Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
2 результатів
community.search.results.head
Документ Український часопростір у повісті Володимира Даниленка «Сповідь джури Самойловича»(КДПУ ім. В. Винниченка, 2016) Лаврусенко, Марія Іванівна; Lavrusenko, Mariya(uk) Дослідження присвячене особливостям змалювання українського часопростору в повісті В. Даниленка «Сповідь джури Самойловича», що увійшла до книги «Грози над Туровцем». У розвідці акцентовано на неоднозначній оцінці видання в українській літературознавчій науці. Зауважено, що художній простір твору поєднує три знакові місцини України – Запорізьку Січ, Дике поле і Київщину-Житомирщину. Ці географічні координати осмислюються в часи безслав’я вітчизняної історії – добу Руїни. Однак автор не розглядає цю епоху як трагічний етап українського минулого, хоча він посіяв пустку в людських серцях, відібрав надію на порятунок від чужинців, що нав’язували нам свою мову, звичаї і порядки. Державна несвобода виховала і справжню людину-патріота, сильну особистість, котра змогла зберегти в своєю генетичному коді державний інстинкт, виплекати його в своїх дітях. У центрі сюжету твору – доля села Туровець і людей, що живуть у ньому, зокрема, вільнолюбивого козака Юрія Великоборця, що заснував це поселення. Зауважено, що осмислюючи добу Гетьманщини і долю пересічної людини того часу, автор дещо ідеалізував головного героя твору Юрія Великоборця. Персонаж постав як суперчоловік, якому під силу здолати будь-яку життєву перешкоду. Наголошено, що Туровецька історія ХVІІ ст., викладена в повісті В. Даниленка, сприймається і як історія становлення окремого роду, і як модель руху усієї України до свого вільного існування. Підкреслено, що художній міф про село Туровець на Житомирщині і її засновника-лицаря Юрія Великоборця в повісті В. Даниленка «Сповідь джури Самойловича» – це спроба змінити акценти в зображенні поведінки чоловіка-українця в кризових ситуаціях, це спосіб показати силу й мудрість патріархального начала в родині й державі.Документ Художні домінанти збірки Докії Гуменної «Внуки столітнього запорожця»(КДПУ ім. В. Винниченка, 2015) Лаврусенко, Марія Іванівна; Lavrusenko, Mariya(uk) У статті порушено проблему вивчення української діаспорної літератури, визначено проблемно-тематичні особливості збірки Докії Гуменної «Внуки столітнього запорожця», детально проаналізовано новелу «Внуки столітнього запорожця». Зауважено, що важливу роль у популяризації художньої літератури митців екзилу відіграє електронна бібліотека Інституту журналістики і масової комунікації Класичного приватного університету (Запоріжжя) (diasporiana.org.ua.). Завдячуючи їй, український читач має можливість познайомитися зі збіркою оповідань письменниці Докії Гуменної «Внуки столітнього запорожця», у якій розповідається про життя земляків-вигнанців у США. У своїй книзі письменниця наголосила на проблемі збереження національної ідентичності людей в еміграції. Зокрема, пригодницька новела «Внуки столітнього запорожця» переконує в тому, що той народ, який мав славне козацьке минуле, не може бути позбавлений держави. Оповідаючи про долю отамана Якова Шепеля, котрий виборював право України на державність на початку ХХ ст., Д. Гуменна робить наголос на тому, що любов до рідної землі, захист її свободи виплекало в героя його оточення – предки-козаки. Ідеї героя успадкували українці з діаспори. У такий спосіб авторка стверджує, що національний генетичний код не руйнує розрив з батьківщиною, його нищить байдужість до долі своєї землі.