(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Таран, Олег Іванович; Сусол, Лілія Олександрівна; Taran, Oleg; Susol, Liliya
(uk) У статті розглядається творчість Ліни Костенко в контексті семіосфери необароко. Ліна Костенко окреслює самою своєю творчою присутністю специфіку національної української ідентичності.
Прагнення зберегти власний внутрішній простір поєднує художній світ Ліни Костенко з представниками українського бароко І. Вишенським, М. Смотрицьким, Г. Сковородою та іншими. Один з важливих чинників барокової культури – драматизм буття людини, народу близькій творчості Ліни Костенко. Особливо гостро він проявляється, коли поетеса осмислює долю народів, що зазнали імперських утисків, зокрема, вірменського та естонського.
У статті дослідницьким матеріалом, що ілюструє перегук культур, спільність національних проблем народів постає поезія «Лідія Койдула на чужині». Естонська поетеса середини ХІХ ст. була активним чинником національного пробудження. Ситуація саможертовності, відданості власному народові стала суголосною духовним й устремлінням Ліни Костенко. Знаковими образами поезії постають: море, самотність, чесність, внутрішня краса, зовнішня (побутова) непривабливість, птах, зламані крила, кораблі, вранішня зірка тощо. Їхня інтерпретація здійснюється в контексті необарокового дискурсу.
