Кафедра перекладу, прикладної та загальної лінгвістики
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/8
Переглянути
11 результатів
community.search.results.head
Документ «Енциклопедія перекладознавства» українською мовою: рецензія та історичний штрих її публікації(КОД, 2021) Білоус, Олександр Миколайович; Білоус, Ольга Іванівна; Bilous, Oleksandr; Bilous, Olha(uk) Наприкінці 2020 року сталася велика неординарна подія в історії саме українського перекладознавства – побачили світ перший та другий томи «Енциклопедії перекладознавства». Це – переклад оригіналу Hаndbook of Translation Studiesз англійської мови українською. Одна з найпомітніших у світі праць у галузі теорії перекладу опублікована в одному з найвідоміших видавництв літератури з перекладознавства «Джон Бенджамінз паблішінг компані» (John Benjamins Publishing Company) в чотирьох томах за редакцією французького та бельгійського перекладознавців Іва Ґамб’є, який нині працює в університеті Турку (Фінляндія) та Люка ван Дорслара, який наразі очолює кафедру перекладознавства університету Тарту в Естонії.Документ Фахова мова теленовин: шляхи аналізу та перекладу(КОД, 2019) Білоус, Олександр Миколайович; Bilous, Oleksandr(uk) Текст теленовин повинен бути максимально зрозумілим. У більшості випадків перекладачі зіштовхуються з перекладацькими труднощами, які є наслідком різниці між культурами та світоглядом. Перекладач теленовин має справу з різноманітною інформацією, різної тематики та сфер людської діяльності, він повинен вміло та максимально наближено до оригіналу передати зміст новини, дотримуючись при цьому часових рамок конкретної новини, так як кожна теленовина має суворі часові обмеження. В процесі перекладу тексту теленовин важливим є збереження відповідності конкретних сегментів тексту конкретним візуальним зображенням, які їх супроводжують. Тобто, надзвичайно важливо передати не лише зміст новини, а і її форму.Документ Wege zur Äquivalenz bei der Übersetzung schongeistiger werke(КОД, 2018) Bilous, Oleksandr; Білоус, Олександр Миколайович(uk) На відміну від письменника, перекладач має перед собою вже готовий витвір словесного мистецтва. Завдання передбачає адекватне відтворення тексту мовою оригіналу. Критерій якості художнього перекладу – це проблема точності відтворення першотвору. Повноцінність визначається двома факторами: об'єктивним - ступенем спорідненості культур, близькості мов текстів першотвору і перекладу; суб'єктивним, коли йдеться про не лише талант перекладача, але і його досвід, теоретичну підготовку. Все це визначає можливості адекватно осмислити першотвір, збагнути, яким чином неодмінно зберегти властивості твору словесного мистецтва в перекладі. Питання про стрижневі ознаки художнього перекладу тісно пов’язані з проблемою його аналізу. Погляд на переклад як на літературну творчість вимагає його підпорядкування аналізу естетичних критеріїв, осмислення кожної його деталі у контексті виявлення ідейно-образного змісту першотвору.Документ Взаємодія літератур як система ланок: зв'язки, рецепція, переклад(КОД, 2018) Білоус, Олександр Миколайович; Bilous, Oleksandr; Білоус, Ольга Іванівна; Bilous, Olga(uk) Проблема міжлітературної рецепції, що ґрунтується на синтезі складових взаємодії літературних систем і передусім сполуки – переклад – літературні зв’язки – у теоретичному аспекті ще недостатньо вивчена. Належним чином ще не осмислене й питання про роль перекладу та його місце в міжлітературному контексті. Слід зважати на якість репрезентації тих внутрішніх і зовнішніх чинників, що виокремлюють як потенційні можливості взаємодії літератур, так і особливості німецькомовної рецепції українського письменства в екстериторіальних координатах, які впливають на духовний розвиток народу-реципієнта. Для адекватного прочитання цього процесу важливою постає парадигма, коли кожна літературна паралель розглядається не ізольовано, а в загальноісторичному й художньому контексті, що охоплює тривалу часову дистанцію. Вона дозволяє розкрити зміст взаємодії літературних явищ з одного боку, а також причини «зіткнення» неспоріднених культурних традицій німецького й українського народів – з іншого. На їхню еволюцію мали вплив кардинально несхожі – для Німеччини та України – суспільно-історичні умови, які диктували оцінювальну позицію та науково-пізнавальне ставлення критиків та перекладачів до творів української літератури в німецькомовному середовищі.Документ Wechselseitgkeit vonkulturen: translation und rezeption(Видавець Лисенко В. Ф., 2017) Білоус, Ольга Іванівна; Белоус, Ольга Ивановна; Bilous, Olha; Білоус, Олександр Миколайович; Белоус, Александр Николаевич(uk) Активне духовне відродження українського народу, зумовлене новим суспільно-правовим статусом України як незалежної, суверенної держави, припадає на останні десятиріччя ХХ– початок ХХІ століть. Воно сприяло усвідомленню національної ідентичності і водночас викликало нагальну потребу переосмислення процесу входження кращих надбань української культури у свідомість близьких і віддалених народів Східної, Центральної та Західної Європи. З цього погляду особливої уваги заслуговує проблема німецькомовної рецепції української літератури, з’ясування як її контактно-генетичних зв’язків зі світовим літературним процесом, так і виявлення й окреслення координат, що набули сталої величини – перекладацької традиції в контексті переємності літературного досвіду – в системі української діаспори. Вивчення процесу взаємодії літератур споріднених(слов’янських) і неспоріднених(німецькомовних) народів постає одним з найбільш плідних дослідницьких напрямків у сучасній філологічній науці. З ним органічно пов’язана проблематика засвоєння літературного досвіду крізь призму втілених у ньому концепцій взаємодії різних культурних явищ, тенденцій, закономірностей, традицій. Ідеться про національне, з одного боку, і глобальне значення цієї парадигми – з іншого, що визначає рівень необхідності природної рецепції художньої спадщини найбільш активних носіїв тієї чи іншої культури. За природних умов відбувається таке результативне сприйняття фактів та подій, коли процес рецепції містить орієнтацію на системну інтерпретацію, що єодним з максимально активних шляхів збагачення гуманістичного змісту кожної національної літератури. Цей напрямок є виявом не тільки інтенсивності чину, тобто дієвості, але й плодотворної її констатації –домінанти перекладу.Документ «Die poetische Ukraine» von Friedrich Bodenstedt: entstehungsgeschichtee und eine übesetzungsanalyse(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Brunner, Richard J.; Bilous, Oleksandr; Білоус, Олександр Миколайович(uk) Фрідріх Мартін фон Боденштедт – автор збірки перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845) німецькою мовою. Цією збіркою автор ознайомив німецькомовну спільноту з українськими ліричними та історичними народними піснями і тим самим зайняв чільне місце в історії німецько-українських духовних взаємовідносин. Автор збірки перекладів українських народних пісень «Поетична Україна» (1845). Українською мовою вірші Ф.Боденштедта перекладав Павло Грабовський.Документ Переклад і рецепція в німецькомовному ареалі (ХІХ–ХХ ст.): історичний погляд(Видавець Лисенко В. Ф., 2016) Білоус, Олександр Миколайович; Білоус, Ольга Іванівна(uk) Активне духовне відродження українського народу, зумовлене новим суспільно-правовим статусом України як незалежної, суверенної держави, припадає на останні десятиріччя ХХ – початок ХХІ століть. Воно сприяло усвідомленню національної ідентичності і водночас викликало нагальну потребу переосмислення процесу входження кращих надбань української культури у свідомість близьких і віддалених народів Східної, Центральної та Західної Європи. З цього погляду особливої уваги заслуговує проблема німецькомовної рецепції української літератури, з’ясування як її контактно-генетичних зв’язків зі світовим літературним процесом, так і виявлення й окреслення координат, що набули сталої величини в системі української діаспори.Документ Вільгельм Горошовський та Францішка Штайніц як перекладачі творів українських письменників німецькою мовою: критичний штрих з історії перекладу(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Білоус, Олександр Миколайович; Білоус, Ольга Іванівна(uk) Розрізняють чотири фази рецепції поезії Т.Шевченка шляхом перекладу його творів німецькою мовою. Зрозуміло, кількість етапів умовна, оскільки вони за тими чи іншими параметрами взаємодіяли між собою, утворюючи ланки в процесі переємності перекладацького досвіду. їхні стики п о в’язані з перекладацькими досягненнями І. Обріста, І. Франка, О. Грицая, Ю. Віргінії. Так, упродовж 1870 —1917рр. до перекладу Шевченкового «Заповіту» зверталися сім перекладачів, у т.ч. І.Обріст, І. Франко й Ю. Віргінія, В. Горошовський. Ідеться зокрема не про зовнішні вдосконалення чи усунення недоліків щодо змістової структури перекладу, а радше про якісно нові перекладацькі рішення, які часом істотно зміцнювали момент відповідності рівня — переклад-оригінал.Документ Переклад засобів підсилення виразності й образності мови художнього твору(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Білоус, Олександр МиколайовичУ cтатті здійснюється дослідження тропів як засобу вираження експресивності лексики в системі сучасної української мови та можливостіїх перекладу німецькою мовою.Документ Назви художніх творів: головні чинники ідейно-образної інформації оригіналу та його перекладу(КДПУ ім. В. Винниченка, 2013) Білоус, Олександр МиколайовичНазва твору словесного мистецтва лежить у площині співвідносних мовних засобів цього твору та є своєрідним чинником сприйняття його тексту. Назва несе семантичне навантаження його письмового супроводу. Тому у тексті твору закономірним та необхідним є вживання мовних одиниць, які семантично співвідносяться з назвою.