Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
7 результатів
community.search.results.head
Документ Психолінгвістичний та психопоетологічний аспекти поняття «цінності суспільства»(КОД, 2019) Чернишенко, Ірина Анатоліївна; Chernyshenko, Iryna; Михида, Сергій Павлович; Mychyda, Sergii(uk) Стаття присвячена розгляду теоретичних підходів до поняття «цінності суспільства» у філософському, соціологічному та лінгвістичному дискурсах. Це зроблено з метою подальшого дослідження способів вербалізації цінностей та їх ролі у формуванні мовної особистості. Зазначається, що цінності виражаються ціннісною свідомістю. Діяльність теоретика в цій сфері є не що інше як пізнання цінностей свого суспільства, чітке вираження та обґрунтування його ціннісних вимог. Це можуть зробити засновники і реформатори релігій, соціальні мислителі, політичні діячі, письменники. Щодо письменників, то саме вони формують ціннісні орієнтації суспільства, а вчені-лінгвісти та літературознавці здатні дати опис цінностей, який складається з тверджень, стосовно яких можлива перевірка на істинність чи хибність. Цінності завжди існують як упорядкована система, яка є найважливішою складовою культури. У статті розглянуто два основних підходи до визначення поняття «цінність» – предметний та підхід "відносин значимості". Крім того досліджуються функції, які виконують цінності у житті суспільства. Цінності – це конструктивні принципи побудови суспільства, це таке співвідношення між частинами суспільства, яке забезпечує його успішне функціонування. У цьому функціонуванні цінності виконують інтегруючу, регулюючу, ідентифікаційну функції та виступають у ролі стандартів для вибору людської дії. Без цінностей неможлива онтологія будь-якого суспільства. Ціннісні уявлення входять як складова частина до механізму дії суспільних законів. Цінності існують як реальність, об’єктивна відносно окремих індивідів. Це начебто ідеальний план реально існуючого суспільства, який виявляється надзвичайно дієвим, не діючи безпосередньо. Первинно ціннісна свідомість формується на духовно-практичному рівні. Ця ціннісна реальність закріплюється на рівні мови, а саме в мовленні окремої мовної особистості на рівні її мегатексту. Вони фіксуються у значенні слів та синтаксичних одиниць, у фразеологізмах пареміях та прецедентних текстах. Тож за допомогою вивчення шляхів вербалізації цінностей можна визначити ту ціннісну систему, яка притаманна тій чи іншій нації. Кожна з підсистем суспільного життя має свої ціннісні уявлення (наприклад, для економіки це власність, прибутки, користь та ін., для політики – влада, держава та ін.). Але обов’язково повинні існувати ціннісні системи, які не дають суперечливому суспільству знищити себе. Це –перш за все моральна свідомість.Документ У психопоетикальному світі Лесі Українки (Стаття третя)(РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2007) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, S. P.(uk) Розглядаються окремі аспекти психічного буття Лесі Українки, виявляються внутрішні поетикотворчі чинники.Документ Психопоетикальні аспекти комедіографії Марка Кропивницького(Видавець Чабаненко Ю. А., 2014) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Serhiy(uk) У статті із залученням психопоетикальної методики осмислюються окремі аспекти формування комедійного дискурсу М. Кропивницького. Аналіз мегатексту драматурга оприявнює психологічні основи гострослів’я й дотепів у драмах митця. Трагікомічність на рівні жанру постає як безпосередня кореляція із його психологічним станом, психоемоційною реакцією на світ.Документ Драма несвободи в мегатексті Тараса Шевченка(2016) Михида, Сергій Павлович; Mykhyda, Serhiy(uk) У статті осмислюється кореляція мемуарної й художньої версій душевної колізії Т. Шевченка, викликаної ув’язненням та перебуванням у засланні. Листування, спогади й поезії цього часу виявляють складну психологічну кризу, пов’язану з обмеженням свободи. Перебування в стані внутрішнього конфлікту, сублімація його в творчості спростовують усталені оцінки виняткової духовної стійкості поета, здатності легко протистояти обставинам. Болісний вихід із психологічної кризи уможливлюється завдяки поезії, яка демонструє якісно нові життєві пріоритети митця.Документ Психобіографічний дискурс драматургії І. Тобілевича(ЗНУ, 2013) Михида, Сергій Павлович; Mykhyda, Sergij(uk) У статті осмислюються особливості впливу психотравми роду на долю й особливості драматургічного дискурсу Івана Тобілевича.Документ Художня трансформація внутрішніх конфліктів у ліриці Т. Шевченка періоду заслання(ДВНЗ УНУ, 2014) Михида, Сергій Павлович; Михида, Сергей Павлович; Mykhyda, Serhiy(uk) У статті осмислюються особливості психосвіту Тараса Шевченка крізь призму його мегатексту періоду заслання. Листування, спогади й поезії цього часу виявляють складну психологічну кризу, викликану обмеженням свободи. До усталеної в літературознавстві тези про духовний стоїцизм митця додаються міркування щодо конфронтації зі сформованою раніше Моделлю Світу й художньої версії виходу із внутрішнього конфлікту.Документ Методологічні засади психопоетики в літературознавчих студіях Євгена Маланюка(Видавець Лисенко В. Ф., 2017) Михида, Сергій Павлович; Гольник, Оксана Олександрівна(uk) У статті осмислюється проблема виявлення методологічних засад психопоетики як одного з літературознавчих напрямів у науковому доробку Є. Маланюка. Вивчення неоцінених і неоціненних для історії вітчизняної літератури літературних портретів пера Є. Маланюка, зокрема, Т. Шевченка і М. Гоголя під кутом зору методології є актуальним літературознавчим завданням. Його розв’язання базується на виявленні концептуальних принципів підходу до особистості митця як носія естетичних, ментальних, моральних, націєтворчих потенцій. Використання Є. Маланюком мегатекстів письменників: епістолярію, щоденникових записів, нотаток, спогадів і власне художніх творів уможливлює створення повноформатних літературних портретів. При цьому увага дослідника великою мірою зосереджується на психологічних основах буттяособистості. Як наслідок, визначальні висновки Є. Маланюка сформульовані через опозицію: національна цілісність (Т. Шевченко) і національна недокрівність, роздвоєність (М. Гоголь).