Наукові видання каф-ри української філології та журналістики
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/25
Переглянути
4 результатів
Search Results
Документ Позитивні медіапідходи до створення ефективної мобілізаційної комунікації в Україні(2025) Гундерук, Олександра Олександрівна; Шульська, Наталія; Сушкова, Олена; Римар, Наталія; Бойко, ЄлизаветаВступ. В умовах російсько-української війни увага медійників привернена до соціально чутливого контенту. Редакції щодня зіштовхуються з трагедіями й людськими стражданнями, піднімають суспільно важливі теми, борються з російськими дезінформаційними вкидами. Мобілізація і діяльність ТЦК та СП – надзвичайно гостра тема в очах українського суспільства. Це пов’язано з відсутністю ефективної мобілізаційної комунікації. Актуальність і мета. У статті проаналізовано позитивні медіапідходи до створення ефективної мобілізаційної комунікації в Україні. Подано рекомендації щодо професійного медіависвітлення через підтеми, які найбільше хвилюють суспільство. Мета – на матеріалі публікацій українських інтернет-видань проаналізувати позитивні медіапідходи до створення ефективної мобілізаційної комунікації в Україні в умовах війни. Методологія. Матеріалом дослядження слугували журналістські публікації, зокрема заголовки з українських онлайнових медіа, що демонструють позитивну практику представлення теми мобілізації в інфопросторі, а також визначають настрій українців в умовах війни. Об’єктивність і всеохопність дослідження забезпечило використання низки методів: описового, контекстуального та комунікативно-прагматичного аналізу, моніторингу. Результати. Із урахуванням досліджень Інституту масової інформації, рекомендацій Комісії з журналістської етики, а також власних спостережень визначено основні медіапідходи до створення ефективної мобілізаційної комунікації в умовах російсько-української війни: мотивація до виконання громадянського обов’язку й добровільний вступ до лав ЗСУ, дотримання законодавчих норм, прав мобілізованих, справедливість ухвалення рішень, ефективна взаємодія ТЦК та СП із підрозділами ЗСУ. Прикладами позитивної практики є людиноцентричність і висвітлення історій, що мають мотиваційний характер, показують приклади успішної мобілізації. Висновки. Мобілізаційна комунікація мала б давати відповіді на суспільні запити. Журналісти мають робити фокус на правовій і моральній відповідальності, наголошуючи на тому, що це не примус, а обов’язок кожного громадянина у воєнний час, це справа колективної безпеки України й потреба для оборони та майбутньої перемоги.Документ Мова ворожнечі в сучасній журналістиці : регіональний вимір(2024) Гундерук, Олександра Олександрівна; Фенько, Наталія Миколаївна; Бегер, І. В.У статті досліджується мова ворожнечі в сучасних журналістських матеріалах та зміни в її трактуванні під час війни. Акцент робиться саме на локальних медіа, які не підлягають регулярному моніторингу. Аналіз останніх досліджень проявів мови ворожнечі в журналістиці демонструє ситуа- цію, коли стало неможливим уникнути мови ворожнечі в журналістських матеріалах. Наразі мова ворожнечі постає своєрідним маркером внутрішньої мобілізації суспільства, і медіа не можуть не реагувати на цей потужний суспільний запит. Об᾿єктом вивчення стали публі- кації кропивницьких онлайн-видань «Медіапортал DOZOR», «Центральноукраїнське бюро новин (CBN)», «Златопіль» за вересень-листопад 2024 року. Пропонується моніторинг локальних медіа за такими критеріями: наявність редакційної політики з прописаними етичними стандартами та принципами; присутність мови ворож- нечі в заголовках публікацій; присутність мови ворожнечі в текстах новин. Актуалізується думка, що мова ворожнечі під час війни набуває іншого підходу в трактуванні. Мова ворож- нечі виконує роль соціального запобіжника негативним проявам високої потужності серед широких народних мас, знімає напруження, мобілізує громадян для протидії ворогу. Доводиться, що в локальних медіа спостерігається певний відсоток журналістських матеріалів з мовою ворожнечі. Це передусім субʼєктивне висвітлення подій та їх учасників. Новотвори мови ворожнечі, повʼязані з війною, провокують негативне ставлення до окремих груп людей, що призводить до небажаної поляризації суспільства. Використання подібних висловлювань та оцінок вказує на недотримання стандартів журналістики. Відсутність редакційної політики в локальних медіа сприяє появі мови ворожнечі в жур- налістських матеріалах. В цьому напрямку треба консолідовано працювати і медійникам, і медіаекспертам. Редакційна політика видання – це перший крок до усвідомленого підходу в публікації матеріалів за професійними стандартами журналістики.Документ Інструменти креативного письма в медійному сторітелінгу(2024) Гундерук, Олександра Олександрівна; Фенько, Наталія Миколаївна; Hunderuk, O.; Fenko, N.(ua) У статті досліджується креативна площина медійного сторітелінгу. Розглядаються конкретні інструменти, ефективні для залучення уваги та створення змістовних і впливових матеріалів. Підкреслюється необхідність розвитку творчого мислення в журналістиці та надаються практичні поради щодо використання сторітелінгу для ефективної комунікації з аудиторією. Аналіз останніх досліджень у сфері медійного сторітелінгу демонструє затребуваність вивчення його креативного інструментарію. Об᾿єктом вивчення стали публікації із всеукраїнських онлайн-видань «Рубрика», «Reporters», «TheUkraіnians» та кропивницького онлайн-видання «Гречка». Пропонується аналіз журналістських матеріалів у розрізі креативного письма та сторітелінгу. Актуалізується думка, що мистецтво розповіді й робить медіатексти такими привабливими для читача, який хоче не просто почути історії людей, а й співпереживати й надихатися ними. Креативне письмо допомагає не лише передати факти, але й пояснити їхнє значення в контексті, перетворюючи знання у легкі для сприйняття та емоційно насичені повідомлення. Доводиться, що інструментами креативного письма в медійному сторітелінгу можуть розглядатися описи, деталі, діалоги тощо. Усі ці наративні гачки роблять історію живою і привабливою для читача. Такий інструментарій формує в кожній історії важливі акценти, а саме: місце і час, переломні моменти, діалоги та прямі цитати, деталі, емоції, мудрість тощо. Для історії важливо, щоб вона була написана живим текстом. Говорити через діалоги та пряму мову героїв, запамʼятовуватися яскравими деталями та використовувати прості слова та речення – це ключові елементи живого тексту історії. Журналісти за допомогою особистих історій своїх героїв можуть допомогти аудиторії глибше розібратися з причинами та наслідками соціальних проблем; влучно проілюструвати складні процеси; показати контекст і перешкоди, щоденний досвід і переживання. Інструменти креативного письма допомагають створити цікаві та емоційно насичені матеріали. Вони необхідні в роботі журналістів, які працюють у сфері художньої репортажистики. (en) The article explores the creative side of media storytelling. The article examines specific tools that are effective in attracting attention and creating meaningful and influential materials. It emphasises the need to develop creative thinking in journalism and provides practical advice on how to use storytelling for effective communication with the audience. The analysis of the latest research in the field of media storytelling demonstrates the demand for studying its creative tools. The object of the study is publications from the all-Ukrainian online editions “Rubryka”, “Reporters”, “TheUkrainians” and the Kropyvnytskyi online edition “Hrechka”. The article analyses journalistic materials in the context of creative writing and storytelling. The author argues that the art of storytelling is what makes media texts so attractive to readers who want not only to hear people's stories, but also to empathise and be inspired by them. Creative writing helps not only to convey facts, but also to explain their meaning in context, transforming knowledge into easy-to-understand and emotionally charged messages. It is proved that descriptions, details, dialogues, etc. can be considered as creative writing tools in media storytelling. All these narrative hooks make the story lively and attractive to the reader. Such tools form important accents in each story, namely: place and time, turning points, dialogues and direct quotes, details, emotions, wisdom, etc. It is important for a story to be written in a living text. Speaking through dialogues and direct speech of the characters, being memorable with vivid details, and using simple words and sentences are the key elements of a living story. Journalists can use the personal stories of their characters to help their audience understand the causes and consequences of social problems; illustrate complex processes; show context and obstacles, daily experiences and feelings. Creative writing tools help to create interesting and emotionally charged materials. They are essential in the work of journalists working in the field of feature reporting.Документ Особливості висвітлення медіа чутливого контенту(2024) Гуманенко, Олександра Олександрівна; Гундерук, Олександра Олександрівна; Шульська, Н. М.; Кошак, О. М.; Gunderuk, O.; Shulska, N.; Koshak, O.(ua) Стаття присвячена дослідженню медіачутливого контенту та особливостям його висвітлення. Зауважено про те, що працівники ЗМІ, пишучи про людей із певними захворю- ваннями, порушують журналістику толерантності, вдаючись до етично некоректних слово- сполук чи висловлювань. У розвідці структуровано та комплексно проаналізовано некоректні номінації осіб із різними захворюваннями, представлені в мові сучасних українських медіа. До кожної некоректної лексеми запропоновано релевантні відповідники, що корелюють із пра- вилами соціального етикету. Зауважено, що анормативні номінації репрезентовані як у заго- ловковому комплексі публікацій, так і в самому текстовому наповненні. Спостережено, що вживання некоректних назв осіб не лише несе негативну семантику, але є образливим щодо цих категорій людей, порушує мовні й етичні норми, свідчить про непрофесійність журна- лістів і редакторів. Надано рекомендації про те, що певні характеристики стану здоров’я особи не потрібно аналогічно переносити на її номінацію, а на перше місце завжди варто ставити людину. Висвітлюючи проблеми вразливих груп населення, автори мусять співпере- живати зі своїми героями, не завдаючи шкоди ні їм, ні читацькій аудиторії. У журналіст- ських матеріалах необхідно уникати вживання медичних штампів, що здатні підсилювати стереотипне бачення осіб, а також не використовувати номінації, що передають небезпеку, страждання, ізоляцію чи пасивність. У гонитві за сенсаційністю чи клікабельністю соці- ально чутливих публікацій важливо не виходити за межі журналістської толерантності й за допомогою коректної лексики та термінології донести до читача важливу історію. Медій- ники повинні уникати стереотипів щодо зображення людей із різними захворюваннями, не деталізувати на неповносправності цих осіб, жаліти чи героїзувати, а показувати як здо- рових представників суспільства. (en) The article is devoted to the study of media-sensitive content and the peculiarities of its coverage. It was noted that media workers, writing about people with certain diseases, violate the journalism of tolerance by resorting to ethically incorrect phrases or expressions. The investigation structured and comprehensively analyzed incorrect nominations of people with various diseases, presented in the language of modern Ukrainian media. Relevant counterparts correlating with the rules of social etiquette are proposed for each incorrect lexeme. It is noted that anormative nominations are presented both in the title complex of publications and in the text content itself. It was observed that the use of incorrect names of persons not only carries negative semantics, but is offensive to these categories of people, violates linguistic and ethical norms, and shows the unprofessionalism of journalists and editors. Recommendations have been made that certain characteristics of a person’s health should not be similarly transferred to his nomination, and the person should always be put first. Highlighting the problems of vulnerable population groups, authors must empathize with their characters without harming either them or the readership. In journalistic materials, it is also necessary to avoid the use of medical labels that can reinforce a stereotypical view of individuals, as well as not to use nominations that convey danger, suffering, isolation or passivity. In the pursuit of sensationalism or clickability of socially sensitive publications, it is important not to go beyond the limits of journalistic tolerance and convey an important story to the reader with the help of correct vocabulary and terminology. Media workers should avoid stereotypes regarding the portrayal of people with various diseases, not detail the disabilities of these persons, pity or heroize them, but show them as healthy representatives of society.