Наукові видання каф-ри української філології та журналістики

(ua) У статті розглянуто смислові коди та функціонування концептів «бароко» й «готика» в літературознав-чих і культурологічних працях Євгена Маланюка. З’ясовано, як ці поняття корелюють із такими концеп-тами його літературознавчої системи, як трагічне, героїчне, високе і низьке в стилі. Установлено смисловий зв’язок понять «бароко» і «готика» з діонісійським та аполлонівським началом творчості. Попри антитетичність цих понять у культурологічному дискурсі, у Євгена Маланюка вони описують взаємопов’язані духовні й культурні феномени та явища. Бароко дослідник інтерпретував як стильовий напрям мистецтва й літератури козацької доби. Феноменами цього часу автор уважає Києво-Могилянську академію, братства й козацьку архітектуру. Ці явища об’єднувала спільна риса: вони були паростками наці-ональної культури, були проявом пориву до самоідентичності українців, творення власного національного культурного портрета. Бароко есеїст визначає як процес становлення національної ідентичності, незавершене поривання до культурного самовизначення, пошук балансу між елітарним і демократичним. У творчості бароко виявля-ється в прагненні митців з’єднати героїчне і прекрасне. У стильовій манері цей феномен виявляється в діонісійському началі творчості. Готика в культурологічній концепції Євгена Маланюка – це результат національного самовизначення особистості й нації. На світоглядному й духовному рівнях готика виявляється в державницькому мисленні й інстинкті. Готика в Євгена Маланюка асоціюється з лицарством, мілітарністю, а в художній творчості – із культом героїчного і трагічного, пріоритеті розуму й волі над емоцією. Такою була творчість Юрія Клена, Олега Ольжича. У системі естетичних маркерів готичність у творчості відповідає аполлонівському типу творчості. Теорія бароко й готики Євгена Маланюка стосується понять «державництво», «державницьке мислення», «політична свідомість». Вони демонструють різні етапи прояву цією якості мислення і внутрішньої культури митця. Бароковість – це інтуїтивне, неусвідомлене, пробуджене на рівні інстинктів державництво. Готика як якість індивідуального стилю письменника тісно пов’язана з концептом «державність», «духовна суверенність», «віра», «месіанізм» і «чин».

(ua) У статті в компаративному аспекті аналізуються погляди Є. Маланюка та В. Розанова на сутність російської літератури. Визначаються естетичні, аксіологічні та соціокультурні домінанти інтерпретації Маланюком та Розановим творів російських письменників та їх місця в історико-літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ століття. Автор приходить до висновку про такі спільні риси в есеїстиці російського та українського критиків як національна закоріненість, зацікавленість соціальним, державотворчим аспектом літератури. Концепція російської літератури В. Розанова та Є. Маланюка максимально детермінована їх оцінкою історії Росії. Російський та український мислителі, що були антагоністами у ставленні до самодержавної Росії та її літератури, парадоксально приходять до спільних висновків в оцінці Росії більшовицької, у розумінні деструктивного шляху російської літератури.

Наукові видання каф-ри української філології та журналістики

Переглянути

Фільтри

Налаштування

Сортувати за

Результатів на сторінку

Search Results