Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/112

Переглянути

collection.search.results.head

Зараз показуємо 1 - 4 з 4
  • Ескіз
    Документ
    Слов’янські топоніми на території Греції (етимологічний коментар). І
    (Кий, 2002) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr Ivanovich
  • Ескіз
    Документ
    Еще раз о следах славяно-иранского взаимодействия в лексике славянских языков
    (2012) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr Ivanovich
  • Ескіз
    Документ
    Slavo-Iranica: композиты со слав. *mysl- : ИРАН. *mana-, *mazda-
    (Азбука, 2019) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr Ivanovich
    (ru) В статье представлены результаты сравнительно го анализа древней иранской и славянской лексики, образо ванной от этимологически тождественных основ (вос ходят к одному индоевропейскому архетипу), а именно – слав. *mysl- : иран. *mana- ʻсмыслʼ, ʻмысльʼ, ʻдухʼ, ʻволяʼ. Восстанавливаются элементы общей идеологии, выражае мой рассмотренной лексикой, и на этом основании делается вывод о формировании этого типа композит в эпоху древних контактов иранцев и славян.
  • Ескіз
    Документ
    Типология в семантике: ирано-славянские семасиологические встречи
    («Астропринт», 2019) Іліаді, Олександр Іванович; Iliadi, Alexandr Ivanovich
    (uk) Статтю присвячено актуальній проблемі загальної семасіології — до слідженню феномена регулярності семантичного розвитку в лексиці мов двох груп індоєвропейської генетичної сім’ї. Підхід до аналізу семантики з позицій охоплення кількох лексико-семантичних систем дає досліднику повнішу картину поширення мовних явищ і міцний ґрунт для узагальнень. Особливо цікаві спостереження за лексикою мов, носії яких представля ють різні культури, в тому числі культури й традиції спілкування. Ти пологічні аналогії в семантиці комунікації етносів із різною культурою вказують або на типологію мовного мислення, або на реалізацію спільних семантичних закономірностей, що почали діяти ще за часів прамови, або на мовні контакти різного часу. За об’єкт спостережень взято лексику іранських і слов’янських мов, чий вокабулярій ще порівняно мало розроблений на предмет порівняльно семасіологічного опису й виділення типологічно спільних рис у кореляції базового та похідного значень. Попередні спостереження дають підстави виділити такі семасіологічні паралелі: 1) обіґрування ситуації знахідки дитини на дорозі як спосіб обдурити смерть, що переслідує новонаро джених у сім’ї; 2) наділення символічною значимістю зав’язки, вузла, що розуміються як договір, обітниця, клятва і пов’язують суб’єктів право вої ситуації; 3) зв’язок руки з поняттям допомоги (імовірно, також і в ритуальному смислі). Решта семасіологічних зустрічей: відображене в семантиці прагнення осмислити й описати об’єкти довкілля шляхом по рівняння їх із частинами людського тіла; збереження семантикою слідів архаїчного погляду на зв’язок членів роду через кров (сім’я —> рід = ‘.люди однієї крові’); перехід verba facere —> verba dicere; переносне вживання ді єслів із питомою семантикою ‘хитати, хилитати’як ‘ходити’, ‘гуляти’; реалізацію семантичної потенції позначати непотрібне через каритивний префікс і корінь зі значенням ‘діло’; зміна ‘мести’ —► ‘викрадати’ та ‘мес т и’—* ‘проганяти’ тощо.