Факультет педагогіки, психології та мистецтв
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/48
Переглянути
1560 результатів
Результати пошуку
Документ Формування аналітико-прогностичної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі фахової підготовки(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Растригіна, Алла Миколаївна; Rastrygina, Alla(ua) У статті здійснено науково-теоретичний аналіз проблеми формування аналітико-прогностичної компетентності майбутнього вчителя музичного мистецтва у процесі фахової підготовки з огляду на сучасні виклики та потреби сучасної мистецько-педагогічної освіти. Підтверджено, що зазначена компетентність є однією з ключових характеристик професійного розвитку, оскільки поєднує здатність до аналітичного мислення, прогнозування педагогічних результатів, інтерпретаційно-рефлексивну активність та орієнтацію на ціннісні засади музично-педагогічної діяльності. Обґрунтовано доцільність і своєчасність звернення до досліджуваної проблеми у зв’язку нагальною потребою в оновлені змісту освітньо-професійних програм, які мають забезпечувати сучасну підготовку педагогів-музикантів в умовах постійних соціокультурних трансформацій, кризових викликів та підвищених вимог до відновлення і підтримки ментального здоров’я молодого покоління. Розкрито сутність аналітико-прогностичної компетентності як інтегративного феномена, що відображає здатність педагога-музиканта аналізувати освітні ситуації, робити висновки на основі фактів і досвіду, передбачати можливі результати застосування мистецьких засобів, корегувати власну діяльність відповідно до прогнозованих змін у розвитку особистості учня. Сформульовано авторське бачення структури досліджуваної компетентності, яка охоплює когнітивно-аналітичний, операційно-прогностичний, інтерпретаційно-рефлексивний і ціннісно-цільовий компоненти. Визначено їхній взаємозв’язок та функціональне навантаження у фаховій діяльності педагога-музиканта. Акцент зроблено на важливості інтеграції аналітико-прогностичного компонента у зміст фахової підготовки майбутніх учителів музики, зокрема у рамках професійно-освітніх програм бакалаврського та магістерського рівнів, а також у додаткових сертифікатних курсах. Обґрунтовано, що формування аналітико-прогностичної компетентності у процесі фахової підготовки відбувається завдяки коректно підібраним і розробленим освітнім компонентам та педагогічній й атр-комунікаційній практикам. Запропоновано структурно-змістову модель формування аналітико-прогностичної компетентності, яка представлена через цільовий, концептуально-методологічний, змістово-операційний і результативно-оцінювальний блоки. Показано логіку їхнього розгортання й взаємодії, що забезпечує цілісність фахової підготовки мабутнього вчителя музичного мистецтва з урахуванням освітніх компонентів, спрямованих на травмоінформовану допомогу через арт-комунікаційну взаємодію з учнівською аудиторією. Особливий акцент зроблено на результативно-оцінювальному блоці, який дає можливість не лише вимірювати рівень сформованості аналітико-компетентності, але й прогнозувати подальші напрями її розвитку. (en) The article presents a scientific- theoretical analysis of the formation of analytic-prognostic competence in future music teachers during their professional training, taking into account current challenges and the evolving demands of contemporary art-pedagogical education. It is confirmed that this competence represents a key characteristic of professional growth, as it integrates the capacity for analytical thinking, the anticipation of pedagogical outcomes, interpretive and reflexive activity, and orientation toward value-based foundations of musicpedagogical practice. The relevance and timeliness of addressing this problem are substantiated in light of the urgent need to update educational-professional programs that must provide modern training for music teachers under conditions of ongoing sociocultural transformations, crisis challenges, and increasing expectations regarding the support and restoration of young people’s mental health. The essence of analytic-prognostic competence is revealed as an integrative phenomenon that reflects the music teacher’s ability to analyze educational situations, draw conclusions based on facts and experience, foresee the potential outcomes of applying artistic tools, and adjust their pedagogical strategies in response to the projected changes in pupils’ development. The author offers an original vision of the competence structure, encompassing cognitive-analytical, operational-prognostic, interpretive-reflexive, and value-targeted components. Their interrelations and functional roles in professional activity are clearly defined. Particular emphasis is placed on integrating the analytic-prognostic component into the content of professional training for future music teachers, especially within bachelor’s and master’s programs and additional certificate-based courses. It is argued that the formation of this competence is effectively ensured through the development and implementation of appropriate educational components and pedagogical/art-communicative practices. A structural-content model for the formation of analytic-prognostic competence is proposed, which includes four key blocks: target, conceptual-methodological, content-operational, and result-evaluative. The logic of their development and interaction is demonstrated, ensuring the integrity of professional training for future music teachers, with particular attention to educational components aimed at trauma-informed assistance through art-communication with student audiences. Special emphasis is placed on the result-evaluative block, which enables both assessment of the formed competence level and forecasting of its further development.Документ Технологічна культура як складник професійної підготовки майбутніх учителів природничих дисциплін(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Мартін, Аліна Миколаївна; Martin, Alina(ua) У статті розкрито теоретико-методологічні основи формування технологічної культури майбутніх учителів природничих дисциплін у системі сучасної педагогічної освіти України. Визначено, що технологічна культура є інтегративною характеристикою професійної готовності педагога, яка поєднує знання, уміння, досвід, цінності, мотиваційно-рефлексивні якості та здатність ефективно використовувати сучасні інформаційно-комунікаційні технології, цифрові ресурси, лабораторне й експериментальне обладнання в освітньому процесі. На основі компетентнісного, діяльнісного й аксіологічного підходів уточнено структуру технологічної культури, яка охоплює когнітивний, діяльнісний, рефлексивно-оцінний і ціннісно-ставнісний компоненти. Обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування технологічної культури у майбутніх учителів природничих дисциплін: інтеграція технологій у зміст фахової підготовки, реалізація міждисциплінарних STEM-проєктів, створення інноваційного освітнього середовища, розвиток рефлексивних умінь і формування мотиваційно-ціннісного ставлення до технологічної діяльності. Описано методи й форми роботи, серед яких - проєктне, проблемно-пошукове, дослідницьке навчання, використання цифрових освітніх платформ, віртуальних лабораторій, технологічного портфоліо студента. Зазначено, що формування технологічної культури є ключовою умовою професійного становлення сучасного педагога, сприяє підвищенню якості природничої освіти, розвитку інноваційного мислення та забезпечує готовність майбутніх учителів до ефективної професійної діяльності в умовах цифрового суспільства. (en) The article reveals the theoretical and methodological foundations of forming the technological culture of future teachers of natural sciences within the system of modern Ukrainian teacher education. It is defined that technological culture is an integrative characteristic of a teacher’s professional readiness, which combines knowledge, skills, experience, values, motivation, reflection, and the ability to effectively apply modern information and communication technologies, digital resources, laboratory and experimental equipment in the educational process. The analysis of scientific sources concerning the development of digital and technological culture in teacher training is conducted; the main conceptual approaches to its definition and structure are summarized. Based on competence-based, activity-oriented, and axiological approaches, the structure of technological culture is clarified, including cognitive, operational, reflective-evaluative, and valuemotivational components. The pedagogical conditions that ensure the effectiveness of technological culture formation among future teachers of natural sciences are substantiated: integration of technologies into the content of professional training, implementation of interdisciplinary STEM projects, creation of an innovative educational environment, development of reflective skills, and formation of value motivation toward technological activity. The methods and forms of work are described, such as project-based, problem-oriented, and research learning, the use of digital educational platforms, virtual laboratories, and students’ technological portfolios. It is emphasized that the formation of technological culture is a key prerequisite for the professional growth of a modern teacher, contributes to the improvement of natural science education quality, develops innovative thinking, and ensures the readiness of future educators for effective professional activity in the conditions of a digital society.Документ Розвиток зв’язного мовлення в дітей із мовленнєвими порушеннями(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Завітренко, Долорес Жораївна; Жигора, Ірина Валеріївнара; Березенко, Наталія Олегівна; Zavitrenko, Dolores Zhoraivna; Zhyhora, Iryna Valeriivna; Berezenko, Natalia Olegivna(ua) У статті розглянуто питання створення єдиного підходу раннього виявлення й корекції порушень мовлення. Особливу увагу зосереджено на проблемі інтелектуального розвитку та виховання в дитячій педагогіці та психології. З цією метою розглянуто диференціальну діагностику та медико-психолого-педагогічну корекцію порушень мови в дітей з окресленими проблемами. Розвиток зв’язного мовлення в дітей із мовленнєвими порушеннями є однією з найважливіших проблем сучасної логопедії та спеціальної педагогіки. Сучасна система освіти та реабілітації має враховувати специфіку мовленнєвих порушень у дітей, скільки зв’язне мовлення є визначальним складником соціальної адаптації та розвитку особистості. Для дітей з мовленнєвими порушеннями, зокрема такими, як дизартрія, афазія, алалія чи ринолалія, важливою є корекція мовленнєвих навичок, яка дозволяє не тільки покращити комунікативні здібності, а й стимулює розвиток когнітивних процесів. Дослідження методики розвитку зв’язного мовлення в таких дітей сприяє розробці ефективних корекційних програм, що можуть значно покращити мовленнєві та когнітивні здібності дітей, створюючи основу для успішної соціалізації та інтеграції в суспільстві. Розвиток зв’язного мовлення в дітей із мовленнєвими порушеннями є важливим аспектом навчання та корекційно-розвивальної роботи. Мовленнєві порушення можуть значно ускладнити процес комунікації, що, зі свого боку, вплине на соціальну адаптацію, самооцінку та навчальні досягнення дитини, тому важливо розробити та застосовувати ефективні методичні прийоми й засоби, які сприятимуть формуванню навичок зв’язного мовлення, підвищенню рівня виразності та зрозумілості мовлення дітей з мовленнєвими вадами. Факт застосування раннього втручання не означає, що дитина зможе досягти необхідних успіхів у розвитку. Важливими орієнтирами для визначення найкращих практик раннього втручання є емпіричні дослідження. Ефективність програми раннього втручання має бути продемонстрована в процесі експериментального застосування у відповідній групі дітей. Ретроспективний аналіз історії становлення ранньої допомоги дозволив простежити вимірювання ціннісних орієнтирів суспільства й держави в розв’язанні окресленого питання. Пріоритетним напрямком є забезпечення якості життя дитини раннього віку й визначення напрямків формування ефективного стилю спілкування. (en) The article deals with the issue of creating a unified approach to the early detection and correction of speech disorders. Particular attention is paid to the problem of intellectual development and education in childhood pedagogy and psychology. For this purpose, the differential diagnosis and medical, psychological and pedagogical correction of speech disorders in children with the above problems are considered. The development of coherent speech in children with speech disorders is one of the most important problems in modern speech therapy and special education. The modern system of education and rehabilitation should take into account the specifics of children’s speech disorders, as coherent speech is a crucial component of social adaptation and personal development. For children with speech impairments, such as dysarthria, aphasia, allia, or rhinolalia, it is important to correct speech skills, which not only improves communication abilities but also stimulates the development of cognitive processes. Research into the methods of developing coherent speech in such children contributes to the development of effective correctional programs that can significantly improve children’s speech and cognitive abilities, creating the basis for successful socialization and integration into society. The development of coherent speech in children with speech disorders is an important aspect of education and correctional and developmental work. Speech impairments can significantly complicate the process of communication, which, in turn, will affect the child’s social adaptation, self-esteem and academic achievements, so it is important to develop and apply effective methodological techniques and tools that will help to develop coherent speech skills, increase the level of expressiveness and comprehensibility of speech of children with speech impairments. Using early intervention does not guarantee that a child will achieve the necessary developmental success. Empirical research is an important guide for determining the most effective early intervention practices. The effectiveness of an early intervention program should be demonstrated through an experimental application with a relevant group of children. Retrospective analysis of the history of early intervention has revealed how societal and state values have influenced the approach to this issue. The priority is ensuring the quality of life for young children and identifying areas for developing an effective communication style.Документ Етнічно-родинні традиції як фаховий ресурс майбутнього вчителя–музиканта у травмоінформованій допомозі через мистецтво(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Растригіна, Алла Миколаївна; Клепар, Марія; Rastrygina, Alla; Klepar, Maria(ua) У статті розглянуто особливості використання етнічно-культурних традицій як фахового ресурсу майбутнього вчителя музичного мистецтва у подолання травм війни в унівської молоді. Проведено критичний аналіз сучасного наукового дискурсу з означеної проблематики, котрий дозволив засвідчити, що у наукових працях сучасних вітчизняних науковців хоча й піднімаються питання щодо значущості родинної обрядовості та пісенних родинних традицій у підготовці майбутніх вчителів, однак ці праці мають загальнокультурний характер і не містять конкретних педагогічних механізмів для травомінформованої допомоги через мистецтво як ресурсу для подолання травм війни у школярів. У процесі ретельного ознайомлення з публікаціями зарубіжних й вітчизняних учених, котрі стосуються безпосередньо травмоінформованої педагогіки, підтвердилося, що травмоінформована допомога через мистецтво є найбільш актуальною проблематикою сьогодення. Доведено, що проаналізовані джерела хоча й наближені до досліджуваної нами проблеми, все ж мають дещо інший ракурс її висвітлення й не передбають акцентуації на українських етнічно-родинних традиціях як фахового ресурсу сучасного педагога-музиканта. Представлено авторське бачення ролі етнічно-родинних традицій у підготовці майбутніх учителів-музикантів як фаховий ресурсу, що являє собою низку педагогічних можливостей (наявних засобів, знань, розумінь й способів дій), котрі використовуються для досягнення мети щодо набуття студентами здатності до травмоінформованої допомоги через мистецтво задля подолання травм війни в учнівської молоді. Доведено, що такий ресурс працює за наскрізним принципом й інтегрується в освітній процес на змістовому, методичному та практичному рівнях. (en) The article examines the features of using ethnic and cultural traditions as a professional resource for a future teacher of music in overcoming war traumas in children. A critical analysis of the modern scientific discourse on the specified issue was conducted, which allowed us to verify that although the scientific works of modern domestic scientists raise questions about the significance of family rituals and song family traditions in the training of future teachers, these works are of a general cultural nature and do not contain specific pedagogical mechanisms for trauma-informed assistance through art as a resource for overcoming war traumas in schoolchildren. In the process of careful familiarization with the publications of foreign and domestic scientists that directly relate to trauma-informed pedagogy, it was confirmed that trauma-informed assistance through art is the most relevant issue of today. It is proved that the analyzed sources, although close to the problem we are studying, still have a slightly different perspective of its coverage and do not provide for an accentuation on Ukrainian ethnic-family traditions as a professional resource of a modern teacher-musician. The author’s vision of the role of ethnic-family traditions in the training of future teacher-musicians is presented as a professional resource, which represents a number of pedagogical opportunities (available means, knowledge, understandings and methods of action), which are used to achieve the goal of acquiring the ability of students to provide trauma-informed assistance through art in order to overcome war traumas in schoolchildren. It is proved that such a resource works on a cross-cutting principle and is integrated into the educational process at the content, methodological and practical levels.Документ Художньо-творча комунікація в системі професійної підготовки майбутнього викладача мистецтва(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Стратан-Артишкова, Тетяна Борисівна; Бузова, Олена; Stratan-Аrtyshkova, Tatiana; Buzova, Olena(ua) У статті здійснено аналіз наукової літератури, з’ясовано зміст і сутність художньо-творчої комунікації майбутнього викладача музичного мистецтва, визначено її значущість у професійній підготовці майбутнього викладача мистецтва. Зазначено, що вища мистецько-педагогічна освіта передбачає становлення духовних та інтелектуальних рис особистості, оволодіння майбутнім фахівцем найновішими досягненнями наук і практики, ґрунтовне і фундаментальне засвоєння систематизованих знань, спроможність самостійно, відповідально, творчо виконувати професійні функції, завдання й обов’язки, розвивати досягнення науки, техніки і культури, формувати духовну особистість учня, його інтелектуальні, моральні якості, творчу індивідуальність, потребу і здатність до саморозвитку та самореалізації у професії. Підкреслено, що у змісті професійної підготовки майбутнього викладача музичного мистецтва особливе значення має фахова підготовка майбутнього викладача. Як система психолого-педагогічних, культурологічних, музично-теоретичних, музично-історичних, музично-інструментальних, вокально-хорових, практично-методичних, науково-дослідних дисциплін, фахова підготовка спрямована на оволодіння здобувачами вищої освіти ґрунтовними знаннями, художньо-інтерпретаційним досвідом, сценічно-виконавськими вміннями, їх трансформацією в освітню та соціокультурну практику. Узагальнено, що проблема художньо-творчої комунікації складає сенс мистецької освіти, передбачає вияв творчого потенціалу кожного студента, залучення до самостійно-пошукової діяльності, власної творчості, співтворчості, сприяє якісному перетворенню майбутнім учителем свого внутрішнього світу, формуванню його ціннісного світогляду, авторської спроможності, що приводить до принципово нового внутрішнього стану майбутнього фахівця, його способу життєдіяльності та життєтворчості, здатності до самотворення, саморозвитку, самореалізації у професії. (en) The article analyzes scientific literature, clarifies the content and essence of artistic and creative communication of a future music teacher, and determines its significance in the professional training of a future art teacher. It is noted that higher artistic and pedagogical education involves the formation of spiritual and intellectual personality traits, mastery by the future specialist of the latest achievements of science and practice, thorough and fundamental assimilation of systematized knowledge, the ability to independently, responsibly, and creatively perform professional functions, tasks and responsibilities, develop the achievements of science, technology and culture, form the spiritual personality of the student, his intellectual, moral qualities, creative individuality, need and ability for self-development and self-realization in the profession. It is emphasized that in the content of professional training of a future teacher of musical art, the professional training of the future teacher is of particular importance. As a system of psychological and pedagogical, cultural, music-theoretical, music-historical, music-instrumental, vocal-choral, practical and methodological, scientific and research disciplines, professional training is aimed at acquiring by higher education applicants thorough knowledge, artistic and interpretative experience, stage and performing skills, and their transformation into educational and socio-cultural practice. It is generalized that the problem of artistic and creative communication constitutes the meaning of art education, involves the manifestation of the creative potential of each student, involvement in self-search activities, own creativity, co-creation, contributes to the qualitative transformation of the future teacher’s inner world, the formation of his value outlook, authorial ability, which leads to a fundamentally new internal state of the future specialist, his way of life and life creativity, the ability to self-creation, self-development, self-realization in the profession.Документ Соціально-психологічні аспекти адаптації студентів до дистанційного навчання у закладах вищої освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Стрілець-Бабенко, Олена Володимирівна; Кушнір, Наталія Сергіївна; Strilets-Babenko, Olena; Kushir, Nataliya(ua) У статті розглядаються соціально-психологічні аспекти адаптації студентів до дистанційного навчання у закладах вищої освіти (ЗВО). Актуальність проблеми зумовлена глобальними змінами в освітньому процесі, які стали наслідком епідеміологічної ситуації та воєнного стану в Україні. Перехід на дистанційне навчання створює нові виклики для студентів, особливо першокурсників, які одночасно стикаються із труднощами академічної, соціальної та особистісної адаптації. У ході дослідження з’ясовано, що адаптація студентів до дистанційного формату навчання визначається сукупністю психологічних, соціальних та організаційних чинників. До ключових проблем, які ускладнюють цей процес, належать: підвищений рівень стресу, когнітивне та емоційне навантаження, недостатня сформованість навичок самоорганізації та самостійного навчання, обмежена соціальна взаємодія та зниження рівня мотивації. Зміна формату навчального середовища також супроводжується труднощами у встановленні комунікації з викладачами та одногрупниками, що впливає на якість освітнього процесу та психологічний комфорт студентів. Проаналізовано вплив індивідуальних особливостей особистості на успішність адаптації, зокрема рівень емоційної стійкості, мотивації до навчання, розвиненість когнітивних навичок та здатність до саморегуляції. Визначено, що ключовими факторами підтримки адаптаційного процесу є ефективна комунікація з викладачами, залучення студентів до інтерактивних освітніх форматів, а також наявність соціальної підтримки як з боку однолітків, так і з боку академічного середовища. Автори дослідження також розглядають можливі стратегії оптимізації процесу адаптації студентів до дистанційного навчання. Серед ефективних підходів виокремлюються: використання комунікативних методик у навчальному процесі, створення інтерактивного навчального середовища з елементами ігрових та проєктних технологій, застосування цифрових освітніх ресурсів для підвищення залученості студентів, формування навичок самоорганізації та критичного мислення. Окрему увагу приділено ролі викладачів у сприянні адаптації студентів, що передбачає не лише методичну підтримку, а й забезпечення сприятливого психологічного клімату у навчальній групі. Перспективи подальших досліджень передбачають аналіз ефективності конкретних педагогічних стратегій, спрямованих на підтримку адаптації студентів, розробку інтегрованих методик змішаного навчання, а також вивчення впливу довготривалого дистанційного навчання на особистісний та професійний розвиток студентів. (en) The article examines the socio-psychological aspects of students’ adaptation to distance learning in higher education institutions (HEIs). The relevance of the issue driven by global changes in the educational process resulting from the epidemiological situation and martial law in Ukraine. The transition to distance learning has created new challenges for students, especially first-year students, who simultaneously face difficulties in academic, social, and personal adaptation. The study found that students’ adaptation to the distance-learning format determined by a combination of psychological, social, and organizational factors. The key problems complicating this process include increased stress levels, cognitive and emotional overload, insufficiently developed self-organization and independent learning skills, limited social interaction, and decreased motivation. The shift in the learning environment also brings communication challenges with teachers and peers, affecting the quality of the educational process and students’ psychological well-being. The impact of individual personality traits on the success of adaptation was analyzed, particularly emotional resilience, motivation for learning, cognitive skills, and self-regulation ability. It was determined that key factors supporting the adaptation process include effective communication with teachers, student engagement in interactive educational formats, and social support from both peers and the academic community. The article also explores possible strategies for optimizing students’ adaptation to distance learning. Among the effective approaches identified are the use of communicative methodologies in the educational process, the creation of an interactive learning environment with elements of game-based and project-based technologies, the implementation of digital educational resources to enhance student engagement, and the development of self-organization and critical thinking skills. Special attention given to the role of teachers in facilitating students’ adaptation, which involves not only methodological support but also ensuring a favorable psychological climate within the learning group. Future research prospects include analyzing the effectiveness of specific pedagogical strategies aimed at supporting student adaptation, developing integrated blended learning methodologies, and studying the impact of long-term distance learning on students’ personal and professional development.Документ Інтеграція різних видів мистецтва у формуванні художнього сприйняття учнів початкової школи(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Шевцова, Олена Борисівна; Shevtsova, Olena(ua) У статті проаналізовано широкий спектр наукового пошуку з питань підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва до застосування інтеграції різних видів мистецтва у формуванні художнього сприйняття учнів молодшого шкільного віку. Підкреслено роль мистецької освіти, яка є могутнім засобом розвитку і формування цілісної особистості, її духовності, творчої індивідуальності й неповторності, інтелектуального й емоційного багатства, потреби духовно-творчого розвитку, саморозитку і самовдосконалення. Відтак, професійна підготовка майбутніх учителів мистецтва має бути спрямована на забезпечення готовності майбутніх фахівців до формування творчого потенціалу, розвитку художньо-творчих якостей, зокрема, уяви, фантазії, художньо-образного мислення учнів у процесі художнього сприйняття мистецьких творів. Охарактеризовано структуру й основні етапи художнього сприйняття, що передбачає органічну єдність інтелектуально-розумової, емоційно-почуттєвої, аналітико-синтетичної діяльності свідомості й відбувається у тісному взаємозв’язку художнього мислення, переживання, оцінки, самооцінки, самоусвідомлення. Підкреслено, що художнє сприйняття розглядається українськими педагогами-музикантами як необхідна умова забезпечення ефективності художнього виховання засобами мистецтва, формування в учнів здатності глибокого розуміння і пізнання духовних цінностей. Досягнення таких педагогічних результатів має забезпечити використання інтеграції різних видів мистецтва у процесі художнього сприйняття музичного твору. Це дасть змогу ефективно вплинути на ціннісно-орієнтаційну сферу учнів, викликати інтерес і потребу в художньо-діалоговому спілкуванні й пізнанні художнього образу різних видів мистецтва, сформувати знання, вміння адекватно сприймати та інтерпретувати зміст твору, а головне – виявити індивідуально-неповторні якості, можливості, таланти, художньо-творчі здібності, сприяти їх формуванню, розвитку здатності до самовираження і самореалізації через мистецтво. (en) The article analyzes a wide range of scientific research on the issues of training future teachers of music to use the integration of various types of art in the formation of artistic perception of primary school students. The role of art education is emphasized, which is a powerful means of developing and forming a holistic personality, its spirituality, creative individuality and uniqueness, intellectual and emotional wealth, the need for spiritual and creative development, self-expression and self-improvement. Therefore, the professional training of future art teachers should be aimed at ensuring the readiness of future specialists to form creative potential, develop artistic and creative qualities, in particular, imagination, fantasy, and artistic and figurative thinking of students in the process of artistic perception of works of art. The structure and main stages of artistic perception are characterized, which involves the organic unity of intellectual-mental, emotional-sensual, analytical-synthetic activity of consciousness and occurs in close interrelationship of artistic thinking, experience, evaluation, self-esteem, and self-awareness. It is emphasized that artistic perception is considered by Ukrainian music teachers as a necessary condition for ensuring the effectiveness of artistic education through the means of art, for forming in students the ability to deeply understand and know spiritual values. Achieving such pedagogical results should ensure the use of integration of various types of art in the process of artistic perception of a musical work. This will make it possible to effectively influence the value-orientation sphere of students, arouse interest and need in artistic- dialogical communication and knowledge of the artistic image of various types of art, to form knowledge, the ability to adequately perceive and interpret the content of the work, and most importantly - to identify individually unique qualities, opportunities, talents, artistic and creative abilities, to promote their formation, the development of the ability to self-expression and self-realization through art.Документ Формування професійних компетенцій арт-менеджера у процесі підготовки майбутнього вчителя музичного мистецтва(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Шевченко, Інга Леонідівна; Shevchenko, Inha(ua) Сучасна практика управління у сфері мистецтва зазнає впливу глибоких трансформацій в економічній, соціальній та культурній площині, а також у державній культурній політиці. Ці обставини зумовлюють нагальну потребу у формуванні висококваліфікованих фахівців, спроможних забезпечити ефективне управління арт-сферою. Арт-менеджери стають ключовими агентами змін, здатними поєднувати художнє бачення та стратегічне управління культурними процесами, фахівцями нового типу, що володіють як креативними навичками, так і компетентністю в організаційній та економічній сферах. Це обумовлює важливість дослідження професійної діяльності арт-менеджера. У статті розглянуто специфіку професійної діяльності арт-менеджера в умовах сучасної соціокультурної трансформації. Досліджено понятійно-термінологічний апарат, окреслено основні напрями, функції та стилі керівництва у сфері арт-менеджменту. Проаналізовано становлення і розвиток арт-менеджменту в країнах Європи, виділено ключові історичні етапи становлення арт-ринку. Окрема увага приділена особистості арт-менеджера як носія управлінської, креативної та культуротворчої функцій. Визначено професійні компетенції, аксіологічні орієнтації та управлінські стратегії, необхідні для ефективної діяльності у сфері культури і мистецтва. Надано класифікацію видів арт-менеджменту, охарактеризовано їх особливості у контексті сучасних викликів. Узагальнено роль арт-менеджера як інтегратора соціокультурного досвіду та координатора креативних процесів. Встановлено, що професійна діяльність арт-менеджера є ключовим елементом розвитку сучасного культурного середовища. Формування ефективної системи підготовки таких фахівців вимагає інтеграції міждисциплінарних знань, практико-орієнтованих підходів та активного використання цифрових інструментів. Визначено перспективи подальших розвідок, які передбачають вивчення впливу цифрової трансформації на роль арт-менеджера, а також розробку адаптивних моделей підготовки фахівців у сфері креативних індустрій. (en) The article explores the specifics of professional activity in art management within the framework of modern socio-cultural transformation. The relevance of the problem to art management is due to the growing calls that confront the cultural sphere in the minds of globalization, digitalization and changes in models of living art. Art managers are becoming key agents of change, responsible for promoting artistic development and strategically managing cultural processes. Currently, there is a need for a new type of managers, who will have both creative skills and competence in organizational and economic spheres, which underscores the importance of follow-up professional activity of an art manager. The issues of art management are explored in the works of D. Getz, J. Goldblatt, I. Allen and others. Ukrainian scientists, in particular I. Shevchenko, K. Pichyk, O. Karpyuk emphasize the practical aspects of the art manager’s activities in the context of the transformation of the cultural space. However, insufficient attention is paid to the issue of the formation of professional competencies of the art manager in the context of pedagogical education, which determines the need for further study. The purpose of the article is to theoretically substantiate the specifics of the professional activity of an art manager in the context of cultural transformation, to identify key competencies and approaches to their formation in the process of professional training. Art management is considered an interdisciplinary field that combines elements of cultural studies, sociology, economics and pedagogy. The professional activity of an art manager covers planning, organization and implementation of cultural projects, work with target audiences, art marketing and resource management. The specialist’s competencies include: communicative, project, financial and economic, analytical, creative and pedagogical components. In the European context, significant attention is paid to practice-oriented training, integration of art management with IT tools and fundraising practices. In Ukraine, there is a dynamic development of educational programs in the specialty "Musical Art. Art Communications", however, there is a need to modernize educational content and actively include innovative training methods. The terminological apparatus is analyzed, and the main directions, functions, and leadership styles in the field of art management are defined. The historical development of art management in European countries is studied with emphasis on the evolution of the art market. Particular attention is paid to the personality of the art manager as a bearer of managerial, creative, and cultural functions. The work outlines the professional competencies, axiological orientations, and strategic approaches required for effective performance in the field of culture and the arts. A classification of art management types is provided, highlighting their unique features in the context of current challenges. The role of the art manager as an integrator of socio-cultural experience and coordinator of creative processes is summarized. Prospects for further research are identified, which include studying the impact of digital transformation on the role of an art manager, as well as developing adaptive models for training specialists in the creative industries.Документ Сучасні технології інклюзивного навчання в ЗЗСО України(2023) Вдовенко, Вікторія Віталіївна(ua) В статті розглядаються актуальні проблеми та особливості інклюзивної освіти на сучасному етапі. Визначена значна роль педагогів у розвитку інклюзивних шкіл. Обґрунтовується актуальність питання щодо необхідності подальшого вивчення досвіду та місце сучасних технологій інклюзивного навчання в освітньому процесі. Автори доводять, що створення ефективного інклюзивного освітнього середовища в сучасній початковій школі обумовлено рівнем професійної спроможності педагогів до реалізації поставлених цілей у практичній діяльності. Зазначено, що координація навчального процесу відповідно до рекомендацій та інструкцій організації й проведення інклюзивного навчання в умовах чинного воєнного стану є необхідною. В дослідженні автори розкривають особливості співпраці педагогів початкової школи з батьками дітей з особливими освітніми потребами. Виділено комплекс взаємопов’язаних факторів, спрямованих на покращення та модернізацію розвитку інклюзивної освіти в Україні. На прикладі початкової школи показані закономірності й значення даної проблеми, враховуючи сучасні реалії. Визначені напрями поліпшення системи підготовки майбутніх учителів початкової школи до професійної діяльності в умовах інклюзивної освіти. У статті надана характеристика і розкриті принципи роботи команди психолого-педагогічного супроводу, яка формується для кожної дитини з особливими освітніми потребами. Продуктивність спільного навчання й виховання здорових однолітків і дітей з особливими освітніми потребами – є результат спеціальної підготовки психолого-педагогічних кадрів. Визнається судження, що в умовах інклюзивного навчання кожній дитині, попри фізичні чи психологічні особливості, забезпечується право на освіту та самореалізацію засобами комплексної допомоги висококваліфікованих фахівців, що є особливо важливим на даному етапі. (en) The article examines the current problems and features of inclusive education at the modern stage. The significant role of teachers in the development of an inclusive school is determined. The relevance of the question regarding the need for further study of the experience and the place of modern technologies of inclusive education in the educational process is substantiated. The author proved that the creation of an effective inclusive educational environment in a modern elementary school depends on the level of professional ability of teachers to realize the set goals in practical activities. It is noted that the coordination of the educational process in accordance with the recommendations and instructions of the organization and the implementation of inclusive education in the conditions of the current martial law is necessary. A set of interrelated factors aimed at improving and modernizing the development of inclusive education in Ukraine is singled out. On the example of an elementary school, the patterns and significance of this problem are shown, taking into account modern realities. The areas of improvement of the system of training future primary school teachers for professional activities in the conditions of inclusive education have been determined. The article describes and discloses the principles of work of the team of psychological and pedagogical support, which is formed for each child with special educational needs. Productivity of joint education and upbringing of healthy peers and children with special educational needs is the result of special training of psychological and pedagogical personnel. It is recognized that in the conditions of inclusive education, every child, regardless of physical or psychological characteristics, is provided with the right to education and self-realization through the comprehensive assistance of highly qualified specialists, which is especially important at this stage.Документ Досвід функціонування закладів соціально-культурної сфери України другої половини ХХ століття - першої половини ХХІ століття(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Кулікова, Світлана Вікторівна; Kulikova, Svitlana Viktorivna(ua) У статті представлено аналіз еволюції та специфіки функціонування закладів соціально-культурної сфери України, охоплюючи період від другої половини ХХ століття до першої половини ХХІ століття. Автор обґрунтовує актуальність дослідження необхідністю глибокого осмислення історичного досвіду для формування сучасної культурної політики, виявлення конструктивних та деструктивних моделей управління культурними процесами в умовах кардинальних суспільних змін – від радянської ідеологічної системи, через перебудову, до незалежності, ринкових реформ та глобалізації. Розглядаючи радянський період, автор підкреслює дуалістичну природу діяльності культурних установ, що поєднувала культурно-просвітницьку місію з жорстким ідеологічним контролем КПРС та державних органів. Детально характеризується розгалужена, централізовано керована мережа закладів (будинки культури, клуби, бібліотеки, музеї, театри, кінотеатри, парки, позашкільні заклади), їх типологія та спрямованість на пропаганду комуністичних ідеалів. Відзначаються основні напрями роботи, такі як культурно-просвітницька діяльність, організація дозвілля, розвиток народної творчості, а також короткотривале послаблення тиску в період «відлиги» та подальша формалізація в епоху «застою», при недостатньому кадровому та матеріально-технічному забезпеченні, особливо у сільській місцевості. Період перебудови та здобуття незалежності характеризується деідеологізацією, пошуком національної ідентичності, перетворенням закладів культури на осередки національного відродження. Однак, ці процеси супроводжувалися глибокою економічною кризою, що призвела до різкого скорочення фінансування, деградації матеріальної бази, відтоку кадрів та змусила установи шукати шляхи адаптації до ринкових умов, зокрема через комерціалізацію та пошук позабюджетних джерел. Формувалася нова нормативно-правова база, хоча її ефективність часто нівелювалася браком фінансового забезпечення. На початку ХХІ століття, попри обмежені ресурси, спостерігається прагнення до стабілізації та інноваційного розвитку: впровадження інформаційно-комунікаційних технологій, дигіталізація фондів, створення веб-сайтів, віртуальних музеїв, інтерактивних експозицій, розвиток фестивального руху, майстер-класів та культурного туризму. Відбувається диверсифікація інституційного ландшафту з появою недержавного сектору та поглибленням спеціалізації закладів. Водночас, автор акцентує на збереженні системних проблем: нерівномірність регіонального розвитку інфраструктури, застаріла матеріально-технічна база, кадрове забезпечення, а також виклики глобалізації, що актуалізують потребу в ефективній державній політиці для збереження та примноження національного культурного надбання. (en) The article presents an analysis of the evolution and specifics of the functioning of institutions of the socio-cultural sphere of Ukraine, covering the period from the second half of the 20th century to the first half of the 21st century. The author justifies the relevance of the study by the need for a deep understanding of historical experience for the formation of modern cultural policy, the identification of constructive and destructive models of managing cultural processes in conditions of radical social changes - from the Soviet ideological system, through perestroika, to independence, market reforms and globalization. Considering the Soviet period, the author emphasizes the dualistic nature of the activities of cultural institutions, which combined a cultural and educational mission with strict ideological control of the CPSU and state bodies. The extensive, centrally managed network of institutions (cultural centers, clubs, libraries, museums, theaters, cinemas, parks, after-school institutions), their typology and focus on the propaganda of communist ideals are described in detail. The main areas of work are noted, such as cultural and educational activities, the organization of leisure, the development of folk art, as well as a short-term easing of pressure during the "thaw" period and further formalization in the era of "stagnation", with insufficient personnel and material and technical support, especially in rural areas. The period of perestroika and gaining independence is characterized by de-ideologization, the search for national identity, the transformation of cultural institutions into centers of national revival. However, these processes were accompanied by a deep economic crisis, which led to a sharp reduction in funding, degradation of the material base, outflow of personnel and forced institutions to seek ways to adapt to market conditions, in particular through commercialization and the search for extra-budgetary sources. A new regulatory framework was formed, although its effectiveness was often leveled by a lack of financial support. At the beginning of the 21st century, despite limited resources, there is a desire for stabilization and innovative development: the introduction of information and communication technologies, digitalization of funds, the creation of websites, virtual museums, interactive exhibitions, the development of the festival movement, master classes and cultural tourism. The institutional landscape is diversifying with the emergence of the non-state sector and the deepening of specialization of institutions. At the same time, the author emphasizes the preservation of systemic problems: uneven regional development of infrastructure, outdated material and technical base, human resources, as well as the challenges of globalization, which actualize the need for effective state policy to preserve and increase national cultural heritage.