(uk) У статті осмислюється кореляція мемуарної й художньої версій душевної колізії Т. Шевченка, викликаної ув’язненням та перебуванням у засланні. Листування, спогади й поезії цього часу виявляють складну психологічну кризу, пов’язану з обмеженням свободи. Перебування в стані внутрішнього конфлікту, сублімація його в творчості спростовують усталені оцінки виняткової духовної стійкості поета, здатності легко протистояти обставинам. Болісний вихід із психологічної кризи уможливлюється завдяки поезії, яка демонструє якісно нові життєві пріоритети митця.
(ДВНЗ УНУ, 2014) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Serhiy
(uk) У статті осмислюються особливості психосвіту Тараса Шевченка крізь призму його мегатексту періоду заслання. Листування, спогади й поезії цього часу виявляють складну психологічну кризу, викликану обмеженням свободи. До усталеної в літературознавстві тези про духовний стоїцизм митця додаються міркування щодо конфронтації зі сформованою раніше Моделлю Світу й художньої версії виходу із внутрішнього конфлікту.
