Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
4 результатів
community.search.results.head
Документ Формування мовної компетентності як складової професійної підготовки майбутніх учителів хімії(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Гуцул, Лариса Іванівна; Гуцул, Лариса Ивановна; Gutzul, Larisa Ivanіvna(uk) У статті визначається сутність поняття «мовна компетентність» вчителя хімії та обґрунтовується її роль у процесі формування професійної компетентності та мовної особистості сучасного фахівця. Аналізуються обов’язкові програмні компетентності. Розглядається місце хімічної термінології у лінгвістичній підготовці педагога. Розкриваються шляхи, методи та прийоми опанування мовою професії вчителями хімії.Документ Витоки політики заборони української мови російським урядом у XVIII столітті(КОД, 2018) Гуцул, Лариса Іванівна; Гуцул, Лариса Ивановна; Hutsul, Larysa; Гуцул, Олександра; Гуцул, Александра; Hutsul, Oleksandra(uk) Розвідка присвячена питанню правового статусу української мови в Російській імперії у XVIII ст. Досліджуються витоки політики обмеження і заборони української мови за часів реформ Петра І та Катерини ІІ. Запропонований історико-правовий та мовознавчий коментар на основі використання нормативно-правових актів Російської держави XVIII ст., яка будувалась за принципом загальноімперського універсалізму, дозволяє з’ясувати тенденції мовної політики російського уряду, виявити корені заборони української мови. Адже, починаючи із середини X IX ст., мовна політика Російської імперії має відверто антиукраїнське спрямування, а курс на витіснення української мови офіційно закріплюється Валуєвським циркуляром 1876р. З’ясовані особливості правового статусу української мови в І чверті XVIII ст. Дослідження Сенатського указу 1720 р. дає змогу стверджувати, що це адміністративне розпорядження мало на меті не лише встановлення цензури релігійних книг, а було одним із визначальних кроків поступового витіснення української мови російською. Також у статті розглядається правовий статус української мови в Російській імперії у другій половині XVIII ст. На основі використання нормативно-правових актів державного походження з’ясовані тенденції мовної політики російського уряду та виявлені передумови її антиукраїнської направленості, які проявилися в X IX ст. Проаналізована російська мовознавча думка другої половини XVIII ст. про українську мову, яка ґрунтувалася на тезі, що існує великоросійська мова, яка складалася з російської, української і білоруської мов (наріч). Сама українська мова сприймалася як російська, яка знаходилась під впливом польської мови. З'ясована освітня політика російського уряду другої половини XVIU ст. і встановлено, що вона мала прагматичний характер. Зроблено висновок, що з XVIII століття в Російській державі розпочинається процес формування мовної політики, який визначався як мовними чинниками, так і соціально-політичними: українська мова («малоросійська») сприймалась як один із різновидів «великоросійської»; була потреба в мові міжнаціонального спілкування в багатонаціональній державі, що призвело до маргіналізації всіх інших мов, крім російської; українська мова, як і польська, сприймалась російським урядом мовою сепаратистського руху. Цей процес знайшов своє завершення як антиукраїнський у другій половині XIX ст. Сьогодні мовні проблеми залишаються серед найскладніших у державотворенні багатьох країн світу, в тому числі й України.Документ Акцентуація українських ойконімів та апелятивів: компаративний аналіз(КОД, 2018) Гуцул, Лариса Іванівна; Гуцул, Лариса Ивановна(uk) У статті досліджується специфічність акцентуації українських назв населених пунктів та їх відмінність від апелятивів. З’ясовано, що наголос в ойконімах досить тісно пов’язаний із наголосом апелятивів української мови, тому що ойконіми утворилися із складу загальної лексики. Але хоча за структурою вони подібні до апелятивів, наголос назв населених пунктів не дублює наголос слів загальної лексики. Вживаючись протягом декількох століть, ці оніми розвинули свої акцентуаційні особливості, а дія аналогії та інші фактори зробили наголос ойконімів відмінним від наголосу епонімів. Встановлено, що поряд із відмінностями від апелятивів та розподібненням у наголошенні відчутна сильна тенденція до вирівнювання наголосу ойконімів за аналогією до наголосу апелятивів, про що свідчать: форми паралельного наголошення в ойконімах, наявність по-різному наголошених однотипних ойконімів, у яких переважає наголошення за аналогією до апелятивів тощо. Констатується, що акцентуаційна система назв населених пунктів має багато спільних рис та тенденцій із системою наголошення апелятивів. Наприклад, акцентно-фонетичні та акцентно-морфемні ознаки ойконімів подібні до ознак апелятивів (пор.: середня довжина ойконімів та слів апелятивної лексики три-чотири склади, або три-чотири морфеми, а загальномовна тенденція до наголошення середини слова чітко простежується і в системі наголошення ойконімів). Компаративний аналіз виявляє певні спільні та відмінні риси в наголошенні ойконімів і слів загальної лексики, однакових у структурному відношенні. Доведено, що, по-перше, наголос в ойконімах етимологізується і реетимологізується через загальні назви; по-друге, особливості акцентуаційної системи ойконімів диктують своє наголошення. Аналіз показує, що внутрішні акцентуаційні процеси ойконімії привели до віддалення їх наголошення від апелятивів та до формування своїх диференційних ознак.Документ Досвід викладання бібліотечно-бібліографічних дисциплін у ВНЗ(Центр оперативної поліграфії «Авангард», 2017) Гуцул, Лариса Іванівна; Гуцул, Лариса Ивановна; Gutsul, Larysa(ua) У статті висвітлено досвід викладання дисциплін бібліотечно-бібліографічного циклу на факультеті філології та журналістики КДПУ імені В. Винниченка. Проаналізована роль цих курсів у становленні фахівця з бібліотечної справи та інформаційної діяльності. Курси «Бібліотечна справа (бібліотекознавство та книгознавство)», «Бібліографознавство», «Загальне бібліографознавство», «Каталоги» належать до циклу фундаментальних професійних навчальних дисциплін за напрямом підготовки «Філолог. Учитель української мови та літератури», спеціалізація «Шкільне бібліотекознавство». Акцентовано увагу на викладанні курсу «Каталоги», тому що саме бібліотечні каталоги є одним з дійових засобів пропаганди книг. Вони розкривають склад бібліотечних фондів, полегшують добір літератури та спрямовують інтереси читачів.