Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
1144 результатів
Результати пошуку
Документ Лінгвістичні особливості українських заголовків інформаційно-новинних текстів та способів їх перекладу англійською мовою(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Головенко, Крістіна Вікторівна(ua) Стаття присвячена медіадискурсу – потужному інструменту ціннісно-символічного впливу на масову свідомість. Визначено сутність, функції та критерії класифікації медіадискурсу. Особлива увага приділена інформаційно-новинним текстам, серед важливих ознак яких – оперативність, об’єктивність, неупередженість, максимальна популярність викладу, доступність мови. Об’єктом дослідження постають заголовки інформаційно-новинних текстів. Матеріал дослідження представлений українськими та англомовними новинними заголовками військової тематики електронної версії газети «Українська правда». Сфера призначення даних текстів охоплює широке коло адресантів. Проаналізовано класифікацію українських заголовків електронних інформаційно-новинних текстів. Серед них – суто інформативні, частково інформативні, заохочувальні або інтригувальні заголовки. Визначено основні мовні засоби маніпуляції та маніпулятивні техніки у заголовках, серед яких – використання стереотипів, наклеювання ярликів, повтор інформації, анонімний авторитет, констатація факту, відволікання уваги, принцип контрасту, психологічний шок. Запропоновано перелік основних лінгвістичних особливостей українських заголовків електронних інформаційно-новинних текстів. Окрема увага приділена питанням медіаперекладу – самостійному напрямку в області перекладу мови засобів масової інформації. Виокремлено декілька способів перекладу заголовків – аутентичне відтворення, повноеквівалентний та частковоеквівалентний переклад, повна заміна одного заголовку на інший з мови оригіналу на мову перекладу. Зроблено висновки з приводу найбільш розповсюджених способів перекладу. Надано деякі поради для адекватного перекладу заголовків інформаційно-новинних текстів з української мови англійською. Серед них – розуміння теми матеріалу, функцій заголовку, його лінгвістичних, соціокультурних та фонових особливостей. (en) The article is devoted to media discourse – a powerful tool of value and symbolic influence on mass consciousness. The essence, functions and classification criteria of media discourse are determined. Special attention is paid to news texts, among the important features of which are efficiency, objectivity, impartiality, the maximum popularity of the presentation, accessibility of the language. The object of research is the headlines of news texts. The research material is presented by Ukrainian and English news headlines on military topics of the electronic version of the newspaper «Ukrainska Pravda». The sphere of application of these texts covers a wide range of addressees. The classification of Ukrainian headlines of electronic news texts was analyzed. Among them are purely informative, partially informative, encouraging or intriguing headlines. The main language means of manipulation and manipulative techniques in headlines are identified, including the use of stereotypes, labeling, repetition of information, anonymous authority, statement of fact, distraction of attention, principle of contrast, psychological shock. The list of the main linguistic features of Ukrainian headlines of electronic news texts is proposed. Special attention is paid to the issues of media translation – an independent sphere in the field of media language translation. Several methods of headline translation are distinguished – authentic reproduction, fully equivalent and partially equivalent translation, complete replacement of one headline for another from the original language to the language of translation. Conclusions have been made regarding the most common methods of translation. Some tips are provided for adequate translation of headlines of news texts from Ukrainian into English. Among them is an understanding of the topic of the material, the functions of the headline, its linguistic, social, cultural and background peculiarities. Key words: media discourse, news texts, headline, media translation, fully equivalent translation, partially equivalent translation.Документ Новий лексикон періоду повномаштабної російсько-укранської війни : лексико-семантична деривація та особливості словозміни(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Ковтюх, Світлана Леонідівна(ua) У статті проаналізовано частину великого пласту нових слів української мови – як апелятивів, так і онімів, переважна більшість яких утворена в період повномасштабної російсько-української війни з використанням наявних у питомому словникові лексичних одиниць унаслідок переосмислення їхньої семантики. Досліджено алгоритм дериваційного процесу та словозмінні особливості (останні на засадах морфологійної парадигматики) переважно воєнно-політичних словотвірних інновацій, а також новотворів-пропріативів на позначення населених пунктів на теренах України та внутрішніх міських, селищних або сільських об’єктів, що з’явилися внаслідок перейменувальних процесів 2022 – 2024 років. З’ясовано, що нові похідні одиниці в межах лексико-семантичного способу утворено внаслідок онімізації, трансонімізації, апелятивації (останню засвідчено спорадично). Найчастіше при цьому бувають задіяні дериваційно-семантичні механізми метафоризації чи метонімізації. У мовознавстві активно послуговуються запропонованим Л. Гуссенсом 1990 року поняттям «метафтонімія», яке кваліфікують як концептуальну взаємодію між метафорою та метонімією. Пропонуємо новий термін «метафтонімізація» для позначення синкретизму дериваційних процесів метафоризації та метонімізації, тобто у випадках переосмислення лексичних значень лексико-семантичних варіантів, набуття ними нової семантики внаслідок одночасного перенесення і за подібністю, і за суміжністю без використання додаткових словотворчих засобів. У процесі семантичної деривації зазнає змін як лексичне значення слова, так і його словозмінна парадигма. При цьому іменники з повною парадигмою можуть переходити до розряду субстантивів, які вживають тільки або переважно в множині, рідше – тільки в однині. Іменник, який відмінювався лише в однині, може трансформуватися в лексему, яку формально використовують у формах множини, хоч потенційно вона може мати повну словозмінну парадигму. Зафіксовано також перехід іменника singularia tantum у лексичну одиницю, що відмінюється в однині та множині. Крім цього, засвідчено випадки синтаксично-позиційної невідмінюваности, коли переважно відіменникові (часто відантропонімні) назви вулиць, провулків, площ, проспектів тощо у формі родового відмінка однини, рідше множини функціонують як застиглі словоформи генітива навіть у разі редукції родової апелятивної назви. (en) The article analyzes part of a large stratum of new words of the Ukrainian language – both appellatives and onyms, the vast majority of which were formed during the full-scale Russian-Ukrainian war using lexical units available in the specific dictionary as a result of rethinking their semantics. The algorithm of derivation process and wordchanging features (the latter on the basis of morphological paradigmatics) of mainly military-political word-forming innovations, as well as new-creation-propriatives for designating settlements on the territory of Ukraine and internal urban, settlement or rural objects that appeared as a result of the renaming processes of 2022–2024 are investigated. It was found that new derivative units within the lexical-semantic method are formed due to onimization, transonymization, appellation (the latter is witnessed sporadically). Most often, derivational-semantic mechanismsof metaphorization or metonymization are involved. Linguistics actively uses the concept of "metaphthonymy" proposed by L. Hussens in 1990, which is qualified as a conceptual interaction between metaphor and metonymy. We propose a new term "metaftonymization" to refer to the syncretism of derivational processes of metaphorization and metonymization, that is, in cases of reconsidering the lexical meanings of lexical-semantic variants, their acquisition of new semantics due to simultaneous transfer both in similarity and in adjacency without the use of additional word-forming means. In the process of semantic derivation, both the lexical meaning of the word and its word-changing paradigm undergo changes. In this case, nouns with a full paradigm can move to the category of substantives used only or mainly in the plural, less often – only in the singular. A noun that was conjugated only in singular can be transformed into a lexeme that is formally used in plural forms, although potentially it can have a complete word-changing paradigm. There are cases of the noun singularia tantum passing into a lexical unit that is conjugated in the singular and plural. In addition, cases of syntactic-positional invariability have been witnessed, when the names of streets, alleys, squares, avenues, etc. in the form of a generic case of singular are predominant, less often the sets function as invariable word forms of the genitive even in the case of reduction of the generic appellative name.Документ З низин до вершин : спільнослов'янські та самобутні риси української мови (2)(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна(ua) Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікації, вміщеній у попередньому числі цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки, Випуск 1 (208). У цій розвідці порушуємо проблему становлення сучасної підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, що стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо причини втрати старих і появи нових приголосних фонем; пробуємо відшукати зовнішні чинники, які так чи так внесли зміни в консонантну підсистему. Традиційно на заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти кваліфікують праслов’янську мову найдавніших часів як вокально-консонантну, тобто таку, в якій кількість голосних переважала над кількістю приголосних. Разом з тим вони простежують, як через процеси часокількісного вирівнювання та монофтонгізації дифтонгів зменшується кількість голосних, коли на межі тисячоліть (до і нашої ери) приголосних стає все більше після трьох палаталізацій задньоязикових та змін Г, К, Х, Д, Т, З, С у сполуках з j. На час розпаду праслов’янського мовного континиуму племінні мови уже були консонантно-вокальними. Подальший розвиток фонетичних систем споріднених слов’янських мов ішов своїм шляхом, хоч їхня спільна історія у якихось рисах зберігалася, почасти видозмінюючись, віддаляючись від близького. Як показує практика викладання історії мови, здобувачі освіти відносно легко запам’ятовують, які фонетичні процеси відбувалися в системі приголосних, більш-менш вільно орієнтуються в їхній хронології, але професійні комунікативні компетентності, які виявляються у здатності обговорювати питання про фонетичні особливості своєї мови на тлі інших, дискутувати і переконувати незаперечними фактами сформовані не в усіх. Тому усвідомлені знання з історичної фонетики повинні стати одним із комунікативно задіяних здобутків, однією з складових світоглядних переконань про своєрідність рідної мови, про відповідальність за її збереження. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en) This article continues the examination of the complex issue of harmony in the combination of Proto-Slavic and Ukrainian language features in the modern phonemic-phonetic system of our language, which was reflected in the article in the previous issue of the same journal – Scientific Notes. Series: Philological Sciences Issue 1 (208). In this investigation, we raise the problem of the modern subsystem of consonant phonemes formation, which has as its support the common Slavic consonant base and became the basis for the creation of peculiar phonetic foundations and other related languages; we consider the reasons for the loss of the old and the appearance of the new consonant phonemes; we are trying to find external factors that somehow made changes to the consonant subsystem. Traditionally, students attending historical grammar classes at higher education institutions qualify the ProtoSlavic language of the most ancient times as vocal-consonant, one in which the number of vowels prevailed over the number of consonants. At the same time, they trace how the number of vowels decreased due to the processes of time-quantity equalization and monophthongization of diphthongs when at the turn of the millennium (BC and AD), the number of consonants increased after three back-lingual palatalizations and changes of Г, К, Х, Д, Т, З, С in compounds with j. At the time of the Proto-Slavic language continuum disintegration, tribal languages were already consonant-vocalic. Further development of phonetic systems of related Slavic languages followed its path, although their common history in some ways was preserved, partly changing, moving away from the close one. As the practice of the history of language teaching shows, students relatively easily remember what phonetic processes took place in the consonant system, and navigate more or less freely in their chronology, but professional communicative competence, which is manifested in the ability to discuss questions about the phonetic features of their language against the background others, to discuss and convince with indisputable facts is not developed for everyone. Therefore, conscious knowledge of historical phonetics should become one of the communicative achievements, one of the components of worldview beliefs about the originality of the native language, and the responsibility for its preservation. We plan to continue the examination of the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.Документ Передумови формування польського й українського мовного ареалів постпраслов'янського періоду(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Нестеренко, Тетяна Анатоліївна(ua) У статті визначено передумови формування польського й українського ареалів постпраслов’янського періоду. Обґрунтовано близькість слов’янських мов, їхню генетику й типологію в безпосередньому зв’язку з відомостями про територію, яку займали давні слов’яни до розселення на історично засвідчені місця проживання. Проаналізовано найбільш поширені гіпотези прабатьківщини слов’ян – дунайсько-карпатську, віслоодерську, вісло-дніпровську (середньонаддніпрянську). Відзначено, що хоч дунайська гіпотеза не знайшла загального визнання через відсутність надійних археологічних та лінгвістичних даних, проте літописець Нестор дає важливі свідчення про історичне минуле слов’ян. Вісло-Одерська гіпотеза визначає найдавнішими землями слов’ян територію сучасної Польщі між Віслою й Одером. У ХХІ ст. її з лінгво-статистичних позицій доводить W. Mańczak. Наведені вченим аргументи спонукають до думки про виникнення праслов’янської та індоєвропейської мов на території сучасної Польщі, однак залишаються без відповіді протиріччя історико-археологічного характеру і проблема відсутності на цій території праслов’янського субстрату. Згідно з середньонаддніпрянською гіпотезою, праслов’яни є автохтонами Європи. Прабатьківщина слов’ян збігається з ядром українських етнічних територій і охоплює північно-західну частину України. Гіпотезу визнає більшість учених, вона підтверджується даними археології й топоніміки й узгоджується з виділеними В. Лучиком чинниками визначення прабатьківщини слов’ян. Отже, витоки українського й польського народів та їхніх мов тісно пов’язані з проблемою походження слов’янства на північно-західній частині етнічних українських територій. Етногенез поляків і українців попри певні конкретно-історичні особливості має спільні закономірності й близькі хронологічні межі. Спільні території носіїв праслов’янських діалектів важливо окреслити з метою вивчення подальших періодів розвитку мови та задля усвідомлення сучасного стану слов’янських мов, зокрема порівняльно-типологічного аналізу польської та української лінгвістичних систем. (en) The article defines the prerequisites for the formation of Polish and Ukrainian areas of the post-proto-Slavic period. The cognation of Slavic languages, their genetics and typology is substantiated in connection with the information about the territory used by the ancient Slavs before settling in historically attested places of residence. The prevalent hypotheses of the ancestral homeland of the Slavs: Danubian-Carpathian, Vistula-Oder, VistulaDnieper, are analyzed. It is remarked that although the Danubian hypothesis has not found general acceptance due to the absence of reliable archaeological and linguistic data, the chronicler Nestor gives an important account of the historical past of the Slavs. The Vistula-Oder hypothesis identifies the territory of modern Poland between the Vistula and the Oder as the oldest land of the Slavs. In the 21st century W. Mańczak proves it from the linguo-statistical points of view. The arguments presented by the scientist suggest the emergence of Proto-Slavic and Indo-European languages on the territory of modern Poland, but historical and archaeological contradictions and the problem of the absence of a Proto-Slavic substrate on this territory remain unanswered. According to the Vistula-Dnieper hypothesis, the Proto-Slavs are the autochthons of Europe. The ancestral homeland of the Slavs coincides with the core of Ukrainian ethnic territories and covers the northwestern part of Ukraine. The hypothesis is recognized by the majority of scientists, confirmed by the data of archeology and toponymy, and is consistent with the factors identified by V. Luchyk for determining the ancestral homeland of the Slavs. Therefore, the origins of the Ukrainian and Polish peoples and their languages are closely related to the problem of the origin of Slavs in the northwestern part of ethnic Ukrainian territories. The ethnogenesis of Poles and Ukrainians, despite certain specific historical features, has common patterns and close chronological boundaries. It is important to delineate the common territories of the speakers of Proto-Slavic dialects in order to study further periods of language development and to understand the current state of Slavic languages, in particular for the purpose of comparative typological analysis of the Polish and Ukrainian linguistic systems.Документ Соматичні маркери психологічного портрету Ольги Кобилянської (на основі малої прози)(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Михида, Сергій Павлович; Замороз, С. О.(ua) У статті досліджено соматичні маркери психологічного портрету Ольги Кобилянської на основі малої прози, зокрема, новел «Некультурна», «Природа», «Impromptu phantasie», «Valse melancolique» та мемуарів. Наукова новизна виявилася в розкритті зв’язку між тілесним і духовним у мегатексті письменниці, що відкриває нові аспекти її художньої саморефлексії. Застосування психопоетикального підходу дозволяє проаналізувати автобіографічний та психоавтобіографічний матеріал через призму класичних та сучасних психологічних теорій, що корелюють із літературознавчими прийомами. Стаття обґрунтовує, що тілесні маркери, представлені у творах письменниці, виступають символами глибоких психічних станів, розширюючи традиційне уявлення про її літературну спадщину. Авторка систематично актуалізує фізичні вияви переживань героїв, що сумірні з її психоемоційною сферою. На матеріалі описів зовнішності та соматичних станів авторка новел підкреслює інтроспективну природу характерів персонажів, які часто відтворюють особистісні риси самої письменниці. Особливу увагу приділено використанню фізіогномічних методів аналізу, зокрема теорії Ернста Кречмера, яка дозволяє увиразнити залежність між статурою та характером. На основі мемуарних описів, світлин та образів героїнь творів підкреслено астенічний тип тілесності Ольги Кобилянської, що зумовлює шизотимічні риси характеру: інтроспективність, емоційну стриманість, чутливість до рефлексії та дистанційованість від соціуму. Результати дослідження дозволяють краще визначити психологічні аспекти творчості Ольги Кобилянської, зокрема роль тілесного досвіду у формуванні авторського художнього світу. Це відкриває нові можливості для подальшого інтердисциплінарного аналізу її доробку. (en) The article examines the somatic markers of Olga Kobylianska's psychological portrait based on her short fiction, in particular, the novels «Uncultured», «Nature», «Impromptu phantasie», «Valse melancolique», and her memoirs. The scientific novelty was revealed in the disclosure of the connection between the corporeal and the spiritual in the writer's megatext, which opens up new aspects of her artistic self-reflection. The application of the psycho-poetic approach allows us to analyze autobiographical and psycho-autobiographical material through the prism of classical and modern psychological theories that correlate with literary techniques. The article substantiates that the bodily markers presented in the writer's works are symbols of deep mental states, expanding the traditional understanding of her literary heritage. The author systematically actualizes the physical manifestations of the characters' experiences, which are commensurate with her psycho-emotional sphere. The author of the short stories emphasizes the introspective nature of the characters' characters, who often reproduce the personal traits of the writer herself, using descriptions of their appearance and somatic states. Particular attention is paid to the use of physiognomic methods of analysis, in particular the theory of Ernst Kretschmer, which allows to emphasize the relationship between physique and character. On the basis of memoir descriptions, photographs, and images of the heroines of the works, the author emphasizes the asthenic type of Olha Kobylianska's physicality, which determines schizotypal character traits: introspection, emotional restraint, sensitivity to reflection, and distance from society. The results of the study allow us to better define the psychological aspects of Olha Kobylianska's work, in particular the role of bodily experience in shaping the author's artistic world. This opens up new opportunities for further interdisciplinary analysis of her work.Документ З низин до вершин : спільнослов'янські та самобутні риси української мови (3)(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Крижанівська, Ольга Іванівна(uа) Ця стаття є продовженням розгляду складного питання про гармонійність поєднання праслов’янських і власне українських мовних рис у сучасному фонемно-фонетичному ладі нашої мови, яке знайшло своє відбиття у публікаціях, вміщених у попередніх числах цього ж часопису – Наукові записки. Серія: Філологічні науки Випуск 1 (208) та Випуск 2 (209). У цій розвідці продовжуємо описувати становлення сучасної української підсистеми приголосних фонем, яка має своїм опертям спільнослов’янську консонантну основу, яка стала базою для витворення своєрідних фонетичних підвалин й інших споріднених мов; розглядаємо тільки ті приголосні фонеми, яких не було у праслов’янській мові або ж вона втратила подібні до наявних у сучасній українській мові. Йдеться про фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/. Оскільки і їхнє походження, й особливості вимови, і передача на письмі багато в чому мають особливості, то власне фонетико-фонологічні описи доповнюємо ортоепічними та ортографічними. У сучасних навчально-методичних працях з фонетики української мови, у підручниках та посібниках для здобувачів освіти фонеми /г/, /ф/, /дз/ та /дзʹ/ вивчають разом з іншими, визначаючи їхнє місце в класифікаційних системах і не порушуючи питання їхнього походження, особливостей їхнього закріплення в системі консонантизму, специфіки вимови та передачі на письмі. Хіба що в старшій профільній школі (профіль: українська філологія) є згадка про появу фонеми /г/ та її зв’язок з /Ґ/, а на рівні базової школи йдеться про розрізнення звукосполуки [д]+[з] та звука мови і мовлення [дз]. На заняттях з історичної граматики у ЗВО студенти знайомляться з історією появи фонем /г/ та /ф/, хоч про час і причини виникнення /дз/ та /дзʹ/, про їхнє поширення в літературному і діалектному варіантах, проблема диграфічного їхнього позначення згадується хіба що принагідно. За таких дидактичних підходів важко сподіватися на те, що випускник школи чи вишу може усвідомлювати самобутність нашої мови на фонетичному рівні, що він буде цікавитись подальшим розвитком своєї мови, що матиме необхідні знаннєві підвалини, щоб виявляти власні комунікативні компетенції на високому рівні, чого вимагає сьогоднішнє життя суспільства, а відтак і НУШ. Заплановано продовження розгляду самобутніх рис української мови на прикладі одиниць інших рівнів мовної системи. (en)This article continues studying the complex issue of the harmony of the combination of Proto-Slavic and Ukrainian language features in the modern phonemic-phonetic order of our language, which was reflected in the articles included in the previous issues of the same journal – Scientific Notes. Series: Philological Sciences Issue 1 (208) and Issue 2 (209). In this investigation, we continue to describe the modern Ukrainian subsystem of consonant phonemes formation, which has as its support the common Slavic consonant base, which became the basis for peculiar phonetic foundations creation for other related languages as well; we consider only those consonant phonemes that did not exist in the Proto-Slavic language or that it lost similar to those in the modern Ukrainian language. These are the phonemes /г/, /ф/, /дз/, and /дз′/. Since their origin, pronunciation features, and written transmission in many respects have peculiarities, we supplement the actual phonetic-phonological descriptions with orthographic and orthographic ones. In modern educational and methodological works on the Ukrainian language phonetics, in textbooks and manuals for students, the phonemes /г/, /ф/, /дз/ and /дз′/ are studied together with others, determining their place in classification systems and not raising questions about their origin, features of their consolidation in the system of consonantism, specifics of pronunciation and transmission in writing. However, in the senior school (profile: Ukrainian philology) the appearance of the phoneme /г/ and its connection with /Ґ/ is mentioned, and at the basic school the sound combination [д]+[з] is distinguished from the sound [дз]. In historical grammar classes at universities, students get acquainted with the history of the phonemes /г/ and /ф/ appearance, although the time and reasons for the appearance of /дз/ and /дз′, their distribution in literary and dialectal versions, and the problems of their digraphic notation are rarely mentioned. With such didactic approaches, it is difficult to hope that a school or university graduate will be able to realize the uniqueness of our language at the phonetic level, that he or she will be interested in the further development of their language and will have the necessary knowledge base to demonstrate their communicative competence at a high level, which is required by today's the life of society, and hence the NUS. We will continue studying the distinctive features of the Ukrainian language on the example of units of other levels of the language system.Документ Мікротопоніми села Казавчина Голванівського району Кіровоградської області(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Волчанська, Ганна Василівна; Закордонець, О. П.; Василик, С. С.(ua) У статті здійснено комплексний аналіз власних назв дрібних географічних об᾽єктів с. Казавчина Голованівського району Кіровоградської області. З’ясовано специфіку мікротопонімів у системі власних назв; зібрано назви дрібних географічних об’єктів с. Казавчина; виявлено локальні особливості мікротопонімів, які раніше не були об’єктом дослідження лінгвістів : природні, історичні та соціально-культурні чинники виникнення мікротопонімів на досліджуваній території; визначено семантичні групи мікротопонімів; здійснено лексико-семантичний та словотвірно-структурний аналіз досліджуваних одиниць; виявлено діалектні особливості мікротопонімів. Проаналізований у роботі матеріал свідчить, що виникнення мікротопонімів залежить від історичних і соціально-культурних чинників; у мікротопонімії села активно функціонують як назви власне природних об’єктів, так і найменування, пов’язані з господарською діяльністю людини; виокремлено відапелятивні, відонімні та відонімно-відапелятивні мікротопоніми; за структурою мікротопоніми поділяються на прості, складі та складені; основним способом творення є суфіксальний; частина мікротопонімів мають фонетичні, морфологічні та лексичні особливості, притаманні подільським говіркам південно-західного наріччя і степовим говіркам південно-східного. Мікротопоніми в мовному портреті сучасного українського села є елементом, який тісно пов’язаний з його історичним розвитком. Аналіз онімів с. Казавчина показав, що велика кількість цих назв є символами радянської епохи. Характерною рисою оновлення онімного простору с. Казавчина є поява мікротопонімів, пов’язаних із сучасними подіями та героями сьогодення. Мікротопоніми є елементами маркування певних територій і виконують функцію локальних орієнтирів на прилеглій місцевості. Вони є одним із способів впливу на особистість : зі зміною назв мікротопонімів твориться нова система координат. (en) A comprehensive analysis of the proper names of small geographical objects of Kazavchyna village, Golovanivsk district, Kirovohrad region, is carried out. The specificity of microtoponyms in the system of proper names has been clarified; the names of small geographical objects of Kazavchyna village have been collected. Local features of microtoponyms, which were not previously the object of research by linguists, were revealed : natural, historical, and socio-cultural factors of the emergence of microtoponyms in the studied territory. Semantic groups of microtoponyms are defined; lexical-semantic and word-formation-structural analysis of the studied units was carried out; dialectal features of microtoponyms are revealed. The material, analyzed in the work, shows that the occurrence of microtoponyms depends on historical and sociocultural factors; in the microtoponymy of villages, both the names of natural objects and names related to human economic activity actively function. Appellative, homonymous and homonymous-vidapellative microtoponyms are distinguished; by structure, microtoponyms are divided into simple, compound and compound; the main method of creation is suffixation; some of the microtoponyms have phonetic, morphological and lexical features inherent in the Podil dialects of the southwestern dialect and the steppe dialects of the southeastern dialect. Microtoponyms in the language portrait of a modern Ukrainian village are an element closely related to its historical development. The analysis of the names of Kazavchyna village showed that a large number of these names are symbols of the Soviet era. A characteristic feature of the renewal of the nameless space of Kazavchyna village is the appearance of microtoponyms associated with modern events and today's heroes. Microtoponyms are elements of marking certain territories and perform the function of local landmarks in the surrounding area. They are one of the ways to influence a person: with the change of the names of microtoponyms, a new coordinate system is created.Документ Архетипні ознаки поетики Марії Матіос ( на матеріалах повісті «Армагедон уже відбувся» )(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Фока, Марія Володимирівна(ua) У статті окреслено архетипні ознаки поетики, що передбачає визначення сукупності художніх прийомів, які забезпечують довершену реалізацію ідеї твору, його цілісність та високий рівень художності. Осмислення художніх прийомів передбачає їхнє розуміння як варіативності засобів, застосованих автором : власне прийоми, художні образи, символи тощо. Особливе значення та посилений енергетичний вплив їм надає розкриття внутрішнього світу автора, а також звернення до колективного несвідомого в юнгіанському тлумаченні. Використання психологічного контексту та літературознавчий аналіз таких елементів тексту дозволяє краще оцінити їхню художність та наблизитися до розуміння автора, зокрема його світогляду. Методологічний курс розвідки окреслюємо як визначення архетипної поетики художнього тексту. З цією метою використано приклади з творчості сучасної української письменниці Марії Матіос, чия проза виявляє яскраві тенденції до психологізації та втілення значимих загальнолюдських концептів. Предметом дослідження є специфіка втілення архетипів у повісті «Армагедон уже відбувся» та їхня роль у моделюванні художнього світу та інтеграції в нього авторського світобачення. Центральним образом повісті, який увиразнено заголовком, є Армагедон або Апокаліпсис. З’ясовано його значення в біблійному вимірі та індивідуальному, авторському, де визначено певні відмінності. Марія Матіос не тлумачить це як певний кінець, натомість убачає потенціал до трансформації та порятунку, тривання після завершення, що суголосно з юнгіанським архетипом Відродження та Оновлення як однією з його варіацій. Армагедон у повісті індивідуалізовано, тобто головний герой проживає свій власний кінець світу, який виакцентовує метаморфози ключових загальнолюдських архетипів, з утіленнями яких він контактує. Так, спостерігаємо десакралізацію архетипів Великої Матері та Божественної дитини як наслідок бездуховності та її примноження на неплідному ґрунті. Однак за допомогою образної системи персонажів Марія Матіос представляє як есхатологічні візії, так і надію на світле майбутнє в образі доньки Світлани. Ці феномени відображено за допомогою виразних художніх образів, зокрема інтер’єрних деталей, а також дій головних персонажів. (en) The paper outlines the archetypal features of poetics, which involves defining a set of artistic techniques that ensure the perfect realization of the idea of a literary work, its integrity and a high level of its artistry. The comprehension of artistic techniques implies their understanding as a variety of means used by the author: techniques themselves, artistic images, symbols, etc. The disclosure of the author’s inner world, as well as the appeal to the collective unconscious in the Jungian interpretation, give them special significance and enhanced energetic influence. The use of the psychological context and literary analysis of such text elements allows us to better assess their artistry and come closer to understanding the author, in particular his/her worldview. The methodological approach of the research is defined as the definition of the archetypal poetics of a literary text. For this purpose, examples from the work of the modern Ukrainian writer Mariia Matios, whose prose reveals vivid tendencies towards psychologization and the embodiment of significant universal concepts, have been used. The subject of the research is the specificity of the embodiment of archetypes in the story “Armageddon Has Already Happened” and their role in modeling the artistic world and integrating the author’s worldview into it. The central image of the story that is emphasized by the title is the Armageddon, or the Apocalypse. Its meaning in the biblical dimension and the individual author’s understanding is clarified, where certain differences are identified. Maria Mathios does not interpret this as a certain end, but instead sees the potential for transformation and salvation, a continuation after the end, which is consistent with the Jungian archetype. This is in line with the Jungian archetype of Renaissance and Renewal as one of its variations. In the novel, the Armageddon is individualized, that is, the main character lives his own end of the world, which accentuates the metamorphoses of key universal archetypes, the embodiments of which he comes into contact with. Thus, we observe the desacralization of the archetypes of the Great Mother and the Divine Child as a consequence of spirituality and its multiplication on barren soil. However, through the imaginative system of characters, Mariia Matios presents both eschatological visions and hope for a brighter future in the image of daughter Svitlana. These phenomena are reflected through expressive artistic images, including interior details, as well as the actions of main characters.Документ Божевілля і смерть речей в оповіданні Ольги Токарчук «Консерви»(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Манойлова, Ольга Миколаївна(ua) У статті розглянуто речовий світ оповідання сучасної польської письменниці, лауреатки Нобелівської премії у галузі літератури 2018 року Ольги Токарчук. Найчастіше творчість письменниці зараховують до традиції «магічного реалізму», але насправді наративні стратегії Ольги Токарчук – це суміш постмодерних і барокових рис, прийомів науково-популярної та філософської, гуманістичної фантастики. Стаття присвячена важливій складовій художнього світу Ольги Токарчук – речовому світу оповідання «Консерви» зі збірки «Химерні оповідання» (2020). Назва книжки надзвичайно точно характеризує її зміст, адже 11 оповідань, вміщені у збірці, складно назвати звичайними чи реалістичними. Вони залишають по собі дивакувате, химерне враження від відкритих фіналів, незавершених подій, невловних сенсів. Однією з найвиразніших рис творчості Ольги Токарчук є чуйність – тонке відчуття світу, його рухів та змін. Крім того, критики також відзначають антропологічність її письма – передусім вона прагне збагнути людину. Цікаво (і дещо парадоксально), що для наближення до людини та таємниць її особистості, письменниця часто звертається до прийому відчуження. Зустріч з Чужим, з Іншим – це спосіб пізнання не лише нового і незнайомого про світ, але і про себе самого. Важливою домінантою творчості є також поняття «межа», «межовість» як те, що маркує стан переходу і змін. Подорожі, переміщення у просторі і часі, життя у прикордонні – це звичний хронотоп для прози письменниці. Мандрівники і втікачі, блукачі і паломники – всі вони по-своєму шукають себе у русі, через подолання відстаней у часі і просторі. Тему межовості продовжують також важливі для авторки мотиви – божевілля і смерті. Вони втілюються у прозі авторки в різних формах та на різних стадіях, але в цілому позначають стан між ладом і безладом, між нормальним і ненормальним, між розумом і безумом – і, звісно, між буттям і небуттям. Утім, втілювати межовість і перехідність – властивість не тільки топосів і локусів, але й речей і предметів. Зокрема, речі, що оточують героїв оповідання «Консерви», супроводжують їх від моменту життя і до смерті, розкривають їхній внутрішній світ, стають символічними чи смислотворчими у процесі втілення авторського задуму. Вони допомагають висловити і оприявнити важливі домінанти авторського світогляду – межовість, божевілля і смертність. Банки із материними заготовками стають не лише формою існування пам’яті про неї, про її любов, охайність і кулінарні захоплення, але також і свідченням її поступового божевілля, змін і зрушень у свідомості нещасної і самотньої жінки. Консерви перетворюються на символ і відображення материнської турботи, але й токсичної, трагічної співзалежності, що, зрештою, стає причиною отруєння і смерті головного героя. (en) The paper examines the material world of the short story by Olga Tokarczuk, a contemporary Polish writer and winner of the 2018 Nobel Prize in Literature. The writer's work is often attributed to the tradition of "magical realism," but in fact, Olga Tokarczuk's narrative strategies are based on a mixture of postmodern and baroque features, techniques of science fiction, philosophical and humanistic fantastic fiction. The paper is devoted to an important component of Olha Tokarchuk's artistic world, that is the material world of the story "Preserves" from the collected works «Bizarre Stories» (2020). The title of the book characterizes itscontent extremely accurately, because the 11 stories in the collection can hardly be called ordinary or realistic. They generate a strange, bizarre impression of open endings, incomplete events, and elusive meanings. One of the most distinctive features of Olga Tokarchuk's work is her sensitivity, that is a subtle sense of the world, its movements and changes. Moreover, critics have also noted the anthropological nature of her writing – above all, she seeks to understand the human being. It is interesting (and somewhat paradoxical) that in order to get closer to a person and the secrets of his or her personality, the writer often uses the technique of alienation. The meeting with the Stranger, the Other is a way of learning new and unfamiliar things both about the world and about oneself. An important dominant of her work is also the concept of "border" and "boundary" as something that marks a state of transition and change. Traveling, moving in space and time, living in the borderlands are a common chronotope for the writer's prose. Travelers and fugitives, wanderers and pilgrims – all of them search for themselves in their own way in movement, through overcoming distances in time and space. The theme of boundary is also continued by the motifs of madness and death, which are important to the author. They are embodied in the author's prose in different forms and at different stages, but in general they denote the state between order and disorder, between normal and abnormal, between reason and madness, of course, between life and death. However, it is not only places and spaces that embody boundary and transience, but also things and objects. In particular, the things that surround the characters of the story "Preserves" accompany them from the moment of life to death, reveal their inner world, become symbolic or meaningful in the process of realizing the author's idea. They help to express and reveal the main dominants of the author's worldview – boundary, madness, and mortality. The jars with the mother's preserves become not only a form of existence of the memory of her, her love, neatness and culinary hobbies, but also evidence of her gradual madness, changes and shifts in the mind of an unhappy and lonely woman. Canned food becomes a symbol and a reflection of maternal care, but also of a toxic, tragic codependency, which ultimately causes the protagonist's poisoning and death.Документ Підвищення цифрової компетентності студентів у процесі вивчення англійської мови у вітруальному навчальному середовищі(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Лисенко, Людмила Олександрівна; Lysenko, Liudmyla Oleksandrivna(ua)У статті досліджується важливість інноваційних практик та роль цифрових технологій у навчанні англійської мови студентів вищих навчальних закладів. Питання впровадження інноваційних практик для формування у студентів потреби у вивченні англійської мови та оволодіння нею як засобом спілкування, пізнання, самореалізації та соціальної адаптації у полікультурному світі є актуальним. Вона ґрунтується на усвідомленні важливості вивчення англійської мови як засобу спілкування та пізнання в сучасному світі, підвищення конкурентоспроможності студентів у процесі економічної та соціальної євроінтеграції. У статті проаналізовано інноваційні практики викладання англійської мови студентам у цифровому середовищі вищого навчального закладу. Відповідно до поставленої мети було проаналізовано теоретичні та методичні аспекти впровадження інноваційних практик та цифрових технологій у викладання англійської мови в університеті. Виокремлено найцінніші вітчизняні та зарубіжні інноваційні практики викладання англійської мови студентам у цифровому середовищі закладу вищої освіти. Методологія дослідження ґрунтувалася на аналізі та синтезі, узагальненні науково-методичної літератури, концепцій; періодичних педагогічних видань, інтернет-ресурсів з метою систематизації сучасного педагогічного досвіду вітчизняних і зарубіжних закладів вищої освіти щодо інноваційних практик у навчанні англійської мови студентів У статті підкреслюється важливість впровадження інноваційних практик у викладанні англійської мови. Використання онлайн-платформ дозволяє студентам використовувати мобільні додатки та веб-платформи для організації інтерактивних вправ, відеоуроків, тестування та спілкування з носіями мови Віртуальна реальність має на меті створення імерсивного середовища, де студенти залучаються до віртуальних подорожей, спілкування тощо. Сучасні інноваційні практики, які використовуються для формування цифрової компетентності студентів у вивченні іноземної мови, є найбільш продуктивними для створення освітнього середовища, що забезпечує особистісно-орієнтовану взаємодію здобувачів вищої освіти. (en)The article investigates the importance of innovative practices and the role of digital technologies in teaching English to higher education students. The issue of introducing innovative practices to form students’ need to learn English and master it as a means of communication, cognition, self-realization and social adaptation in a multicultural world is relevant. It is based on the awareness of the importance of learning English as a means of communication and cognition in the modern world, increasing students’ competitiveness in the course of economic and social European integration. The article analyzes innovative practices of teaching English to students in the digital environment of a higher education institution. In accordance with the purpose, the following theoretical and methodological aspects of implementing innovative practices and digital technologies in teaching English at university were pointed out. The most valuable domestic and foreign innovative practices for teaching English to students in the digital environment of a higher education institution were highlighted The research methodology was based on the analysis and synthesis, generalization of scientific and methodological literature, concepts; periodicals, pedagogical publications, Internet resources to systematize the modern pedagogical experience of domestic and foreign higher education institutions on innovative practices in teaching English to students. The article underlines the importance of implementing the following innovative practices in English language teaching. The usage of online platforms allows students to use mobile applications and web platforms to organize interactive exercises, video lessons, testing and communication with native speakers Virtual reality aims to create an immersive environment where students are engaged in virtual travel, communication, etc. Modern innovative practices that are used to form the digital competence of students in learning foreign language are the most productive for creating an educational environment that provides a person-oriented interaction to higher education students.