Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
2 результатів
community.search.results.head
Документ «Він хотів бути «шикарним, як леопард» (М. Хвильовий у контексті есеїстики Є. Маланюка)(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Вечірко, Оксана Леонідівна; Вечирко, Оксана Леонидовна; Vechirko, Oksana Leonidivna(ua) Стаття присвячена творчим взаєминам українських митців Євгена Маланюка і Миколи Хвильового – людям, що відіграли важливу роль у процесі національного державотворення 20-их років минулого століття. Розглянуто есеїстичні студії «13 травня 1933 року» та «13. 5. 1933» представника «празької школи», проаналізовано його спроби наукового осмислення художньо-естетичних поглядів М. Хвильового, акцентовано увагу на багатовимірності розуміння творчого феномену яскравого представника генерації «Розстріляного відродження». Досліджуючи постать М. Хвильового в особистісному і творчому аспектах, Є. Маланюк наголошує, що наслiдки революції, які б мали згармонiзувати життя й наповнити його змістом, у М. Хвильового сформували трагічне світовідчуття й глибоке розчарування в ідеології, що, зрештою, розвинуло суперечливість його особистості, світоглядну амбівалентність. (ru) Статья посвящена творческим взаимоотношениям украинских писателей Евгения Маланюка и Николая Хвылевого – людям, которые сыграли важную роль в процессе создания украинского государства двадцатых годов прошлого века. Рассмотрены эссеистические студии «13 мая 1933» и «13. 5. 1933» представителя «пражской школы», проанализированы его попытки научного осмысления художественно-эстетических взглядов Хвылевого, акцентировано внимание на многомерности понимание творческого феномена яркого представителя поколения «Расстрелянного возрождения». Исследуя наследие Н. Хвылевого в личностном и творческом аспектах, Е. Маланюк отмечает, что последствия революции, которые должны гармонизировать жизнь и наполнить её содержанием, у Н. Хвылевого сформировали трагическое мироощущение и глубокое разочарование в идеологии, что, в конце концов, развило противоречивость его личности, мировоззренческую амбивалентность. (en) The article is devoted to the creative relationships between Ukrainian artists Yevhen Malaniuk and Mykola Khvylovyi, who played a key role in the 1920s national state building. In particular, the critical works by the representative of the Prague School were reviewed; his attempts to comprehend scientifically the artistic and aesthetic views of M. Khvylovyi were analyzed. The article is focused on the multidimensional understanding of the creative phenomenon of the prominent representative of the Executed Renaissance generation. Names of several Ye. Malaniuk’s essays dedicated to the worshipper of the commune behind the mountains and related to the tragic number “13”, such as “Trynadtsiate Travnia Tysiacha Deviatsot Trydtsiat Tretioho Roku” (the 13th of May 1933) and “13. 5. 1933”, have become eloquent. In the literary and critical essay of Ye. Malaniuk we can note personal and creative vectors of investigating the M. Khvylovyi’s figure. The consequences of the revolution, which should have made life more balanced and meaningful, just made M. Khvylovyi see the world from the tragic side and feel deep disappointment in ideology, which eventually developed into a contradictory personality, worldview ambivalence of the artist. Yevhen Malaniuk has been on the warpath against false Ukrainianness all his life, he blamed Little Russianness, betrayal and slave instincts of his own nation, which, in his opinion, led to the defeat of Ukrainian statehood. Considering this, an important place in his studios, as well as in M. Khvylovyi’s pamphlets, is allocated for interpreting the essence of Little Russianness. While living as an emigrant, Ye. Malaniuk closely watched the artistic process in Ukraine, acting as an analyst. He created a concise psychologized portrait of a “romantic with unbending spirit”.Документ Психопоетика: процес становлення у літературознавстві(РВВ ЖДПУ ім. І. Франка, 2005) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Serhiy(uk) У статті осмислюється можливість впровадження і окреслюються віхи розвитку психопоетики – галузі, яка, на думку автора, має об’єднати зусилля літературознавців і психологів у царині осягнення психоструктури письменника та психологізму художнього твору.