Освітній зв'язок «Вчитель ‒ учень» у рефлексіях науковців минулого ( ІІ половина ХІХ – початок ХХ ст.)
Ескіз недоступний
Дата
2022
Назва журналу
Номер ISSN
Назва тому
Видавець
РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка
Анотація
(ua) У статті аналізуються особливості функціонування системи «Учитель – Учень» в автобіографіях науковців, написаних у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. Зокрема, визначається популярність образів «Я-Учень», «Учень», «Я-Вчитель», «Вчитель», що дозволяє зробити висновки про усвідомлення авторами автобіографій механізмів побудови університетської кар’єри та особливостей наукової творчості дослідника. Визначено, що для науковців-авторів автобіографій найважливішою складовою системи «Учитель – Учень» був образ «Я-Учня». Змальовуючи освіту як автобіографічний факт, мемуаристи основну увагу зосереджували на моменті власного учнівства, яке, на їхню думку, багато в чому було результатом самоосвіти та підтримувалося вірою у власне призначення. «Учитель» виступав у ролі каталізатора, надаючи певного напрямку процесу здобуття «майстерності». Перехід у статус «Майстра» інколи супроводжувався розривом із особою, яка претендувала на роль «Учителя», зокрема, у випадку, коли наставник не міг забезпечити входження учня до університетського середовища через невідповідні моральні або професійні якості. У такому випадку постать учителя заступав «патрон», який фактично легітимізував зміну статусу, засвідчував рівень «майстерності». На цьому етапі «майстерність» підтверджувалася науковими досягненнями та визнанням з боку авторитетних осіб. Постать «Учня» залишилась поза межами автобіографічних текстів, що, скоріш за все, можна пояснити різними причинами: з одного боку тим, що процес формування науковихшкіл тільки розпочинався, і цей феномен не був осмислений мемуаристами; з іншого – історією написання автобіографічних текстів, більшість з яких не були закінчені через різні обставини. До того ж можназробити припущення, що особливості бачення системи «Учитель – Учень» у зазначених автобіографічних текстах зумовлені специфікою наукової творчості, що подібно до творчості літературної, є, передусім, результатом індивідуальної роботи.
(en) The article analyzes the peculiarities of the functioning of the "Teacher-Student" system in the autobiographies of scientists written in the second half of the 19th and early 20th centuries. In particular, the popularity of the images "I-Student", "Student", "I-Teacher", "Teacher" is determined, which allows us to draw conclusions about the awareness of the authors of autobiographies of the mechanisms of building a university career and the peculiarities of the researcher's scientific creativity. It was determined that for scientists-authors of autobiographies the most important component of the "Teacher-Student" system was the image of "I-Student". Depicting education as an autobiographical fact, the memoirists focused their attention on the moment of their own apprenticeship, which, in their opinion, was largely the result of self-education and supported by a belief in one's own destiny. The "teacher" acted as a catalyst, giving a certain direction to theprocess of acquiring "mastery". The transition to the status of "Master" was sometimes accompanied by a break with the person who claimed the role of "Teacher", in particular, in the case when the mentor could not ensure the student's entry into the university environment due to inappropriate moral or professional qualities. In such a case, the figure of the teacher was replaced by a "patron", which actually legitimized the change of status, certified the level of "mastery". At this stage, "mastery" was confirmed by scientific achievements and recognition by authoritative persons.The figure of the "Student"remained outside the boundaries of autobiographical texts, which, most likely, can be explained by various reasons: onthe one hand, the fact that the process of formation of scientific schools was just beginning, and this phenomenon was not understood by memoirists; on the other - the history of writing autobiographical texts, most of which were not finisheddue to various circumstances. In addition, it can be assumed that the peculiarities of the vision of the "Teacher-Student" system in the mentioned autobiographical texts are due to the specifics of scientific creativity, which, like literary creativity, is primarily the result of individual work.
(en) The article analyzes the peculiarities of the functioning of the "Teacher-Student" system in the autobiographies of scientists written in the second half of the 19th and early 20th centuries. In particular, the popularity of the images "I-Student", "Student", "I-Teacher", "Teacher" is determined, which allows us to draw conclusions about the awareness of the authors of autobiographies of the mechanisms of building a university career and the peculiarities of the researcher's scientific creativity. It was determined that for scientists-authors of autobiographies the most important component of the "Teacher-Student" system was the image of "I-Student". Depicting education as an autobiographical fact, the memoirists focused their attention on the moment of their own apprenticeship, which, in their opinion, was largely the result of self-education and supported by a belief in one's own destiny. The "teacher" acted as a catalyst, giving a certain direction to theprocess of acquiring "mastery". The transition to the status of "Master" was sometimes accompanied by a break with the person who claimed the role of "Teacher", in particular, in the case when the mentor could not ensure the student's entry into the university environment due to inappropriate moral or professional qualities. In such a case, the figure of the teacher was replaced by a "patron", which actually legitimized the change of status, certified the level of "mastery". At this stage, "mastery" was confirmed by scientific achievements and recognition by authoritative persons.The figure of the "Student"remained outside the boundaries of autobiographical texts, which, most likely, can be explained by various reasons: onthe one hand, the fact that the process of formation of scientific schools was just beginning, and this phenomenon was not understood by memoirists; on the other - the history of writing autobiographical texts, most of which were not finisheddue to various circumstances. In addition, it can be assumed that the peculiarities of the vision of the "Teacher-Student" system in the mentioned autobiographical texts are due to the specifics of scientific creativity, which, like literary creativity, is primarily the result of individual work.
Опис
Ключові слова
автобіографія, наукове середовище, наукові школи, спадкоємність поколінь, академічна кар’єра, специфіка наукової творчості, autobiography, scientific environment, scientific schools, succession of generations, academic career, specifics of scientific creativity
Бібліографічний опис
Савченко Н. С. Освітній зв'язок «Вчитель ‒ учень» у рефлексіях науковців минулого (іі половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Савченко Наталія Сергіївна // Наукові записки ЦДПУ. Серія : Педагогічні науки = Academic Nores. Series : Pedagogical Sciences : зб. наук. праць / МОН України, Кіровоград. держ. пед. ун-т ім. В. Винниченка. - Кропивницький, 2022. - Вип. 205. - С. 59-63.