Факультет української філології, іноземних мов та соціальних комунікацій
Постійне посилання на фондhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/4
Переглянути
2 результатів
community.search.results.head
Документ Вербалізація символів російсько-українського збройного конфлікту (моделювання асоціативно-семантичного поля)(2021) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) У статті представлено фрагмент змодельованої структури асоціативно-семантичного поля «ВІЙНА». Аналізу піддано 176 конституентів, об’єднаних в асоціативно-семантичні групи «волонтери» і «символи» в межах асоціативно-семантичного мікрополя «ЗАХИСНИК». Матеріал дослідження (слова й сполуки, за допомогою яких вербалізовано символи російсько-українського збройного конфлікту в період з 2014 до першої половини 2021 року) дібрано із текстів інформаційних ресурсів, висловлювань українських посадовців/ політиків, а також дописів і коментарів у соціальній мережі Facebook. Застосовано метод моделювання асоціативно-семантичного поля як основний. У межах АСГ «волонтери» (114 конституентів) виділено дві асоціативно-семантичні мікрогрупи – «волонтери» і «дії». АСмГ “волонтери” представлена словами та сполуками, використовуваними в інформаційному полі на позначення тих, хто допомагає армії. АСмГ «дії» маніфестована сполуками з позитивною семантикою на позначення волонтерської діяльності. У межах АСГ «символи» виокремлено шість АСмГ (62 конституенти), на позначення подій, явищ, що мали суспільний резонанс і закріпилися в мовному лексиконі на рівні концептів-символів: «героїзм/стійкість», «міжнародні відносини», «метафори», «перемир’я», «іронічні крилаті фрази».Документ Мова передвоєнного дискурсу: лінгвістичні засоби створення ворожих образів і символів (на прикладі російсько-української інформаційної війни)(2019) Кирилюк, Ольга Леонідівна(ua) У статті досліджено мовні засоби розпалю-вання міжнаціональної ворожнечі в роки, що передують російській збройній агресії проти України 2014 року. Про-ведений аналіз дає підстави зробити висновок, що росій-ська пропаганда заздалегідь готувала суспільство до війни з Україною, використовуючи «мову ворожнечі». Робило-ся це шляхом нанизування на образ України й українця асоціатів за допомогою лексем із негативними конотаці-ями. Зокрема, у 2005 році в період звичної «газової вій-ни» російський президент використав жаргонну лексику: «Україна тирить газ». Лексема «тирить» надає зниже-ного відтінку контексту, прирівнюючи державу до дрібно-го злодія й компрометуючи її на міжнародній арені. Так само ще до початку збройної агресії введені в інформацій-не поле терміни «фашисти» й «укропи» як синоніми до тноніма«українці». У 2008 році в інформаційний простір потрапляють тези про поділ України. Ця ідея нав’язува-лася шляхом використання таких слів і словосполучень, як «останній етап», «дві України», «два народи», «роз-пад», «недоєвропейці», «малороси», «половина народу», «агонія», «держава, яка не відбулася» тощо. Ненависть розпалювалася також за допомогою мистецтва, зокрема й кіно, у якому стосовно українців використовувалися такі слова і фрази: «фашист», «русофоб»,«бойовики Банде-ри», «головорізи», «вирізали цілі хутори й села», «зарпла-та з Берліна». Так само мінялося сприйняття звичних для росіян образів українських поетів, у тому числі й Т. Шев-ченка. Щодо нього також використано поняття «фашизм», «нацизм», що є абсурдним навіть із погляду історичних умов. Для виправдання анексії територій інших держав пропагандистами створений термін «кордони цивілізації» на противагу поняттю «кордони держави». Отже, росій-ська пропаганда заздалегідь формувала образ ворога в майбутній війні, що свідчить про давно вибудовані плани агресії проти України.