Наукові видання каф-ри педагогіки та спеціальної освіти
Постійне посилання зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Концептуальні засади підготовки майбутніх викладачів до управління якістю освітніх проектів(Середняк Т. К., 2024) Черненко, Олександр ВолодимировичДокумент Особливості корекційної роботи з подолання стресів у дітей-переселенців в інклюзивному закладі освіти(Середняк Т. К., 2024) Рацул, Анатолій БорисовичДокумент Розвиток soft skills майбутніх фахівців як запорука здобуття якісної вищої освіти(Середняк Т. К., 2024) Філоненко, Оксана ВолодимирівнаДокумент Використання інструментів комунікації в процесі підготовки фахівців(2024) Окольнича, Тетяна ВолодимирівнаДокумент Система корекційно-розвивального навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами в інклюзивному освітньому просторі(Середняк Т. К., 2024) Нагорна, Олена ВасилівнаДокумент Специфіка навчання і трудової підготовки дітей з особливими освітніми потребами(Середняк Т. К., 2024) Завітренко, Долорес ЖораївнаДокумент Методологічні засади вивчення проблеми еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – на початку ХХІ століття(2023) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Шабала, Ігор Валерійович; Оkolnycha, Tetiana Volodymyrivna; Shabala, Ihor Valeriyovich(ua) У статті структурно охарактеризована методологія дослідження проблеми еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст., яка побудована на таких рівнях: 1) загально-філософському, який забезпечує вивчення еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст. у просторі діалектичних законів та закономірностей; 2) загально-науковому – аналіз досліджуваної проблеми забезпечують системний, хронологічний, антропологічний, аксіологічний підходи, на яких ґрунтується наше дослідження; 3) конкретно-науковому, який передбачає вивчення еволюції творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст. з урахуванням порівняльного, історико-генетичного та персоніфікованого підходів, які сприяють відтворенню об’єктивної картини науково-педагогічного знання про минуле, дають можливість проникнення в сутність педагогічних феноменів, різноманітних їх аспектів. Дослідження ґрунтується на загальних філософських знаннях про діалектичність процесу пізнання, про буття, природу, людину, світ повсякденності; взаємозумовленість педагогічних, соціально-економічних, культурних явищ і процесів та необхідність їхнього вивчення у зв’язку з конкретно-історичними умовами суспільного життя; про єдність історичного і логічного, про об’єктивний та історичний підхід до аналізу процесів ґенези творчого потенціалу особистості у ХХ – початку ХХІ ст. Значне місце займають ідеї об’єктивного позитивізму, основна мета якого полягає в осмисленні фактів історико-педагогічного процесу як сукупності теоретичного і практичного досвіду. Усі зазначені підходи використано комплексно, оскільки жоден з них не є універсальним для успішної реалізації поставленої мети. Вони ґрунтуються на загальнонаукових принципах: історизму, єдності історичного і логічного, об’єктивності, усебічності й цілісності вивчення історико-педагогічних процесів і явищ. Використані принципи стали основою для визначення комплексу взаємодоповнювальних методів дослідження проблеми: загальнонаукові: методи теоретичного аналізу і синтезу – для упорядкування сукупності термінів і понять музичної культури, для формування висновків та узагальнень; індукція, дедукція, узагальнення, ретроспекція, порівняння – з метою вивчення і аналізу нормативно-правових документів, архівних та маловідомих джерел; Згідно з історико-педагогічною методологією під час дослідження використані: наративний метод, метод наукової класифікації, історико-структурний (структурно-системний) метод, історико-порівняльний (історико-компаративний) метод використано. (en) The article structurally describes the methodology for studying the problem of the evolution of the creative potential of the individual in the 20th – early 21st centuries, which is built on the following levels: 1) general philosophical, ensuring the study of the evolution of the creative potential of the individual in the 20th – early 21st centuries in the space of dialectical laws and regularities; 2) general-scientific – analysis of the researched problem is provided by systemic, chronological, anthropological, axiological approaches upon which our research is based; 3) specifically scientific, which involves the study of the evolution of the creative potential of an individual in the 20th – early 21st centuries taking into account comparative, historical-genetic and personified approaches, which contribute to the reproduction of an objective picture of scientific and pedagogical knowledge about the past, provide an opportunity to penetrate into the essence of pedagogical phenomena and their various aspects. The research is based on general philosophical knowledge about the dialectic of the process of cognition, about being, nature, mankind, the world of everyday life; interdependence of pedagogical, socio-economic, cultural phenomena and processes and the necessity to study them in connection with specific historical conditions of social life; about the unity of the historical and logical, about the objective and historical approach to the analysis of the processes of the genesis of the creative potential of the individual in the 20th and early 21st centuries. The main place is occupied by the ideas of objective positivism, the main purpose of which is to understand the facts of the historicalpedagogical process as a set of theoretical and practical experience. All of these approaches are used comprehensively, since none of them is universal for the successful implementation of this goal. They are based on such general scientific principles as historicism, unity of the historical and logical, objectivity, comprehensiveness and integrity of the study of historical-pedagogical processes and phenomena. The principles used became the basis for defining a complex of complementary methods of researching the problem: general scientific: methods of theoretical analysis and synthesis – to organize the set of terms and concepts of musical culture, to form conclusions and generalizations; induction, deduction, generalization, retrospection, comparison – for the purpose of studying and analyzing normative-legal documents, archival and little-known sources. According to the historical and pedagogical methodology, such methods as narrative, the method of scientific classification, historical and structural (system-structural) method, historical and comparative (historical-comparative) method were used during the research.Документ Форми підвищення кваліфікації вчителів у Німеччині(2014) Прибора, Тетяна Олександрівна(ua) У статті охарактеризовано організаційні форми підвищення кваліфікації вчителів у Німеччині. Звертається увага на обов’язковий мінімум часу, який повинен витрачатися вчителями на підвищення кваліфікації у федеральних землях Німеччини у порівнянні з деякими країнами Європи. З’ясовано, що у Німеччині підвищення кваліфікації вчителів орієнтоване на поширення курсів на базі Інтернету, активізацію методичної роботи відповідно до вимог часу. Розглядається мета, значення, особливості проведення таких традиційних форм як внутрішньошкільні і позашкільні та інноваційних форм підвищення кваліфікації як e-Learning, blended learning, модель безперервного тренінгу, модерація. Показаний взаємозв’язок між e-Learning і blended learning. Детально описані етапи проведення безперервного тренінгу.Документ Інноваційні технології у системі формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичної культури(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Гончаренко, Іван Сергійович; Шевченко, Ольга Володимирівна; Honcharenko, Ivan Serhiyovych; Shevchenko, Olga Volodymyrivna(ua) У статті досліджено особливості впровадження інноваційних технологій у процес формування педагогічної майстерності майбутніх учителів фізичної культури. Визначено й зазначено складові поняття педагогічна майстерність учителя, важливість володіння учителем певними якостями та характеристиками, які дозволяють йому виконувати професійно-педагогічну діяльність на високому та ефективному рівні. Наголошено на важливості впровадження в освітній процес інноваційних технологій, через те що сучасна система освіти потребує постійного руху вперед та здатності до випуску фахівця-майстра, який буде конкурентоспроможним на світовому ринку праці. Вказано на важливість компетентностей за допомогою яких педагог впроваджує інноваційні технології у освітній процес та зазначено, що вони характеризують рівень його педагогічної майстерності та її сформованість загалом. Наголошено на тому, що держава також висуває певні вимоги до особистості майбутнього вчителя фізичної культури, серед яких низка компетентностей (загальних, загальнонавчальних та спеціальних), культура (загальна та спеціальна), уміння (спеціальні та педагогічні) і, як уже зазначалося, компетентність у впровадженні інноваційних технологій у освітній процес. Розкрито поняття танцювальний спорт та спортивно-бальні танці, які на нашу думку є елементами інноваційних технологій, адже їх використання сприяє формуванню педагогічної майстерності у майбутніх учителів фізичної культури, яке відбувається за рахунок введення елементів танцювального спорту у освітній процес. Зазначено пріоритетний напрямок впровадження у освітній процес елементів танцювального спорту, які в результаті вплинуть на загальний розвиток особистості, здатність до креативного мислення та прийняття самостійних рішень. Узагальнено, що використання елементів танцювального спорту під час освітнього процесу не тільки сприяють формуванню фізичних якостей особистості (сила, спритність, координаційні здібності, гнучкість), а також формують – морально-духовні якості, комунікативні здібності, прагнення до окультурення та самореалізації. (en) The article examines the peculiarities of the introduction of innovative technologies in the process of forming the pedagogical skills of future physical education teachers. The components of the concept of the teacher's pedagogical skill, the importance of the teacher's possession of certain qualities and characteristics that allow him to perform professional and pedagogical activities at a high and effective level are defined and indicated. The importance of introducing innovative technologies into the educational process is emphasized, due to the fact that the modern education system requires constant movement forward and the ability to produce a master specialist who will be competitive in the global labor market. The importance of competences with the help of which the teacher introduces innovative technologies into the educational process is indicated, and it is indicated that they characterize the level of his pedagogical skill and its formation in general. It is emphasized that the state also sets certain requirements for the personality of the future physical culture teacher, including a number of competencies (general, general education and special), culture (general and special), skills (special and pedagogical) and, as already mentioned, competence in introduction of innovative technologies into the educational process. The concept of dance sports and ballroom dancing, which in our opinion are elements of innovative technologies, because their use contributes to the formation of pedagogical skill in future teachers of physical culture, which occurs due to the introduction of elements of dance sports into the educational process, is revealed. The priority direction of introducing elements of dance sports into the educational process, which as a result will affect the general development of the personality, the ability to think creatively and make independent decisions, is indicated. It is summarized that the use of elements of dance sports during the educational process not only contribute to the formation of physical qualities of the individual (strength, dexterity, coordination abilities, flexibility), but also form moral and spiritual qualities, communicative abilities, the desire for acculturation and selfrealization.Документ Розвиток проблеми професійного самовизначення особистості в 40–80-х роках ХХ століття(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Дубінка, Микола Михайлович; Dubinka, Mykola Mykhaylovych(ua) У статті закцентовано увагу на проблемах професійного самовизначення, що були актуальними в період 40-80-х рр. ХХ ст. Автор виокремлює та характеризує основні етапи становлення проблеми професійного самовизначення особистості в різні історичні періоди розвитку, зазначаючи, що питання визначення особистості в плані вибору майбутньої професії завжди були об’єктом дослідження філософів, психологів, педагогів, соціологів. Для оптимального розуміння сутності професійного самовизначення, науковець пропонує розглядати зазначену категорію через сукупність таких дефініцій як професійна орієнтація та власне самовизначення. Автор обґрунтовує, що за своїм призначенням система профорієнтації має істотний вплив на раціональний розподіл трудових ресурсів, вибір життєвого шляху юною особистістю, адаптацію її до професії та прагненням до самовдосконалення в ній. Тому доцільним є характеризувати саме процес розвитку проблем професійної орієнтації на різних щаблях історичного розвитку. При здійсненні аналізу щодо окреслення понятійного апарату, змістовної сторони, принципів, форм та методів профорієнтації, представленні етапів її організації для школярів різного віку в той чи інший окреслений період, автор робить узагальнення, що пошуки вчених та практиків щодо вдосконалення підготовки школярів до вибору професії не давали бажаних результатів. Науковець наголошує, що в ці роки не прослідковується чітка, систематична координація наукових досліджень у цьому напрямку, превалює прагнення «підігнати» особистість під вимоги професії, спостерігається неможливість вибору школярами напрямів професійного розвитку на етапі шкільного навчання, присутня стихійність у діяльності практичних працівників із реалізації завдань майбутнього професійного вибору. Дослідник, на прикладі констатації основних труднощів та визначення провідних шляхів розв’язання проблем професійного самовизначення тогочасної учнівської молоді, робить спробу узагальнення наявного досвіду з метою використання цінних ідей в умовах реформування системи професійної освіти в Україні. (en) The article focuses attention on the problems of professional self-determination, which were relevant in the period of the 40s-80s of the 20th century. The author singles out and characterizes the main stages of the formation of the problem of professional selfdetermination of an individual in different historical periods of development, noting that the issue of defining an individual in terms of choosing a future profession has always been the object of research by philosophers, psychologists, pedagogues, and sociologists. For an optimal understanding of the essence of professional self-determination, the scientist suggests considering the specified category through a set of definitions such as professional orientation and self-determination. The author substantiates that, according to its purpose, the career guidance system has a significant impact on the rational distribution of labor resources, the choice of a young person's life path, his adaptation to the profession and the desire for self-improvement in it. Therefore, it is appropriate to characterize the process of development of professional orientation problems at various stages of historical development. When carrying out an analysis regarding the outline of the conceptual apparatus, the content side, principles, forms and methods of career guidance, presenting the stages of its organization for schoolchildren of different ages in one or another outlined period, the author makes a generalization that the search of scientists and practitioners to improve the preparation of schoolchildren for choosing a profession is not gave the desired results. The scientist emphasizes that in these years there is no clear, systematic coordination of scientific research in this direction, the desire to "adapt" the personality to the requirements of the profession prevails, the inability of schoolchildren to choose directions of professional development at the stage of school education is observed, there is spontaneity in the activities of practical workers in the implementation of tasks future professional choice. The researcher, using the example of ascertaining the main difficulties and determining the leading ways to solve the problems of professional self-determination of the student youth of that time, makes an attempt to generalize the available experience with the aim of using valuable ideas in the conditions of reforming the vocational education system in Ukraine.Документ Корекція інтелектуальних порушень в учнів спеціальної школи на уроках географії(2023) Завітренко, Долорес Жораївна; Березенко, Наталія Олегівна; Нагорна, Олена Василівна; Berezenko, Natalia Olegivna; Zavitrenko, Dolores Zhoraivna; Nahorna, Olena Vasylivna(ua) Вивчення географії передбачає активне функціонування вищих психічних процесів: мислення, уваги, пам’яті, уяви тощо. Дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених показало, що систематичне використання спеціальних прийомів роботи, спрямованих на корекцію і подальший розвиток цих процесів дають позитивні результати. Перспективу нашого дослідження вбачаємо у розробці та впровадженні у навчання учнів з ІП новітніх корекційно спрямованих засобів навчання з географії з друкованою основою. Сучасний етап розвитку системи освіти в Україні характеризується освітніми інноваціями, спрямованими на збереження досягнень минулого і, водночас, на модернізацію системи освіти відповідно до вимог часу, новітніх надбань науки, культури і соціальної практики. Педагогічна система базується на інноваційній діяльності, формуванні і розвитку загальнолюдських цінностей, розвитку потенційних можливостей учасників навчально-виховного процесу, самореалізації особистості. Нагальна необхідність врахування сприйняття учнів, допоможуть розпізнати в кожному школяреві його індивідуальні особливості та допоможе дитині швидко сприймати навчальний матеріал як йому зручно, і на цій основі виховувати у нього прагнення до пізнання та набуття різних видів компетентностей. Системне використання інтерактивних методів є актуальним для сучасної освіти, та виступає ґрунтовною складовою у формуванні компетентної особистості учня як громадянина демократичного суспільства. Головним завданням роботи спеціальної школи визначено педагогічну корекцію інтелектуальних порушень у школярів. Ефективність педагогічної корекції на уроках географії залежить від врахування стану інтелектуального розвитку дітей, властивих їм індивідуально-типологічних особливостей, дотримання індивідуального підходу та виховання інтересу до уроків географії. Такий підхід забезпечить виконання спеціальною школою основного завдання щодо роботи з учнями з інтелектуальними порушеннями. У статті наголошується, що порушення вищих форм пізнавальної діяльності у школярів з інтелектуальною недостатністю призводять до значних труднощів при оволодінні навчальним матеріалом. Спеціальна школа - це навчальний заклад, який розрахований на інтелектуальний потенціал цих учнів i навчання в якому дає їм можливість після закінчення адаптуватись до життя в суспільстві. Враховуючи труднощі оволодіння ними знаннями, об'єм навчальною матеріалу зменшений порівняно з загальноосвітньою школою. (en) The study of geography involves the active functioning of higher mental processes: thinking, attention, memory, imagination, etc. The study of domestic and foreign scientists showed that the systematic use of special work methods aimed at the correction and further development of these processes yield positive results. We see the perspective of our research in the development and implementation of the latest correction-oriented teaching aids in geography with a printed basis in the education of students from IP. The current stage of the development of the education system in Ukraine is characterized by educational innovations aimed at preserving the achievements of the past and, at the same time, at modernizing the education system in accordance with the requirements of the times, the latest achievements of science, culture and social practice. The pedagogical system is based on innovative activities, the formation and development of universal values, the development of the potential opportunities of the participants in the educational process, and the self-realization of the individual. The urgent need to take into account the perception of students will help to recognize the individual characteristics of each student and will help the child to quickly perceive the educational material as it is convenient for him, and on this basis to nurture in him the desire for knowledge and the acquisition of various types of competences. The systematic use of interactive methods is relevant for modern education, and acts as a fundamental component in the formation of a competent personality of a student as a citizen of a democratic society. The main task of the work of the special school is the pedagogical correction of intellectual disorders in schoolchildren. The effectiveness of pedagogical correction in geography lessons depends on taking into account the state of intellectual development of children, their individual and typological features, observing an individual approach and fostering interest in geography lessons. This approach will ensure that the special school fulfills the main task of working with students with intellectual disabilities. The article emphasizes that violations of higher forms of cognitive activity in schoolchildren with intellectual disabilities lead to significant difficulties in mastering educational material. A special school is an educational institution that is designed for the intellectual potential of these students and the training in which gives them the opportunity to adapt to life in society after graduation. Taking into account the difficulty of mastering their knowledge, the amount of educational material is reduced compared to a comprehensive school.Документ Педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Філоненко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana Volodymyrivna(ua) Сучасні зміни в освіті ведуть за собою реформування всієї педагогічної системи, відповідно мобілізуються інші професійні компетенції вчителя, актуалізуються інші цінності й нове бачення себе у професії. Майбутній педагог повинен приймати рішення і відповідати за них, розвивати в собі не тільки професійно значущі якості, що мають полі професійний, полі функціональний характер, але й суб’єктивну готовність до неперервної самоосвіти, що дозволяє закцентувати на прогностичній функції професійної мобільності. У статті розкрито педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів в умовах закладу вищої освіти. Виходячи зі специфіки процесу формування готовності до професійної мобільності, що передбачає внутрішню організацію студента як суб'єкта свого професійного розвитку та його готовність бути мобільним, свідому рефлексію та зовнішню корекцію у вигляді педагогічної підтримки, здійснено обґрунтування педагогічних умов, що сприяють ефективному формування готовності до професійної мобільності майбутніх педагогів. У цілому педагогічні умови формування у студентів ЗВО первинної професійної мобільності можна визначити як сукупність обставин (об'єктів та заходів) освітнього процесу, а також деяких значущих внутрішніх особливостей особистості студентів, від розвитку та реалізації яких залежить вироблення у них у процесі навчання первинної професійної мобільності. Педагогічні умови в такому випадку виступають необхідним компонентом вироблення в студентів елементів їх професійної мобільності. Ефективність формування професійної мобільності майбутніх учителів спирається на забезпечення таких педагогічних умов: залучення студентів до виконання професійно орієнтованих ситуацій, завдань, проєктів, що стимулюють творчий потенціал у майбутнього педагога, діалогізація освітнього процесу, створення освітнього середовища, що запускає механізм розвитку професійної мобільності майбутнього вчителя через включення в діяльність, у якій людина проживає та освоює соціокультурний досвід, побудова процесу професійної підготовки майбутніх педагогів на основі принципу коеволюції, що забезпечує одночасний розвиток професійної та особистісної мобільності. Перспективи подальших розвідок убачаємо у визначенні критеріїв, показників та рівнів сформованості професійної мобільності майбутніх педагогів. (en) Modern changes in education lead to the reformation of the entire pedagogical system, accordingly, other professional competencies of the teacher are mobilized, other values and a new vision of oneself in the profession are actualized. The future teacher must make decisions and be responsible for them, develop in himself not only professionally significant qualities that have a semiprofessional, semi-functional character, but also a subjective readiness for continuous self-education, which allows to emphasize the prognostic function of professional mobility. The article reveals the pedagogical conditions for the formation of professional mobility of future teachers in the conditions of a higher education institution. Based on the specifics of the process of formation of readiness for professional mobility, which involves the internal organization of the student as a subject of his professional development and his readiness to be mobile, conscious reflection and external correction in the form of pedagogical support, the substantiation of pedagogical conditions that contribute to the effective formation of readiness for professional mobility of future teachers. In general, the pedagogical conditions for the formation of primary professional mobility among students of higher education institutions can be defined as a set of circumstances (objects and activities) of the educational process, as well as some significant internal features of the personality of students, the development and implementation of which depends on their development in the process of learning primary professional mobility . Pedagogical conditions in such a case act as a necessary component of developing elements of professional mobility in students. The effectiveness of the formation of the professional mobility of future teachers is based on the provision of the following pedagogical conditions: the involvement of students in the performance of professionally oriented situations, tasks, projects that stimulate the creative potential of the future teacher, the dialogization of the educational process, the creation of an educational environment that triggers the mechanism of the development of the professional mobility of the future teacher through inclusion in the activity in which a person lives and learns socio-cultural experience, building the process of professional training of future teachers based on the principle of co-evolution, which ensures the simultaneous development of professional and personal mobility. We see the prospects for further research in the definition of criteria, indicators and levels of formation of professional mobility of future teachers.Документ Управлінська діяльність у закладах позашкільної освіти(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2023) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) В статті досліджено питання системної структури управлінської діяльності, розглянуто питання освітнього менеджменту закладів позашкільної освіти. За допомогою методів аналізу, синтезу, індукції та дедукції розкриваються основні тенденції, що притаманні системі позашкільної освіти, звернено увагу на необхідність покращення процесів управління. Управління у позашкільних закладах освіти розглядається із боку підготовки Людини творчості, доводить необхідність змін у теоретичній і практичній складовій менеджменту позашкільної освіти. Доведено, що становлення Людини творчості актуалізує перехід до нових стратегій освітнього менеджменту у позашкільній освіті, де визначальною постає цінність автономії. Така цінність, що розвивається у демократичних суспільствах, змінює ставлення кожної особистості до стандартів життя, адже вимагає його покращання завдяки принципам верховенства права, солідарності, відповідальності. Звернення до теми освітнього менеджменту у позашкільній освіті також зумовлено й модернізацією всієї системи освіти в нашій країні, появою якісно нових систем освітнього менеджменту у різних країнах, що передбачає як методологічну, так і суто практичну переорієнтацію менеджменту. У статті звернено увагу на запровадження принципу креативності, адже система позашкільної освіти має допомагати самоактуалізації особистості. Також наголошено на питаннях, що пов’язані із стандартизацією, інформатизацією і глобалізацією позашкільної освіти, наголошено на важливості узгодження термінологічного апарату у позашкільній освіті. Акцентується увага на тому, що сфера освітнього менеджменту, особливо, у процесі виховання Людини творчості, є важливою передумовою для управлінської діяльності. Керівники мають розвинути у собі здатності щодо прийняття розумних рішень у ситуаціях спротиву, у ситуаціях, які класифікуються як нестандартні. Особливої уваги потребує розвиток вміння здійснювати вибір стратегії, напрямів, методів управлінської діяльності, досягати поставлених цілей. Зазначений контекст актуалізує значення управлінської діяльності у позашкільній освіті, підвищує вимоги до професіоналізації особистості керівника, посилює відповідальність за його дії у зведенні комунікацій у системі «здобувачі позашкільної освіти та їх батьки – педагоги – адміністрація закладу позашкільної освіти», таким чином актуалізується дослідження освітнього менеджменту як однієї з центральних проблем сучасної педагогіки позашкілля. Результатами даного дослідження є розширення уявлень щодо теоретичних і практичних питань в управлінській діяльності керівника закладу позашкільної освіти, зокрема тих керівників, які намагаються підтримати талановиту молодь у нашій країні. (en) The article investigates the issues of the system structure of management activities, considers the issues of educational management of out-of-school education institutions. Using the methods of analysis, synthesis, induction and deduction, the main trends inherent in the system of out-of-school education are revealed, attention is drawn to the need to improve management processes. Management in out-of-school educational institutions is considered from the perspective of training a Person of Creativity, proving the need for changes in the theoretical and practical components of out-of-school education management. It is proved that the formation of a Person of Creativity actualizes the transition to new strategies of educational management in out-of-school education, where the value of autonomy becomes decisive. This value, which develops in democratic societies, changes the attitude of each individual to the standards of life, as it requires its improvement through the principles of the rule of law, solidarity, and responsibility. The topic of educational management in extracurricular education is also due to the modernization of the entire education system in our country, the emergence of qualitatively new systems of educational management in different countries, which involves both methodological and purely practical reorientation of management. The article draws attention to the introduction of the principle of creativity, since the system of out-of-school education should help the self-actualization of the individual. The issues related to the standardization, informatization and globalization of extracurricular education are also emphasized, and the importance of harmonizing the terminology in extracurricular education is emphasized. It is emphasized that the field of educational management, especially in the process of educating a person of creativity, is an important prerequisite for managerial activity. Managers need to develop the ability to make reasonable decisions in situations of resistance, in situations that are classified as non-standard. Particular attention should be paid to the development of the ability to choose the strategy, directions, and methods of management, and to achieve the goals set. This context actualizes the importance of managerial activity in out-of-school education, increases the requirements for the professionalization of the leader's personality, strengthens the responsibility for his actions in the communication system "out-of-school education students and their parents - teachers - administration of the out-of-school education institution", thus actualizing the study of educational management as one of the central problems of modern out-of-school education pedagogy. The results of this study are the expansion of ideas about theoretical and practical issues in the management activities of the head of an out-of-school education institution, in particular those leaders who are trying to support talented young people in our country.Документ Андрагогічний підхід у підготовці здобувачів вищої освіти: традиції і тенденції розвитку(2023) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Оkolnycha, Tetiana Volodymyrivna(ua) У статті, на основі аналізу праць вітчизняних науковців з’ясовано теоретичні засади андрагогічного підходу у підготовці здобувачів вищої освіти. На основі здійсненого аналізу автор констатує, що в сучасному науковому дискурсі андрагогіка позиціонується як «наука про освіту дорослих» та «педагогіка дорослих». У контексті андрагогічного підходу представлено теоретичні засади навчання дорослих: особисте уявлення про навчання; досвід навчання; готовність учитися; орієнтація на навчання. Підготовка майбутніх фахівців на андрагогічних принципах навчання, передбачає трансформацію навчальної діяльності студента у професійну з поступовою зміною пізнавальних потреб та мотивів, цілей, вчинків й дій, засобів, предмета та результатів на професійні; створення певних педагогічних умов для можливості визначення студентом власних цілей та способи їх досягнення, за для руху його діяльності від навчання до праці. У статті обґрунтовано доцільність застосування андрагогічного підходу у професійній підготовці здобувачів другого (магістерського) та третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти. Організація навчання в магістратурі та аспірантурі потребує наступності у навчанні – охоплює наступність форм, методів, змісту, умов та засобів навчання дорослих, відповідно до їх потреб на різних етапах неперервної освіти. Відтак неперервна освіта характеризується в контексті реалізації концепції «освіта впродовж життя» як взаємопроникнення трьох видів освіти: формальної, неформальної та інформальної. У підготовці здобувачів другого та третього рівнів вищої освіти пріоритетними принципами навчання є: неперервності, опори на особистий досвід, відкритості, рефлексійності, практико-орієнтованості, пріоритету внутрішніх мотивів у навчанні; спрямованості професійної підготовки на цілісне формування і розвиток особистості дорослого; індивідуального зворотного зв’язку. Обґрунтовуючи перехід на структуровані освітньо-наукові програми як чинник інтеграції андрагогічного підходу у підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії, визначено мету андрагогічного підходу – проєктування такого розвивального освітньо-наукового середовища аспірантури, яке засновано на суб’єкт-суб’єктній взаємодії, що пробуджує здатність аспірантів діяти відповідно актуальній чи перспективній освітній ситуації. Автор зауважує, що в освіті дорослих важливою є відкритість для нового досвіду «тут і зараз», у будь-який час, у будь-якому середовищі існують можливості для розвитку (особистісного, професійного, соціального та ін.).Документ Розвиток освіти на Єлисаветградщині (друга половина ХІХ ‒ початок ХХ століття)(2023) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna(ua) У статті окреслено провідні тенденції розвитку освіти на Єлисаветградщині у період друугої половини XIX ‒ початку ХХ століття, обґрунтовано специфічні особливості системи освіти регіону в зазначений період, розкрито досягнення й прорахунки. Кожний регіон України має неповторний етнічний автопортрет, самобутні історикокультурні традиції, специфічне культурне середовище та культурно-освітній простір. Єлисаветградщина відома своїми своєрідними культурними та освітянськими традиціями, які обумовили формування досить яскравої педагогічної самобутності, яка проявилася в специфічності системи освіти, у просвітницькій діяльності діячів освіти та культури, оригінальності педагогічних пошуків. У стінах навчальних закладів Єлисаветградського краю формувався досвід поєднання двох рівнів освіти – загальноосвітньої і професійної шкіл. Досліджуваний період характеризувався непослідовністю освітньої політики царського уряду. Незважаючи на об'єктивну потребу в реформуванні освіти, на корінні зміни царат не пішов, з кінця ХІХ століття і до початку ХХ століття відбувалися лише часткові позитивні зрушення в структурі системи освіти. Головними особливостями пануючої в той час освітньої парадигми були: переважна спрямованість системи освіти на реалізацію потреб суспільства; обмежений характер змісту освіти, його релігійна спрямованість; охоплення навчанням незначної частини населення; детермінація системи освіти соціально-економічними факторами; її відокремленість від сучасних світових тенденцій розвитку освіти. До особливостей регіональної системи освіти можна віднести: відсутність вищих навчальних закладів; високу активність у вирішенні проблем освіти в регіоні проявляли земства, які намагалися відкрити доступ до елементарної освіти дітям з усіх верств населення; той факт, що починає проявлятися переважна спрямованість формування системи професійної освіти на реалізацію господарсько-економічних потреб регіону; невідповідність рівня розвитку системи освіти темпам зростання населення; невідповідність найважливіших елементів системи освіти (зміст навчально-виховного процесу, мова викладання тощо) національному складу населення, хоча і спостерігалося створення різних типів народних шкіл для етнічних груп переважно за приватної ініціативи. Щодо професійного статусу педагога в історії вітчизняних середніх навчально-виховних закладів, то вирішальний вплив мала низка чинників: соціально-політичні умови життя в країні; урядова політика в галузі середньої школи та вищої педагогічної освіти; заходи з підвищення престижу педагогічної професії й авторитету педагога в суспільстві; особливості науково-методичної роботи з педагогами в освітніх закладах; ефективність системи професійної підготовки педагога та підвищення його кваліфікації.Документ Феноменологія фізичної культури студентів(2023) Філоненко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana Volodymyrivna(ua) Одним із головних завдань професійної освіти сьогодні є модернізація фізкультурної освіти, формування у майбутніх фахівців професійних знань з обраної спеціальності, високої фізичної працездатності, особистісної фізичної культури тощо. У статті розкрито сучасні підходи до розуміння поняття «фізична культура» та особливості професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури в умовах закладу вищої освіти. З’ясовано, що фізична культура є складовою частиною культури людства. Вона втілює єдність матеріального і духовного: вона, з одного боку, націлена і має своїми результатами «соціальне перетворення» свого тіла; з іншого, виступає як процес і результат збагачення людини знаннями і способами цього перетворення. Іншими словами, фізична культура суспільства знаходиться в прямій залежності від особистої фізичної культури кожного члена цього суспільства. фізичну культуру слід розглядати як особливий вид культурної діяльності, спрямованої на зміцнення і підтримку здоров'я, підтримка нормального фізичного і психічного розвитку, формування правильної постави, розвиток різних груп м'язів тіла, зміцнення серцево-судинної системи, правильний і своєчасний розвиток всіх систем організму і їх функцій, нормалізацію обмінних процесів. Встановлено, що фізична культура це компонент життєдіяльності особистості, один з ефективних засобів її реалізації. Заняття фізичною культурою і спортом сприяють фізичному розвитку, фізичній підготовленості людини, впливаючи на внутрішні системи і процеси його організму, розвиваючи і вдосконалюючи активну соціальну діяльність особистості. Також, заняття фізичною культурою сприяють підвищенню загальної та спеціальної працездатності, соціальної і біологічної адаптації до умов сучасного виробництва і забезпечують необхідний в певних соціально-історичних умовах рівень соціально-біологічної готовності до найважливіших видів соціальної діяльності. Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо в дослідженні сучасних підходів до фізичного виховання студентів у закладах вищої освіти України.Документ Використання андрогогічного підходу в системі підвищення кваліфікації педагогів(2023) Бабенко, Тетяна Василівна; Babenko, Tetyana Vasylivna(ua) У статті розкрито сутність андрогогічного підходу та проаналізовано можливості його використання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Звертається увага на з’ясування сутності понять «освіта дорослих» та «андрагогіка», які часто вживаються як синоніми. Встановлено, що поняття «андрагогічний підхід» утворено від поняття «андрагогіка» та запозичено в українську мову із зарубіжних, передусім англомовних джерел. Андрагогіка складає теоретичну основу навчання дорослих. Авторами наголошено, що предмет та методи андрагогіки формулювалися внаслідок виявлення специфічних особливостей організації освітнього процесу для дорослих порівняно з дітьми. На основі здійсненого аналізу виявлено такі відмінні риси: дорослому належить провідна роль у процесі свого навчання; дорослий учень прагне самореалізації, самостійності, самоврядування; дорослий має життєвий (побутовий, соціальний, професійний) досвід, який може бути використаний як важливе джерело навчання його самого, та його колег; доросла людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми та досягнення конкретної мети; дорослий розраховує на невідкладне застосування отриманих під час навчання вмінь, навичок, знань та якостей; навчальна діяльність учня значною мірою детермінується тимчасовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними чинниками, які або обмежують, або сприяють процесу навчання; процес навчання дорослого організований у вигляді спільної діяльності на всіх його етапах: діагностики, планування, реалізації, оцінювання та, певною мірою, корекції результатів навчальної діяльності. У публікації розкрито зміст і структуру андрагогічного підходу, які містять: вимоги до діяльності, принципи, форми і методи організації професійної перепідготовки й умови їх ефективного застосування (врахування індивідуальних особливостей, перебудову техніки взаємодії викладача зі студентами, самостійне навчання, спільну діяльність, опору на життєвий і професійний досвід, розвиток освітніх потреб тощо). Під андрагогічним підходом у підвищенні кваліфікації педагогів автори розуміють сукупність таких компонентів, як мета, принципи освіти дорослих, методи, прийоми, засоби підвищення кваліфікації, що ґрунтуються на відмінних рисах дорослих учнів. Обгрунтовано, що підвищення кваліфікації педагогів з використанням андрагогічного підходу спирається такі принципи навчання дорослих: принцип самостійного навчання; принцип кооперативної діяльності; принцип опори на досвід; індивідуалізація навчання; системність навчання; контекстність навчання; принцип актуалізації результатів навчання; принцип ефективності навчання; принцип розвитку освітніх потреб; принцип рефлективності (усвідомленості).Документ Формування естетичних орієнтацій молоді(Середняк Т. К., 2021) Савченко, Наталія СергіївнаДокумент Тенденції розвитку вищої освіти України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття: монографія(«Ексклюзив-Систем», 2022) Окольнича, Тетяна ВолодимирівнаДокумент Особливості коучинг-технологій у закладі вищої освіти у воєнний та повоєнний час(Середняк Т. К., 2023) Рацул, Анатолій Борисович; Кашуба, Людмила Володимирівна