Допоміжні підрозділи охорони та колабораціонізм у Янівському концентраційному таборі

Abstract

(ua) Янівський концтабір смерті займає важливе місце в історії геноциду єврейського народу під час Другої світової війни, як приклад організації системи «остаточно розв’язання єврейського питання» та створення механізму для масового знищення людей шляхом розроблення специфічних методів покарання, тортур, знущань із в’язнів. У статті показано роль Янівського табору, який став не тільки символом нелюдських страждань, а й місцем, де людина втрачала будь-які цінності, дегуманізуючи не лише невинних єврейських в’язнів, а й винуватців Голокосту. Янівський концентраційний табір був місцем, де відбувалося навчання організаторів екзекуцій над ув’язненими з інших таборів та формувався специфічний їхній практичний досвід: повішення для спійманих втікачів, 25–50 ударів батогом за дисциплінарні порушення, зґвалтування, пияцтво, розстріли (інколи, як розвага для гостей начальника табору), вбивство хворих в’язнів для викорінення епідемій, психологічний терор, наприклад, погрожуючи смертю, нацисти могли нацькувати представників одного етносу на інший, що ще сильніше впливало на психологічну свідомість в’язнів тощо. У статті розглянуто специфіку організації охорони в Янівському концентраційному таборі, яку здійснювали нацистські підрозділи СС та СД, а пізніше спеціальні допоміжні охоронні загони СС (айнзатцгрупи, зондеркоманди), які були сформовані з ув’язнених у межах табору: фольксдойче, українських поліцаїв (поліцистів), єврейської допоміжної охорони, радянських військовополонених та росіян із рот генерала А. Власова, «травників», «кавказької роти» СС. Основну увагу зосереджено на розкритті особливостей повсякденного життя в’язнів табору, умов служби різних допоміжних підрозділів охорони табору. У статті також аналізуються причини, обставини співпраці в’язнів Янівського табору із німцями та прояви колабораціонізму, серед яких можна назвати: жахливі умови існування в таборі під владою нацистів, бажання вижити, страх за своє життя, психологічні чинники, отримання власної вигоди, маргіналізація, вплив агітації тощо. Показана співпраця колаборантів та вчинені ними злочини проти насамперед єврейського народу. Доведено, що, хоча серед добровольців-колаборантів переважала кількість українців, колабораціонізм загалом мав міжнародний характер. Важливо зазначити, що багато колаборантів, зокрема і єврейських поліцейських, намагалися допомогти ув’язненим, навіть під загрозою страти часто відмовлялися виконувати накази есесівців. Зроблено висновок, що події в Янівському концтаборі підкреслюють необхідність постійної суспільної пильності, створення запобіжників від надмірної ненависті, упереджень, особливо в умовах протистоянь і воєн, які часто призводять до розмивання основних людських цінностей. Вивчення історії Янівського табору є важливим уроком для запобігання подібним звірствам у майбутньому та підкреслює важливість сприяння толерантності, розумінню та повазі до прав людини. (en) In the conditions of growing world tension and instability, the spread of aggression, violence, primarily related to the Russian-Ukrainian war, as well as the escalation of the confrontation between Israel and the Palestinians, the appeal to the Holocaust, the terrible methods of the Nazis for organizing the destruction of people is more relevant than ever. The Yanivska death concentration camp occupies an important place in the history of the genocide of the Jewish people during the Second World War, as an example of the organization of the system to «finally solve the Jewish question» and the creation of a mechanism for the mass destruction of people through the development of specific methods of punishment, torture, abuse of prisoners. The article shows the role of the Yanivska camp, which not only became a symbol of inhuman suffering, but also a place where a person lost all values, dehumanizing not only innocent Jewish prisoners, but also the perpetrators of the Holocaust. Yanivsk was a place where the organizers of executions of prisoners from other camps were trained and their specific practical experience was formed: hanging for escaped escapees, 25-50 lashes for disciplinary violations, rape, drunkenness, shootings (sometimes as entertainment for the chief's guests camp), the killing of sick prisoners to eradicate epidemics, psychological terror, for example, by threatening death, the Nazis could incite representatives of one ethnic group against another, which had an even stronger impact on the psychological consciousness of the prisoners. Attention is drawn not only to the Nazi special units (Einsatzgruppen, SS Sonderkommando), which managed the camp and planned the mass genocide of the Jewish people, but also to the auxiliary units from the non-German element, which provided security for the camp, such as: Ukrainian auxiliary police, Jewish auxiliary security, Soviet prisoners of war from the companies of General A.A. Vlasov, volunteer collaborators («travnyky men», or «wachmanns», or «askars»), «Caucasian company» of the SS. The reasons, circumstances of cooperation and manifestations of collaborationism of prisoners in the Yanivska camp are analyzed, among which the following can be named: terrible conditions of existence in the camp under the rule of the Nazis, the desire to survive, fear for one's life, psychological factors, obtaining one’s own benefit, marginalization, the influence of agitation, etc. It is proven that, although the number of Ukrainians prevailed among the volunteer collaborators, collaborationism in general had an international character. It is concluded that the events in the Yanivska concentration camp emphasize the need for constant public vigilance, the creation of safeguards against excessive hatred, prejudice, especially in the conditions of confrontations and wars, which often lead to the erosion of basic human values. Studying the history of the Yanivska camp is an important lesson for preventing similar atrocities in the future and highlights the importance of promoting tolerance, understanding and respect for human rights.