Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112
Переглянути
3 результатів
collection.search.results.head
Документ Kandak, хорв. Skorsur, ст.-пол. Bagakard, ст.-рус. *Валгасъ и их аланские прототипы(2021) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.(en) The paper deals with the etymological interpretation of presumably Alanian personal names, mentioned in works of ancient historians and ancient legal documents. Earlier these anthroponyms either did not become visible to other researchers (Croat. Skorsur, Old Russ. *Валгасъ) or got another explanation in specialized literature (Goth. Kandak, Old Pol. Bagakard). Results of etymological analysis enable the author to reconstruct Alanian prototypes for four anthroponyms: Gothic Candac (in Jordan) = Alan. *Kand-ak ʻyoung manʼ < Proto-Iran. *kanta-ka-, which correlates with *kantī-ka- ʻgirl, little girlʼ; Croat. Skorsur = Alan. *skarrasur[a] ʻthe one who chase beast, preyʼ, ʻchaserʼ; Old. Pol. Bagakard = Alan. *Kard[a]-baγ < Proto-Iran. *Kṛta-baga- ʻcreated by godʼ along withinverted West. Iran. *Baga-kṛta-; Old Russ.. *Валгасъ = Alan. *wal[i]-gas, cf. Osset. wælygæs, wæligæs ‘herdboy tending lambs’. Etymological analysis is closely linked to formulation and developing of the questions of ethnic history and particularly the question of infiltration Alanian tribes in Pannonia and (at a later period) into the territory of Lithuania as part of Tatarian faction in service to the Lithuanian Duke Gediminas.Документ Slavo-Alanica(2021) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, A. I.(ru) В статье рассматривается ряд лингвистических свидетельств контактов древних славян и алан – восточноиранского кочевого народа, который, согласно средневековым хро-нистам, а также по данным археологии, в VI в. н. э. заселял южнорусские степи, Приазовье и отчасти Крым. Фактологическую базу, на которую опирается автор в своих выводах, образует сумма этимологий, среди которых: а) славяно-аланские сепаратные семанти-ко-этимологические тождества на уровне формульных выражений поэтического, право-вого языка, образованных по общим для обоих языков клише (псл. *bьrati sьrdьce ~ алан. *zard [?]-varun; псл. *čariti kъrtІ~ ср.-иран. (алан.?) *karda kar[n]-; псл. *činiti koranІ~ алан. *kar[a]na, согд. vadu-karanāk); б) вероятные аланские заимствования в славянский сло-варь (*mā-goša ދлентяйތ, *ba-kandak или *ba-kandag ދритуальный хлебތ, *bārag или *barg[a] ދпастуший мешокތ, *barn[a] ދобязательствоތ, ދгарантия попеченияތ); в) весьма близкие типологические аналогии (псл. *ne-orbъ/*ne-orba ~ осет. magūsa | magosa и пр.). Ареал ве-роятных следов Slavo-Alanica, обозреваемых в статье, очерчивается степными говорами Украины, говорами Одесской и Херсонской областей, т.е. территориями, отчасти входившими в регион контактов асо-славянского племени антов и алан. На основании сказанного делается вывод о возможной принадлежности перечисленных лексических и фразеологических единиц к остаткам алано-антского адстрата, унаследованного местной славянской речью.Документ Miscellanea etymologica: toponymica(КОД, 2021) Iliadi, Alexander; Іліаді, Олександр Іванович(uk) Статтю присвячено перегляду кількох версій етимологічного тлумачення гідронімів (назв водних географічних об’єктів) давньої Словаччини, раніше віднесених до іранського (сармато-аланського) субстрату в місцевому слов’янському історичному топоніміконі. Автор порівнює наявні в науковому обігу етимології, виявляючи вразливі місця в їхній аргументації, а також констатує недостатність доказів для тих чи тих тверджень. Спеціальну увагу приділено проблематичному питанню неоднозначності орфографії документальних форм гідронімів, яка часто дає підстави для кількох (абсолютно різних) тлумачень одного слова. Відповідно, акцентується на проблемі вибору якогось певного варіанта як найбільш «авторитетного» (максимально наближеного до питомої, етимологічної форми) для дослідження. Критична оцінка етимологій, запропонованих раніше, виявила нові ресурси для генетичної інтерпретації розглянутих п’яти водних назв, які досить упевнено можна віднести до кельтського та германського лексичного спадку в гідронімії Словаччини. З-поміж них виділяється питомо германський гідронім, дооформлений середньоіранським терміном географічної номенклатури, що свідчить про лексичну рецепцію залишків германського топонімічного стратуму в мовленні сармато-аланського населення і, відповідно, про мовну взаємодію двох етносів.