Наукові видання каф-ри педагогіки та спеціальної освіти

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/240

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 118

The essence of correctional pedagogy as a science: formation and development
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Ratsuоl, Anatoliy; Ratsuol, Angela; Рацул, Анатолій Борисович; Рацул, Анжела Володимирівна
(UA) У статті подається єдність корекційної педагогіки як науки про психофізіологічні закономірності дітей із порушеннями розвитку їх навчання і виховання, особливості освіти дітей зі спеціальними потребами та особливостями їх розвитку, шляхи соціальної адаптації та реабілітації, широко розглядається становлення та розвиток корекційної педагогіки.
Актуальні проблеми підготовки майбутніх педагогів закладів дошкільної освіти
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Рацул, Анатолій Борисович; Квас, Валентина Миколаївна
(uk) У статті визначено недоліки співпраці педагогів дошкільних навчальних закладів з батьками (сім’єю) та запропоновано умови підвищення ефективності підготовки майбутніх фахівців до зазначеного виду діяльності.
Аналіз викладання питань з туберкульозу та віл/сніду у шкільному курсі «Основи здоров’я»
(Поліграфічне підприємство «Ексклюзив-Систем», 2016) Руденко, Тетяна Володимирівна
Андрагогічний підхід у підготовці здобувачів вищої освіти: традиції і тенденції розвитку
(2023) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Оkolnycha, Tetiana Volodymyrivna
(ua) У статті, на основі аналізу праць вітчизняних науковців з’ясовано теоретичні засади андрагогічного підходу у підготовці здобувачів вищої освіти. На основі здійсненого аналізу автор констатує, що в сучасному науковому дискурсі андрагогіка позиціонується як «наука про освіту дорослих» та «педагогіка дорослих». У контексті андрагогічного підходу представлено теоретичні засади навчання дорослих: особисте уявлення про навчання; досвід навчання; готовність учитися; орієнтація на навчання. Підготовка майбутніх фахівців на андрагогічних принципах навчання, передбачає трансформацію навчальної діяльності студента у професійну з поступовою зміною пізнавальних потреб та мотивів, цілей, вчинків й дій, засобів, предмета та результатів на професійні; створення певних педагогічних умов для можливості визначення студентом власних цілей та способи їх досягнення, за для руху його діяльності від навчання до праці. У статті обґрунтовано доцільність застосування андрагогічного підходу у професійній підготовці здобувачів другого (магістерського) та третього (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти. Організація навчання в магістратурі та аспірантурі потребує наступності у навчанні – охоплює наступність форм, методів, змісту, умов та засобів навчання дорослих, відповідно до їх потреб на різних етапах неперервної освіти. Відтак неперервна освіта характеризується в контексті реалізації концепції «освіта впродовж життя» як взаємопроникнення трьох видів освіти: формальної, неформальної та інформальної. У підготовці здобувачів другого та третього рівнів вищої освіти пріоритетними принципами навчання є: неперервності, опори на особистий досвід, відкритості, рефлексійності, практико-орієнтованості, пріоритету внутрішніх мотивів у навчанні; спрямованості професійної підготовки на цілісне формування і розвиток особистості дорослого; індивідуального зворотного зв’язку. Обґрунтовуючи перехід на структуровані освітньо-наукові програми як чинник інтеграції андрагогічного підходу у підготовку здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії, визначено мету андрагогічного підходу – проєктування такого розвивального освітньо-наукового середовища аспірантури, яке засновано на суб’єкт-суб’єктній взаємодії, що пробуджує здатність аспірантів діяти відповідно актуальній чи перспективній освітній ситуації. Автор зауважує, що в освіті дорослих важливою є відкритість для нового досвіду «тут і зараз», у будь-який час, у будь-якому середовищі існують можливості для розвитку (особистісного, професійного, соціального та ін.).
Батьківська підтримка як запорука забезпечення гармонійного розвитку дитини з психофізичними проблемами в системі інклюзивного навчання
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Васецька, Тетяна Миколаївна; Васецкая, Татьяна Николаевна; Vasetska, Tetyana Mykolaivna
(ua) У статті подається теоретичний аналіз проблеми батьківської підтримки і розуміння батьками власних дітей, які мають психофізичні вади. Вказано на широкий спектр послуг для батьків, що допоможе стати більш компетентними захисниками прав своїх дітей в системі інклюзивного навчання.
Вивчення особливостей трансформації позашкільної роботи в позашкільну освіту в Україні та за кордоном (на практиці Польщі)
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Савченко, Наталія Сергіївна; Savchenko, Nataliia Serhiyivna
(ua) Стаття присвячена здійсненню порівняльного аналізу сучасного стану державної політики щодо позашкільної освіти в Україні та Польщі. Розкриваються питання нормативного забезпечення, організаційної структури та управлінської діяльності позашкільної освіти в цих державах. Закцентовано увагу на тому, що на практиці позашкільна освіта в Україні та Польщі забезпечується закладами освіти, культури, мистецтва, фізкультури і спорту тощо. Особливе місце серед них належить позашкільним освітнім закладам, які можуть швидко, мобільно реагувати на зміни, надавати дітям широкі можливості для покращення якості їх життя та інтенсивного формування позитивного ставлення до нього і передбачають активну взаємодію та співпрацю дорослих і дітей. У позашкільних навчальних закладах залучення учнів до освітньої діяльності відбувається в невимушеному навчально-виховному процесі за вільного вибору особистістю не лише закладу, а й педагогів, відповідно до своїх уподобань, нахилів та інтересів. Установлено, що державна політика Польщі у сфері позашкільної освіти, організації вільного часу дітей і молоді представлена в багатьох правових документах. Як в Україні, так і в Польщі поставлено завдання децентралізації та регіоналізації управління системою освіти, посилення впливу громадськості на прийняття рішень у сфері освітньої політики з поступовим формуванням державно-громадської системи управління освітою, інтеграції у світові освітні структури, забезпечення варіативності освіти, що має особливе значення для здійснення позашкільної освіти. Доведено, що науковий інтерес до зазначеної проблеми викликаний необхідністю звернення до найкращих здобутків як вітчизняного досвіду, так і зарубіжного, що дає можливість узагальнити і систематизувати попередній досвід, визначити традиційні пріоритети, значущі для сучасності, цікаві знахідки творчо трансформувати відповідно до умов сьогодення. (en) Тhe article is devoted to the implementation of a comparative analysis of the current state of state policy on extracurricular education in Ukraine and Poland. The issues of regulatory support, organizational structure and management activities of extracurricular education in these states are revealed. It is paid to the fact that in practice extracurricular education in Ukraine and Poland is provided by educational, culture, art, physical education and sports, etc. A special place among them belongs to extracurricular educational institutions, which can quickly, mobile to respond to changes, provide children with ample opportunity to improve the quality of their life and intensive formation of positive attitude to it and involve active interaction and cooperation of adults and children. In extracurricular educational institutions, involvement of students in educational activity occurs in a casual educational process with the free choice of personality not only of the institution, but also teachers, in accordance with their preferences, inclinations and interests. It is established that the state policy of Poland in the field of extracurricular education, the organization of free time of children and young people is presented in many legal documents. Both in Ukraine and in Poland the task of decentralization and regionalization of management of the education system, increased the impact of the public on decision-making in the field of educational policy with the gradual formation of the state-public system of education management, integration into the world educational structures, ensuring the variability of education, which is of particular importance for the implementation of extra-curricular education. It is proved that the scientific interest in this problem is caused by the need to turn to the best achievements of both domestic experience and foreign experience, which makes it possible to summarize and systematize previous experience, to identify traditional priorities, significant for the present, interesting findings to be creatively transformed according to the conditions of today.
Визначення стану сформованості технологічної культури майбутніх фахівців інклюзивних навчальних закладів
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2020) Нагорна, Олена Василівна; Нагорная, Елена Васильевна; Nаhorna, Olena Vasylivna
(uk) У статті розглянуто поняття «технологічна культура», охарактеризовано організаційнопедагогічні умови формування технологічної культури майбутніх фахівців інклюзивних навчальних закладів у процесі професійної підготовки, розкрито методику підготовки майбутніх фахівців до роботи в інклюзивному освітньому середовищі, виокремлено основні критерії готовності фахівця до професійної діяльності в умовах інклюзії.
Використання андрогогічного підходу в системі підвищення кваліфікації педагогів
(2023) Бабенко, Тетяна Василівна; Babenko, Tetyana Vasylivna
(ua) У статті розкрито сутність андрогогічного підходу та проаналізовано можливості його використання в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Звертається увага на з’ясування сутності понять «освіта дорослих» та «андрагогіка», які часто вживаються як синоніми. Встановлено, що поняття «андрагогічний підхід» утворено від поняття «андрагогіка» та запозичено в українську мову із зарубіжних, передусім англомовних джерел. Андрагогіка складає теоретичну основу навчання дорослих. Авторами наголошено, що предмет та методи андрагогіки формулювалися внаслідок виявлення специфічних особливостей організації освітнього процесу для дорослих порівняно з дітьми. На основі здійсненого аналізу виявлено такі відмінні риси: дорослому належить провідна роль у процесі свого навчання; дорослий учень прагне самореалізації, самостійності, самоврядування; дорослий має життєвий (побутовий, соціальний, професійний) досвід, який може бути використаний як важливе джерело навчання його самого, та його колег; доросла людина навчається для вирішення важливої життєвої проблеми та досягнення конкретної мети; дорослий розраховує на невідкладне застосування отриманих під час навчання вмінь, навичок, знань та якостей; навчальна діяльність учня значною мірою детермінується тимчасовими, просторовими, побутовими, професійними, соціальними чинниками, які або обмежують, або сприяють процесу навчання; процес навчання дорослого організований у вигляді спільної діяльності на всіх його етапах: діагностики, планування, реалізації, оцінювання та, певною мірою, корекції результатів навчальної діяльності. У публікації розкрито зміст і структуру андрагогічного підходу, які містять: вимоги до діяльності, принципи, форми і методи організації професійної перепідготовки й умови їх ефективного застосування (врахування індивідуальних особливостей, перебудову техніки взаємодії викладача зі студентами, самостійне навчання, спільну діяльність, опору на життєвий і професійний досвід, розвиток освітніх потреб тощо). Під андрагогічним підходом у підвищенні кваліфікації педагогів автори розуміють сукупність таких компонентів, як мета, принципи освіти дорослих, методи, прийоми, засоби підвищення кваліфікації, що ґрунтуються на відмінних рисах дорослих учнів. Обгрунтовано, що підвищення кваліфікації педагогів з використанням андрагогічного підходу спирається такі принципи навчання дорослих: принцип самостійного навчання; принцип кооперативної діяльності; принцип опори на досвід; індивідуалізація навчання; системність навчання; контекстність навчання; принцип актуалізації результатів навчання; принцип ефективності навчання; принцип розвитку освітніх потреб; принцип рефлективності (усвідомленості).
Використання композитної педагогічної технології у процесі викладання англійської мови для екологічної освіти студентів факультету фізичного виховання
(«Ексклюзив-Систем», 2016) Лабенко, Олександр Віталійович
(uk) У статті розглядається проблема використання композитної педагогічної технології у процесі викладання англійської мови для екологічної освіти студентів факульту фізичного виховання. Автор також приділяє увагу теоретичним основам композитної педагогічної технології викладання англійської мови.
Використання результатів оцінювання для покращення якості освітнього процесу
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Черненко, Олександр Володимирович; Chernenko, Oleksandr
(ua) Стаття присвячена дослідженню використання результатів оцінювання як інструменту підвищення якості освітнього процесу у ЗВО. У роботі акцентовано увагу на необхідності вдосконалення методик оцінювання знань, умінь і навичок студентів для забезпечення ефективності навчання та відповідності сучасним вимогам. Постановка проблеми ґрунтується на викликах вищої освіти, де якість підготовки фахівців залежить від здатності викладачів адаптувати навчальні програми до потреб суспільства й ринку праці. Автор наголошує, що оцінювання відіграє ключову роль у виявленні слабких місць у засвоєнні матеріалу, забезпеченні зворотного зв’язку та оновленні змісту дисциплін. Метою статті є вивчення можливостей використання результатів оцінювання для підвищення якості освіти, обґрунтування їхньої ролі у вирішенні проблем навчання та розробка практичних рекомендацій для ЗВО. У дослідженні розглянуто методологічні аспекти педагогічного контролю, зокрема тривалість, системність, глибину розуміння та практичне застосування знань. Критерії оцінювання мають бути простими, гнучкими й об’єктивними, враховуючи специфіку фахових дисциплін. Автор аналізує систему ECTS як основу для оцінки результатів навчання, підкреслюючи її переваги (прозорість, гнучкість траєкторій) та недоліки (складність, нерівність застосування). Виклад основного матеріалу включає аналіз шляхів використання результатів оцінювання: від виявлення проблемних тем до впровадження інноваційних методик викладання, таких як проєктне навчання чи кейс-метод. Запропоновано модульну структуру курсів для точного обліку навантаження (5 кредитів = 125–150 годин), а також методи аналізу даних оцінювання – кількісного (статистика) та якісного (вивчення робіт). Практичні підходи охоплюють індивідуалізацію навчання, удосконалення методик і перегляд програм на основі зворотного зв’язку від студентів. Особливу увагу приділено оцінюванню якості освітніх програм під час акредитації, де враховуються їхня структура, зміст, відповідність стандартам і ресурсне забезпечення. Автор пропонує критерії для оцінки програм, які включають проєктування, практичну спрямованість, доступність і прозорість. Використання результатів оцінювання сприяє підвищенню конкурентоспроможності випускників, оптимізації ресурсів і стимулюванню інновацій. Висновки підкреслюють, що систематичне застосування результатів оцінювання є невід’ємною частиною якісної освіти. Воно дозволяє адаптувати програми до сучасних реалій, вдосконалювати викладання та готувати фахівців, затребуваних на ринку праці. Успіх залежить від чіткості критеріїв, технологічної підтримки та готовності ЗВО до змін, що відкриває перспективи для подальшого розвитку вищої освіти в Україні. (en) The article is devoted to the study of using assessment results as a tool for enhancing the quality of the educational process in HEIs. It emphasizes the need to improve methods for evaluating students’ knowledge, skills, and competencies to ensure effective learning and alignment with contemporary demands. The problem statement is rooted in the challenges of higher education, where the quality of specialist training hinges on instructors’ ability to adapt educational programs to societal and labor market needs. The author highlights that assessment plays a pivotal role in identifying weaknesses in material mastery, providing feedback, and updating course content. The purpose of the article is to explore the potential of using assessment results to improve educational quality, substantiate their role in addressing learning challenges, and develop practical recommendations for HEIs. The study examines methodological aspects of pedagogical control, including its duration, consistency, depth of understanding, and practical application of knowledge. Assessment criteria should be simple, flexible, and objective, taking into account the specifics of professional disciplines. The author analyzes the ECTS system as a foundation for evaluating learning outcomes, noting its advantages (transparency, flexibility of trajectories) and shortcomings (complexity, inconsistent application). The main content includes an analysis of ways to utilize assessment results: from identifying problematic topics to implementing innovative teaching methods such as project-based learning or the case method. A modular course structure is proposed for precise workload accounting (5 credits = 125–150 hours), alongside quantitative (statistical) and qualitative (work analysis) methods for evaluating data. Practical approaches encompass individualizing learning, refining teaching methods, and revising programs based on student feedback. Special attention is given to evaluating the quality of educational programs during accreditation, considering their structure, content, compliance with standards, and resource provision. The author suggests criteria for program assessment, including design, practical orientation, accessibility, and transparency. Leveraging assessment results enhances graduates’ competitiveness, optimizes resources, and fosters innovation. The conclusions underscore that the systematic use of assessment results is integral to quality education. It enables program adaptation to modern realities, improves teaching practices, and prepares specialists in demand on the labor market. Success depends on clear criteria, technological support, and HEIs’ readiness for change, opening prospects for the further development of higher education in Ukraine.
Використання сучасних технологій у формуванні готовності майбутнього фахівця природничих дисциплін до валеологічного виховання учнів
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2012) Скороход, Тетяна Володимирівна
(uk) Розкрито сутність та основні складові готовності майбутніх учителів до валеологічної діяльності. Подано опис та наведено окремі результати констатувального та формувального педагогічного експерименту.
Використання інноваційних освітніх технологій у процесі формування здорового способу життя у студентів природничих дисциплін
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2009) Скороход, Тетяна Володимирівна; Руденко, Тетяна Володимирівна
(uk) Розкрито сутність та основні складові готовності майбутніх учителів до валеологічної діяльності. Подано опис та наведено окремі результати констатувального педагогічного експерименту.
Використання інструментів комунікації в процесі підготовки фахівців
(2024) Окольнича, Тетяна Володимирівна
Виховання здорового способу життя у школярів під час вивчення біологічних дисциплін
(РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005) Скороход, Тетяна Володимирівна; Скороход, Володимир Михайлович
(ua) У статті подаються статистичні дані вживання алкоголю і тютюну учнями 3-х шкіл м. Кіровограда, а також пропонуються рекомендації стосовно виховання здорового способу життя у школярів у процесі вивчення біологічних дисциплін.
Виховання фізичної культури студентів в університетах США
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Філоленко, Оксана Володимирівна; Filonenko, Oksana
(ua) На сучасному етапі розвитку вищої освіти надзвичайної актуальності набуває узагальнення й використання передового світового досвіду виховання фізичної культури студентів у США. Як відомо, США є визнаним лідером в світі не тільки в освітній сфері, а й у сфері спорту та фізкультурної діяльності, що й зумовило подальший аналіз досвіду фізичного виховання в університетах США У статті розкрито стан дослідження проблеми виховання фізичної культури студентів в університетах США. На основі опрацьованих джерел встановлено, що характерними рисами системи освіти США є її децентралізація й полікультурна спрямованість; максимальне врахування потреб американського суспільства, ринку праці, сучасних тенденцій у галузі педагогічних знань. Ця особливість знаходить відображення у вимогах до університетської підготовки викладачів фізичного виховання, стандартах акредитації спеціальності й оціночних стандартах випускників. В університетах США немає обов'язкових занять з фізичного виховання, проте студенти активно займаються в спортивних секціях і центрах фізичного оздоровлення, організованих при університетах. Найчастіше практикуються такі основні форми організації занять з фізичного виховання : заняття у факультативних групах за обраним видом рухової активності з обов’язковим відвідуванням, виконання певних вимог і складанням заліків для отримання залікових балів, що йдуть у диплом; участь у будь-яких масових змаганнях за власним вибором; заняття одним з видів спорту чи рухової активності в групі або самостійно для зміцнення здоров’я, проведення дозвілля тощо. Дослідники виділяють такі особливості фізичного виховання в університетах США : гармонійне поєднання навчання та дозвілля студентів; фінансова підтримка фізичного розвитку студентів; розвинена система факультативних та рекреаційних занять; комерціалізація та професіоналізм студентського спорту. Перспективи подальших розвідок напряму вбачаємо у вивченні можливостей застосування американського досвіду виховання фізичної культури студентів у системі вищої освіти Україні. (en) At the current stage of the development of higher education, the generalization and use of the world's leading experience in the education of physical culture of students in the USA is becoming extremely relevant. As you know, the USA is a recognized leader in the world not only in the field of education, but also in the field of sports and physical culture, which led to further analysis of the experience of physical education in US universities. Based on the studied sources, it was established that the characteristic features of the US education system are its decentralization and multicultural orientation; maximum consideration of the needs of American society, the labor market, and modern trends in the field of pedagogical knowledge. This feature is reflected in the requirements for university training of physical education teachers, accreditation standards for the specialty, and evaluation standards for graduates. There are no mandatory classes in physical education in US universities, but students are actively engaged in sports sections and physical rehabilitation centers organized at universities. The following basic forms of organization of physical education classes are most often practiced: classes in optional groups for the chosen type of physical activity with mandatory attendance, fulfillment of certain requirements and the compilation of credits to receive credit points that go towards the diploma; participation in any mass competition of your own choice; practicing one of the types of sports or motor activity in a group or independently to improve health, spend leisure time, etc. Researchers highlight the following features of physical education in US universities: a harmonious combination of study and student leisure; financial support for physical development of students; a developed system of optional and recreational classes; commercialization and professionalism of student sports. We see the prospects for further exploration directly in the study of the possibilities of applying the American experience in the education of physical culture of students in the system of higher education in Ukraine.
Вплив засобів масової інформації та комп’ютерних технологій на формування культури сімейних стосунків
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2010) Рацул, Анатолій Борисович
(uk) У статті автор розкриває вплив засобів масової інформації та комп’ютерних технологій на формування культури сімейних стосунків.
Впровадження кредитно – модульної технології у підготовці майбутніх учителів фізики
(РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005) Скороход, Ірина Володимирівна
(ua) Міжпредметні зв’язки мають важливе значення у навчанні природничо-математичних дисциплін. Підготовка студентів спеціальності “математика і фізика” до реалізації таких зв’язків є однією із складових процесу фахової підготовки сучасного вчителя.
Військова освіта на єлисаветградщині у 1865–1917 рр. (передумови створення, основі етапи розвитку та внутрішній устрій військових закладів)
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2022) Перцов, Олександр Володимирович; Pertsov, Oleksandr Volodymyrovych
(ua) В статті розкрито особливості військової освіти на Єлисаветградщині у 1865–1917 рр. Представлені результати аналізу історико-педагогічних джерел щодо проблеми розвитку військової освіти загалом і діяльності Єлисаветградського кавалерійського юнкерського училища зокрема дослідників другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. Обґрунтовано передумови створення, основі етапи розвитку та внутрішній устрій військових закладів. Визначено мету і основні завдання юнкерських училищ. Проаналізовано питання навчально-виховної та господарської роботи в тогочасних військових училищах Єлисаветградщини, охарактеризовано роботу комітетів закладів та склад юнкерів, що навчалися. Розкрито особливості посадового склад адміністративної і навчальної частини училища та їх функціональні обов’язки. Особливу увагу приділено аналізу специфіки курсу навчання, виокремлено терміни навчання та випусків з досліджуваних військових закладів. Детального опису набув і процес навчання і виховання юнкерів. Звернено увагу на пріоритетне значення професійної підготовки офіцерських кадрів та обґрунтовано актуальність дослідження особливостей заснування, розвитку та організації діяльності досліджуваних закладів військової освіти.
Добова адаптативність розумової працездатності у дошкільнят та молодших школярів залежно від індивідуальних особливостей нервової системи
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Нєворова, Людмила Василівна; Нєворова, Олена Валеріївна
У статті наведено особливості добової адаптивності розумової працездатності у дітей 5-6 років із різними властивостями нервових процесів. Розглянуто розумову працездатність як один з адекватних критеріїв оцінювання функціонального стану організму та його адаптаційних можливостей у процесі систематичного навчання. Наведено порівняльний аналіз показників розумової працездатності у дітей із різними рівнями властивостей нервових процесів. Доведено, що організація систематичного навчання з урахуванням індивідуальних особливостей нервової системи покращує розумову працездатність.
Жіночий ґендер в традиційній українській культурі
(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Шабала, Ігор Валерійович; Okolnycha, Tetiana Volodymyrivna; Shabala, Ihor Valeriyovich
(ua) У статті проаналізовано історичний досвід жіночого ґендеру в традиційній українській культурі. Ґендер (соціокультурна стать) розглядається як усталена культурою сукупність атрибутів, моделей поведінки, ролей та смислів, які приписані чоловіку та жінці; відтак джерелом ґендерних відмінностей є суспільство та як організовану модель соціальних відносин між чоловіками та жінками, що не лише характеризує їх міжособистісне спілкування і взаємодію в межах сім’ї, але й модель, що визначає їх соціальні відносини в основних суспільних інститутах. Головною структурною одиницею ґендеру є соціальний статус. Соціальна роль передбачає виконання інших пов’язаних із нею соціальних ролей, значення яких визначається суб’єктивними чи об’єктивними обставинами. У традиційній українській культурі жінка різного віку виконувала ролі дружини, матері, господині, невістки, дочки, сестри, куми і т.д. Проте визначальною для неї була роль дружини – заміжньої жінки, яка передбачала виконання інших ролей. Автори наголошують, що соціально-економічне середовище XIX – напочатку XX ст. визначало жіночий ґендер. Соціальним середовищем для української жінки було селянство, оскільки абосолютна більшість українців того часу (близько 90%) займалась сільським господарством та постійно проживала у селі. Головними соціально-віковими статусами жінки упродовж її життя були : дівчинка ( дитина ); дівчина ( підліток ); молодиця ( жінка ); баба ( старша жінка ). Дівчатка та дівчата розглядалися у традиційному суспільстві як соціально-незрілі, то ж і виконання ними власних соціальних ролей мало керований характер. Самостійність та активність дівчат у виконанні відповідних соціальних ролей була значно вища, поте вони ще значною мірою були підконтрольними у своїй поведінці і зазнавали активного впливу соціального оточення. Основне навантаження було у жінок, що пов’язувалося зі значимістю виконуваних ними функцій. Проте найвищий соціальний статус мали жінки похилого віку, які повноцінно реалізували усі очікувані визначенні соціумом ролі. Долю жінки визначало її одруження. Лише заміжня жінка могла повноцінно реалізувати свою ґендерну роль, виконуючи ключові соціальні ролі – дружини, господині та матері, і в такий спосіб досягти визнання як соціально-повноцінна особа. Автори приходять до висновку, що створення сім’ї було основою в ґендерній програмі української жінки. Народна педагогіка визнавала материнство як одну з найвищих цінностей, як основне покликання жінки, її обов’язок перед суспільством. (en) The article analyzes the historical experience of female gender in traditional Ukrainian culture. Gender (socio-cultural sex) is considered as a culturally established set of attributes, behavior patterns, roles and meanings attributed to men and women; therefore, the source of gender differences is society and as an organized model of social relations between men and women, which not only characterizes their interpersonal communication and interaction within the family, but also the model that determines their social relations in the main social institutions. Social status is the primary structural unit of gender. Social role involves the performance of other related social roles, the meaning of which is determined by subjective or objective circumstances. In traditional Ukrainian culture, women of various ages were responsible for playing various roles, including wife, mother, housewife, daughter-in-law, daughter, sister, godmother and other similar roles. However, the decisive role for her was the role of a wife – a married woman, which involved the performance of other roles. The authors emphasize that the socio-economic environment of the nineteenth and early twentieth centuries determined female gender.The social environment for the Ukrainian woman was the peasantry, since the majority of Ukrainians at that time (about 90%) were engaged in agriculture and constantly lived in the village. The main socio-age status for women throughout their lives was a girl (child), girl (teenager), young woman (lady) and old woman (older woman). Traditional society viewed girls and females as socially immature, so their performance of their own social roles was manageable. The independence and activity of girls in performing the corresponding social roles was much higher, but they were still largely controlled in their behavior and they were actively influenced by the social environment. The main burden was in women, which was associated with the importance of their functions. However, elderly women had the highest social status, as they fully realized all the roles expected by society. The woman’s fate was determined by her marriage. Only a married woman could fully realize her gender role by performing key social roles, such as wife, housewife and mother, and thus achieve recognition as a socially full-fledged person. The authors conclude that the creation of a family was the basis in the gender program of the Ukrainian woman. Folk pedagogy recognized motherhood as one of the highest values, as the main mission of a woman, her duty to society.