблема поведінки людини, котра опинилася у скрутному матеріальному стані, що призвів до голоду. Вона порушена в оповіданнях «Без хліба» Б. Грінченка й «Голод» В. Винниченка. У своїх творах письменники лише штрихово окреслюють час подій, їхня увага зосеред-жується на психології людини, котра позбавлена засобів для фізичного існування. Аналіз досліджень З. Фрейда, А. Маслоу, К. Лоранца, К. Рімана дає право зробити висновок, що людиною у стані стресу, зокрема голоду, керують інстинкти самозбереження, тобто несвідоме, природні фізіологічні інстинкти. Із цих позицій ми проаналізували оповідання «Без хліба» Б. Грінченка й «Голод» В. Винниченка. Змалювання психології людини, яка опинилася у ситуації голоду, в оповіданні Б. Грінченка «Без хліба» відпо-відає канонам реалістичної стильової манери. Ходом оповіді автор визнає, що діями та вчинками Петра керує несвідоме, однак ключовим у визначенні Я головного героя, його життя у соціумі стає Над-Я, мораль. Оповідання В. Винниченка «Голод» підтверджує висновки вчених-психоаналітиків, що в межовій ситуації поведінкою і вчинками людини керують інстинкти, несвідоме. Проблема оповідань Б. Грінченка «Без хліба» й В. Винниченка «Голод» суголосна – поведінка людини, котра йде на злочин під тиском нестерпних умов існування, що призвели до голоду. Письменники об’єктивно змальову-ють обставини, що штовхають їхніх героїв на неприпустимий учинок. Реаліст Б. Грінченко виправдовує свого героя, верх над його поведінкою бере християнська мораль, яка змушує людину визнати свій гріх і стати на шлях праведного життя. Модерніст В. Винниченко доводить, що Над-Я, мораль поступається Воно, несвідомому, коли вирішується питання життя і смерті. Проведені спостереження над творами Б. Грінченка й В. Винниченка дають нам право зробити висновок, що обидва митці прагнули правдиво висвітлити психологію людини в умовах голоду, але мотивація вчинків персона-жів творів суголосна тим стильовим манерам, прихильниками яких є автори оповідань.
  • Ескіз
    Документ
  • Ескіз
    Документ
    Особистість В. Винниченка у світлі психопоетики (теоретичні аспекти)
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2005) Михида, Сергій Павлович; Mykhyda, Serhiy
    (uk) У статті визначаються методологічні принципи підходу до осягнення психоструктури творчої особистості, на матеріалі мегатексту В. Винниченка окреслюються штрихи до його психологічного портрету.
  • Ескіз
    Документ
    Правда як джерело синергетичного ефекту в процесі формування літературного твору (на матеріалі драми Володимира Винниченка «Закон»)
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2016) Клочек, Григорій Дмитрович; Клочек, Григорий Дмитриевич; Klochek, Hryhoriy
    (uk) На матеріалі аналізу драми Володимира Винниченка «Закон» здійснена спроба з допомогою синергетичного підходу пояснити залежність художності твору від правдивості у відображенні життя. Із багатьох можливих складових твору вибрано дві: характери персонажів та сюжет. Досліджена взаємодія між ними в процесі розвитку твору. Спостережено, що логіка стосунків персонажів диктувалася їх характерами і визначала розвиток сюжету. Художня система твору, що перебуває в процесі формування, вимагає, щоб митець прислуховувався до її потреби, тонко відчував її прагнення до внутрішньої гармонізації усіх складових, бо без цього вона не набуде потрібного довершення як «організм» і через те не зможе виконувати функцію генерування тонкої художньої енергії. Існує диктат системи, що перебуває в процесі формування. Саме цей диктат вимагає від письменника правдивості у відображенні життя. Чим талановитіший митець, тим він наполегливіше прагне довершити твір як бездоганно функціонуючу систему, усі складові якої перебувають у режимі взаємосприяння.