Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112
Переглянути
4 результатів
collection.search.results.head
Документ Гра як провідний вид діяльності дітей дошкільного віку(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Котелянець, Наталка Валеріївна; Kotelianets, Yuliia Serhiivna(ua) Сучасним дітям потрібно значно більше задля їх майбутнього місця в житті та у суспільстві ніж знання та навички. З-поміж чисельних компетентностей, які заявлені у Державному стандарті дошкільної освіти, слід зупинитися на ігровій діяльності. На всіх етапах розвитку особистості гра сприймається як цікаве заняття, яке необхідне для її життєдіяльності. Чим дитина стає старша, тим більше вона починає відчувати як розвиваюче так і виховне значення гри. З’ясовано, що гра пов’язана з пізнавальними потребами дітей. Гра, в рамках її можливостей, є способом задоволення потреб дитини. Ігрова діяльність є засобом тренуванням та вдосконаленням дошкільником своїх пізнавальних сил та здібностей. Граючись, дитина керується власними бажаннями, намірами та задумами. Якщо дорослі втручаються у хід гри, тоді місця для розвитку особистості дитини вже не залишається. Виділено такі риси гри: вільна розвивальна діяльність, яка здійснюється лише за бажанням дитини, для отримання задоволення від самого процесу діяльності, а лише від отримання результату (процедурне задоволення); творча, значною мірою імпровізована, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»); емоційна піднесеність діяльності, суперництво, конкуренція, змагальність, атракція тощо (почуттєва природа гри, «емоційна напруга»); наявність непрямих або прямих правил, які віддзеркалюють зміст гри, логічну та часову послідовність її розвитку. Виокремлено такі види ігор: будівельно-конструкторські, сюжетно-рольові, творчі, ігри за правилами, театралізовані, режисерські, дидактичні, рухливі. Зазначено, що для дошкільника гра є засобом проникнення в діяльність та взаємостосунки дорослих людей, засобом віддзеркалення навколишньої дійсності. Під час гри у дітей розвивається здатність до творення та реалізації задуму, який, будучи на перших порах спонтанним, згодом постає як свідомо задумана тема, реалізуючи яку, дошкільники не просто механічно копіюють дії дорослих людей, а й відтворюють почуття, переживання, наснажують їх вже особистісним смислом. Гра виконує пізнавальну, виховну, розвивальну, естетичну та соціалізуючу функції. (en) Modern children need much more than knowledge and skills for their future place in life and society. Among the numerical competences declared in the State Standard of Preschool Education, one should focus on game activities. At all stages of personal development, the game is perceived as an interesting activity that is necessary for his life activity. The older the child becomes, the more he begins to feel both the developmental and educational value of the game. It was found that the game is related to the cognitive needs of children. The game, within its possibilities, is a way to satisfy child’s needs. Game is a means of training and improvement of the preschooler’s cognitive powers and abilities. While playing, the child is guided by his own desires, intentions and plans. If adults interfere in the course of the game, then there is no room left for the development of the child’s personality. The following features of the game are highlighted: free developmental activity, which is carried out only at the child’s request, to obtain satisfaction from the activity process itself, but only from obtaining the result (procedural satisfaction); creative, largely improvised, very active nature of this activity («field of creativity»); emotional sublimity of activity, rivalry, competition, competitiveness, attraction, etc. (emotional nature of the game, «emotional tension»); the presence of indirect or direct rules that reflect the content of the game, the logical and temporal sequence of its development. The following types of games are distinguished: construction and design, story-role, creative, games according to the rules, theatrical, directorial, didactic, active. It is noted that for a preschooler, a game is a means of penetrating into the activities and relationships of adults, means of reflecting the surrounding reality. During the game, children develop the ability to create and implement an idea, which, being spontaneous at first, later appears as a consciously conceived theme, realizing which preschoolers do not just mechanically copy the actions of adults, but also reproduce feelings, experiences, acquires personal meaning. The game performs cognitive, educational, developmental, aesthetic and socializing functions.Документ Принципи освітнього дизайну закладу дошкільної освіти(2023) Прибора, Тетяна Олександрівна; Prybora, Tetyana Olexandrivna(ua) У статті висвітлено поняття «універсальний дизайн» та наведені близькі до нього маловживані терміни, які характеризують різні його аспекти: «інклюзивний дизайн», «доступний дизайн», безбар’єрний дизайн», «дизайн для користувачів», «дизайн для всіх». характеризовано«універсальний дизайн в освіті» та «навчальний дизайн». Розмежовано поняття універсального дизайну в освіті (UDE), навчального дизайну та педагогічного дизайну. Перші два поняття подібні, приділяють увагу орієнтації навчального плану та навчальної програми на певну вікову категорію, а також на забезпечення засобів доступу і обробки інформації, які допоможуть засвоїти матеріал дітям. Педагогічний дизайн розглядається як процес аналізу потреб і цілей навчання та розробку систем викладання для задоволення цих потреб; галузь знань, в рамках якої досліджується і розробляється теорія про педагогічні стратегії, наука про створення підходів для розробки, реалізації, оцінки і збереження ситуацій, що забезпечують процес вивчення предметних блоків; реальність – від появи ідеї, що закладає основи педагогічної ситуації, до проведення аналізу та перевірки результатів щодо відповідності базовим потребам.Сформульовано авторське визначення поняття «освітній дизайн закладу дошкільної освіти» – вид освітнього дизайну, який передбачає створення ефективних умов для продуктивного та комфортного педагогічного процесу для всіх його учасників та попередження імовірних фізичних, психологічних, педагогічних, соціальних труднощів, які можуть виникнути у ньому. Спираючись на основні принципи дизайну, розроблені Центром універсального дизайну (штат Північна Кароліна), праці американських, німецьких, французьких фахівців в галузі ергономіки, вперше зроблено спробу систематизувати принципи освітнього дизайну закладу дошкільної освіти. Вважаємо, що освітній дизайн закладу дошкільної освіту повинен ґрунтуватися на принципі передбачуваності, принципі гнучкості і комплектації, принципі варіативності, принципі оптимізації фізичних зусиль, принципі безпечності, принципі активності, самостійності й творчості, принципі естетичності, принципі урахування вікових особливостей дітей, принципі індивідуальності, принципі взаємодії, принципі інклюзії, принципі емоційного комфорту. До кожного принципу освітнього дизайну закладу дошкільної освіти даються авторські визначення.Документ Особливості розвитку творчого мислення дітей дошкільного віку в освітньому процесі закладу дошкільної освіти(Dana, 2021) Демченко, Юлія Миколаївна; Нікітіна, Олена Олександрівна(ua) У статті розглядається проблема розвитку творчого мислення дітей старшого дошкільного віку в умовах освітнього процесу закладу дошкільної освіти. Схарактеризовано складники творчого мислення дитини дошкільного віку. Розкрито можливості розвитку творчого мислення за допомогою різних методичних прийомів. Виокремлено педагогічні умови розвитку творчого мислення дитини.Документ Організація освітньо-розвивального середовища у закладах дошкільної освіти(Видавничий дім «Гельветика», 2022) Прибора, Тетяна Олександрівна; Prybora, Tetiana(ua) У статті здійснено теоретичне дослідження і узагальнено практичний педагогічний досвід організації освітньо-розвивального середовища в закладах дошкільної освіти. Новизна статті полягає розроблені класифі-кації освітньо-розвивального середовища за хронологічною ознакою, яка включає два види: освітньо-просторове та освітньо-часове розвивальне середовище. До освітньо-просторового розвивального середовища належать дизайн території закладу, його будівлі та приміщення груп. У статті аналізуються загальні тенденції та особливості проектування інтер’єру приміщень закордонних закладів дошкільної освіти, які ґрунтуються на комплексному, поліфункціональному, екологічному і трансформаційному підходах. Детальна увага приділяється питанню зонування внутрішнього простору закла-дів дошкільної освіти України. Стверджується, що розподіл зон подібно до квартири (коридор, туалет-ванна, спальня, їдальня-вітальня, ігрова), притаманний українським ЗДО, є застарілим і не повністю відповідає новим освітнім реаліям. В результаті проведеного дослідження виділено дві групи предметного наповнення приміщення дошкільного закладу: обладнання загального призначення та освітні засоби. Наголошується, що для реалізації розвивального компоненту середовище конкретного приміщення повинно формуватися комплексно з урахуванням психофізіоло-гічних особливостей дітей даної вікової категорії. Аналіз педагогічної літератури дозволив встановити, що у роботах сучасних українських і зарубіжних нау-ковців та педагогів питання освітньо-часового розвивального середовища не висвітлюється. На думку автора освітньо-часове розвивальне середовище повинно ґрунтуватися на правильно організованому режимі дня, що передбачає логічну послідовність подачі режимних моментів, необхідних для нормального розвитку дитини дошкільного віку. Воно також повинно сприяти навчанню дитини орієнтуватися у часі, налаштуванню її вну-трішнього годинника, розвитку почуття порядку. Важливим елементом такого середовища є поєднання трьох блоків освітнього процесу: занять, спільної діяльності, самостійної діяльності. Звертається увага на те, що часове розвивальне середовище залежить від виду програми, її тривалості та віку дітей.