Перегляд за Автор "Поляруш, Світлана Іванівна"

Зараз показуємо 1 - 20 з 27

Адміністративна відповідальність
(2024) Поляруш, Світлана Іванівна
(ua) Практикум з навчальної дисципліни «Адміністративна відповідальність» складений на основі новітнього українського і зарубіжного законодавства, міжнародних угод, практики їх застосування. Пропонуються плани семінарів з кейсами юридичних ситуацій, різноманітні завдання для самостійного опрацювання: виконання тестів та індивідуальних завдань. Видання рекомендоване для використання здобувачами освіти спеціальності 081 Право, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.
Адміністративна відповідальність батьків за неналежне ставлення до виконання своїх обовʼязків
(2024) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, Svitlana Ivanivna
(ua) У статті піднімається проблема удосконалення правового врегулювання адміністративної відповідальності батьків та осіб, які їх замінюють, за неналежне виконання своїх обовʼязків щодо малолітніх та неповнолітніх дітей в Україні. Зосереджено увагу на аналізі новел Кодексу України про адміністративні правопорушення з обраної проблематики, оскільки в період воєнного стану збільшилася кількість проступків даного гатунку. Стверджується, що весь комплекс статей щодо неповнолітніх у вказаному вище Кодексі, спрямований на охорону і захист їх прав і свобод, зокрема, права на охорону здоров’я, виховання їх у дусі поваги до правил співжиття і відповідальності перед суспільством. Це досягається шляхом як фіксації у Кодексі норм загального характеру, що захищають статус неповнолітніх, так і встановленням відповідальності юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, працівників, посадових осіб різних закладів і установ за порушення законодавчих і підзаконних актів, що містять норми, повʼязані з охороною прав малолітніх і неповнолітніх осіб. Наголошується, що значний масив статей Кодексу покладає відповідальність саме на батьків або осіб, які їх замінюють. В залежності від форми протиправності діяння, здійснено класифікацію видів адміністративних правопорушень, де відповідальними є батьки. До першої групи віднесені правопорушення, що характеризуються активною поведінкою батьків, а до другої групи – бездіяльністю. Наведені пропозиції окремих науковців щодо вдосконалення норм чинного Кодексу, що конкретизують і посилюють відповідальність батьків за першою групою діянь. Проаналізовано статті Кодексу, віднесені до другої групи адміністративних правопорушень батьків. Акцентовано увагу на тому, що у статті 184 Кодексу відсутня чітка конкретизація протиправних дій батьків щодо забезпечення відповідних умов життя і навчання дітей, а це, в свою чергу, ускладнює процес притягнення винних до відповідальності. Запропоновано для дисциплінування батьків доповнити новели статті 150 Сімейного кодексу конкретними заборонними нормами, а також внести відповідні зміни до законодавства про освіту. (en) The article raises the issue of improving the legal regulation of administrative responsibility of parents and persons who replace them for improper performance of their duties towards minors and minors in Ukraine. Attention is focused on the analysis of the novellas of the Code of Ukraine on administrative offenses on the selected issue, since during the period of martial law the number of offenses of this type increased. It is claimed that the entire complex of articles regarding minors in the above-mentioned Code is aimed at the protection and protection of their rights and freedoms, in particular, the right to health care, their education in the spirit of respect for the rules of coexistence and responsibility to society. This is achieved both by fixing in the Code norms of a general nature that protect the status of minors, and by establishing the responsibility of legal entities, individual entrepreneurs, employees, officials of various institutions and institutions for violations of legislative and by-laws containing norms related to protection rights of minors and minors. It is emphasized that a significant number of articles of the Code place responsibility precisely on parents or persons who replace them. Depending on the form of illegality of the act, a classification of types of administrative offenses for which parents are responsible has been carried out. The first group includes offenses characterized by the active behavior of parents, and the second group includes inaction. The proposals of individual scientists regarding the improvement of the norms of the current Code, which specify and strengthen the responsibility of parents for the first group of actions, are given. Articles of the Code assigned to the second group of administrative offenses of parents were analyzed. Attention is drawn to the fact that Article 184 of the Code does not clearly specify the illegal actions of parents to ensure appropriate living and education conditions for children, and this, in turn, complicates the process of bringing perpetrators to justice. In order to discipline parents, it is proposed to add specific prohibitions to the amendments to Article 150 of the Family Code, as well as to make appropriate changes to the legislation on education.
Адміністративна відповідальність у сфері трудових правовідносин
(2021) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
Адміністративна відповідальність у трудоправовій сфері
(2021) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Стаття присвячена характеристиці адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин як особливого виду юридичної відповідальності. Зроблена спроба комплексного підходу у вивченні матеріальних і процесуальних норм адміністративної відповідальності у сфері трудових правовідносин. Зазначено, що у Кодексі законів про працю України (КЗпП України) детально прописані дисциплінарна, матеріальна та фінансова відповідальність. Підкреслено, що норми адміністративної відповідальності містяться в окремих законах та Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУпАП). Відмічено, що статті КУпАП, присвячені обраній проблемі, розпорошені в окремих главах. Причиною цьому є те, що норми систематизувалися за двома критеріями: за галузевою належністю правопорушень та за об’єктом правопорушення. З’ясовано, що в КУпАП містяться статті, безпосередньо пов’язані з такими інститутами трудового права, як працевлаштування, колективний договір та угода, трудовий договір, охорона праці, трудові спори, контроль і нагляд за дотриманням законодавства про працю, трудова міграція. Найбільше статей присвячено відповідальності за правопорушення у сфері охорони праці. Вказаний правовий інститут має міжгалузевий характер. Норми КУпАП про адміністративну відповідальність в сфері охорони праці теж можна поділити на універсальні і конкретно-правові. Приділена увага практичній реалізації окремих статей КУпАП. Зокрема, детально охарактеризоване контрольно-наглядове провадження. Вказано на правову дилему щодо застосування ст. 265 КЗпП України та ст. 41 КУпАП і на факт більш повного нормативного забезпечення реалізації на практиці ст. 265 КЗпП України, що і обумовлює пріоритетність вибору санкцій інспекторами Державної служби з питань праці. Вказано на факт відсутності спеціального законодавства, де б були прописані процедурні питання проведення мирних зібрань, однак, адміністративна відповідальність за порушення останніх існує у КУпАП, що і породжує недієвість окремих його статей.
Боротьба з харассментом: історико-правовий аспект
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Поляруш, Світлана Іванівна
Стаття присвячена історичному й правовому аспектам організації боротьби із сексуальними домаганнями на роботі в Україні й у світі.
Волонтерський рух: світовий досвід, Україна і Кіровоградщина
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Поляруш, Світлана Іванівна
(UA) У статті розкривається правове регулювання і специфіка волонтерського руху у світі, в Україні та на Кіровоградщині.
Вчення про права жінок у Староданьому світі
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Спираючись на віровчення Стародавнього Сходу та філософську думку античності і Риму, у статті охарактеризовано соціальний статус жінки як учасниці гендерних відносин у період стародавньої історії. Констатовано, що у стародавньому суспільстві домінували погляди на жінку як обʼєкт управління з боку чоловіків. Наведені приклади виходу жіноцтва на публічну арену суспільного життя. Підкреслено намагання жінок зламати соціальні стереотипи щодо гендерних ролей. Звернуто увагу на пояснення жіночого начала Інь і його взаємодію з чоловічим началом Ян у давньокитайському трактаті „Книзі Змін”. Зазначено, що трактування державного управління як керівництва сім’єю у конфуціанстві, не дало можливості китайським філософам вийти за межі патріархального підходу до ролі і місця жінки у суспільстві. Відзначено, що у філософії Стародавньої Індії сформувалося три культурні моделі ставлення до жіноцтва: петріархальна у брахманізмі, матріархальна у санкх я та протоегалітарна у буддизмі. Висунуто припущення, що найбільш прогресивним вченням був буддизм. Продемонстровано, що мусульманське віровчення арабського світу поступово відходило від лояльного ставлення до жіноцтва через зіткнення з патріархальними традиціями завойованих народів. Розглянуто особливості ставлення до жінок з боку давньогрецьких мислителів Платона, Арістотеля та Піфагора. На основі аналізу наукових доробок українських вчених відмічено, що серед грецьких філософів найбільш прогресивним у питанні ставлення до жіноцтва був Платон з його ідеєю створення ідеальної держави рівних можливостей для чоловіків і жінок. Підкреслено, що у Стародавньому Римі навіть Ціцерон не виходив за межі традиційних поглядів суспільства на роль жінки. Оцінено публічно-правове і приватно-правове становище жінки-громадянки Риму. Зроблено висновок, що чоловічий світ усіляко витісняв жіноцтво із публічної сфери життя і лише окремі найбільш прогресивні мислителі стародавнього часу ламали вказані традиції.
Гендерна дискримінація: питання прояву та протидії
(2024) Поляруш, Світлана Іванівна
До історії протидії корупції засобами образотворчого мистецтва
(2023) Поляруш, Світлана Іванівна
(ua) У статті зроблена спроба висвітлення особливостей викриття корупції відомими художниками різних епох і різних країн притаманними їм засобами мистецтва. Показано, що розуміння шкідливості і небезпеки корупційних проявів існувало в суспільстві ще з часів Відродження. Авторка охарактеризувала специфічні засоби впливу митців на суспільство в історичному контексті. (en) The article attempts to illuminate the peculiarities of exposing corruption by renowned artists from different epochs and countries, using the artistic means inherent to them. It demonstrates that the understanding of the harmfulness and danger of corrupt practices has existed in society since the Renaissance. The author characterizes the specific means of influence of artists on society in a historical context.
Еволюція вестиментарного законодавства в Європі
(2021) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Стаття характеризує зміни у сфері державного регулювання костюма у різні епохи європейської історії, у тому числі і історії України. Розкрито поняття „вестиментарного законодавства”, яке регулює питання носіння костюма. Цитуються окремі фрагменти нормативних актів, що підтверджують факт широкого використання вестиментарного законодавства у ранні епохи державної історії європейської цивілізації. Підкреслено, що вестиментарне законодавство у грецький та римський періоди відігравало роль сумптуарного законодавства, тобто законодавства проти розкоші, проти демонстративного споживання. Виділено домінуючі функції вестиментарного законодавства у феодальний період та в період переходу до буржуазних відносин. Авторка приєднується до думки цілої низки вчених, які підкреслюють становий характер законодавства про костюм в епоху феодалізму. З переходом до буржуазних відносин вказане законодавство відіграє роль економічного важеля у стимулюванні розвитку власного виробництва тканин і одягу та внутрішнього ринку. Наголошено, що у першій половині ХУІІІ ст. вестиментарне законодавство набуває більше рис придворного етикету, а з другої половини ХУІІІ ст. і до нашого часу воно мінімізує свій вплив на громадянське суспільство. Громадянське суспільство вже саме створює модні тенденції. Вказана риса зберігається до нашого часу. Приділено увагу окремим особливостям вестиментарного законодавства у ХХ-ХХІ ст. Зазначено, що у вказаний період воно могло набувати дискримінаційного характеру. Сьогодні вестиментарне законодавство відображає занепокоєність країн Європи окремими терористичними проявами та впровадженням карантинних обмежень через пандемію COVID-19.
Зовнішня навчально-трудова міграція молоді і Україна
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
Обмеження свободи пересування та вибору місця проживання в україні у період воєнного стану
(Liha-Pres, 2023) Поляруш, Світлана Іванівна
Окремі зауваження щодо провадження у справах про адміністративну відповідальність за порушення проведення мирних зібрань
(ТОВ «Центрально-Українське видавництво», 2021) Поляруш, Світлана Іванівна
Оформлення юридичного статусу жінки за шлюбно-сімейним правом Київської Русі
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2010) Поляруш, Світлана Іванівна
(uk) Стаття присвячена правовому становищу жінки за шлюбно-сімейним правом Київської Русі.
Подолання дитячої безпритульності та бездоглядності в Україні
(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Стаття присвячена проблемі боротьби з дитячою безпритульністю і бездоглядністю в Україні. Охарактеризовано чотири періоди масової дитячої безпритульності та бездоглядності на українських землях протягом ХХ–ХХІ ст. на предмет кількості безпритульних, причин виникнення масового явища і державної політики у цій сфері. На основі узагальнення представлено особливості нормативно-правового врегулювання подолання вказаної проблеми у різні історичні періоди. Надано оцінку ступеню залучення громадськості до співпраці з державними закладами та установами для вилучення дітей з вулиць. Зосереджено увагу на розгляді досліджуваної проблеми у юридичному аспекті. Усі діючі на сьогодні нормативно-правові акти щодо боротьби з явищем дитячої безпритульності і бездоглядності було синтезовано у чотири групи: міжнародні, регіональні та українські акти-стандарти рівня життя дітей; акти по зміцненню інституту сім’ї і фактичного попередження появи «дітей вулиці»; акти, що встановлюють способи захисту дітей, що потрапили у складні життєві обставини; акти по регулюванню діяльності та взаємодії різноманітних установ відповідного гатунку. Спираючись на дослідження ЮНІСЕФ та Державного інституту сімейної та молодіжної політики, наведено класифікацію «дітей вулиці» за різними критеріями, зокрема, систематичним зв’язком із сім֦’єю та часом перебування їх за межами останньої. Розкрито рівень представлення термінів «дитяча безпритульність» та «дитяча бездоглядність» у законодавчих актах України. Акцентовано увагу на достатньо повному визначенні поняття дитячої бездоглядності у науковій літературі. Запропоновано державним органам і установам для успішного подолання дитячої безпритульності і бездоглядності активно залучати волонтерів і благодійні організації. Рекомендовано заохочувати останніх як до відшукання, обліку та влаштування «дітей вулиці», так і до заходів з попередження дитячої безпритульності і бездоглядності. З метою реалізації вказаної пропозиції, аргументовано необхідність внесення змін і уточнень до Законів України «Про благодійну діяльність і благодійні організації», «Про волонтерську діяльність», «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».
Похідні твори: поняття, види та охорона
(Полімед-Сервіс, 2018) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(uk) У статті охарактеризовано правовий статус досить суттєвої групи об'єктів авторського права – похідних творів за українським законодавством. Автор здійснив спробу класифікації цих об'єктів, об'єднавши їх у п'ять груп: літературні твори; екранізація та театральна чи телевізійна інсценізація літературних творів (адаптації); складені твори; похідні музичні твори; твори, пов'язані з творчістю фанатів. Наведені визначення вказаних видів похідних творів. Відзначено умови охороноздатності окремих похідних творів. Спираючись на чинне законодавство, встановлені основні способи охорони авторських прав творців похідних творів.
Правове регулювання становища тварин-компаньйонів: міжнародний досвід і Україна
(2022) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) Наукова стаття присвячена проблемі зміни правового становища домашніх тварин у звʼязку з переходом людства від світоглядної концепції антропоцентризму до концепції біоцентризму. Здійснено характеристику міжнародних і регіональних нормативно-правових актів у сфері захисту домашніх тварин (тварин-компаньйонів). Наголошено на важливості формулювання, а у подальшому впровадження „концепції пʼяти свобод тварин” у міжнародному і внутрішньому законодавстві держав світу. Представлено позитивний і негативний досвід правового регулювання становища домашніх тварин і відповідальності їх господарів у державах Сходу і Заходу. Зазначено, що ставлення держави до домашніх тварин обумовлюється переважно релігією і політичним режимом. У законодавстві країн Європи відмічається посилення відповідального ставлення суспільства до тварин-компаньйонів, що передбачає комплексний підхід до проблеми утримання тварин. Останній включає просвітницьку роботу із власниками тварин, податок на утримання тварин, чітке прописування у законодавстві прав і обовʼязків господарів домашніх тварин та дуже високі штрафи, а інколи навіть - увʼязнення, за недбальство стосовно домашніх улюбленців. Встановлена також відповідальність муніципальної влади за агресивну поведінку безпритульних тварин. Підкреслено, що українська нормативно-правова база поки що відстає у досліджуваній сфері, хоча з 2013 р. іде процес імплементації європейського законодавства. У окремому спеціальному законі тварин визнано біологічними обʼєктами, тобто живими істотами, і зафіксовані основні права і обовʼязки господарів домашніх тварин та гуманне ставлення до тварин. Зазначено про необхідність внесення змін у цивільне законодавство щодо становища тварин. Підкреслено, що низькі штрафні санкції як вид адміністративної відповідальності не сприяють посиленню відповідальності власників тварин, та посадових осіб.
Правовий статус спортивних уболівальників в Україні
(ФОП Озеров Г. В., 2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(ua) У статті здійснена спроба характеристики правового статусу спортивних уболівальників в Україні з використанням досвіду зарубіжних країн. Звернено увагу на історичний аспект формування спорт ивного уболівальництва у світі. Авторка окремо зупинилася на русі футбольних уболівальників у ХХ ст. Спираючись на сучасні дослідження українських вчених, подано класифікацію окремих категорій футбольних уболівальників. У статті стверджується, що спортивні фанати – це своєрідний виклик державним структурам, а часом і усьому суспільству, тому уміння співпрацювати з такими неформальними утвореннями, де за складом переважає молодь, - ключове завдання державних структур. Наведено приклади плідної співпраці держави, органів місцевого самоврядування і волонтерів у вигляді фан-проєктів із футбольними фанатами в Німеччині та Бельгії. Констатовано, що в Україні співпраця, поки що, здійснюється на рівні футбольного клубу і фанатів. Позитивно оцінено запровадження у ф утбольних клубах посади співробітника по роботі з футбольними уболівальниками. Вказано на специфіку українського фанатського футбольного руху – потужний вплив на нього політики. Підкреслено, що в Україні, поки що, немає закону, що регулював би правовий статус спортивних уболівальників. Проаналізовано низку міжнародних договорів, актів міжнародних спортивних організацій та українських законодавчих, підзаконних та локальних нормативних актів у контексті зʼясування комплексу прав і обовʼязків спортивних уболівальників (переважно футбольних). Встановлено, що статус спортивних уболівальників визначений лише у межах досягнення мети забезпечення безпеки спортивного змагання. Запропоновано у перспективі розробити спеціальний закон, що встановлював би правовий статус спортивного уболівальника і уболівальницького руху в цілому. Особлива увага приділена чіткому формулюванню прав спортивних уболівальників.
Правовий статус спортивних уболівальників в Україні
(2020) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, S.
(uk) У статті здійснена спроба характеристики правового статусу спортивних уболівальників в Україні з використанням досвіду зарубіжних країн. Звернено увагу на історичний аспект формування спортивного уболівальництва у світі. Авторка окремо зупинилася на русі футбольних уболівальників у ХХ ст. Спираючись на сучасні дослідження українських вчених, подано класифікацію окремих категорій футбольних уболівальників. У статті стверджується, що спортивні фанати – це своєрідний виклик державним структурам, а часом і усьому суспільству, тому уміння співпрацювати з такими неформальними утвореннями, де за складом переважає молодь, – ключове завдання державних структур. Наведено приклади плідної співпраці держави, органів місцевого самоврядування і волонтерів у вигляді фан-проєктів із футбольними фанатами в Німеччині та Бельгії. Констатовано, що в Україні співпраця, поки що, здійснюється на рівні футбольного клубу і фанатів. Позитивно оцінено запровадження у футбольних клубах посади Співробітника по роботі з футбольними уболівальниками. Вказано на специфіку українського фанатського футбольного руху – потужний вплив на нього політики. Підкреслено, що в Україні, поки що, немає закону, що регулював би правовий статус спортивних уболівальників. Проаналізовано низку міжнародних договорів, актів міжнародних спортивних організацій та українських законодавчих, підзаконних та локальних нормативних актів у контексті зʼясування комплексу прав і обовʼязків спортивних уболівальників (переважно футбольних). Встановлено, що статус спортивних уболівальників визначений лише у межах досягнення мети забезпечення безпеки спортивного змагання. Запропоновано у перспективі розробити спеціальний закон, що встановлював би правовий статус спортивного уболівальника і уболівальницького руху в цілому. Особлива увага приділена чіткому формулюванню прав спортивних уболівальників.
Протидія гендерній дискримінації : здобутки та проблеми в Україні
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Поляруш, Світлана Іванівна; Poliarush, Svitlana Ivanovna
(ua) Стаття є спробою дати характеристику стану протидії дискримінаційним проявам щодо жіноцтва в Україні за останні роки. Наведено низку міжнародних та українських нормативно-правових актів, покликаних встановити основні принципи протидії та попередження гендерної дискримінації. Продемонстровано приклади дотримання гендерних квот у депутатському корпусі Верховної Ради України за Виборчим кодексом і у органах місцевого самоврядування. Зроблене порівняння із рівнем представництва жіноцтва у парламентах ЄС. Зосереджено увагу на гендерному балансі у виробничій сфері. Встановлено, що кількість жінок-керівників і жінок-підприємиць в Україні постійно збільшується і може за декілька років досягнути рівня, який встановлений ЄС у спеціальній Директиві. Така тенденція обумовлена також проблемами, що породила війна. Здійснено характеристику стану гендерного паритету у сфері трудових відносин та зроблено висновки щодо зламу стереотипів стосовно „чоловічих” і „жіночих” професій. Підкреслено, що на сучасному етапі розвитку суспільства гендерна дискримінація набуває прихованих форм, переважаючи у побутовій сфері і проявляючись переважно у психологічному насильстві. Особливо це стосується мережі Інтернет. У статті розкрито зміст нових форм сексизму (бодішеймінг, лукізм, фетшеймінг, слатшеймінг, газлайтинг, сталкінг, менспредінг, менсплейнінг) і наголошено на необхідності правопросвітницької роботи серед населення. Відмічено, що поряд із цим необхідно посилювати відповідальність за гендерну дискримінацію. Вказано на визначену в окремих законах цивільно-правову відповідальність, кримінальну відповідальність та за окремі різновиди дискримінації адміністративну відповідальність. Запропоновано доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею про відповідальність за гендерну дискримінацію у вигляді високих штрафів і громадських робіт. (en) The article attempts to characterize the state of countering discriminatory manifestations against women in Ukraine in recent years. A number of international and Ukrainian legal acts designed to consolidate the main principles of combating and preventing gender discrimination are presented. Examples of compliance with gender quotas in the parliamentary corps of the Verkhovna Rada of Ukraine in accordance with the Election Code and in local self-government bodies were demonstrated. A comparison was made with the level of representation of women in the EU parliaments. The focus is on gender balance in the manufacturing sector. It has been established that the number of female managers and female entrepreneurs in Ukraine is constantly growing and in a few years may reach the level set by the EU in a special Directive. This trend is also due to the problems caused by the war. A characterization of the state of gender parity in the field of labor relations was carried out and conclusions were drawn regarding the breaking of stereotypes regarding "male" and "female" professions. It is emphasized that at the current stage of the development of society, gender discrimination takes on hidden forms, prevailing in the domestic sphere and manifesting itself mainly in psychological violence. This especially applies to the Internet. The article reveals the content of new forms of sexism (body shaming, looksism, fat shaming, slat-shaming, gaslighting, stalking, manspreading, mansplaining) and emphasizes the need for legal education work among the population. It was noted that, along with this, it is necessary to strengthen responsibility for gender discrimination. The civil liability, criminal liability and admini strative liability for certain types of discrimination are specified in separate laws. It is proposed to supplement the Code of Ukraine on Administrative Offenses with an article on liability for gender discrimination in the form of heavy fines and community service.