Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій

Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4

Переглянути

community.search.results.head

Зараз показуємо 1 - 5 з 5
  • Ескіз
    Документ
    Іван Франко: психопоетикальна характеристика
    (ЛНУ ім. І. Франка, 2008) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Sergij
  • Ескіз
    Документ
    Мегатекст і особистість письменника
    (РВВ ЖДПУ ім. І. Франка, 2006) Михида, Сергій Павлович; Mykhyda, S. P.
    (uk) У статті розглянуто концепти психопоетики: мегатекст та особистість письменника, простежується їх генеза та можливість використання у літературознавчій практиці.
  • Ескіз
    Документ
    Реконструкція психоструктури автора у новелі О. Кобилянської «Фантазія-експромт» (постановка проблеми)
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2003) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Serhiy
    (uk) У статті на матеріалі новели «Impromptu phantasie» та мемуаристики окреслюються окремі риси психоструктури Ольги Кобилянської.
  • Ескіз
    Документ
    Якому богу служити? Або: хто відвертіший? : (Леся Українка і Володимир Винниченко у ставленні до проблеми «чистого мистецтва»)
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2002) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Serhiy
    (uk) У статті осмислюється ставлення двох представників української» модернізму: Лесі Українки та Володимира Винниченка, до проблеми «чистого мистецтва, що гостро постала в загальномистецькому дискурсі на межі XIX і ХX століть.
  • Ескіз
    Документ
    «Хто йде вперед, той завше блудить»: до концепції людини у трагедії Гете «Фауст»
    (КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Рибальченко, Валентина Костянтинівна; Rybalchenko, Valentyna
    (uk) У статті, на основі аналізу першотвору та українського й російського перекладів, розглядається втілення морально-естетичної позиції Гете, його концепція людини у трагедії «Фауст». Стверджується думка про штучне випрямлення, лакування образу Фауста радянським літературознавством та однобічно негативне тлумачення пострадянською критикою. Підкреслюється складність та неоднозначність образу Фауста. Автор вважає, що головне в гетевському світогляді і творчості – ствердження цінності людського життя, заперечення будь-якої надмети, що виправдовує жертви в ім’я ідеологічних догм. Чільне місце в етичній системі Гете посідає не стільки уславлення людини, скільки віра у її милосердя, силу любові, що здатна відродити душу.