Факультет педагогіки, психології та мистецтв
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/48
Переглянути
45 результатів
Фільтри
Налаштування
Результати пошуку
Документ Формування комунікативних компетенцій у молодших школярів(2024) Міщенко, Дар’я Юріївна; Mishchenko, D. Yu.(ua) У науковій роботі розкрито науково-теоретичний аспект формування комунікативних компетенцій у молодших школярів. Визначено поняття «компетенції», «комунікативна компетентність» та охарактеризовано вікові особливості зазначеної категорії здобувачів освіти, щодо процесу їх формування в освітньому процесу. Особлива увага приділена засобам формування комунікативних навичок, їх впливу на формування колективу здобувачів початкової освіти. Розкрито сучасні підходи й вплив інтерактивних технологій у комплексі із традиційними. У ході вивчення практичного досвіду вчителів початкових класів визначено найбільш ефективні методи, форми та засоби формування комунікативної компетенції учнів початкових класів. (en) The scientific work reveals the scientific-theoretical aspect of the formation of communicative competences in younger schoolchildren. The concepts of «competencies», «communicative competence» are defined and the age characteristics of the specified category of education seekers are characterized, in relation to the process of their formation in the educational process. Special attention is paid to the means of formation of communication skills, their influence on the formation of the collective of students of primary education. Modern approaches and the influence of interactive technologies combined with traditional ones are revealed. During the study of the practical experience of primary school teachers, the most effective methods, forms and means of forming the communicative competence of primary school students were determined.Документ Використання фольклору у вихованні молодших школярів(2024) Медвідь, Яна Юріївна; Medvid, Y. Y.(ua) Кваліфікаційна робота «Використання фольклору у вихованні молодших школярів» була присвячена вивченню та аналізу ролі та значення фольклору як важливого педагогічного засобу у формуванні морально-естетичних і культурних цінностей Росії дітей молодшого шкільного віку. У першому розділі розділу розглядалися теоретичні основи використання фольклору як важливого засобу виховання молодших школярів. Розглянуто термін «фольклор» та проаналізовано жанри фольклору та їх дидактичне та виховне значення. Проаналізовано фольклор як засіб виховання молодших школярів. У дослідженні підкреслюється важливість використання фольклору для розвитку духовності молодших школярів, оскільки він сприяє засвоєнню культурної спадщини, привертає увагу до історії та традицій рідної країни. Аналіз матеріалів загальноосвітнього навчального закладу підтвердив, що використання фольклору в навчально-виховному процесі сприяє формуванню національної самосвідомості дітей, підвищує інтерес до історії та традицій свого народу, розвиває уяву, мову та комунікативні здібності. Фольклор допомагає вчителю. створити емоційно насичене середовище, яке сприяє глибокому засвоєнню морально-етичних цінностей. Друга частина магістерської роботи присвячена розкриттю використання фольклору в навчально-виховному процесі початкової школи. Аналіз сучасних методик показав, що використання фольклорних творів у навчанні молодших школярів є ефективним засобом підвищення мотивації навчання, розвитку емоційної сфери та формування морально-етичних цінностей. Фольклор дозволяє створити на заняттях емоційно насичену атмосферу, яка сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу та активізує інтерес дітей до знань. Вивчення досвіду використання вчителями фольклорного матеріалу в початкових класах показало, що багато вчителів активно використовують у своїй роботі народну творчість. Зазначають, що фольклор позитивно впливає на розвиток особистісних якостей учнів, інтерес до навчання, сприяє підвищенню успішності. Завдяки фольклорним матеріалам навчальний процес стає більш захоплюючим і різноманітним, сприяє формуванню в учнів національної свідомості, поваги до культурних традицій свого народу та розширенню їх світогляду. (en) The qualification work "Use of folklore in the education of younger schoolchildren" was devoted to the study and analysis of the role and significance of folklore as an important pedagogical tool in the formation of moral, aesthetic and cultural values of children of primary school age. The first section of the part examined the theoretical principles of using folklore as an important tool in the education of younger schoolchildren. The term "folklore" is considered and the genres of folklore and their didactic and educational value are analyzed. Folklore is analyzed as a means of educating younger schoolchildren. The study emphasizes the importance of using folklore to develop the spirituality of younger schoolchildren, as it contributes to the assimilation of cultural heritage, draws attention to the history and traditions of their native country. Analysis of materials from a comprehensive secondary school confirmed that the use of folklore in the educational process contributes to the formation of children's national identity, increases their interest in the history and traditions of their own nation, develops imagination, language and communication skills Folklore helps teachers create an emotionally rich environment that contributes to the deep appropriation of moral and ethical values. The second part of the master's thesis is devoted to revealing the use of folklore in the educational process of primary school. Analysis of modern methods showed that the use of folklore works in teaching younger schoolchildren is an effective way to increase motivation for learning, develop the emotional sphere and form moral and ethical values. Folklore allows you to create an emotionally rich atmosphere in classes, which contributes to better assimilation of educational material and activates children's interest in knowledge. A study of teachers' experience in using folklore materials in primary school showed that many teachers actively use folk art in their work. They note that folklore has a positive effect on the development of students' personal qualities, their interest in learning and helps to increase their academic performance. Thanks to folklore materials, the educational process becomes more exciting and diverse, contributes to the formation of national consciousness in students, respect for the cultural traditions of their people and the expansion of their worldview.Документ Формування системи цінностей в учнів молодшого шкільного віку в контексті Нової української школи(2024) Клокова, Людмила Василівна; Klokova, L. V.(ua) У науковій роботі розкрито науково-теоретичний аспект формування системи цінностей у молодших школярів. Визначено поняття «цінності» та охарактеризовано вікові особливості зазначеної категорії здобувачів освіти, щодо процесу формування ціннісних орієнтирів під час виховного процесу. Особлива увага приділена поняттю «наскрізний виховний процес» Розкрито педагогічні умови його організації в контексті НУШ. Охарактеризовано складники системи цінностей молодших школярів. У ході вивчення практичного досвіду вчителів початкових класів визначено найбільш ефективні методи, форми та засоби формування ціннісних орієнтирів учнів початкових класів. (en) The scientific paper reveals the scientific and theoretical aspect of the formation of a system of values in primary school students. The concept of ‘values’ is defined and the age characteristics of this category of students are characterised in relation to the process of forming value orientations during the educational process. Particular attention is paid to the concept of ‘cross-cutting educational process’. The pedagogical conditions of its organisation in the context of the NUS are revealed. The components of the value system of primary schoolchildren are characterised. In the course of studying the practical experience of primary school teachers, the most effective methods, forms and means of forming the value orientations of primary school students are identified.Документ Методика виховної роботи(2024) Андросова, Наталя МиколаївнаДокумент Теорія і методика організації виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах(2024) Андросова, Наталя МиколаївнаДокумент Формування соціальної компетентності в учнів початкових класів(2023) Єлдінова, Світлана Миколаївна; Цуканова, Наталія Миколаївна(ua) Статтю присвячено проблемі формування соціальної компетентності в учнів молодших класів у навчальновиховному процесі початкової школи. Визначено, що ступінь розвитку соціальної компетентності є характеристикою освіченості людини й народу загалом. За допомогою соціальних компетентностей людина виражає себе, свій внутрішній світ, світобачення, свій естетичний, етичний, світоглядний та інтелектуальний розвиток. Формування в учнів початкових класів соціальних компетентностей – основне завдання, яке постає перед закладом початкової освіти. У молодших школярів зростає роль аксіологічних засад виховання, адже індивід, який не має сформованих соціальних ціннісних орієнтацій, відчуває недовіру до суспільства, виявляє агресію, втрачає індивідуальність. Тому головне завдання виховання учнів в початковій школі – розкрити дітям соціальний світ і допомогти здобути соціальний досвід, зрозуміти свої місце в соціумі. У процесі формування соціальної компетентності період молодшого шкільного віку надзвичайно важливий. Саме в цей час дитина набуває нових соціальних ролей і вже здатна до самостійної діяльності, розв’язання життєвих проблем, рефлексії, вироблення соціальних стратегій життєдіяльності, встановлення нових соціальних контактів. Охарактеризовано, що молодший шкільний вік є сенситивним для розвитку практично всіх психологічних утворень, що є значущими для позитивного розвитку в подальші вікові періоди. Учень початкової школи орієнтується на загальнокультурні зразки дії, які приймає в діалозі з іншими людьми, адже він швидко переймає моделі поведінки. Мотиви встановлення позитивних взаємин з іншими дітьми набувають великого значення для молодшого школяра, тому одним із головних стає його бажання заслужити схвалення і симпатію. Молодший шкільний вік є сприятливим для виховання у дитини здібності цінувати особистість людини, що відкриває можливість формувати гуманне ставлення до інших людей. Тому для успішної соціалізації молодших школярів потрібні умови, які забезпечують їм можливості критично переосмислювати і відбирати те, що пропонує соціум. Учні молодших класів починають набувати соціальний досвід, який буде впливати на їхні дії, вчинки, на формування їхніх бажань та інтересів, тобто впливати на свідомість. Визначено, що формування соціальної компетентності молодших школярів відбувається у процесі вивчення навчальних дисциплін і в позаурочний час. Найбільшою мірою сприяє цьому освітня галузь «Суспільствознав- ство». Навчальна дисципліна «Я досліджую світ», реалізована цією освітньою галуззю, має інтегрований характер і чітко виражену виховну суспільствознавчу спрямованість. Курс починає вивчатися школярами з першого класу, а тому враховує зростаючі інтелектуальні можливості учнів у засвоєнні і перетворенні інформації соціального спрямування, набутий досвід в оцінці фактів, подій, явищ навколишнього життя, стан вольової регуляції поведінки як основи привласнення морально правових норм. Для того, щоб засвоєні учнями соціальні знання не залишалися на рівні формальної обізнаності з нормами поведінки, а втілювалися в життя, на уроках потрібно створювати такі ситуації, щоб дитина відчула необхідність застосовувати знання на практиці, збагачувала свій практичний досвід. Професійність вчителя виявляється у доцільності й адекватності апелювання до почуттів і досвіду дітей, тактовності та делікатності в обговоренні питань, що їх хвилюють, та вмінні ненав’язливо і точно допомагати дитині у ціннісному освоєнні світу людей. Соціальні компетентності, набуті дитиною в молодших класах, визначають в подальшому весь життєвий шлях людини: входження у соціум, можливість працевлаштування, створення сім’ї, успішність кар’єри. Тому саме робота по формуванню соціальної компетентності молодших школярів сприятиме виконанню головних завдань, поставлених перед сучасними вчителями, соціальними педагогам, які працюють у закладах початкової школи. (en) The article is describes to the problem of forming of social competence for primary school pupils in the educationaleducator process of initial school. Certainly, that a degree of development of social competence is description of form of man and people on the whole. By means of social competences a man expresses itself, the inner world, attitude, aesthetic, ethic, world view and intellectual development. Forming for the primary school pupils of social competences – a basic task that appears before establishment of primary education. The role of principles of axiology of education grows for junior schoolchildren, in fact an individual that does not have the formed social valued orientations feels a mistrust to society, finds out aggression, loses individuality. Therefore main task of education primary school pupils – to expose to the children the social world and to help to get social experience, understand it place in society. In the process of forming of social competence the period of childhood is extraordinarily important. Exactly at this time a child acquires new social roles and already apt at independent activity, decision of vital problems, reflection, making of social strategies of vital functions, establishment of new social contacts. It is described, that a childhood for development of practically all psychological formations that are meaningful for positive development in further ageold periods. The primary school pupils is oriented on the general standards of action, accepts that in a dialogue with other people, in fact he adopts the models of behavior quickly. Reasons of establishment of positive mutual relations with other children acquire a large value for a junior schoolboy, that is why one of main his desire to deserve approval and liking becomes. A childhood is friendly to education for the child of ability to value personality of man that opens possibility to form humane attitude toward other people. Therefore for successful socialization of junior schoolchildren necessary terms, that provide possibilities critically to rethink and take away that offers society to them. Lower boys begin to acquire social experience, that will influence on their actions, acts, on forming of their desires and interests, to influence on consciousness. Certainly, that forming of social competence of junior schoolchildren takes place in the process of study of educational disciplines and in extracurricular time. In a most degree educational industry assists it social “Science”. Educational discipline “I investigate the world”, realized by this educational industry, has the integrated character and clearly expressed educator social science orientation. A course begins to be studied by schoolchildren from the first form, and that is why takes into account growing intellectual possibilities of students in mastering and transformation o information of social aspiration, purchased experience in the estimation of facts, events, phenomena of surrounding life, state of the volitional adjusting of behavior as bases of appropriation morally of legal norms. In order that social knowledge are mastered by students did not remain at the level of formal awareness with the codes of conduct, but made reality of, on lessons it is needed to create such situations, that a child felt compelled to apply knowledge in practice, enriched the practical experience. The professional of teacher appears in expediency and adequacy of appeal to feelings and experience of children, tactfulness and delicacy in the discussion of questions, that they are worried, and ability unobtrusively and exactly to help a child in the valued mastering of the world of people. Social to the competence, purchased by a child in junior classes, determine in future all course of life of man: included in society, employment, creation of family opportunity, success of career. Therefore exactly work on forming of social competence of junior schoolchildren to promote to implementation of the main tasks, put before modern teachers social to the teachers, what work in establishments of initial school.Документ Символічна інтеграція дітей в сільську громаду українців ХІХ – першої чверті ХХ століття(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Окольнича, Тетяна Володимирівна; Пилипчук, Віталій Анатолійович; Okolnycha, Tetiana Volodymyrivna; Pylypchuk, Vitalii Anatoliyovych(ua) У публікації, при висвітленні питання інтеграції дітей в сільський соціум з використанням звичаєво-обрядової практики автори виходять із наступних засад: світоглядні засади традиційної культури українців ХІХ – першої чверті ХХ ст. базувалися на комплексі вірувань та уявлень християнської релігії і принципах магічної свідомості язичництва; функціональним чинником залишалися елементи архаїчної свідомості як іманентні компоненти світоглядної системи часів індоєвропейської спільноти. У традиційній культурі, яка базувалася на уявленні про циклічність часу, регуляторною парадигмою виступав ритуал. Комплекс народної звичаєво-обрядової культури чітко фіксував та символізував межі дитячого життя, відзначаючи проходження дитиною певного етапу на шляху її дорослішання. Важливим моментом в житті дитини було досягнення нею річного віку. Значення цієї вікової межі в народній педагогіці українців виявлялося в знятті цілого ряду старих і появи нових заборон та приписів. Від 1 до 3-4 років дитина переживала новий етап свого життя, під час якого відбувалося її входження у «світ культури», і з яким також пов’язувалися деякі зміни в побутовому та ритуальному ставленні до неї. Наступним важливим перехідним етапом в житті дітей був 7-річний вік, що пов’язувався в народній педагогіці українців із новою зміною їх статусних позицій. Це відбувалося шляхом їх включення в активну трудову діяльність сім’ї. У статті приділяється увага суб’єктам соціалізації, котрі безпосередньо впливали на інкорпорацію дитини в сільську громаду. Основну роль у цьому процесі відігравали батьки. Крім них, активну учать у процесі соціалізації та енкультурації дитини відігравали бабусі та дідусі. Найстарше покоління виступало передусім в якості агентів непрямої трансмісії етнокультурних цінностей. Починаючи з шести-семи років, дитина все більше починала спілкуватися в колі старших дітей. Ця категорія соціалізаторів забезпечувала освоєння дитиною соціального досвіду та традицій культури у спілкуванні зі своїми однолітками. Однією з форм соціалізації підростаючого покоління через посередництво громади, односельчан був інститут приймацтва. У ролі посередників, медіаторів громади в процесі соціалізації дитини виступали хрещені батьки. Саме на інститут кумівства була покладена громадою відповідальність за подальшу соціалізацію дитини. (en) In the publication, when covering the issue of integration of children into rural society using customary ritual practice, the authors proceed from the following principles: the ideological foundations of the traditional culture of Ukrainians of the 19th – the first quarter of the 20th centuries were based on a complex of beliefs and ideas of the Christian religion and the principles of the magical consciousness of paganism; the functional factor remained elements of archaic consciousness as immanent components of the worldview system of the times of the Indo-European community. The ritual was used as a regulatory paradigm in traditional culture that was based on the idea of the cyclical nature of time. The complex of folk custom-ritual culture clearly defined and symbolized the boundaries of children’s lives, noting the passage of a child at a certain stage on the path of their growing up. Reaching the age of one was a significant moment in a child’s life. The significance of this age limit in the folk pedagogy of Ukrainians was manifested in the removal of certain old rules and the emergence of new prohibitions and regulations. From 1 to 3–4 years old, the child experienced a new stage in his life, during which he entered the «world of culture», and with it, some changes in everyday and ritual attitudes towards him were also associated. The next important transitional stage in the life of children was the age of 7, which was associated in folk pedagogy of Ukrainians with a new change in their status positions. The inclusion of them in the family’s active work resulted in this happening. The article centers on the subject of socialization, which has a direct impact on the child’s incorporation into rural society. Parents played a key role in this process. Furthermore, grandparents played a significant role in the process of socialization and enculturation of the child. The oldest generation primarily acted as agents of indirect transmission of ethnocultural values. From the age of six to seven, the child increasingly began to communicate with older children. This category of socializers ensured that the child mastered social experience and cultural traditions when communicating with their peers. One of the forms of socialization for the younger generation through the community, the fellow villagers was the institute of admission. Godparents acted as intermediaries and mediators of the community in the process of socializing the child. It was the institution of nepotism that the community was responsible for further socializing the child.Документ Підходи до створення єдиної системи раннього виявлення і корекції порушень в розвитку дітей з ООП(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024) Завітренко, Долорес Жораївна; Березенко, Наталія Олегівна; Zavitrenko, Dolores Zhoraivna; Berezenko, Natalia Olegivna(ua) У статті розглянуто підходи до створення єдиної системи раннього виявлення і корекції порушень в розвитку дітей. Особливу увагу зосереджено на проблемі інтелектуального розвитку та виховання в дитячій психології та педагогіці. З цією метою розглянуто обстеження, диференціальну діагностику та медико-психолого-педагогічну корекцію порушень розвитку дітей. Визначено етапи розвитку системи ранньої допомоги в Україні на основі узагальнення законодавчого підґрунтя за роки незалежності України щодо розвитку системи освіти дітей із особливими потребами й міжнародної та вітчизняної практики ранньої допомоги дітям з народження. Проаналізовано основні положення, задекларовані в міжнародних і національних законодавчих нормативно-правових документах організації системи ранньої допомоги дітям із особливими освітніми потребами в різні часові періоди, описано існуючу практику організації ранньої допомоги на кожному етапі її становлення в Україні. Зміни в суспільстві, освітній політиці, гуманізація навчання і виховання, спрямовані на гармонійний розвиток особистості, її соціалізацію та індивідуалізацію, визначають зміни в спеціальній освіті, для якої одним з найважливіших завдань є створення умов для раннього виявлення, корекції і компенсації вторинних відхилень у розвитку дітей раннього віку. Адекватно організована рання діагностика і комплексна корекція з перших місяців і років життя дозволяють не тільки коригувати вже наявні відхилення в розвитку, але і попередити появу вторинних порушень, знизити ступінь соціальної непристосованості дітей, досягти максимально можливого для кожної дитини рівня загального розвитку, освіти, ступеня інтеграції в суспільство. Надання ранньої дієвої допомоги дітям з порушенням інтелекту є важливим питанням сьогодення. Раннє втручання покликано створити умови для розвитку і корекції дитини раннього віку з метою підготовки входження її в освітній простір і є фундаментом інклюзивної освіти дітей з особливими освітніми потребами. Факт застосування раннього втручання далеко не означає, що дитина зможе досягти необхідних успіхів в розвитку. Ключовим орієнтиром для визначення найкращих практик раннього втручання є емпіричні дослідження. Ефективність програми раннього втручання повинна бути продемонстрована у процесі експериментального застосування на відповідній групі дітей. Ретроспективний аналіз історії становлення ранньої допомоги дозволив простежити вимірювання ціннісних орієнтирів суспільства і держави у вирішенні даного питання. Пріоритетним напрямком стає забезпечення якості життя дитини раннього віку і визначення шляхів формування ефективного стилю спілкування. (en) The article discusses approaches to creating a unified system for early detection and correction of disorders in children’s development. Special attention is focused on the problem of intellectual development and education in child psychology and pedagogy. For this purpose, examination, differential diagnosis and medical-psychological-pedagogical correction of children’s developmental disorders were considered. The stages of the development of the early care system in Ukraine are determined based on the generalization of the legislative basis for the years of Ukraine’s independence regarding the development of the education system for children with special needs and international and domestic practice of early care for children from birth. The article analyzes the main provisions declared in international and national legislative and regulatory documents on the organization of the system of early assistance to children with special educational needs in different time periods, describes the existing practice of organizing early assistance at each stage of its formation in Ukraine. Changes in society, educational policy, humanization of education and upbringing aimed at the harmonious development of the individual, his or hersocialization and individualization determine changes in special education, for which one of the most important tasks is to create conditions for early detection, correction and compensation of secondary deviations in the development of young children. Adequately organized early diagnostics and comprehensive correction from the first months and years of life allow not only to correct existing developmental disorders, but also to prevent the onset of secondary disorders, to reduce the degree of social maladjustment of children, and to achieve the highest possible level of general development, education and degree of integration into society for each child. Early and effective help for children with mental retardation is an important issue today. Early intervention is intended to create conditions for the development and correction of a young child in order to prepare him or her for entry into the educational space and is the foundation of inclusive education for children with special educational needs. The fact that early intervention is applied does not mean that the child will be able to achieve the necessary developmental success. Empirical research is the key to identifying best practices in early intervention. The effectiveness of an early intervention program should be demonstrated through experimental application to a relevant group of children. A retrospective analysis of the history of early intervention has made it possible to trace the measurement of the values of society and the state in addressing this issue. The priority is to ensure the quality of life of a young child and to identify ways to form an effective communication style.Документ Традиції виховання дітей в українській сім’ї (Південь України): історія розвитку (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)(2023) Дубінка, Микола Михайлович; Dubinka, Mykola(ua) У статті автор здійснив спробу аналізу особливостей розвитку української сім’ї на різних історичних етапах розвитку (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст. (Південь України)). Ним обґрунтовано зростання інтересу до минулого народу, його виховних традицій, історичних знань, до національної духовної ідеї, без яких неможливо зрозуміти сучасний розвиток конкретної нації. Доказом цього є історичний шлях розвитку України, де стійким, соціально й духовно значущим елементом у вихованні особистості є сім’я, яка зберегла і залишила нам у спадок тисячолітню народну культуру, цінності, традиції. Науковець зазначає, що сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. А в Україні завжди панував культ родини, рідної домівки, шани до батьків та свого роду. Сімейні українські традиції виховання – це своєрідний механізм передачі, засвоєння і розвитку народного досвіду виховання, культури, та формування на цій основі соціально та національно значимих якостей особистості. Вивчаючи характер виховання дітей на різних етапах становлення української робітничої сім’ї автор зазначає, що їх етнопедагогічні традиції були спрямовані на утвердження народно-родинної основи виховання; визначення мети виховання через ідеал традицій українського суспільства; залучення учасників виховного процесу до засвоєння культури та народного надбання, забезпечення спадкоємності як необхідної умови створення нового потенціалу української культури; визначення основних напрямків залучення до культурних цінностей через вивчення досвіду народу, звичаїв, способу життя. Здійснений аналіз українських традицій виховання у сім’ї дозволив зробити висновок про їх визначальну роль у формуванні характеру кожної дитини, її особистісних рис і національної свідомості, реалізації процесу соціалізації особистості. Це стало основою формування нової самобутньої національно-педагогічної системи. Перспективи подальших наукових пошуків убачаємо у дослідженні впливу традицій сім’ї на процес виховання дитини (історіографія питання).Документ Реалізація гендерної рівності в системі освіти і виховання на засадах концепції педагогіки свободи(ТОВ «Друк плюс», 2022) Растригіна, Алла Миколаївна(ua) У статті актуалізовано проблему гендерної рівності з огляду на суперечності, що все ще існують з цього приводу у вітчизняній системі освіти і виховання. Проаналізовано стан досліджуваної проблеми у сучасному вітчизняному й зарубіжному науковому дискурсі. Доведено, що гендерна компонента сучасної освіти потребує розширення меж наукового пошуку у тому числі в її виховному сегменті. Представлено концептуальні основи педагогіки свободи як сучасної моделі реалізації гендерної рівності в системі освіти і виховання. Зокрема обґрунтовано категорію особистісної свободи в контекстуальному полі проблеми гендерної рівності та методологічні підходи й принципи її розвитку на засадах педагогіки свободи, а також розкрито можливості практичного розв’язання досліджуваної проблеми у сучасному закладі вищої освіти на засадах егалітарного світогляду.