Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112
Переглянути
2 результатів
collection.search.results.head
Документ Інтегроване навчання в історичному розвитку(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Радул, Ольга Сергіївна; Прибора, Тетяна Олександрівна; Radul, Olga Serhiyivna; Prybora, Tetyana Olexandrivna(ua) Інтегроване навчання є одним із видів організації навчання в усьому світі. У статті проаналізовано погляди на інтегроване навчання та їх реалізацію у зарубіжній і вітчизняній педагогіці ХІХ–ХХ ст. Доведено, що проблема інтегрованого навчання стала актуальною наприкінці ХІХ ст. Представники нової, реформаторської педагогіки Д. Дьюї, Г. Кершенштейнер висувають ідею застосовувати не предметне навчання, а інтегроване (комплексне), яке поєднує кілька навчальних предметів, об’єднаних однією темою. Г. Кершенштейнер пропонує організовувати навчальну діяльність дітей навколо конкретного соціально значущого завдання, у межах якого викладаються освітні предмети. Д. Дьюї інтегрований підхід до навчання обґрунтовує, спираючись на дитячі імпульси. К. Вентцель вважав, що метою навчальних закладів є створення таких умов, щоб кожний учень міг самостійно обирати з наук те, що йому потрібно в даний момент. П. Блонський вважав основним предметом у школі людинознавство (явища людського життя). З-поміж основних вимог діяльності нових шкіл на Заході була відмова від предметного навчання. Після Першої світової війни педагоги-новатори продовжують експерименти в галузі інтегрованого навчання у нових школах, переважно у початкових: О. Декролі у Бельгії (навчання за центрами інтересів), Г. Шарельман і Р. Штайнер у Німеччині, Р. Кузіне (метод вільної роботи групами), С. Френе («техніка Френе») у Франції та ін. У вітчизняній педагогіці інтегроване навчання активно обговорювалося та впроваджувалося у практику у 20-і роки ХХ ст. Реалізацією інтегрованого підходу стали комплексні програми, в основу яких було покладено вивчення трудової діяльності людей. З’ясовано, що проблеми комплексного та інтегрованого навчання серед українських педагогів найбільше розвивали Г. Іваниця, О. Музиченко, І. Соколянський. Г. Іваниця розглядав комплекс як поєднання різних життєвих явищ, для розуміння яких потрібно об’єднати відібрані для цього предмети навколо основної ідеї. О. Музиченко під комплексним навчанням розумів активне переживання дітьми миттєвостей – різноманітних епізодичних явищ навколишнього світу. І. Соколянський вважав, що основою інтеграції предметів повинні стати дитячі переживання сучасності. Я. Чепіга запропонував власний варіант комплексної програми для початкової школи, що ґрунтувалася на ідеї об’єднання навчального й виховного матеріалу у вигляді центральних ідей. (en) Integrated learning is one of the modes of organisation of learning in the whole world. The article presents the analysis of the views of integrated learning and their implementation in foreign and homeland pedagogy of the 19–20th centuries. It is proved that the issue of integrated learning became topical in the end of the 19th century. The representatives of the new pedagogy of reforms like J. Dewey and G. Kerschensteiner put forward the idea to use integrated complex learning rather than subject learning as it combines a number of school subjects having the same theme. Kerschensteiner suggests to organize children learning activity around the specific socially important task within which school subjects are taught. Dewey substantiates integrated approach to learning basing on children’s impulses. K. Venttsel thought that the main aim of educational establishments was the creation of the conditions for each student to be able independently choose from the sciences what they needed at that very moment. P. Blonsky considered the Humanities (phenomena of people’s life) to be the most important subject at school. The rejection of subject learning was among the basic requirements for new schools in the west. After WW I innovator-educators continued experimenting in the field of integrated learning in new schools mostly primary: J. O. Decroly in Belgium (learning by interest centres), H. Scharrelmann and R. Steiner in Germany and R. Cousinet in France (method of free group work), C. Freinet in France (‘Freinet technique’) and others. In Ukraine issues of integrated learning began to be actively discussed and implemented in 1920s. the outcome of the integrated approach implementation was the working out of integrated programs which based on the study of people labour activity. It has been found out that the complex and integrated learning issues were mostly worked on by such Ukrainian educators as I. Ivanytsya, O. Muzychenko, I. Sokolyans’kiy. I. Ivanytsya viewed complex as the combination of different life phenomena to understand which it is necessary to unite the selected for this objects around the basic idea. O. Muzychenko regarded integrated learning as children active experiencing of occasions – various episodic phenomena of the surrounding world. I. Sokolyans’kiy thought that children emotional experience of the present time was to be the ground for the integration of subjects. Ya. Chepiha suggested his own variant of the complex programme for primary school, which was based on the idea of the integration of study and instructional material in the form of central ideas.Документ Принципи освітнього дизайну закладу дошкільної освіти(2023) Прибора, Тетяна Олександрівна; Prybora, Tetyana Olexandrivna(ua) У статті висвітлено поняття «універсальний дизайн» та наведені близькі до нього маловживані терміни, які характеризують різні його аспекти: «інклюзивний дизайн», «доступний дизайн», безбар’єрний дизайн», «дизайн для користувачів», «дизайн для всіх». характеризовано«універсальний дизайн в освіті» та «навчальний дизайн». Розмежовано поняття універсального дизайну в освіті (UDE), навчального дизайну та педагогічного дизайну. Перші два поняття подібні, приділяють увагу орієнтації навчального плану та навчальної програми на певну вікову категорію, а також на забезпечення засобів доступу і обробки інформації, які допоможуть засвоїти матеріал дітям. Педагогічний дизайн розглядається як процес аналізу потреб і цілей навчання та розробку систем викладання для задоволення цих потреб; галузь знань, в рамках якої досліджується і розробляється теорія про педагогічні стратегії, наука про створення підходів для розробки, реалізації, оцінки і збереження ситуацій, що забезпечують процес вивчення предметних блоків; реальність – від появи ідеї, що закладає основи педагогічної ситуації, до проведення аналізу та перевірки результатів щодо відповідності базовим потребам.Сформульовано авторське визначення поняття «освітній дизайн закладу дошкільної освіти» – вид освітнього дизайну, який передбачає створення ефективних умов для продуктивного та комфортного педагогічного процесу для всіх його учасників та попередження імовірних фізичних, психологічних, педагогічних, соціальних труднощів, які можуть виникнути у ньому. Спираючись на основні принципи дизайну, розроблені Центром універсального дизайну (штат Північна Кароліна), праці американських, німецьких, французьких фахівців в галузі ергономіки, вперше зроблено спробу систематизувати принципи освітнього дизайну закладу дошкільної освіти. Вважаємо, що освітній дизайн закладу дошкільної освіту повинен ґрунтуватися на принципі передбачуваності, принципі гнучкості і комплектації, принципі варіативності, принципі оптимізації фізичних зусиль, принципі безпечності, принципі активності, самостійності й творчості, принципі естетичності, принципі урахування вікових особливостей дітей, принципі індивідуальності, принципі взаємодії, принципі інклюзії, принципі емоційного комфорту. До кожного принципу освітнього дизайну закладу дошкільної освіти даються авторські визначення.