Кафедра освітніх наук
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6097
Переглянути
2 результатів
Результати пошуку
Документ Соціально-громадянська активність студентів історичних факультетів як показник рівня їхньої моральної культури(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Бабенко, Тетяна Василівна; Babenko, Tetyana Vasylivna(ua) Стаття комплексно обґрунтовує соціально-громадянську активність студентів історичних факультетів як валідний індикатор рівня їхньої моральної культури. Актуальність дослідження зумовлена виявленим у сучасних студіях розривом між задекларованою громадянською ідентичністю молоді та реальною участю у громадянських практиках домінування символічних форм, недостатня внутрішня мотивація. Мета роботи – з’ясувати характер і механізми двостороннього, взаємопідсилювального зв’язку між моральною культурою (етичні знання, цінності, переконання і здатність діяти відповідально) та соціально-громадянською активністю студентів-істориків і показати умови, за яких активність виступає індикатором моральної зрілості. Методологія поєднує теоретико-порівняльний аналіз українських і зарубіжних праць, синтез емпіричних свідчень про студентське волонтерство та індикативне моделювання вимірювальних параметрів. У фокусі – роль освітнього середовища: доведено, що цілеспрямований дизайн навчання і активні методи (дискусії, рольові ігри, проєктна робота, тьюторство) статистично пов’язані зі зростанням залученості студентів. Інституційні моделі service-learning підвищують ціннісну чутливість, толерантність і готовність до публічної дії. Показано, що в кризових контекстах (повномасштабна війна) масове студентське волонтерство переводить моральні принципи у сталі поведінкові практики та зміцнює солідарність, емпірично підтверджуючи індикаторний характер. Наукова новизна полягає в уточненні індикаторної моделі оцінювання моральної культури через п’ять взаємопов’язаних вимірів – когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінковий, рефлексивний і соціальний – та у конкретизації професійно-етичних наслідків для історико-педагогічної освіти (публічна історія, робота з пам’яттю, правозахисні кейси). Практична значущість полягає в рекомендаціях для ЗВО: інтеграція service-learning у навчальні плани, підтримка студентського самоврядування, розвиток етичної рефлексії, розбудова партнерств із громадами, музеями, оцінювання внеску студента через портфоліо участі – що зменшує розрив між ціннісними деклараціями та реальною громадянською участю. (en) The article provides a comprehensive argument that the socio-civic engagement of students in history programs is a valid indicator of their level of moral culture. The relevance stems from a gap identified in recent studies between young people’s declared civic identity and their actual participation in civic practices (the dominance of symbolic forms and insufficient intrinsic motivation). The aim is to clarify the nature and mechanisms of the bidirectional, mutually reinforcing relationship between moral culture (ethical knowledge, values, convictions, and the capacity to act responsibly) and the socio-civic engagement of history students, and to specify the conditions under which engagement functions as an indicator of moral maturity. Methodologically, the study combines a theoretical-comparative analysis of Ukrainian and international scholarship, a synthesis of empirical evidence on student volunteering, and indicative modeling of measurement parameters. The analysis focuses on the role of the educational environment: it demonstrates that purposeful instructional design and active methods (discussion, role-play, project-based learning, tutoring) are statistically associated with higher levels of student engagement. Institutionalized service-learning models enhance value sensitivity, tolerance, and readiness for public action. The article also shows that in crisis contexts (e.g., the full-scale war) mass student volunteering translates moral principles into stable behavioral practices and strengthens solidarity, empirically confirming the indicator character of engagement. The scientific novelty lies in refining an indicator model for assessing moral culture across five interrelated dimensions–cognitive, affective-value, behavioral, reflective, and societal – and in specifying the professional-ethical implications for history teacher education (public history, memory work, human-rights case analysis). Practical significance includes recommendations for higher education institutions: integrating service-learning into curricula, supporting student self-governance, fostering ethical reflection, building partnerships with communities and museums, and assessing student contribution through participation portfolios – measures that narrow the gap between value declarations and actual civic engagement.Документ Проблеми та перспективи розвитку морально-етичної культури вчителів історії в умовах інноваційних змін освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Бабенко, Тетяна Василівна; Babenko, Tetyana Vasylivna(ua) У статті здійснено комплексний аналіз проблем і перспектив розвитку морально-етичної культури вчителів історії в контексті сучасних освітніх інновацій. Підкреслюється, що швидка цифровізація, модернізація навчальних програм, упровадження новітніх педагогічних технологій та зростання суспільних очікувань до професійної етики педагога зумовлюють потребу глибшого осмислення цього феномену. Морально-етична культура вчителя історії виконує не лише професійну, а й соціально-виховну функцію: вона сприяє утвердженню демократичних і гуманістичних орієнтацій у молодого покоління та забезпечує роль учителя як морального авторитета в аудиторії й суспільстві загалом. Серед актуальних викликів виділено вплив технологічних інновацій, зміну динаміки взаємодії «учитель–учень» в умовах інформаційного суспільства, а також зростання значення академічної доброчесності у вищій школі. Доведено, що морально-етична культура є тим фундаментом, який дозволяє педагогові адаптуватися до інноваційних умов, зберігаючи баланс між професійною компетентністю, гуманістичними цінностями та запитами сучасної освіти. У статті запропоновано практичні стратегії посилення професійної підготовки вчителів: інтеграція етики та історії педагогічної думки в навчальні програми; застосування інтерактивних методів (аналіз кейсів, рольові ігри, розгляд моральних дилем); використання інформаційно-комунікаційних технологій для розвитку емпатії й критичного мислення; удосконалення системи наставництва та підтримки саморозвитку студентів під час педагогічної практики. У висновках наголошено, що морально-етична культура становить стратегічну основу професійної ідентичності вчителя історії й є ключем до ефективної виховної роботи. Вона визначає якість освітнього процесу, формує довірчі відносини між учителем та учнями, а також сприяє поширенню демократичних цінностей у суспільстві. Перспективи подальших досліджень пов’язані з розробкою нових моделей формування морально-етичної культури, інтеграцією інноваційних технологій у підготовку педагогів та міждисциплінарним підходом до виховання вчителів як моральних лідерів у добу глобальних трансформацій. (en) The article provides a comprehensive analysis of the problems and prospects for developing the moral and ethical culture of history teachers in the context of contemporary educational innovations. It highlights that rapid digitalization, modernization of curricula, the introduction of new teaching technologies, and growing societal expectations for teachers necessitate a deeper exploration of this phenomenon. The moral-ethical culture of a history teacher performs not only a professional but also a socio-educational function: it fosters democratic and humanistic orientations among the younger generation and ensures the teacher’s role as a moral authority both in the classroom and in society. Among the current challenges, the article emphasizes the impact of technological advancements, shifts in teacher–student dynamics within the information society, and the growing importance of academic integrity in higher education. It argues that moral-ethical culture enables teachers to adapt to these innovative conditions while maintaining a balance between professional competence, humanistic values, and the demands of contemporary education. Practical strategies are proposed for strengthening teacher training: integrating ethics and history of pedagogical thought into curricula; using interactive methods (case studies, role-playing, moral dilemma analysis); leveraging information and communication technologies to foster empathy and critical thinking; and improving mentorship systems and student support during teaching practice. In conclusion, the article affirms that moral-ethical culture represents the strategic foundation of a history teacher’s professional identity and the key to effective educational work. It ensures the quality of the learning process, fosters trustful teacher–student relationships, and contributes to the promotion of democratic values in society. Prospects for further research include developing new educational models for cultivating moral-ethical culture, integrating innovative technologies into the training process, and expanding interdisciplinary approaches to prepare teachers as moral leaders in times of global transformation.