Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
23 результатів
Фільтри
Налаштування
community.search.results.head
Документ Формування риторичної компетентності фахівця у сфері фізичної культури і спорту(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Ліштаба, Тетяна Василівна(ua) У статті теоретично обґрунтовано доцільність виділення риторичної компетентності як складника про-фесійно-педагогічної компетентності, проаналізовано різні підходи до визначення сутності й структури риторичної компетентності. Установлено, що риторичні вміння є професійно необхідними для майбутнього спеціаліста, а риторична освіта сприяє розвитку цілої системи особистісних якостей молодої людини: куль-тури мислення, мовлення, поведінки, спілкування, виконавської майстерності, емоційної культури. На основі аналізу тлумачень поняття «риторична компетентність» різні науковці з’ясували, що рито-рична компетентність – це поєднання теоретичної та практичної готовності фахівця до продукування текстів різного типу відповідно до мети й ситуації публічного мовлення, умілого використання риторичних засобів з метою впливу на адресата в процесі мовної комунікації, риторичного й особистісного самовдосконалення. У процесі дослідження виділено структурні компоненти риторичної компетентності: риторичні знання, уміння, набір необхідних якостей особистості, відповідні ціннісні орієнтації, досконале володіння мовлен-нєвою стратегією і тактикою, уміння керувати комунікативним процесом і здійснювати бажаний вплив на аудиторію. Зазначено, що для ефективного здійснення професійно-риторичної діяльності майбутньому фахівцю необхідно розвивати свої риторичні вміння й навички, серед яких найбільш важливими є вміння аналізувати тексти, висловлювати й аргументувати власні думки про зміст і форму вираження; сприймати висловлю-вання різних стилів і типів мовлення; будувати власні висловлювання монологічного й діалогічного харак-теру; давати оцінку тексту, його змісту й формі; володіти видами та жанрами красномовства й впливати на аудиторію; виступати з власними повідомленнями, критично оцінювати їх, редагувати. Проаналізовано особливості та шляхи формування риторичної компетентності майбутніх учителів фізичної культури/тренерів у процесі вивчення курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)». Запропоновано систему вправ і завдань, що сприяє опануванню риторичних відомостей і формуванню професійно важливих мовно-риторичних умінь студентів.Документ Стилістичні функції звертань у творах Лесі Українки(2020) Огарєнко, Тетяна Анатоліївна; Ліштаба, Тетяна Василівна(ua) У статті вивчено стилістичні функції звертань як синтаксично ізольованих компонентів у текстах Лесі Українки. Визначено, що семантика звертань є визначальним фактором для реалізації конкретної стилістичної мети. Проаналізовано зв'язок функції звертання (апелятивної та експресивної) зі структурними особливостями цих компонентів. Досліджено функції звертань у складі стилістичних фігур.Документ Художня тропіка в контексті творів Г. Д. Гусейнова(2020) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огарєнко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті охарактеризовано епітети, метафори, порівняння та проаналізовано специфіку їх реалізації в мові творів Григорія Гусейнова. З’ясовано роль тропів у художньо-документальному тексті. Доведено, що ці мовні засоби є характерною ознакою мовотворчості письменника.Документ Гіпотаксис творів М. Коцюбинського як показник європейської орієнтованості української прози(2022) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огарєнко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті узагальнено погляди дослідників на особливості творчої манери М. Коцюбин-ського, на його досвід реформаторства в напрямі модерної європейської прози. У творі «Хо» виокремлено гіпотактичні конструкції з неприслівним зв’язком, розподі-лено їх за семантикою, простежено структурні особливості предикативних частин у межах складнопідрядних речень детермінантного типу. Досліджено функційне навантаження полі-предикативних одиниць із залежними частинами з обставинним значенням. Мова художніх текстів митця – один із яскравих прикладів широкого підходу до розвитку літературної мови. Європейська орієнтованість на вишуканість, психологізм, формальну стислість поряд із внутрішньою повнотою визначили неповторність стилю письменника, що виявляється в низці рис. У галузі синтаксису М. Коцюбинський подає неперевершені зразки того, як справжній художник словесно-стильовими образами повинен відтворювати великі картини життя. Різноманітними мовними засобами, зокрема синтаксично-стилістичними прийомами, пись-менник зображував найтонші психологічні нюанси. Аналіз уживання складних синтаксичних одиниць у тексті казки «Хо» засвідчив, що полі-предикативні конструкції з підрядним зв’язком досить продуктивно залучають для реалізації певної стилістичної мети. Речення з підрядними детермінантними частинами мають обставинний характер, тому виступають як поширені характеристики дії. Критерієм класифікації поліпредикатив-них речень із підрядними обставинними є функція підрядної частини як розгорнутого члена речення – обставини. Саме за виконанням залежною частиною відповідної обставинної функ-ції і розрізняють семантичні типи цих підрядних частин. У тексті казки «Хо» виокремлено складнопідрядні речення детермінантного типу із зна-ченням мети (фінальні), причини (каузальні), часові (темпоральні) як найчастотніші різновиди. Доведено, що предикативні частини підрядних причинових і мети зазвичай ускладнені, що справляє враження багатошаровості інформації. Позиція залежних компонентів у межах складнопідрядних детермінантних речень переважно фіксована – вони перебувають у постпо-зиції. Гіпотактичні одиниці з підрядними обставинними виконують важливе стилістичне завдання – розгорнуто характеризують розвиток дії.Документ Кольоративи в поетичному лексиконі Світлани Барабаш(2022) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огарєнко, Тетяна Анатоліївна(ua) Статтю присвячено дослідженню кольоративів як мовних одиниць. Визначено основні та периферійні лексеми, окреслено спектр сполучуваності кольоративів з іншими лексемами. Зʼясовано, що кольороназви в ліриці С. Г. Барабаш часом конкретні, а іноді ускладнені, переосмислені. Різноманітна гама основних кольорів, кілька змішаних допомагають поетесі передати власне знання про навколишній світ, узагальнити враження й “кольорові” образи. Доведено, що кожний колір створює навколо себе певне семантичне поле, певний склад думок письменниці, оскільки, крім смислової та описової функції, кольори, їхнє поєднання реалізують емоційну функцію, яка впливає на почуття людини і тим самим сприяє формуванню певного настрою. Проаналізовано взаємодію традиційного й індивідуально-авторського у вживанні кольоративів. Зазначено, що палітра кольорів С. Г. Барабаш характеризує її індивідуальну творчу манеру, визначає розширення сполучуваності компонентів із семантикою кольору із загальновживаними словами, що сприяє збагаченню ідейно-тематичного спектру поетичних творів авторки.Документ Метафора в структурі поетичного тексту Світлани Барабаш. Українська мова в сучасному науковому вимірі(2020) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огарєнко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті досліджено метафори, що доречно й яскраво передають настрій та характер авторського стилю відомої української поетеси, науковця Світлани Григорівни Барабаш. З’ясовано, що структура метафори залежить від того, які лексичні відношення вона виражає. Проаналізовано значення метафор у творах автора.Документ Синтаксеми з умовним значенням у реченнях займенниково-співвідносного типу(Видавничий дім «Гельветика», 2023) Огарєнко, Тетяна Анатоліївна; Ліштаба, Тетяна Василівна(ua) У статті проаналізовано синтаксичний рівень поетичних творів А. С. Малишка. Узагальнено підходи до класи-фікації речень за структурним і семантичним принципами. Звернено увагу на особливості вживання в поезіях мит-ця синтаксичних одиниць з різною метою висловлювання: розповідних, питальних, спонукальних. Питальні речення в поезіях зазвичай не виконують свого прямого призначення – не формулюють питання, яке потребує відповіді. Вони несуть важливу стилістичну функцію – створюють ефект роздуму, наштовхують читача на міркування. Доведено, що окличні речення яскраво передають емоційний настрій автора, героя, а це забезпечує потуж-ний вплив поезії. З погляду структури А. С. Малишко вживає різноманітні конструкції. Речення, в яких функціонує тільки гра-матичний центр і відсутні другорядні члени, не продуктивні в поетичних текстах письменника. Частіше в поезіях А. С. Малишка вживаються речення з декількома другорядними членами для змалювання повної, яскравої картини. Помітною особливістю поезій письменника є вживання однорідних обставин місця, виражених прийменни-ково-іменниковими конструкціями. Аналіз текстів підтвердив, що потужними стилістичними ресурсами характеризуються речення з відокрем-леними членами речення. Оскільки відокремлюються тільки другорядні компоненти, то автор може, змінюючи місце, поширеність другорядних членів речення, ставити їх у позицію відокремлення і таким чином зосереджу-вати увагу на визначених характеристиках. Різні типи складних одиниць у поетичних текстах виконують неоднакову функцію. Складносурядні речення традиційно вживаються для зображення картин природи. Залучення тих чи тих сполучників сурядності дозволяє передати такі відношення, які запрограмовані письменником. Найпродуктив-ніше А. С. Малишко вживає складносурядні речення з єднальними сполучниками, завдяки яким передається зна-чення одночасності. Поряд зі складносурядними одиницями найпродуктивнішими реченнями для зображення природи є безспо-лучникові конструкції. Аналіз засвідчив, що для поезій А. С. Малишка характерним є вживання складнопідрядних речень розчленова-ного типу, в яких підрядні частини виражають різноманітні обставинні значення.Документ Синтаксис поезій А. С. Малишка(Видавничий дім «Гельветика», 2021) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огарєнко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті проаналізовано синтаксичний рівень поетичних творів А. С. Малишка. Узагальнено підходи до класи-фікації речень за структурним і семантичним принципами. Звернено увагу на особливості вживання в поезіях мит-ця синтаксичних одиниць з різною метою висловлювання: розповідних, питальних, спонукальних. Питальні речення в поезіях зазвичай не виконують свого прямого призначення – не формулюють питання, яке потребує відповіді. Вони несуть важливу стилістичну функцію – створюють ефект роздуму, наштовхують читача на міркування. Доведено, що окличні речення яскраво передають емоційний настрій автора, героя, а це забезпечує потуж-ний вплив поезії. З погляду структури А. С. Малишко вживає різноманітні конструкції. Речення, в яких функціонує тільки гра-матичний центр і відсутні другорядні члени, не продуктивні в поетичних текстах письменника. Частіше в поезіях А. С. Малишка вживаються речення з декількома другорядними членами для змалювання повної, яскравої картини. Помітною особливістю поезій письменника є вживання однорідних обставин місця, виражених прийменни-ково-іменниковими конструкціями. Аналіз текстів підтвердив, що потужними стилістичними ресурсами характеризуються речення з відокрем-леними членами речення. Оскільки відокремлюються тільки другорядні компоненти, то автор може, змінюючи місце, поширеність другорядних членів речення, ставити їх у позицію відокремлення і таким чином зосереджу-вати увагу на визначених характеристиках. Різні типи складних одиниць у поетичних текстах виконують неоднакову функцію. Складносурядні речення традиційно вживаються для зображення картин природи. Залучення тих чи тих сполучників сурядності дозволяє передати такі відношення, які запрограмовані письменником. Найпродуктив-ніше А. С. Малишко вживає складносурядні речення з єднальними сполучниками, завдяки яким передається зна-чення одночасності. Поряд зі складносурядними одиницями найпродуктивнішими реченнями для зображення природи є безспо-лучникові конструкції. Аналіз засвідчив, що для поезій А. С. Малишка характерним є вживання складнопідрядних речень розчленова-ного типу, в яких підрядні частини виражають різноманітні обставинні значення.Документ Лексико-стилістичні особливості щоденникового дискурсу Володимира Винниченка(2022) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огаренко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті проаналізовано жанрові закономірності щоденникового тексту, визначено його лінгвостилістичні ознаки. Установлено, що точність і стислість викладу в інформаційному жанрі зумовлюється, перш за все, функціонуванням нейтральної суспільно-політичної лексики. Виявлено та проаналізовано мовні засоби, які сприяють посиленню загальної експресивності щоденникового тексту.Документ Особливості функціонування прикметників у поезіях В. Симоненка(2022) Ліштаба, Тетяна Василівна; Огаренко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті розглядаються прикметники як засіб творення мови художнього тексту, осо-бливості їхнього стильового функціонування в поезіях В. Симоненка. Зазначено, що в ракурсі когнітивно-дискурсивної парадигми відкрилися нові перспективи осмислення творчості поетів-шістдесятників. Зʼясовано, що витворення оригінальної та продуманої системи ад’єктивної образності є прикметною ознакою поетичної творчості Василя Симоненка – одного з яскравих пред-ставників шістдесятництва в українській літературі. Аналіз уживання навіть однієї час-тини мови засвідчує глибину, неодноплановість думки митця. У результаті проведеного аналізу було опрацьовано 1500 прикметників різних розрядів за значенням (якісних, відносних та присвійних). Частка вжитих автором відносних та якісних прикметників перевищує дві третини від загальної кількості проаналізованих ад’єктивних одиниць. Натомість, група присвійних при-кметників є значно меншою за обсягом. З-поміж окремо виділених тематичних груп поет тяжіє до використання прикметників, значення яких пов’язане із абстрактними поняттями, фізичними та колористичними характеристиками. Доведено, що В. Симоненко не тільки вживає прикметники в повному вияві граматичних категорій, але й закріплює їх специфічні для української мови можливості. Зокрема, віддзер-калюючи тенденцію до вживання в українській мові переважно стягнених форм прикмет-ників, автор теж активно ними послуговується. Проте в проаналізованих тестах зафіксо-вано й нестягнені форми прикметників жіночого та середнього роду, що застосовується не тільки з ритмомелодійною, але й зі стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочис-того характеру). Наголошено, що багата прикметниками мовна палітра поезій митця виражає ставлення письменника до своєї нації і народу. Виступаючи необхідним компонентом означення імен-ників, прикметники збагачують мову, роблять її точною, багатою, виразною та виявляють велику стилістичну вагу у високохудожній формі вислову, у концентрації думки.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »