Наукові видання каф-ри дошкільної та початкової освіти
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/6101
Переглянути
13 результатів
Search Results
Документ Формування ключових компетентностей учнів початкової школи в інтегрованому курсі «Я досліджую світ»(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Котелянец, Наталка Валеріївна; Kotelianets, Natalka(ua) У статті розкрито проблему особливостей формування ключових компетентностей учнів початкової школи. На основі аналізу досліджень визначено, що компетентність визначається як загальна здатність особи використовувати знання, вміння та навички для досягнення конкретних цілей в певній сфері. З іншого боку, ключова компетентність ‒ це певний набір універсальних навичок, які є важливими для успішного функціонування в сучасному суспільстві. Виокремлено основні елементи ключової компетентності, такі як: комунікація, критичне мислення, творчість, прийняття рішень і самоврядування. Показано, що компетентнісний підхід у початковій школі полягає в тому, що орієнтир освітнього процесу переноситься з простого викладення навчального матеріалу на формування в учнів умінь і навичок застосовувати здобуті знання в різних життєвих і навчальних ситуаціях З’ясовано, що відповідно до концепції Нової української школи, компетентнісний підхід передбачає не лише набуття знань, а й розвиток ключових компетентностей, у тому числі комунікативної, соціальної та інформаційної, які забезпечують готовність молодшого школяра до ефективної взаємодії в колективі та світі інформації. У центрі цього підходу ‒ інтеграція знань, умінь, цінностей і ставлень учня, завдяки чому формується здатність самостійно аналізувати проблеми, приймати рішення й адаптуватися до нових умов. У початковій школі компетентнісний підхід реалізується через організацію інтегрованих уроків, коли теми різних предметів об’єднуються навколо спільної практичної задачі, що стимулює учнів застосувати знання у комплексі та розвинути навички співпраці й критичного мислення. Компетентнісний підхід у початковій школі України реалізується насамперед через інтегрований курс «Я досліджую світ», який став основним інструментом впровадження нової парадигми освіти, оскільки поєднує знання з різних освітніх галузей ‒ природничої, соціальної, громадянської, здоров’язбережувальної та технологічної ‒ в єдину цілісну картину світу. «Я досліджую світ» – це не просто поєднання кількох предметів у один, а цілеспрямований процес створення спільного освітнього простору, який відповідає сучасним вимогам компетентнісного підходу й готує учня до активної участі в суспільному житті та саморозвитку. (en) The article reveals the problem of the peculiarities of the formation of key competencies of primary school students. Based on the analysis of research, it is determined that competence is defined as the general ability of a person to use knowledge, skills and abilities to achieve specific goals in a certain area. On the other hand, key competence is a certain set of universal skills that are important for successful functioning in modern society. The main elements of key competence are identified, such as: communication, critical thinking, creativity, decision-making and self-government. It is shown that the competency-based approach in primary school consists in the fact that the orientation of the educational process is transferred from the simple presentation of educational material to the formation of students’ skills and abilities to apply the acquired knowledge in various life and educational situations. It was found out that, according to the concept of the New Ukrainian School, the competency-based approach involves not only the acquisition of knowledge, but also the development of key competencies, including communicative, social and informational, which ensure the readiness of the younger student for effective interaction in the team and the world of information. At the heart of this approach is the integration of the student’s knowledge, skills, values and attitudes, thanks to which the ability to independently analyze problems, make decisions and adapt to new conditions is formed. In primary school, the competency-based approach is implemented through the organization of integrated lessons, when the topics of different subjects are combined around a common practical task, which stimulates students to apply knowledge in a complex and develop skills of cooperation and critical thinking. The competency-based approach in primary school in Ukraine is implemented primarily through the integrated course “I Explore the World”, which has become the main tool for implementing a new paradigm of education, as it combines knowledge from various educational fields - natural, social, civic, health-saving and technological - into a single holistic picture of the world. “I Explore the World” is not just a combination of several subjects into one, but a purposeful process of creating a common educational space that meets the modern requirements of the competency-based approach and prepares the student for active participation in social life and self-development.Документ Формування педагогічної рефлексії у майбутніх учителів початкових класів як умова розвитку готовності до інноваційної діяльності(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia(ua) Роботу присвячено дослідженню особливостей процесу формування педагогічної рефлексії у майбутніх учителів початкових класів в період їхньої підготовки. Для цього аналізуються проблеми підвищення вимог до особистісних і професійних якостей педагога, підвищення його соціальної цінності та самоцінності, зумовлені докорінною модернізацією та кардинальними перетвореннями системи педагогічної освіти. Показано, що в освітньому процесі важливим є перехід студентів від позицій споживача інформації до позиції творця своїх знань і самого себе, до розвитку особистісних особливостей, здійснення рефлексії результатів своєї педагогічної діяльності. Обґрунтовується правильність такого підходу до забезпечення системності оновлень вищої педагогічної освіти, з позиції якого професійна діяльність кожного педагога має бути адаптована до цих змін, а педагог має володіти сформованою здатністю розуміння самого себе та оточуючого його середовища, бути готовим до постійної самоосвіти для підвищення ефективності своєї повсякденної практичної діяльності та розвитку готовності до інноваційної діяльності. У зв’язку з цим припускається, що необхідним і найважливішим компонентом у структурі педагогічної діяльності є рефлексія як пізнання й аналіз педагогом явищ власної свідомості та діяльності, як погляд на власну думку та дії збоку. Це припущення ґрунтується на переконаності в тому, що педагогічна діяльність за своєю сутністю має рефлексивний характер, тому що, організовуючи діяльність учнів, педагог зобов’язаний оцінювати себе і правильність своїх дій з позиції своїх учнів, обов’язково брати до уваги їхні погляди, бачити їхній внутрішній світ та емоційний стан. На підставі наведених доводів робиться висновок про те, що особливо значущою професійною якістю педагога є його готовність і здатність до рефлексії. Перспективи подальших розвідок в обраному напрямі вбачаємо в обґрунтуванні особливостей формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності майбутніх учителів початкової школи. (en) This work is devoted to the study of the peculiarities of the process of forming pedagogical reflection in future primary school teachers during their training. To this end, the problems of increasing the requirements for the personal and professional qualities of teachers, increasing their social value and self-esteem, caused by the radical modernization and fundamental transformations of the pedagogical education system, are analyzed. It is shown that in the educational process, it is important for students to transition from being consumers of information to creators of their own knowledge and themselves, to develop personal characteristics, and to reflect on the results of their pedagogical activities. The correctness of this approach to ensuring the systematic updating of higher pedagogical education is justified, from the standpoint of which the professional activity of each teacher must be adapted to these changes, and the teacher must have a developed ability to understand themselves and their environment, be ready for continuous self-education to improve the effectiveness of their daily practical activities and develop readiness for innovative activities. In this regard, it is assumed that the necessary and most important component in the structure of pedagogical activity is reflection as the teacher’s cognition and analysis of the phenomena of their own consciousness and activity, as a view of their own thoughts and actions from the outside. This assumption is based on the belief that teaching is inherently reflective in nature, because when organizing students’ activities, teachers must evaluate themselves and the correctness of their actions from the perspective of their students, taking into account their views, seeing their inner world and emotional state. Based on the above arguments, it is concluded that a teacher’s willingness and ability to reflect is a particularly important professional quality.Документ Особливості сучасної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти(2024) Вдовенко, Вікторія Віталіївна; Ковтун, Анна Володимирівна; Бєлікова, Олена Аркадіївна; Бровата, Олена Борисівна; Злинько, Олеся Олександрівна(ua) У статті розглядаються особливості сучасної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Визначено, що сучасна підготовка майбутніх вихователів орієнтується на основний результат освітнього процесу: формування професійних компетентностей, тобто динамічної комбінації знань, способів мислення, поглядів, цінностей,навичок, умінь і особистісних якостей, що визначають здатність педагога успішно здійснювати професійну діяльність. Обґрунтовано, що професійна підготовка майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти –це процес формування професійної компетентності у студентів у закладах вищої педагогічної освіти, ключовим результатом якого є здійснення професійної діяльності на високому рівні з використанням сучасних інновацій, сформованою готовністю до взаємодії з батьками вихованців та реалізації індивідуального освітнього підходу. До основних функцій професійної діяльності майбутніх вихователів віднесено:гностично-дослідницьку, виховну, конструкторсько-організаційну, діагностичну, координуючу. Зазначено, що професійна компетентність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти – це сукупність професійних знань, умінь і навичок, які необхідні вихователю дошкільного закладу для успішного виховання підростаючого покоління. Розроблено структуру професійної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. До її компонентів віднесено: інноваційний компонент, який передбачає готовність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти до впровадження інновацій, проведення дослідницької діяльності з дошкільнятами. Мотиваційний компонент, що передбачає сукупність пізнавальних потреб та інтересів, прагнення особистої самореалізації у педагогічній діяльності. Когнітивний компонент, який містить в собі знання основ розвитку тавиховання дітей різних вікових груп. Емоційно-вольовий компонент, який відображає особистісне ставлення майбутнього фахівця до проблеми, його почуття, емоції, пріоритети. Особистісний компонент включає особистісні професійні якості майбутнього вихователя. (en) The article deals with the peculiarities of modern training of future preschool teachers. It is determined that the modern training of future educators is focused on the main result of the educational process: the formation of professional competencies, that is, a dynamic combination of knowledge, ways of thinking, views, values, skills, abilities and personal qualities that determine the ability of a teacher to successfully carry out professional activities. It is substantiated that the professional training of future preschool teachers is a process of forming professional competence in students in higher pedagogical education institutions, the key result of which is the implementation of professional activities at a high level using modern innovations, formed readiness to interact with parents of pupils and implement an individual educational approach. The main functions of the professional activity of future educators include: gnostic research, educational, design and organizational, diagnostic, and coordinating. It is noted that the professional competence of future preschool teachers is a set of professional knowledge, skills and abilities that a preschool teacher needs to successfully educate the younger generation. The structure of professional competence of future preschool teachers is developed. Its components include: an innovative component, which provides for the readiness of future preschool teachers to introduce innovations, conduct research activities with preschoolers. The motivational component, which involves a set of cognitive needs and interests, the desire for personal self-realization in pedagogical activity. Cognitive component, which includes knowledge of the basics of development and education of children of different age groups. Emotional and volitional component, which reflects the personal attitude of the future specialist to the problem, his feelings, emotions, priorities. The personal component includes the personal professional qualities of the future educatorДокумент Технологічна культура вчителя як чинник модернізації природничої освіти(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Мартін, Аліна Миколаївна; Martin, Alina(ua) У статті розглянуто сутність і значення технологічної культури вчителя як ключового чинника модернізації природничої освіти в умовах цифрової трансформації освітнього середовища. Визначено, що технологічна культура є інтегративною характеристикою професійної компетентності педагога, яка поєднує технологічні знання, уміння, ціннісні орієнтації, інноваційне мислення та здатність ефективно застосовувати сучасні технології в освітньому процесі. Проаналізовано місце «технологічна культура» у структурі професійної підготовки вчителя природничих дисциплін. Наголошено, що формування технологічної культури педагога зумовлює якісні зміни у змісті, методах і формах навчання, сприяє розвитку компетентностей учнів у сфері науки й технологій, а також забезпечує інтеграцію STEM- та STEAM-освіти. Здійснено характеристику педагогічних умов, що сприяють підвищенню рівня технологічної культури вчителів: упровадження цифрових освітніх ресурсів, використання інтерактивних платформ, розвиток дослідницької та проєктної діяльності, застосування технологій моделювання природних процесів. Підкреслено важливість підготовки майбутніх педагогів до технологічно орієнтованого освітнього середовища через оновлення змісту педагогічної освіти, розвиток критичного мислення, рефлексії та цифрової грамотності. Зроблено висновок, що технологічна культура вчителя є необхідною умовою інноваційного розвитку системи природничої освіти, підвищення її якості та відповідності сучасним вимогам інформаційного суспільства. (en) The article examines the essence and significance of teachers’ technological culture as a key factor in the modernization of science education under the conditions of digital transformation. Technological culture is defined as an integrative component of professional competence that combines technological knowledge, practical skills, value orientations, innovative thinking, and the ability to effectively apply modern technologies in the educational process. The main scientific approaches to interpreting the concept of “technological culture” and its role in the professional training of science teachers are analyzed. It is emphasized that the development of teachers’ technological culture leads to qualitative changes in the content, methods, and forms of science education, contributes to the formation of students’ competencies in the fields of science and technology, and ensures the integration of STEM and STEAM education. The article outlines the pedagogical conditions that promote the enhancement of teachers’ technological culture: implementation of digital learning resources, use of interactive educational platforms, development of research and project-based learning, and the application of technologies for modeling natural phenomena. The importance of preparing future teachers for a technology-oriented educational environment is highlighted through the modernization of teacher education content, the development of critical thinking, reflection, and digital literacy. It is concluded that teachers’ technological culture is a crucial factor in the innovative development of science education, improving its quality and ensuring compliance with the demands of the modern information society.Документ Психічний розвиток та його особливості у дітей з інтелектуальними порушеннями(2025) Вдовенко, Вікторія Віталіївна(ua) . Інтелектуальні відхилення - це розлади, що характеризуються обмеженнями в когнітивних функціях і адаптивних навичках, які виникають на ранніх етапах розвитку і мають тривалий характер. Це одне з найбільш актуальних і складних питань сучасної психології та педагогіки. З кожним роком зростає потреба в удосконаленні методів діагностики, корекції та реабілітації таких дітей, що зумовлено як розширенням наукових досліджень у цій сфері, так і зростанням вимог до інклюзивної освіти та соціальної інтеграції осіб з інтелектуальними порушеннями. Інтелектуальні відхилення у дітей можуть значно обмежити їхню здатність до навчання, соціалізації та самореалізації. Однак із розвитком сучасних методик психології та педагогіки, з'явилися інноваційні підходи, які дозволяють дітям з інтелектуальними порушеннями розвиватися в різних аспектах їхнього життя. Світовий досвід у цій галузі включає широкий спектр підходів, методик та технологій, які допомагають оптимізувати процес навчання і соціальної інтеграції таких дітей. Воєнний конфлікт на Україні зумовив такі основні виклики в освіті дітей з особливими освітніми потребами: погіршення стану дітей, які вже мали особливі освітні потреби, через психологічну травму, що потребує розроб-лення та забезпечення нових підходів до освіти зазначеної групи дітей; неготовність педагогічних працівників надавати підтримку дітям з ООП, чий стан ускладнився внаслідок психологічних чи фізичних травм, спричинених військовими діями; забезпечення роботи інклюзивно-ресурсних центрів у нових умовах відповідно до потреб; забезпечення надання корекційно-розвиткових і психолого-педагогічних послуг відповідно до потреб, незалежно від місця проживання дитини. (en) Intellectual disabilities are disorders characterized by limitations in cognitive functions and adaptive skills that arise in the early stages of development and are long-lasting. This is one of the most urgent and complex issues of modern psychology and pedagogy. Every year, the need to improve methods of diagnosis, correction and rehabilitation of such children increases, which is due both to the expansion of scientific research in this area and to the growing requirements for inclusive education and social integration of people with intellectual disabilities. Intellectual disabilities in children can significantly limit their ability to learn, socialize and self-realize. However, with the development of modern methods of psychology and pedagogy, innovative approaches have appeared that allow children with intellectual disabilities to develop in various aspects of their lives. World experience in this area includes a wide range of approaches, methods and technologies that help optimize the learning process and social integration of such children. The military conflict in Ukraine has led to the following main challenges in the education of children with special educational needs: deterioration of the condition of children who already had special educational needs due to psychological trauma, which requires the development and provision of new approaches to the education of this group of children; unwillingness of pedagogical workers to provide support to children with special educational needs, whose condition has become complicated as a result of psychological or physical trauma caused by military actions; ensuring the operation of inclusive resource centers in new conditions in accordance with needs; ensuring the provision of correctional and developmental and psychological and pedagogical services in accordance with needs, regardless of the child's place of residence/Документ Аналіз стану формування готовності до інноваційної діяльності майбутніх учителів у вітчизняній та зарубіжній літературі(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Цуканова, Наталія Миколаївна; Tsukanova, Nataliia(ua) В умовах стрімких змін у системі освіти, формування готовності майбутніх учителів початкових класів до інноваційної педагогічної діяльності набуває особливої актуальності. Сучасний педагог повинен не тільки володіти традиційними методами викладання, а й уміти адаптуватися до нових викликів, використовуючи інноваційні підходи та технології. Це вимагає переосмислення змісту та структури професійної підготовки педагогів. У статті аналізується сутність поняття «готовність до інноваційної педагогічної діяльності», виявляються її основні компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, операційно-діяльнісний та рефлексивно-оцінний. Кожен із них розкривається як найважливіший елемент формування професійної компетентності майбутнього вчителя, що забезпечує його здатність до перетворення освітнього процесу. Окрему увагу приділено аналізу чинників, що впливають на процес формування цієї готовності, включно з як особистісними особливостями студентів, так і особливостями освітнього середовища. Підкреслюється важливість комплексного підходу, що включає не тільки навчання, а й практико-орієнтовану діяльність, а також елементи самоаналізу та рефлексії. Розглядаються зарубіжні та українські підходи до підготовки педагогів, здатних до інновацій. Аналізуються успішні практики, що включають використання адаптивних технологій, інтеграцію доповненої реальності в навчальний процес, а також розвиток ІК-компетентності через неформальні форми освіти. Ці підходи порівнюються з метою виявлення загальних тенденцій та специфічних особливостей. Запропоновано структурно-функціональну модель формування готовності, що включає послідовні етапи - від мотиваційно-орієнтувального до рефлексивно узагальнюючого. Модель акцентує увагу на необхідності активного залучення студентів до освітнього процесу, реалізації проєктів і впровадження інноваційних педагогічних рішень. Таким чином, стаття розкриває комплексне розуміння процесу формування готовності до інноваційної педагогічної діяльності, а також пропонує практичні інструменти та підходи, застосовні в системі професійної підготовки вчителів. Матеріали дослідження можуть бути корисними як педагогічним вишам, так і освітнім установам, зацікавленим у підвищенні якості підготовки майбутніх фахівців. (en) In the context of rapid changes in the education system, the formation of future primary school teachers’ readiness for innovative pedagogical activities is of particular relevance. A modern teacher must not only master traditional teaching methods, but also be able to adapt to new challenges using innovative approaches and technologies. This requires a rethinking of the content and structure of teacher training. The article analyzes the essence of the concept of “readiness for innovative pedagogical activity”, identifies its main components: motivational and value, cognitive, operational and activity, and reflective and evaluative. Each of them is revealed as the most important element of the formation of the future teacher’s professional competence, which ensures his/her ability to transform the educational process. Particular attention is paid to the analysis of factors influencing the process of forming this readiness, including both the personal characteristics of students and the characteristics of the educational environment. The importance of an integrated approach is emphasized, which includes not only learning, but also practice-oriented activities, as well as elements of self analysis and reflection. Foreign and Ukrainian approaches to training teachers capable of innovation are considered. Successful practices are analyzed, including the use of adaptive technologies, integration of augmented reality into the educational process, and development of IR competence through non-formal education. These approaches are compared to identify common trends and specific features. A structural and functional model of readiness formation is proposed, which includes successive stages - from motivational and orientation to reflective and generalizing. The model emphasizes the need to actively involve students in the educational process, implement projects and introduce innovative pedagogical solutions. Thus, the article reveals a comprehensive understanding of the process of forming readiness for innovative pedagogical activity, and offers practical tools and approaches applicable to the system of teacher training. The materials of the study can be useful for both pedagogical universities and educational institutions interested in improving the quality of training of future specialists.Документ Сучасна дошкільна освіта за кордоном(ЦДУ ім. В. Винниченка, 2025) Галета, Ярослав Володимирович; Почка, Каріна; Haleta, Yaroslav; Pochka, Karina(ua) У багатьох країнах світу дошкільна освіта є первинною ланкою єдиної системи виховання і навчання. Як правило, у більшості країн функціонують стаціонарні та сезонні ясла, садочки з різною тривалістю роботи, дошкільні відділення при початкових класах, материнські школи, майданчики. Виховна робота, метою якої є гармонійний розвиток дітей, формування навичок життя в суспільстві, здійснюється відповідно до програм виховання та навчання. У всіх країнах існують системи підготовки педагогічних працівників (курси, середні спеціальні, вищі навчальні заклади). Кожна національна система дошкільної освіти має свої особливості та власний передовий досвід. У статті розглянуто та проаналізовано системи дошкільної освіти зарубіжних країн. Виокремлено особливості та напрями дошкільної освіти. Визначено основні проблеми систем дошкільної освіти у вивчених країнах. Дано характеристику основних типів і програм дошкільних закладів. У статті обґрунтовано доцільність вивчення європейського досвіду для вирішення сучасних проблем дошкільної освіти в Україні. Проаналізовано досвід організації дошкільної освіти у Великобританії, Данії, США та інших країнах. Показано, що системи дошкільної освіти цих країн мають свої особливості та власний перспективний досвід. Встановлено, що спільним для дошкільних закладів європейських країн є особлива увага до створення розвивального середовища та організація різних видів діяльності, що сприяють загальному розвитку дитини і підготовці її до навчання в школі. Підготовка педагогічних кадрів для роботи в дошкільних закладах здійснюється в кожній країні за власною системою професійної підготовки (курси, середні спеціальні заклади, інститути, університети, вищі школи). Виокремлено ідеї, які можна застосувати у розвитку дошкільної освіти в Україні. Встановлено, що якими б своєрідними, оригінальними були національні системи освіти та виховання дітей дошкільного віку, всі вони мають у своїй основі універсальні принципи, становлять єдину й цілісну систему дошкільного виховання та навчання як загальноцивілізаційний феномен. Перспективи подальших розвідок убачаємо в порівняльній характеристиці дошкільної освіти за кордоном та в Україні. (en) In many countries of the world, preschool education is the primary link in a unified system of upbringing and education. As a rule, most countries operate stationary and seasonal nurseries, kindergartens with different working hours, preschool departments at primary grades, kindergartens, and playgrounds. Educational work, the purpose of which is the harmonious development of children, the formation of life skills in society, is carried out in accordance with the programs of upbringing and education. In all countries there are systems for training pedagogical workers (courses, secondary specialized, higher educational institutions). Each national system of preschool education has its own characteristics and its own best practices. The article reviews and analyzes the systems of preschool education in foreign countries. The features and directions of preschool education are highlighted. The main problems of preschool education systems in the studied countries are identified. The main types and programs of preschool institutions are characterized. The article substantiates the expediency of studying the European experience for solving modern problems of preschool education in Ukraine. The experience of organizing preschool education in the UK, Denmark, the USA and other countries is analyzed. It is shown that the systems of preschool education in these countries have their own characteristics and their own promising experience. It is established that what is common to preschools in European countries is a special focus on creating a developmental environment and organizing various activities that contribute to the overall development of the child and prepare him or her for school. The training of pedagogical staff to work in preschool institutions is carried out in each country according to its own system of professional training (courses, secondary specialized institutions, institutes, universities, higher schools). The ideas that can be applied in the development of preschool education in Ukraine are highlighted. It has been established that no matter how peculiar and original the national systems of education and upbringing of preschool children may be, they all have universal principles at their core, constitute a single and holistic system of preschool upbringing and education as a general civilizational phenomenon. We see prospects for further exploration in the comparative characteristics of preschool education abroad and in Ukraine.Документ Соціально-психологічні проблеми гіперактивної поведінки дітей дошкільного віку(2024) Вдовенко, Вікторія Віталіївна; Марциняк-Дорош, Оксана Михайлівна; Гаркавенко, Ніна Власіївна(ua) У статті розглядаються соціально-психологічні проблеми гіперактивної поведінки дітей дошкільного віку. Зазначено, що в останні роки значно зросла кількість дітей, які демонструють гіперактивну поведінку або так званий «синдром гіперактивності». Особливої уваги це явище заслуговує у дітей дошкільного віку, оскільки саме в цьому віці спілкування дитини з дорослими та однолітками є найбільш активним. Визначено, що особливостями гіперактивної поведінки дітей дошкільного віку науковці активно почали цікавитися починаючи з 19-го століття. Розглянуто діагностичні симптоми гіперактивних дітей. Окреслено, що причини виникнення гіперактивності є суто індивідуальними, і в більшості випадків складаються із різних чинників. Звернуто увагу на те, що гіперактивність погіршує розвиток психіки дитини та ускладнює процес соціальної адаптації. Гіперактивна дитина дошкільного віку може зіткнутися з різними проблемами в соціальній сфері. Найпоширенішими з них є наступні: діти з гіперактивністю можуть мати труднощі у взаємодії з іншими дітьми. Гіперактивні діти можуть мати проблеми з регулюванням поведінки та виконанням соціальних ролей. Вони можуть надмірно нервувати або забувати правила поведінки в різних ситуаціях. Акцентовано увагу на тому, що надавати допомогу дитині з гіперактивною поведінку та працювати з нею потрібно комплексно, тобто не самі батьки повинні «боротися» із проблемою, а разом із психологом, невропатологом, педагогом-вихователем тощо. Обґрунтовано, що при роботі з дітьми, які мають гіперактивну поведінку потрібно дотримуватися певних правил. Зроблено висновки, що: гіперактивна поведінка – це поведінка дитини, яка характеризується підвищеною активністю; до основних причин, що при зводять до виникнення гіперактивної поведінки відносять: спадковість, здоров’я матері, вагітність і пологи, дефіцит жирних кислот в організмі, навколишнє середовище, дефіцит поживних елементів, харчування, взаємини в сім’ї; гіперактивність погіршує розвиток психіки дитини та ускладнює процес соціальної адаптації, взаємодію з іншими дітьми, батьками. (en) The article deals with the socio-psychological problems of hyperactive behavior of preschool children. It is noted that in recent years, the number of children demonstrating hyperactive behavior or the so-called "hyperactivity syndrome" has increased significantly. This phenomenon deserves special attention in preschool children, since it is at this age that the child’s communication with adults and peers is most active. It is determined that scientists have been actively interested in the peculiarities of hyperactive behavior of preschool children since the 19th century. The diagnostic symptoms of hyperactive children are considered. It is outlined that the causes of hyperactivity are purely individual, and in most cases consist of various factors. It is emphasized that hyperactivity impairs the development of the child’s psyche and complicates the process of social adaptation. A hyperactive preschool child may face various problems in the social sphere. The most common of these are the following: children with hyperactivity may have difficulty interacting with other children. Hyperactivechildren may have problems with behavioral regulation and social roles. They may be excessively nervous or forget the rules of behavior in different situations. It is emphasized that it is necessary to provide assistance to a child with hyperactive behavior and work with him/her in a comprehensive manner, i.e., not parents alone should "fight" the problem, but together with a psychologist, neurologist, teacher, etc. It is substantiated that when working with children with hyperactive behavior, certain rules should be followed. It is concluded that: hyperactive behavior is the behavior of a child characterized by increased activity; the main causes of hyperactive behavior include: heredity, maternal health, pregnancy and childbirth, fatty acid deficiency in the body, environment, nutrient deficiency, nutrition, family relationships; hyperactivity impairs the development of the child’s psyche and complicates the process of social adaptation, interaction with other children and parents.Документ Методичні рекомендації до навчальної практики «Засоби дистанційної освіти»(2025) Вдовенко, Вікторія ВіталіївнаПосібник «Методичні рекомендації до навчальної практики «Засоби дистанційної освіти» призначений для студентів педагогічних спеціальностей, які проходять ознайомчу навчальну практику. Матеріали посібника спрямовані на формування базових цифрових компетентностей майбутніх учителів початкових класів у сфері організації дистанційного навчання. У посібнику подано чітко структуровані завдання, покрокові інструкції та корисні ресурси для опанування таких інструментів, як Google Classroom, Google Форми, Padlet, Miro та LearningApps. Особлива увага приділяється адаптації цифрових ресурсів до вікових особливостей учнів початкової школи, а також розвитку в студентів практичних навичок створення навчального контенту, організації інтерактивної взаємодії, оцінювання та зворотного зв’язку. Посібник стане у нагоді викладачам, методистам і студентам під час проведення практики, а також усім, хто прагне ефективно використовувати цифрові освітні інструменти в роботі з молодшими школярами.Документ Підготовка вчителя початкової школи за допомогою ікт в умовах дистанційного навчання(2022) Вдовенко, Вікторія Віталіївна; Гавришко, Сергій Гаврилович; Губарєва, Дар’я Вячеславівна(ua) У статті висвітлено особливості підготовки вчителя початкової школи в умовах дистанційного навчання із застосуванням ІКТ. Виявлено, що широке впровадження та розвиток дистанційної освіти в Україні потребує вирішення складних завдань у таких сферах, як адміністративне та організаційне забезпечення, матеріально-технічне та фінансове забезпечення, кадрова підтримка потреб дистанційного навчання, системна підтримка з урахуванням деталей дистанційного навчання, сприяння дистанційному навчанню на ринку освіти та праці. Визначено, що важливе місце у підвищенні рівня професійної підготовки майбутніх вчителів початкової школи посідає самостійне здобуття знань та набуття вмінь і навичок використання конкретних програм. Доведено, що підвищенню рівня професійної компетентності майбутніх вчителів початкової школи сприяє використання різноманітних прийомів та інформаційних засобів у процесі професійної підготовки. З’ясовано, що сучасне дистанційне навчання базується на використанні веб-сторінок, веб-сайтів, блогів, веб-форумів, чатів, програми Skype, відео та телеконференцій. Встановлено, що основними способами використання ІКТ для вдосконалення психолого-педагогічної підготовки майбутніх вчителів початкової школи є: поєднання традиційного навчання з дистанційним, використання веб-квестів, сервісів Google, месенджерів, електронних посібників, мультимедійних презентацій; розвиток критичного та творчого мислення, активного залучення до навчального процесу та пізнавальної мотивації за допомогою цифрових онлайн-сервісів; автономія студента завдяки мобільності, гнучкості та доступності хмарних технологій; оптимізація роботи; постійне професійне зростання викладачів у сфері психології та педагогіки, спрямоване на набуття високого рівня цифрової грамотності. (en) The article highlights the peculiarities of primary school teacher training in the conditions of distance learning with the use of ICT. It was found that the wide implementation and development of distance education in Ukraine requires solving complex tasks in such areas as administrative and organizational support, logistical and financial support, personnel support for the needs of distance learning, system support taking into account the details of distance learning, promotion of distance learning at education and labor market. It was determined that an important place in increasing the level of professional training of future primary school teachers is occupied by the independent acquisition of knowledge and the acquisition of skills and abilities to use specific programs. It has been proven that increasing the level of professional competence of future primary school teachers is facilitated by the use of various methods and information tools in the process of professional training. It has been found that modern distance learning is based on the use of web pages, websites, blogs, web forums, chat rooms, Skype, video and teleconferencing. It was found that the main ways of using ICT to improve the psychological and pedagogical training of future primary school teachers are: combining traditional and distance learning, using web quests, Google services, messengers, electronic manuals, multimedia presentations; development of critical and creative thinking, active involvement in the educational process and cognitive motivation with the help of digital online services; student autonomy thanks to mobility, flexibility and availability of cloud technologies; work optimization; constant professional growth of teachers in the field of psychology and pedagogy, aimed at acquiring a high level of digital literacy.