Факультет історії, бізнес-освіти та права
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/9
Переглянути
38 результатів
community.search.results.head
Документ Система законодавства про наукову і науково-технічну діяльність(Полімед-Сервіс, 2018) Рябовол, Лілія Тарасівна; Ryabovol, L.(uk) У статті, відштовхуючись від положень системного підходу, законодавство про наукову і науково-технічну діяльність розглянуто як цілісну, ієрархічну сукупність взаємоузгоджених і таких, що доповнюють і розвивають положення одне одного, нормативно-правових актів, а саме: Конституції України, законів України, підзаконних актів, міжнародних і регіональних актів та міжнародних договорів України. На усунення недоліків законодавства про наукову і науково-технічну діяльність запропоновано провести кодифікацію, яка дозволить впорядкувати його та оновити змістовно з урахуванням європейських стандартів у цій сфері діяльності.Документ Основи правового статусу освітнього омбудсмена в Україні(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Рябовол, Лілія Тарасівна; Ryabovol, L.(ua) Освітній омбудсмен в Україні є малодослідженою проблемою, чим і зумовлена тема й мета даної статті – визначити поняття «правовий статус освітнього омбудсмена», встановити місце і роль освітнього омбудсмена у структурі суспільства й держави в Україні, окреслити мету, завдання, принципи діяльності, організаційну структуру і функціональне призначення. «Правовий статус освітнього омбудсмена» визначено як: 1) сукупність норм права, якими окреслено місце і роль цього інституту у державному механізмі; 2) засіб визначення сутнісних ознак даного інституту шляхом їх закріплення у нормативно-правових актах. У результаті аналізу законодавства про освітнього омбудсмена з’ясовано, що він є складником і чинником системи освіти, при цьому, принципово відрізняється від інших її складників за своєю організацією та функціональним призначенням. Специфічним він є і в порівнянні з іншими омбудсменами, оскільки діє від виконавчої влади у площині її реалізації. Враховуючи, що до кандидатури на посаду освітнього омбудсмена передбачено спеціальні вимоги, припущено, що держава високо оцінює роль даної посадової особи у забезпеченні прав у сфері освіти. Разом з тим, законодавство не дає чіткого розуміння щодо м ісця освітнього омбудсмена та його Служби у системі виконавчої влади. Виявлено принципи діяльності освітнього омбудсмена: гуманізм; конституційність і законність; неперервність функціонування; субсидіарний характер (додатковий засіб у правозахисному механізмі); політична нейтральність; об’єктивність у розгляді скарг про порушення прав у сфері освіти; державно-громадський характер діяльності; відкритість / транспарентність; неантагоністичне ставлення до «підконтрольних» суб’єктів; конфіденційність розслідувань. Акцентовано, що основною для освітнього омбудсмена є правозахисна функція, на виконання якої він наділений певними повноваженнями – як безпосередніми засобами впливу на «підконтрольних» йому суб’єктів, так і опосередкованими можливостями сприяти покращенню стану прав у сфері освіти. Встановлено, що освітній омбудсмен здійснює також інформаційно-аналітичну, консультативну, правопросвітницьку діяльність.Документ Властивості сучасного юридичного права як різновиду соціальних норм(ТОВ «Полімед-Сервіс», 2019) Рябовол, Лілія Тарасівна; Ryabovol, Liliia(ua) У статті визначено найбільш загальні властивості юридичного права, що ідентифікують його і, за якими воно якісно відрізняється від інших видів соціальних норм. Описано такі властивості юридичного права, як: об’єктивність, нормативність, формальна визначеність; загальнообов’язковий, державно-, інтелектуально- та свідомо-вольовий характер; встановлення та/або санкціонування державною і забезпечення як державним примусом, так і внутрішніми переконаннями людей у необхідності виконувати його вимоги; універсальність і системність; відповідність ідеалам справедливості й свободи. Встановлено, що сучасне юридичне право постає як інструмент досягнення соціального компромісу й забезпечення добробуту.Документ Правова освіта населення україни: системний підхід(ТОВ«Полімед-Сервіс», 2017) Рябовол, Лілія Тарасівна(uk) Правову освіту населення України досліджено як системне утворення, цілісність, єдність певних компонентів, які у взаємодії та взаємозв’язках забезпечують виконання поставлених перед нею завдань і досягнення запланованого результату; структуру системи правової освіти описано як сукупність суб’єкт-суб’єктного, цільового, змістового, організаційного, результативного компонентів; встановлено чинники зовнішнього середовища цієї системи(соціально-економічний, соціокультурний, політико-правовий, науково-ідеологічний, історичний, педагогічний, методичний) та з’ясовано характер їх впливу.Документ Лекція та семінарське заняття як форми навчання правознавства в старшій школі(ФОП Жовтий О. О., 2014) Рябовол, Лілія ТарасівнаДокумент Питання українізації народної освіти в діяльності земств Херсонської губернії (кінець ХІХ – поч. ХХ ст.)(КДПУ ім. В. Винниченка, 2001) Рябовол, Лілія Тарасівна(uk) У статті висвітлюються погляди земських діячів Херсонської губернії щодо українізації народної освіти, визначаються основні напрямки діяльності земств в означеній галузі, характеризуються конкретні заходи щодо впровадження української мови в навчальний процес початкової школи.Документ Сучасні мета і завдання шкільної правової освіти(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Рябовол, Лілія ТарасівнаДокумент Цілі та завдання уроку правознавства(2012) Рябовол, Лілія Тарасівна; Рябовол, Лилия Тарасовна(uk) У статті розглядається проблема визначення цілей та завдань уроку правознавства, міститься їхня класифікація та характеристика.Документ Наслідування в освітніх системах як основа розробки та впровадження інновацій (на прикладі системи навчання правознавства)(2012) Рябовол, Лілія Тарасівна; Рябовол, Лилия Тарасовна; Ryabovol, L .T.(uk) У статті проаналізовано досвід функціонування системи шкільної правової освіти, вироблений, переважно за радянських часів, з позицій системного підходу; визначено позитивні надбання, які можуть бути творчо використані на сучасному етапі її становлення та стати основою розробки і впровадження інновацій у навчання правознавства.Документ Правова компетентність учнівської і студентської молоді як предмет педагогічного дослідження(2016) Рябовол, Лілія Тарасівна; Рябовол, Лилия Тарасовна(uk) Проведено огляд підходів українських вчених щодо структурування правової компетентності як результативного показника навчання правознавства учнів загальноосвітньої школи (ЗОШ) та здобувачів вищої не юридичної освіти. Встановлено, що вітчизняні науковці розглядають правову компетентність як сукупність систематизованих знань про право та законодавство, вмінь їх використовувати у типових і нестандартних ситуаціях, обирати адекватні моделі поведінки, керуватися в своєму житті та діяльності принципами законності, поваги до прав і свобод людини тощо, однак інтегрують ці елементи у різні структурні компоненти. Уніфіковано структуру правової компетентності як сукупність когнітивного (правові знання, вміння і навички їх здобувати, конструктивно використовувати, проводити логічні інтелектуальні операції тощо), діяльнісно-процесуального (вміння використовувати правові знання для виконання практичних завдань, вирішення проблем у правовому полі; реалізувати приписи права для ефективної взаємодії між суб ’єктами навчання, професійної діяльності, суспільного життя) і ціннісно-мотиваційного або аксіологічного (правові ціннісні орієнтації, ціннісно-емоційне ставлення до державно-правових явищ, мотивація правомірної поведінки) компонентів.