Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112
Переглянути
22 результатів
Фільтри
Налаштування
collection.search.results.head
Документ Проблема діагностики особистісних характеристик(2023) Гелета, Ярослав Володимирович; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich(ua) Діагностика перебігів і результатів навчання, зокрема, сформованість умінь, є невід’ємним елементом структури навчального процесу, а на сьогодні ‒ невід’ємним компонентом сформованих компетентностей. У дослідженні на основі аналізу історичних витоків, принципів, функцій, структури, методів діагностичної діяльності визначені основні позиції що до реалізації діагностичних процедур. До принципів педагогічної діагностики віднесемо такі: науковості, системності, достовірності, об’єктивності, технологічності, економності, доступності, систематичності, послідовності, гласності. Виокремлено структуру і методи педагогічної діагностики. Проаналізовано сучасні вимоги до досліджуваного явища. Під педагогічною діагностикою розуміємо пізнавально-перетворювальну діяльність, що полягає у вивченні та врахуванні індивідуальних і групових особливостей, станів, властивостей учасників навчально-виховного процесу з метою забезпечення його ефективності. З’ясовано особливості педагогічної діагностики. Відповідно до принципів системного підходу педагогічна діагностика розглядається як цілісна сукупність структурних (мета, педагогічний діагноз, методи, об'єкти, суб'єкти) і ункціональних (завдання, етапи, види, функції, принципи) компонентів, що перебувають у тісному взаємозв'язку і забезпечують реалізацію педагогічних завдань на основі визначення індивідуальних і групових особливостей, станів і властивостей суб’єктів навчально-виховного процесу. Метою даної роботи є обґрунтування закономірностей і розробка вимог до проектування системи педагогічної діагностики, що й здійснюється на підставі принципів навчання, аналізу психолого-педагогічної літератури і власного досвіду. Встановлено, що cучасний стан вимог до педагогічної діагностики вимагає концептуального обґрунтування комплексу вимог, системності проведення діагностики, професійної розробки діагностичного інструментарію, комплексного використання методик різного типу для комплексного оцінювання рівня розвитку особистісних характеристик. Перспективою подальшого дослідження є систематизація висунутих вимог, розробка конкретних технологій, методів і прийомів, що відповідають цим вимогам.Документ Соціальна зрілість як вершина акмеологічного розвитку особистості(2011) Радул, Валерій Вікторович; Radul, Valeriy(ua) У статті розглянуто особливості взаємовпливу соціального досвіду, соціальної зрілості особистості та її акмеологічного розвитку. Зроблено акцент на необхідності цілісного розвитку людини та поетапного формування її зрілості.Документ Соціальна відповідальність як якісна характеристика особистості(2017) Радул, Валерій Вікторович; Radul, Valeriy(uk) У статті здійснено аналіз поняття відповідальності особистості як якісної її характеристики. Обґрунтовано зміст та структуру відповідальності. Показано її соціальний зміст й аргументовано поняття «соціальна відповідальність особистості». Проаналізовано взаємовплив діяльності на ефективність формування відповідальності особистості.Документ Культура та соціалізація особистості(2018) Радул, Валерій Вікторович(uk) У статті репрезентовано різні підходи до розуміння поняття «культура», узагальнено тлумачення соціального змісту культури, а також акцентовано на впливові культури на соціалізацію особистості. Основним контекстом розвитку особистості при цьому обрано інтеграцію в соціальне культурне середовище.Документ «Я-концепція» як фактор професійного самовизначення особистості з позицій Р. Бернса(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Дубінка, Микола Михайлович; Dubìnka, Mykola Mikhaylovich(ua) У статті, на основі дослідження Роберта Бернса, розкривається сутність поняття «Я-концепція», яке характеризує як відносно стійку, усвідомлену систему уявлень індивіда про самого себе, на основі якої він будує свою взаємодію з іншими людьми і ставиться до себе. Автор теоретично обґрунтовує зазначений феномен як визначальний фактор професійного самовизначення особистості, яка усвідомлює себе як суб’єкт конкретної професійної діяльності, включаючи самооцінку власних індивідуально-психологічних якостей та зіставляючи свої можливості з вимогами до даного напряму підготовки.Документ Особистісна самореалізація майбутнього вчителя в навчально-виховному середовищі педагогічного університету(2003) Краснощок, Інна Петрівна; Krasnoschoc, I.(ua) Дисертація присвячена актуальній проблемі становлення особистісно ї самореалізації майбутніх учителів в навчально-виховному середовищі педагогічного університету. Обґрунтовано зміст, структуру та досліджено ефективні умови розвитку цього явища. Доведено, що особистісна самореалізація – це поняття, яке фіксує стан розвитку “соціальності” особистості майбутнього фахівця за допомогою характеру, спрямованості його діяльності на реалізацію суспільних ідеалів. Зазначено, що поступовий розвиток особистісної самореалізації майбутніх учителів досягається за рахунок активної їхньої включеності в середовище педагогічного університету. На основі теоретичних узагальнень та в результаті експериментальної роботи обґрунтовано та запропоновано рівні становлення особистісної самореалізації майбутніх учителів. Встановлено найбільш ефективні види діяльності стосовно розвитку особистісної самореалізації студентів педагогічного університету в мікросередовищі їхньої життєдіяльності, формуванні педагогічної культури та в умовах участі у науково -дослідній роботі. Педагогічний експеримент підтвердив ефективність запропонованих умов становлення особистісної самореалізації майбутніх учителів у навчально -виховному середовищі.Документ Проблема педагогічного спілкування в контексті ідей Василя Сухомлинського(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018) Дубінка, Микола Михайлович; Дубинка, Николай Михайлович; Dubìnka, Mykola Mikhaylovich(uk) У статті автор розкриває основні засади педагогічного спілкування, що є базисом при організації та забезпеченні ефективного навчально-виховного середовища та обґрунтовує, що гуманістичні засади будь-якої комунікативної взаємодії є першоосновою та запорукою професійного успіху, зростання, зрілості фахівця. Проблема педагогічного спілкування та її характерні особливості розкриваються автором через призму ідей гуманістичної педагогіки видатного Вчителя Василя Сухомлинського.Документ Ідея самотворення особистості в педагогіці Василя Сухомлинського(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2018) Довга, Тетяна Яківна; Довга, Татьяна Яковлевна; Dovga, Tetyana Yakivna(uk) В статті досліджено прояви ідеї самотворення особистості в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського. Встановлено взаємозв’язок між процесами самотворення, саморозвитку та самовдосконалення. Розкрито сутність самопроцесів, близьких до самотворення: самопізнання, самооцінка, самоосвіта, самовиховання, самоіміджування. Показано вплив зазначених процесів на ефективність професійного самовдосконалення вчителя. Проаналізовано шляхи реалізації ідей та поглядів видатного педагога в працях сучасних дослідників.Документ Співвідношення категорій «вільний час» та «дозвілля» як важливих педагогічних дефініцій(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2021) Дубінка, Микола Михайлович; Dubìnka, Mykola Mikhaylovich(ua) У статті автор розкриває сутність понять «вільний час» та «дозвілля», обгрунтовуючи їх як важливі педагогічні дефініції; зазначає на характерних їх особливостях. Ураховуючи специфіку дозвілля, виокремлює ознаки (свобода вибору, без регламентації та менторства; добровільна участь; прагнення отримати радість, задоволення від процесу та радість успіху щодо результату (компенсаційність); самостійність у поєднанні з відповідальністю; творчість та саморозкриття власних можливостей).Документ Соціалізація особистості в умовах оновлення інформаційної культури суспільства(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Галета, Ярослав Володимирович; Сьомак, Аліна Володимирівна; Галета, Ярослав Владимирович; Семак, Алина Владимировна; Haleta, Yaroslav Volodymyrovych; Semak, Alina Vladimirovna(ua) У сучасних умовах актуальним є з'ясування специфіки соціалізації особистості в умовах віртуалізації соціальних процесів, що відбуваються. Проблематика соціальної віртуальної реальності поступово стає предметом наукових досліджень, але соціалізуючі можливості цієї реальності поки мало аналізуються вченими. У статті звертається увага на те, що при розкритті суті віртуальної реальності, з одного боку, її не можна розуміти занадто вузько, пов'язуючи лише з комп'ютеризацією суспільства, з використанням Інтернету, а з іншої – не слід тлумачити занадто широко й відносити до неї будь-які інновації в різних сферах суспільства. Найбільш конструктивним є пояснення сутності віртуальної реальності через поширення в суспільстві так званих симуляцій процесів і явищ, які можуть бути пов'язані з комп'ютеризацією, а можуть відбуватися і поза нею.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »