(uk) Статтю присвячено перекладу п’єси В. Винниченка «Чорна Пантера і Білий Медвідь». Це найновіший текст у фрагментарному корпусі англомовних перекладів письменника і важлива ланка в історії українсько-англійського художнього перекладу, яка сприятиме його зміцненню та розвитку.
Перекладач успішно опрацьовує реалії та культурну специфіку тексту, а також фахово нейтралізує часову відстань між вихідним та цільовим творами. Проте Ю. Ткач зазнає труднощів, розв’язуючи задачі на ґрунті типологічних відмінностей мов, що в авторському мовленні стають засобами виразності, зокрема застосування форм звертання та вжиток зменшувально-пестливих форм.
