Кафедра дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/53
Переглянути
662 результатів
Результати пошуку
Документ Особливості театрально-ігрової діяльності в закладах дошкільної освіти(2024) Єлдінова, Світлана Миколаївна(ua) У статті розглядаються особливості театрально-ігрової діяльності в закладах дошкільної освіти. Враховуючи зміст державних стандартів дошкільної освіти в Україні, особливо важливими орієнтирами для педагогів є показники розвитку творчості дітей у дошкільному віці. Дитина емоційна, чуттєва, сприймання для неї – основа пізнання, орієнтації в навколишньому світі, що є умовою розвитку особистісних якостей. Педагогічна практика звертає увагу на необхідність формування естетичного досвіду дітей. Одним із ефективних засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника названо театралізовану діяльність. Тому одне з головних завдань виховання дитини в закладі дошкільної освіти – сприяти естетичному вихованню дітей, прилучати їх до мистецтва, розвивати вміння бачити, чути, розуміти красу слова, дії. Театральне мистецтво близьке і зрозуміле дітям, в його основі – гра, а це для малюка - найголовніший аспект діяльності, адже діти, граючись, розвиваються. Діти з задоволенням залучаються до театралізованої діяльності завдяки літературним, ігровим, особистісним мотивам. У дітей з’являються різноманітні потреби у грі, що виникають під впливом літературного твору, виникає бажання самовираження, спілкування, пізнання себе через відтворення різних образів. У щирому ставленні до художнього образу, втіленні його у формах театралізованої діяльності дитина виявляє і свою мовленнєву компетенцію, і свої певні знання, і вміння, набуті нею раніше в умовах спеціально організованого навчання. Організація театралізованої діяльності передбачає формування в дітей уявлень про театр, театральну термінологію, створення сприятливих умов для ігрової діяльності, спонукання дітей до імпровізації, використання набутих знань у грі, ознайомленні з працею діячів мистецтва, розвитку художньо-естетичного сприймання у процесі перегляду театральних вистав, поширенні художнього досвіду щодо знання літературних творів. Театралізована діяльність дитини дошкільного віку має такі види як сприймання театрального видовища, що сприяє засвоєнню найкращих форм літературного мовлення; театралізована гра, що спрямована на активізацію словника і зв’язного мовлення, переказ сюжету; підготовка театральної вистави, тобто репетиції і відпрацювання виразності мовлення. Діти старшого дошкільного віку здатні до повного перевтілення, свідомого пошуку сценічних засобів виразності для передачі настрою, характеру, стану персонажа, уміють знаходити зв’язки між словом і дією, самостійно додумують роль та входять в неї, додають їй індивідуальних рис. Ми розглянули лише деякі особливості театрально-ігрової діяльності в закладах дошкільної освіти, проте це дозволяє нам зробити висновок про важливість та необхідність використання театрально-ігрової діяльності в закладах дошкільної освіти, яка є важливим засобом розвитку та виховання молодшого покоління. (en) The article is describes to the problem of theatrically-playing activity are examined in establishments of preschool education. Taking into account maintenance of state standards of preschool education in Ukraine, especially important reference-points for teachers are indexes of development of work of children in preschool age. A child is emotional, perceptible, perception for her is basis of cognition, orientation in the surrounding world that is the condition of development of personality qualities. Pedagogical practice pays attention to necessity of forming of aesthetic experience of children. One of effective facilities of pedagogical influence on development of creative personality of preschool child theatricalizing activity is adopted. Therefore, one of main tasks of education of child in establishment of preschool education – to assist aesthetic education of children, attach them to the art, to develop ability to see, to hear, to understand beauty of word, action. A dramatic art is near and clear to the children, in his basis is a game, and it for a kid is a the most important aspect of activity, in fact to put, played, develop. To put with pleasure brought over to theatricalizing activity due to literary, playing, personality reasons. Various requirements in a game, that arise up under act of literary work, appear for children, there is a desire of self-expression, communication, cognition of itself through the recreation of different characters. In sincere attitude toward an image, embodiment of him in the forms of theatricalizing activity a child finds out and his speech competense, and certain knowledge, and abilities purchased by her before in the conditions of the specially organized studies. Organization of theatricalizing activity envisages forming for the children of ideas about a theatre, theatrical terminology, creation of favorable terms for playing activity, motive of children to improvisation, use of the purchased knowledge in a game, acquaintance with labour of figures of art, development of perception in the process of viewing of theatrical performances, distribution of artistic experience in relation to knowledge of literary works. Theatricalizing activity of child of preschool age has such kinds as perceptions of theatrical spectacle that assists mastering of the best forms of the literary broadcasting; theatricalizing game, that is sent to activation of dictionary and coherent broadcasting, translation of plot; preparation of theatrical performance, rehearsals and working off broadcasting expressiveness. To put senior preschool age apt at a complete reincarnation, conscious search of stage facilities of expressiveness for the transmission of mood, character, state of personage, able to find copulas between a word and action, independently hit upon a role and enter for her, add individual lines to her. Preschool age children apt at a complete reincarnation, conscious search of stage facilities of expressiveness for the transmission of mood, character, state of personage, able to find copulas between a word and action, independently hit upon a role and enter for her, add individual lines to her. We considered only some features of theatrically-playing activity in establishments of preschool education, however it allows to us to draw conclusion about importance and necessity of the use of theatrically-playing activity in establishments of preschool education that is the important means of development and education of junior generation.Документ El trabajo educativo de los estudiantes en las instituciones de educación superior(2025) Єлдінова, Світлана Миколаївна; Yeldinova, S.; Bosyi, O.; Protsenko, I.; Cherednyk, L.; Levytska, L.(en) The article analyzes the innovative system of educational work in an educational institution and proposes innovative approaches to improving the educational sector. The purpose of the article is to reveal the innovative component in the educational system of educational institutions and experimentally verify the effectiveness and importance of the innovative system of educational assistance in higher education institutions for education. The methodological basis of the study is presented at four hierarchically subordinate levels: philosophical, general scientific, specifically scientific and technological. The structural elements of the innovative system of educational assistance in an educational institution, its components, and the main ways of professionalization are developed. We highlight the main innovative principles of education in educational institutions. The main innovative principles and methods of education in educational institutions are highlighted. An experimental study was conducted to confirm the effectiveness and importance of the innovative system of educational work in higher education institutions for education. As a result of the experiment, positive changes allow us to speak about an increase in the level of student learning.Документ Ігрові технології розвитку соціальних емоцій дітей в закладах дошкільної освіти(2023) Єлдінова, Світлана Миколаївна(ua) Статтю присвячено вивченню ігрових технологій розвитку соціальних емоцій дітей в закладах дошкільної освіти. Демократизація суспільних взаємин пов’язана з визнанням нових орієнтирів виховання в педагогічній теорії та практиці роботи освітніх закладів. Сучасна зміна завдань і змісту виховання зумовлена новими реаліями в розвитку суспільства. Зростає роль аксіологічних засад виховання, адже індивід, який не має сформованих соціальних ціннісних орієнтацій, відчуває недовіру до довкілля, виявляє агресію, втрачає індивідуальність. Тому головне завдання виховання дитини в дошкільному закладі – розкрити дитині соціальний світ і допомогти їй здобути соціальний досвід, зрозуміти своє місце в соціумі. Зміст освітньої лінії «Дитина в соціумі» передбачає формування у дітей навичок соціально визнаної поведінки, вміння орієнтуватись у світі людських взаємин, готовності співпереживати та співчувати іншим. Взаємодія з іншими людьми є своєрідним видом входження дитини в людський соціум, що вимагає узгоджувати свої інтереси, бажання, дії з іншими членами суспільства. Завдяки спілкуванню з дорослими в дитини з’являються інтерес та вміння розуміти інших, долучатися до спільної діяльності з однолітками та дорослими, об’єднувати з ними свої зусилля для досягнення спільного результату, оцінювати власні можливості, поважати бажання та інтереси інших людей. Визначено, що ігрова діяльність сприяє формуванню дитячого колективу, розвитку позитивних взаємин у ньому, закладенню початків суспільної спрямованості особистості на етапі дошкільного дитинства. У грі діти бачать зв’язок суспільної спрямованості поведінки з реальним життям. Дитина здобуває соціальний досвід безперервно, у грі в тому числі, а вихователь має постійно насичувати цей досвід гуманним змістом. Уся атмосфера дошкільного закладу, спілкування, спільна діяльність дітей має сприяти збагаченню соціального досвіду дошкільника. Цікавими мають бути ігри в сім’ю. Зі старшими дошкільниками варто пограти в гру «Наша родина», яка розширить знання дітей про сім’ю, навчить орієнтуватися в термінах, якими позначають ознаку родової спорідненості – сім’я, родина, рід, виховуватиме повагу до батьків, почуття гордості за свою родину, шанобливе ставлення до родинних традицій. Ми розглянули лише деякі ігрові технології розвитку соціальних емоцій дітей у закладах дошкільної освіти. Проте це дозволяє нам зробити висновок про важливість та необхідність використання ігрових технологій, які є важливим засобом розвитку та виховання молодшого покоління. (en) The article is sanctified to the study of playing technologies of development of social emotions of children in establishments of preschool education. Democratization of public mutual relations is related to confession of new reference-points of education in a pedagogical theory and practice of work of educational establishments. The modern change of tasks and maintenance of education is predefined by new realities in development of society. The role of principles of axiology of education grows, in fact an individual that does not have the former social valued orientations feels a mistrust to the environment, finds out aggression, loses individuality. Therefore, main task of education of child in preschool establishment – to expose to the child the social world and to help her to get social experience, understand the place in society. Table of contents of educational line «Child in society» envisages forming for the children of skills of the socially confessed behavior, ability to be oriented in the world of human mutual relations, willingness worried and feel for other. Cooperating with other people is the original type of including of child in human society, that requires to coordinate the interests, desires, operating under other members of society. Due to intermingling with adults interest and ability to understand other, become familiar with to joint activity with children and adults appear for a child, to unite with them the efforts for the achievement of general result, to estimate own possibilities, respect a desire and interests of other people. Certainly, that playing activity assists forming of child’s collective, development of positive mutual relations in him, to the bookmark of beginning of public orientation of personality on the stage of preschool childhood. In a game children see connection of public orientation of behavior with the real life. A child obtains social experience continuously, in a game including, and an educator must constantly satiate this experience humane maintenance. All atmosphere of preschool establishment, communication, joint activity of children, must assist enriching of social experience of preschool child. Interesting there must be playing family. With senior preschool children it costs to play in a game «Our family» that will extend knowledge of children about family will teach to be oriented in terms mark the sign of family cognation that – family, my family, our family will bring up respect to the parents, sense of pride for the new family, valid attitude toward domestic traditions. We considered only some playing technologies of development of social emotions of children in establishments of preschool education. However, it allows to us to draw conclusion about importance and necessity the uses of playing technologies, that are the important means of development and education of junior generation.Документ Формування соціальної компетентності в учнів початкових класів(2023) Єлдінова, Світлана Миколаївна; Цуканова, Наталія Миколаївна(ua) Статтю присвячено проблемі формування соціальної компетентності в учнів молодших класів у навчальновиховному процесі початкової школи. Визначено, що ступінь розвитку соціальної компетентності є характеристикою освіченості людини й народу загалом. За допомогою соціальних компетентностей людина виражає себе, свій внутрішній світ, світобачення, свій естетичний, етичний, світоглядний та інтелектуальний розвиток. Формування в учнів початкових класів соціальних компетентностей – основне завдання, яке постає перед закладом початкової освіти. У молодших школярів зростає роль аксіологічних засад виховання, адже індивід, який не має сформованих соціальних ціннісних орієнтацій, відчуває недовіру до суспільства, виявляє агресію, втрачає індивідуальність. Тому головне завдання виховання учнів в початковій школі – розкрити дітям соціальний світ і допомогти здобути соціальний досвід, зрозуміти свої місце в соціумі. У процесі формування соціальної компетентності період молодшого шкільного віку надзвичайно важливий. Саме в цей час дитина набуває нових соціальних ролей і вже здатна до самостійної діяльності, розв’язання життєвих проблем, рефлексії, вироблення соціальних стратегій життєдіяльності, встановлення нових соціальних контактів. Охарактеризовано, що молодший шкільний вік є сенситивним для розвитку практично всіх психологічних утворень, що є значущими для позитивного розвитку в подальші вікові періоди. Учень початкової школи орієнтується на загальнокультурні зразки дії, які приймає в діалозі з іншими людьми, адже він швидко переймає моделі поведінки. Мотиви встановлення позитивних взаємин з іншими дітьми набувають великого значення для молодшого школяра, тому одним із головних стає його бажання заслужити схвалення і симпатію. Молодший шкільний вік є сприятливим для виховання у дитини здібності цінувати особистість людини, що відкриває можливість формувати гуманне ставлення до інших людей. Тому для успішної соціалізації молодших школярів потрібні умови, які забезпечують їм можливості критично переосмислювати і відбирати те, що пропонує соціум. Учні молодших класів починають набувати соціальний досвід, який буде впливати на їхні дії, вчинки, на формування їхніх бажань та інтересів, тобто впливати на свідомість. Визначено, що формування соціальної компетентності молодших школярів відбувається у процесі вивчення навчальних дисциплін і в позаурочний час. Найбільшою мірою сприяє цьому освітня галузь «Суспільствознав- ство». Навчальна дисципліна «Я досліджую світ», реалізована цією освітньою галуззю, має інтегрований характер і чітко виражену виховну суспільствознавчу спрямованість. Курс починає вивчатися школярами з першого класу, а тому враховує зростаючі інтелектуальні можливості учнів у засвоєнні і перетворенні інформації соціального спрямування, набутий досвід в оцінці фактів, подій, явищ навколишнього життя, стан вольової регуляції поведінки як основи привласнення морально правових норм. Для того, щоб засвоєні учнями соціальні знання не залишалися на рівні формальної обізнаності з нормами поведінки, а втілювалися в життя, на уроках потрібно створювати такі ситуації, щоб дитина відчула необхідність застосовувати знання на практиці, збагачувала свій практичний досвід. Професійність вчителя виявляється у доцільності й адекватності апелювання до почуттів і досвіду дітей, тактовності та делікатності в обговоренні питань, що їх хвилюють, та вмінні ненав’язливо і точно допомагати дитині у ціннісному освоєнні світу людей. Соціальні компетентності, набуті дитиною в молодших класах, визначають в подальшому весь життєвий шлях людини: входження у соціум, можливість працевлаштування, створення сім’ї, успішність кар’єри. Тому саме робота по формуванню соціальної компетентності молодших школярів сприятиме виконанню головних завдань, поставлених перед сучасними вчителями, соціальними педагогам, які працюють у закладах початкової школи. (en) The article is describes to the problem of forming of social competence for primary school pupils in the educationaleducator process of initial school. Certainly, that a degree of development of social competence is description of form of man and people on the whole. By means of social competences a man expresses itself, the inner world, attitude, aesthetic, ethic, world view and intellectual development. Forming for the primary school pupils of social competences – a basic task that appears before establishment of primary education. The role of principles of axiology of education grows for junior schoolchildren, in fact an individual that does not have the formed social valued orientations feels a mistrust to society, finds out aggression, loses individuality. Therefore main task of education primary school pupils – to expose to the children the social world and to help to get social experience, understand it place in society. In the process of forming of social competence the period of childhood is extraordinarily important. Exactly at this time a child acquires new social roles and already apt at independent activity, decision of vital problems, reflection, making of social strategies of vital functions, establishment of new social contacts. It is described, that a childhood for development of practically all psychological formations that are meaningful for positive development in further ageold periods. The primary school pupils is oriented on the general standards of action, accepts that in a dialogue with other people, in fact he adopts the models of behavior quickly. Reasons of establishment of positive mutual relations with other children acquire a large value for a junior schoolboy, that is why one of main his desire to deserve approval and liking becomes. A childhood is friendly to education for the child of ability to value personality of man that opens possibility to form humane attitude toward other people. Therefore for successful socialization of junior schoolchildren necessary terms, that provide possibilities critically to rethink and take away that offers society to them. Lower boys begin to acquire social experience, that will influence on their actions, acts, on forming of their desires and interests, to influence on consciousness. Certainly, that forming of social competence of junior schoolchildren takes place in the process of study of educational disciplines and in extracurricular time. In a most degree educational industry assists it social “Science”. Educational discipline “I investigate the world”, realized by this educational industry, has the integrated character and clearly expressed educator social science orientation. A course begins to be studied by schoolchildren from the first form, and that is why takes into account growing intellectual possibilities of students in mastering and transformation o information of social aspiration, purchased experience in the estimation of facts, events, phenomena of surrounding life, state of the volitional adjusting of behavior as bases of appropriation morally of legal norms. In order that social knowledge are mastered by students did not remain at the level of formal awareness with the codes of conduct, but made reality of, on lessons it is needed to create such situations, that a child felt compelled to apply knowledge in practice, enriched the practical experience. The professional of teacher appears in expediency and adequacy of appeal to feelings and experience of children, tactfulness and delicacy in the discussion of questions, that they are worried, and ability unobtrusively and exactly to help a child in the valued mastering of the world of people. Social to the competence, purchased by a child in junior classes, determine in future all course of life of man: included in society, employment, creation of family opportunity, success of career. Therefore exactly work on forming of social competence of junior schoolchildren to promote to implementation of the main tasks, put before modern teachers social to the teachers, what work in establishments of initial school.Документ Форумання готовності до інноваційної педагогічної діяльності майбутнїх учителів початкових класів(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia(ua) В умовах стрімких змін у системі освіти, формування готовності майбутніх учителів початкових класів до інноваційної педагогічної діяльності набуває особливої актуальності. Сучасний педагог повинен не тільки володіти традиційними методами викладання, а й уміти адаптуватися до нових викликів, використовуючи інноваційні підходи та технології. Це вимагає переосмислення змісту та структури професійної підготовки педагогів. У статті аналізується сутність поняття «готовність до інноваційної педагогічної діяльності», виявляються її основні компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивно-оцінний. Кожен із них розкривається як найважливіший елемент формування професійної компетентності майбутнього вчителя початкових класів, що забезпечує його здатність до перетворення освітнього процесу. Окрему увагу приділено аналізу чинників, що впливають на процес формування цієї готовності, включно з як особистісними особливостями студентів, так і особливостями освітнього середовища. Підкреслюється важливість комплексного підходу, що включає не тільки навчання, а й практико-орієнтовану діяльність, а також елементи самоаналізу та рефлексії. Розглядаються зарубіжні та українські підходи до підготовки педагогів, здатних до інновацій. Аналізуються успішні практики, що включають використання адаптивних технологій, інтеграцію доповненої реальності в навчальний процес, а також розвиток ІК-компетентності через неформальні форми освіти. Ці підходи порівнюються з метою виявлення загальних тенденцій та специфічних особливостей. Запропоновано структурно-функціональну модель формування готовності, що включає послідовні етапи - від мотиваційно-орієнтувального до рефлексивно-узагальнюючого. Модель акцентує увагу на необхідності активного залучення студентів до освітнього процесу, реалізації проєктів і впровадження інноваційних педагогічних рішень. Таким чином, стаття розкриває комплексне розуміння процесу формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності, а також пропонує практичні інструменти та підходи, застосовні в системі професійної підготовки вчителів. Матеріали дослідження можуть бути корисними як педагогічним вишам, так і освітнім установам, зацікавленим у підвищенні якості підготовки майбутніх фахівців. (en) In the context of rapid changes in the education system, the formation of future primary school teachers' readiness for innovative pedagogical activities is of particular relevance. A modern teacher must not only master traditional teaching methods, but also be able to adapt to new challenges using innovative approaches and technologies. This requires a rethinking of the content and structure of teacher training. The article analyzes the essence of the concept of “readiness for innovative pedagogical activity”, identifies its main components: motivational and value, cognitive, operational and activity, and reflective and evaluative. Each of them is revealed as the most important element of the formation of the future teacher's professional competence, which ensures his/her ability to transform the educational process. Particular attention is paid to the analysis of factors influencing the process of forming this readiness, including both the personal characteristics of students and the characteristics of the educational environment. The importance of an integrated approach is emphasized, which includes not only learning, but also practice-oriented activities, as well as elements of self-analysis and reflection. Foreign and Ukrainian approaches to training teachers capable of innovation are considered. Successful practices are analyzed, including the use of adaptive technologies, integration of augmented reality into the educational process, and development of IR competence through non-formal education. These approaches are compared to identify common trends and specific features. A structural and functional model of readiness formation is proposed, which includes successive stages - from motivational and orientation to reflective and generalizing. The model emphasizes the need to actively involve students in the educational process, implement projects and introduce innovative pedagogical solutions. Thus, the article reveals a comprehensive understanding of the process of forming readiness for innovative pedagogical activity, and offers practical tools and approaches applicable to the system of teacher training. The materials of the study can be useful for both pedagogical universities and educational institutions interested in improving the quality of training of future specialists.Документ Сучасні підходи до дослідження проблеми формування соціальної зрілості особистості(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Галета, Ярослав Володимирович; Полудень, Євген(ua) Наукові передумови дослідження проблеми соціальної зрілості обґрунтовані результатами аналізу соціокультурних тенденцій розвитку сучасної педагогічної освіти, інтеграційної сутності педагогічної діяльності та особистості вчителя дозволяють зробити висновок, що теоретичний пошук ефективних шляхів розвитку соціальної зрілості майбутнього вчителя зумовлений не тільки освітньою практикою, а й об’єктивними потребами суспільства. У нашій роботі ми розглядаємо концепцію розвитку соціальної зрілості майбутнього вчителя як єдність мети, сутності, принципів, структури, змісту та результату її реалізації в педагогічному освітньому процесі. Методологічною основою концепції розвитку соціальної зрілості на філософському рівні є ідеї активної сутності людини, її ролі у вирішенні суспільних, особистісних проблем, ідея природної та соціальної цілісності. Закони діалектики єдності та боротьби протилежностей, переходу кількісних змін у якісні, принципи об’єктивності, детермінізму, розвитку, системності та взаємодії, які дозволили розкрити діалектику педагогічного освітнього процесу, реалізації концепції розвитку соціальної зрілості; виявити суперечності, взаємозв’язки кількісних і якісних змін, притаманних розвитку особистості, на етапі професійної підготовки у вищому навчальному закладі; дослідити закономірності розвитку суб’єктів педагогічної освіти в умовах оновлення інформаційної культури суспільства з урахуванням психологічних закономірностей усіх видів діяльності Провідними методологічними засадами концепції дослідження є системний та діяльнісний підходи, які дозволили розглянути соціальну зрілість як цілісну систему, виокремити її елементи, визначити субординаційні основи взаємодії, встановити внутрішні та зовнішні зв’язки і взаємозалежності між ними, розглянути кожен елемент як систему, а «соціальну зрілість» як підсистему системного утворення вищого рівня - «зрілість». (en) The scientific prerequisites for studying the problem of social maturity are justified by the results of the analysis of social and cultural trends in the development of modern pedagogical education, the integration essence of pedagogical activity and the personality of the teacher make it possible to conclude that the theoretical search for effective ways of developing the social maturity of the future teacher is conditioned not only by educational practice, but by objective needs of society as well. In our thesis, we consider the concept of development of social maturity of the future teacher as the unity of purpose, essence, principles, structure, content and the result of its implementation in the pedagogical educational process. Methodological basis of the concept of development of social maturity at the philosophical level are the ideas of the active essence of man, his role in solving social, personal problems, the idea of natural and social integrity. The laws of the dialectic of unity and struggle of opposites, the transition of quantitative changes to qualitative, the principles of objectivity, determinism, development, systemicity and interaction, which allowed: to reveal the dialectic of the pedagogical educational process, to the implementation of the concept of development of social maturity; to identify contradictions, relationships of quantitative and qualitative changes inherent in the development of personality, at the stage of professional training in a higher education institution; to study the patterns of development of subjects of pedagogical education in the context of updating the information culture of society, taking into account the psychological patterns of all types of activity. The leading methodological foundations of the research concept are systematic and activity approaches that allowed to consider social maturity as an integral system, to identify its elements, to define the subordinate basis of interaction, to establish the internal and external relations and interdependence between them, to consider each element as a system, and «social maturity» as a subsystem of system education of a higher level – «maturity».Документ Особливості формування дослідницької компетентності майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін у процесі фахової підготовки(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Галета, Ярослав Володимирович; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich(ua) Швидкий розвиток високих технологій та поширений доступ до різноманітної інформації ставлять перед людиною вимогу до постійного росту її професійних навичок і мобільності. Протягом свого життя людина змушена постійно підвищувати свою кваліфікацію, оволодівати новими технологіями та навичками, а часом навіть змінювати свою професійну сферу. За думкою експертів, найбільш успішними на ринку праці стануть ті, хто вміє постійно навчатися, критично мислити, ефективно аналізувати ситуації, приймати самостійні та відповідальні рішення, передбачати їх наслідки, а також працювати в команді, спілкуватися в мультикультурному оточенні та мати розуміння сучасних вимог та вмінь. Дослідницька компетентність майбутніх вчителів історії та суспільствознавчих дисциплін є ключовим елементом їхньої професійної підготовки у сучасних умовах освітньої системи. Ця стаття ставить за мету розглянути особливості формування дослідницької компетентності у майбутніх вчителів, зокрема у процесі фахової підготовки. Першочерговою задачею є аналіз визначень дослідницької компетентності та її ролі в професійній діяльності вчителя історії та суспільствознавства. Далі розглядаються методи та стратегії формування цієї компетентності під час фахової підготовки, зокрема вивчення теоретичних засад наукових досліджень, практичне застосування здобутих знань у дослідницьких проектах, розвиток аналітичних навичок та критичного мислення. Не менш важливою є участь майбутніх вчителів у наукових заходах, співпраця з досвідченими науковцями та викладачами, а також власний науковий розвиток через публікації та доповіді. Дослідницька компетентність представляє собою сукупність особистісних та професійних якостей фахівця, яка відображає його зацікавленість у наукових дослідженнях, рівень володіння методологією педагогічного аналізу, а також особистісні характеристики дослідника, серед яких інноваційне мислення та здатність до творчої та інноваційної роботи. Усі ці аспекти формування дослідницької компетентності враховують специфіку професійної діяльності вчителів історії та суспільствознавства, а також вимоги сучасного освітнього середовища. Розгляд цих питань допомагає виявити та обґрунтувати оптимальні методи і підходи до підготовки майбутніх вчителів історії та суспільствознавства, що сприяє підвищенню якості їх професійної діяльності та відповідності сучасним вимогам освітньої системи. (en) The rapid development of high technologies and widespread access to a variety of information place a demand on a person for the constant growth of his professional skills and mobility. During his life, a person is forced to constantly improve his qualifications, master new technologies and skills, and sometimes even change his professional field. According to experts, the most successful in the labor market will be those who are able to constantly learn, think critically, effectively analyze situations, make independent and responsible decisions, foresee their consequences, as well as work in a team, communicate in a multicultural environment and have an understanding of modern requirements and skill. The research competence of future teachers of history and social science disciplines is a key element of their professional training in the modern conditions of the educational system. This article aims to consider the peculiarities of the formation of research competence in future teachers, in particular in the process of professional training. The primary task is to analyze the definitions of research competence and its role in the professional activity of a history and social science teacher. Next, the methods and strategies of the formation of this competence during professional training are considered, in particular, the study of the theoretical foundations of scientific research, the practical application of the acquired knowledge in research projects, the development of analytical skills and critical thinking. Equally important is the participation of future teachers in scientific events, cooperation with experienced scientists and teachers, as well as their own scientific development through publications and reports. Research competence is a set of personal and professional qualities of a specialist, which reflects his interest in scientific research, the level of mastery of the methodology of pedagogical analysis, as well as personal characteristics of the researcher, including innovative thinking and the ability to do creative and innovative work. All these aspects of the formation of research competence take into account the specifics of the professional activity of teachers of history and social studies, as well as the requirements of the modern educational environment. Consideration of these issues helps to identify and substantiate the optimal methods and approaches to the training of future teachers of history and social studies, which contributes to the improvement of the quality of their professional activity and compliance with the modern requirements of the educational system.Документ Віртуалізація як фактор євроінтеграції освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Галета, Ярослав Володимирович; Габелко, Олена Миколаївна; Haleta, Yaroslav Volodymyrovich; Habelko, Olena Mykolaivna(ua) Одним з факторів, що впливають на особистість, є виникнення нових агентів соціалізації, які виявляються у процесі інформаційної взаємодії. Тому дослідження даних чинників впливу на соціалізацію особистості, причин і наслідків змін, яким підлягає особистісна структура, виявляється досить перспективним. Вихідною і фундаментальною передумовою при розгляді проблеми соціалізації є теза про нерозривну взаємодію людини і суспільства. В сучасних умовах віртуальний простір може значно впливати на соціальні процеси, в тому числі, на соціалізацію у просторі сучасного суспільства. У статті досліджено особливості соціалізації особистості в умовах віртуалізації суспільства. Віртуальність виступає феноменом, який можна інтерпретувати не лише як результат занурення людини в інформаційне поле, але і як артефакт культури, створений під впливом інформації і такий, що відбиває формування нового типу комунікаційної взаємодії. Встановлено, що поняття «віртуальна ідентичність» і «мережева ідентичність» увійшли до наукового обігу близько двадцяти років тому, проте чіткі дефініції їх досі не вироблені. Як правило, ці терміни використовуються в декількох сенсах: як характеристика приналежності до співтовариства, основна діяльність особистостей, які входять до неї, пов’язана з комп’ютерними технологіями; як синонім багатофакторної, динамічної, мінливої ідентичності; як результат самопрезентації особистості в соціальних мережах, її віртуальний образ, «двійник» або «проєкт»; як самостійний суб’єкт, альтернативна ідентичність, що діє у віртуальному світі й має відмінні від реальної ідентичності характеристики. З’ясовано, що віртуалізація соціуму і становлення мережевої культури, з одного боку, ускладнюють, а з іншої – збагачують процес формування персональної ідентичності. Віртуальна реальність створює нові можливості для конструювання ідентичності, розширюючи кількість «інших», з якими взаємодіє людина. Мережева або віртуальна ідентичність не можуть розглядатися як самостійні сутності, як суб’єкти поведінки й діяльності, як альтернативи «реальної» персональної ідентичності. Це лише один з аспектів ідентичності, результат самопрезентації особистості у віртуальному просторі. (en) One of the factors affecting personality is the emergence of new agents of socialization, which are revealed in the process of information interaction. Therefore, the study of these factors of influence on the socialization of the individual, the causes and consequences of changes to which the personal structure is subject, turns out to be quite promising. The initial and fundamental prerequisite for considering the problem of socialization is the thesis about the inseparable interaction of man and society. In modern conditions, virtual space can significantly influence social processes, including socialization in the space of modern society. The article examines the peculiarities of the socialization of the individual in the conditions of the virtualization of society. Virtuality is a phenomenon that can be interpreted not only as a result of human immersion in the information field, but also as a cultural artifact created under the influence of information and reflecting the formation of a new type of communication interaction. It has been established that the concepts of "virtual identity" and "network identity" entered scientific circulation about twenty years ago, but their clear definitions have not yet been developed. As a rule, these terms are used in several senses: as a characteristic of belonging to a community, the main activity of individuals who are part of it is related to computer technologies; as a synonym of multifactorial, dynamic, changing identity; as a result of self-presentation of an individual in social networks, his virtual image, "double" or "project"; as an independent subject, an alternative identity that operates in the virtual world and has characteristics different from the real identity. It was found that the virtualization of society and the formation of network culture, on the one hand, complicate, and on the other hand, enrich the process of personal identity formation. Virtual reality creates new opportunities for identity construction, expanding the number of "others" with whom a person interacts. Network or virtual identity cannot be considered as independent entities, as subjects of behavior and activity, as alternatives to "real" personal identity. This is only one of the aspects of identity, the result of the self-presentation of the individual in the virtual space.Документ Реорганізація вищої освіти в Україні у 1917–1920 рр.(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Радул, Ольга Сергіївна; Мельничук, Костянтин Сергійович; Radul, Olha Serhiyivna; Melnychuk, Kostiantyn Serhiyovych(ua) Історія освіти в Україні, зокрема вищої, періоду 1917–1920 рр. є малодослідженою в сучасній історико-педагогічній науці. У цей час при владі перебували різні уряди, які представляли різні політичні сили, проте в галузі освіти всі вони дотримувалися соціалістичних ідей, проголошували демократичні принципи та сприяли розбудові національної школи, однак кожен з урядів робив і власні кроки у реорганізації вищої освіти. З’ясовано, що уряди Центральної Ради, Гетьманату й Директорії основний акцент робили на створенні українських університетів. У Києві (1917) та Кам’янець-Подільському (1918) виникають нові українські народні університети, які у 1918 р. отримали статус державних. Для підготовки вчителів українознавства для середніх шкіл створюється Педагогічна Академія (1917). Були спроби відкриття українських університетів у Полтаві та Ніжині у 1918 р., схвалювалися рішення про відкриття учительських інститутів для підготовки учителів (1919 р.). Раднарком спрямовує свою діяльність з реорганізації вищої освіти на демократизацію вищої школи, зокрема забезпечення її доступності всім верствам населення незалежно від статі (безкоштовність навчання, створення підготовчих курсів при закладах вищої освіти для тих, хто не мав середньої освіти), створення колегіальних органів управління закладами на місцях та органів внутрішнього управління у закладах вищої освіти (ради комісарів навчальних закладів, факультетських та вузівських рад і правлінь), скасування прав і привілеїв викладачів, заміщення кафедр за конкурсом тощо. З 1920 р. реорганізація вищої освіти полягала у створенні профільних інститутів на базі колишніх університетів – інститутів народної освіти, інститутів народного господарства, медичних інститутів. З’ясовано, що у зазначений історичний період все ж таки було більше декларацій, ніж практичних дій. (en) The history of education in Ukraine, in particular higher education, in the period of 1917–1920 is poorly studied in modern historical and pedagogical science. At that time, different governments, representing different political forces, were in power but when it came to education, they all adhered to socialist ideas, proclaimed democratic principles and contributed to the development of the national school. However, each of the governments also took its own steps to reorganize higher education. It has been found out that the governments of the Central Rada, the Hetmanate, and the Directory focused on the creation of Ukrainian universities. New Ukrainian People's Universities were established in Kyiv (1917) and Kamianets-Podilskyi (1918). Both were granted the state university status in 1918. The Pedagogical Academy was set up in 1917 to train the Ukrainian studies teachers for secondary schools. In 1918, there were made attempts to open Ukrainian universities in Poltava and Nizhyn, followed by the decisions to open teacher-training institutes in 1919. Radnarkom (the People Commissioners Council) directed its higher education reorganization activities towards democratization of higher education, in particular, ensuring its accessibility to all segments of the population regardless of gender, which implied free education, creation of preparatory courses at higher education institutions for those who did not get secondary education. They also created collegial managerial bodies at local institutions and internal managerial bodies like councils of educational institutions commissioners, faculty and university councils and boards in higher education institutions, sought to abolish the teachers’ rights and privileges and introduced competition based chair staff substation etc. Since 1920, the reorganization of higher education has consisted in the creation of one-field institutes out of former universities – institutes of public education, institutes of national economy and medical institutes. It was found that in this historical period there were still more declarations than practical actions.Документ Підготовки майбутніх учителів початкової школи до інноваційної діяльності(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia Mykolayivna(ua) У статті розкрито особливості підготовки майбутніх учителів початкової школи до інноваційної діяльності в умовах закладу вищої освіти. Педагогічні інновації потребують принципово нових методичних розробок, нової якості педагогічного новаторства. Успішність інноваційної діяльності передбачає, що педагог усвідомлює практичну значущість різних інновацій у системі освіти не лише на професійному, а й на особистісному рівні. Інноваційна діяльність спонукає вчителя до розвитку творчості, креативності педагогічних працівників, створенню та поширенню новизни, оновленні способів фахової діяльності, інноваційної взаємодії з учасниками освітнього процесу, оригінальності педагогічного мислення та багато іншого. Вона є результатом найвищого ступеня креативності та творчості педагогів, яка проявляється у винахідництві нового, оригінального, нетрадиційного. Встановлено, що підготовка майбутніх вчителів початкових класів до інноваційної діяльності – це цілеспрямований процес озброєння студентів теоретичними знаннями, формування у них практичних, методичних, технологічних умінь, а також умінь планувати та реалізовувати педагогічні нововведення, спрямовані на підвищення якості освіти школярів. Необхідною особливістю успішності освіти є використання інноваційних методів навчання, включення до навчально-виховного процесу новітніх наукових знань, застосування стандартів якості освіти світового рівня. Ефективному формуванню готовності майбутніх вчителів до інноваційної діяльності сприяє спеціально розроблена система навчальних ситуацій творчого характеру та виділені нами основні компоненти творчої інноваційної діяльності: творче опрацювання науково-педагогічної літератури; творча підготовка доповідей з проблем інновацій; ділові ігри; творчі навчальні завдання; лекції-дискусії, лекції-діалоги, прес-конференції, круглі столи; проведення студентами експериментальної дослідницької роботи; робота у майстер-класах; вирішення різних педагогічних ситуацій; проведення мікроуроків; система неперервної педагогічної практики. До напрямів освіти на сучасному етапі розвитку належить його інформатизація, тому важливо вести цілеспрямовану роботу щодо впровадження та застосування інформаційних та комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі. (en) The article reveals the peculiarities of training future primary school teachers for innovative activities in the conditions of a higher education institution. Pedagogical innovations require fundamentally new methodical developments, a new quality of pedagogical innovation.The success of innovative activity assumes that the teacher is aware of the practical significance of various innovations in the education system not only on a professional level, but also on a personal level. Innovative activity encourages the teacher to develop creativity, creativity of pedagogical workers, creation and dissemination of novelty, renewal of methods of professional activity, innovative interaction with participants of the educational process, originality of pedagogical thinking and much more. It is the result of the highest degree of creativity and creativity of teachers, which is manifested in the invention of new, original, unconventional. It has been established that the preparation of future primary school teachers for innovative activities is a purposeful process of arming students with theoretical knowledge, forming practical, methodical, technological skills in them, as well as the ability to plan and implement pedagogical innovations aimed at improving the quality of schoolchildren's education. A necessary feature of successful education is the use of innovative teaching methods, the inclusion of the latest scientific knowledge in the educational process, and the application of world-class education quality standards. Effective formation of the readiness of future teachers for innovative activity is facilitated by a specially developed system of educational situations of a creative nature and the main components of creative innovative activity that we have highlighted: creative processing of scientific and pedagogical literature; creative preparation of reports on innovation issues; business games; creative educational tasks; lectures-discussions, lectures-dialogues, press conferences, round tables; conducting experimental research work by students; work in master classes; solving various pedagogical situations; conducting micro-lessons; system of continuous pedagogical practice. The directions of education at the current stage of development include its informatization, therefore it is important to conduct purposeful work on the introduction and use of information and communication technologies in the educational process.