Наукові видання каф-ри філософії, політології та психології

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/37

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 13 з 13

Features of functional dependence of random phenomena and values in social being in conditions of its unstability (the environmental position)
(2021) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna; Drotyanko, Lyubov; Kharchenko, Sergej; Kolomiets, Oleg
(en) The analysis of the phenomenon of "random" and the principle of the relationship of random phenomena in social reality in the conditions of its instability has been conducted. On this basis, the key task was the conceptualization of the random phenomena in the scales of typology of fundamental and social interactions. It has been confirmed that the concept of "random" in terms of instability is more effectively described through ontological, phenomenological, transcendental and functional approaches and in the context of environmental position. A probability principle was applied when describing the randomness of abstract values. It has been proved that even minor aberrations at one or another point of space at different systemic levels of the material world can profoundly change the metric properties of systems, cause their instability. The results of the research confirmed that the unstable social system does not return to the state of equilibrium from which it has came out for different reasons, but continuously it moves away from it or makes unacceptably large fluctuations around it. And functional dependence between random phenomena and quantities under conditions of social instability is possible as stability of a different kind.
Georg Hegel’s “philosophy of science” as a methodology for researching socio-historical processes
(2020) Харченко, Юлія Володимирівна; Стежко, Зоя Василівна; Шалімова, Наталія Станіславівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna; Stezhko, Zoya Vasylivna; Shalimova, Nataliia Stanislavivna
(ua) У статті аналізується філософська концепція Г. Гегеля як система доказових знань, які базуються на раціональному осмисленні дійсності, та як система принципів і категорій із методологічними можливостями в області філософії науки, зокрема історії. Актуальність теми визначається необхідністю пошуку рішення тисячолітньої проблеми закономірностей у соціально-історичних процесах та надання історії статусу науки. Метоюстатті є внесення посильного вкладу у визначення методологічних можливостей філософської концепції Г. Гегеля в поясненні, передбаченні та прогнозуванні соціально-історичних процесів – у контексті раціональної епістемології. Методи та результати дослідження. Методологією є принципи, категорії та методи раціональної філософії – сходження від абстрактного до конкретного, єдності історичного та логічного, а також загальнонаукові методи – аналіз та синтез, індукція та дедукція, порівняльний аналіз, узагальнення, абстрагування. Представлено глибинну внутрішню логіку взаємопереходів філософських категорій концепції Г. Гегеля, яка визначає рух абстракції від початкової раціоналізації розмаїття конкретних історичних подій до розуміння їхньої глибинної цілісності та каузальності. Обґрунтована можливість формування загальних законів історії, проте: 1) лише в історико-філософському дискурсі; 2) лише у прийнятних рамках багатозначності (із визнанням принципової неможливості повної раціоналізації історичних подій). Проаналізовано причини, що знижують практичну ефективність імплементації методологічних вимог. Робиться висновок про необхідність переорієнтації державної політики на повагу до філософської методології. Розглянуто специфіку розуміння Г. Гегелем свободи й історичної необхідності та їхній вплив на формування загальних законів історії. Визначено місце та роль ірраціональних суб’єктивних чинників постмодернізму в «канві» пізнання законів суспільного розвитку. Проілюстровано ефективність методологічних вимог філософії Г. Гегеля в галузі історії на прикладі діалектики кількісних та якісних змін.
Key determinants of global legal institutions (philosophical aspect)
(НАУ, 2022) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna; Харченко, Сергій Петрович; Kharchenko, Sergej
(ua) В статті обґрунтовується теза, що з одного боку, правові інститути виконують конкретну законодавчо-правову функцію. З іншого боку, сила закону може блокуватися з політичних, економічних чи інших умовних причин. У сучасному глобальному правовому соціумі сформувався загальний образ правових інститутів, який, як єдина модель, «накладається» на інші, існуючі в ньому, моделі, нібито «підганяючи» їх під себе. «Правовий інститут», як такий, виконує свою класичну функцію як механізм та сукупність правил, що регулюють ту чи іншу сферу діяльності, як спеціальний, закріплений у нормативно-правових актах різного рівня, порядок регулювання суспільних відносин, заснований на встановлених та забезпечених державою правових засобах. Глобальний правовий інститут регулює суспільні відносини, засновані на встановлених та забезпечених тим чи іншим об'єднанням держав правових засобах. Метою даного дослідження є концептуалізація ключових детермінантів розвитку глобальних правових інститутів та експлікація даного терміна в рамках сучасного соціально-філософського та філософськоправового дискурсу. Ключовим завданням стало осмислення феномену глобальних правових інститутів та його впливу на сучасний глобальний правовий соціум. Соціально-філософський та філософсько-правовий методологічні принципи дозволили: розглянути глобальні правові інститути, їхню структуру, механізми формування соціальних зв'язків крізь призму сучасного суспільства, людини, культури, релігії, права; виявити зв'язки глобальних правових інститутів з іншими явищами права; зафіксувати когерентність сформульованих та кодифікованих правових норм з базовими ідеями та моральними цілями, що лежать в їхній основі; оновити понятійний апарат соціальної філософії та філософії права в частині трактування правових інститутів. У результатах дослідження доведено, що ключові детермінанти глобальних правових інститутів є відображенням глобальної системи права з точки зору її структури, а також логіки її розвитку. Логічні зв'язки між структурними ланками глобальних правових інститутів встановлюються за умови створення найстійкішої глобальної наддержавної правової системи. Такий логічний зв'язок визначається характером, обсягом, якістю та змістом суспільних відносин, на перший погляд опосередкованих правом. У дискусії підтверджено, що глобальні правові інститути можуть сформуватися на стику різних наднаціональних та наддержавних утворень, об'єднань, спілок, альянсів. Вони представлені як сукупність юридичних норм, що регулюють відносини усередині цих утворень. У висновках доведено, що ключовими детермінантами глобальних правових інститутів є: правове регулювання норм та протоколів через наявність множини глобальних несхожих правових систем; несиметричність норм юридичної відповідальності, де теоретична та практична моделі юридичної відповідальності часто не корелюють через складність конструкції цілісної глобальної правової системи.
Link of accidental and non-accidental in multiverse of imaginary realities
(НАУ, 2019) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(ua) У статті обговорюється явище «невипадкового», яке, більш за все, стає домінуючим у певному конспірологічному сенсі цього слова. Звідси, його необхідно було розглянути у науковій площині і поставити наступну мету, а саме – визначити принцип взаємозв'язку випадкового і невипадкового в мультиверсумі уявних реальностей. Мета обумовлює головне завдання: концептуалізувати «випадкове» і «невипадкове» у шкалах типології фундаментальної та соціальної взаємодій. Результати дослідження. Автор показує, що поняття «випадкове» і «невипадкове» мають довгу історію з точки зору семантичного та герменевтичного підходів. Вони є похідними від філософських категорій «необхідність» і «випадковість». Категорії «необхідність» і «випадковість» є універсальними, вони репрезентують різні характеристики причинно-наслідкових зв’язків. Тобто, їх потрібно було розглянути і в онтологічному, і в епістемологічному, і в феноменологічному контекстах. «Необхідність» і «випадковість» показані як філософські категорії, що відображають різні типи зв’язків об’єктів і явищ. Тому розуміння категорії «необхідності» передбачає наявність фундаментальних знань про природу буття. Онтологічний, епістемологічний, та феноменологічний підходи дозволили виявити глибинні рівні взаємодії між природними і соціальними процесами. Обговорення. Ж. Бодріяр попереджає, що наука і техніка зіштовхують людину з нереальним світом поза істиною. М. Кастельс називає його новим комунікативним простором – Інтернет-галактикою. Н. Кетрін Хейлз вказує на процеси кодування та конструювання постлюдського. Висновки. При описі випадковості автор застосував ймовірнісний, стохастичний принцип. Імовірність визначається як структур-медіатор (посередник, що вказує на практичну сферу перетину випадкових та невипадкових подій), який забезпечує умовний баланс між їхніми проявами. Отже, невипадкове визначається як те, що є відмінним від випадкового, як неминуча подія. Воно залежить від волі людини (або людей) а також може залежати від волі деяких сил вищого порядку. Останні виробляють механізми, що забезпечують розвиток суспільного життя і цілого Всесвіту. Випадкове – протилежне невипадковому, воно не залежить від чиєїсь волі.
Management of social virtuum as a singular space-time continuum and its logistics: phenomenological divergence and convergence
(2020) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna; Sergej, Kharchenko,; Lavrinenko, Svetlana ,; Antipova, Olga
(en) The analysis of the dynamic infrastructure of the social virtuum as an increasing variety of social spheres and dimensions has been conducted. It was shown that to build its logistics in accordance with the cyclical, linear and rhizome changes that from radically re-equip is quite problematic; and therefore, society as a virtuum was explained largely as an abstraction, which, however, can exist as a material formation in space and time. On this basis, the main purpose of the research was conceptualization of the primary mechanisms for managing the social virtuum as a singular space-time continuum based on phenomenological divergence and convergence, as well as an analysis of its conditional logistics and the complexity of its virtual topology. The phenomenological method as the theoretical basis of this research showed the social virtuum as an interconnected unity of various principles of existence in its economic, political, cultural, civilizational, virtual, spiritual dimensions and as a set of events experienced by individuals as continuous primary experiences. The divergent and convergent approaches depicted social processes in continuous interaction, providing progressive movement, stable development and functioning of all existing subsystems of a complex society.
Reasons for bifurcation of the legal discourse basis (synergetic and philosophical-linguistic approaches)
(НАУ, 2021) Харченко, Юлія Володимирівна; Харченко, Сергій Петрович; Kharchenko, Julia Volodymyrivna; Kharchenko, Sergej
(ua) У сучасному глобальному світі – в його політичній, економічній, культурній, соціальній сферах, а також у міжнародних відносинах – спостерігається деяке порушення динаміки, що знаходить своє відображення в численних дискусіях про верховенство права. Тенденції невизначеності виникають у такий період розвитку міжнародно-правової системи або окремої національної правової системи, коли попередній стабільний, лінійний та передбачуваний шлях розвитку цих систем стає неможливим. Метою дослідження є концептуалізація феномена правового дискурсу, а також аналіз біфуркаційних тенденцій, що впливають на базові напрямки його розвитку. Методологєю дослідження в даному дослідженні виступають синергетичний і філософськолінгвістичний підходи. Результати дослідження. Сталий розвиток глобальних правових систем піддається випадковим відхиленням з причини віртуалізації права та семантизації правового дискурсу. Нестійкими стають два або кілька нових станів правових систем. Віртуальне право і реальне право «накладаються», у результаті чого починають діяти окремі протоколи. Створюється враження, що в сучасний період така модель правового дискурсу починає домінувати. При цьому механізми саморегулювання правової системи підтримують її в подвійному стані, а перехід на ту чи іншу траєкторію стає проблематичним. Обговорення. У філософсько-правових знаннях в умовах перехідного періоду розвитку сучасного суспільства трансформується значення категорій "право", "правовий дискурс", "правова система", "юридична дія". У той же час ефективно використовується мова синергетики, яка описує сутність невизначеності та хаосу. У висновках продемонстровано, що основи правового дискурсу з неминучістю трансформуються, розвиваються, порушуються з урахуванням особливостей соціального розвитку. Найбільш виразно це відбивається в мові права. Переформатування правової системи обумовлене нескінченно складним поєднанням впливів на неї суб'єктів права і якості їхніх правових дій.
Society management as a topological diversity
(НАУ, 2021) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(ua) Показано, що соціум як онтологічне багатоманіття фіксує в своєму просторі гранично широкий спектр параметричних можливостей. Соціум конструюється за допомогою застосування параметричного моделювання з використанням параметрів елементів ідеальної моделі та співвідношень між ними. Вступ. Соціум розуміється як певний гранично повний «гіперпростір», в якому взаємодіють і постійно змінюються соціальні системи; а також як множина з додатковими структурами певного типу. Метою дослідження є концептуалізація соціуму як топологічного багатоманіття і мінливої складності в термінах філософської онтології, соціальної філософії та топології. Завданням дослідження. є аналіз механізмів управління соціумом як топологічним багатоманіттям. Методологія дослідження. Топологія як методологічний принцип використовується при порівнянні онтологічного баготоманіття з топологічним багатоманіттям, а також при описі соціуму як складності, в якій перетинаються онтологічні простори культури, цивілізації, політики, економіки, мистецтва, релігії, історії, науки, техніки, комунікації, духовності, віртуума, де кожна сфера є підмножиною в онтологічному просторовому багатоманітті. Підтверджено, що управління соціумом як онтологічним багатоманіттям передбачає: побудову ідеальної моделі досліджуваного соціального простору; порівняння параметрів ідеальної та реальної моделей; формування висновків і рекомендацій щодо корекції управлінських механізмів, що впливають на соціальний простір, соціальний об'єкт, стосунків між суб'єктами; побудову прогнозу щодо подальшого функціонування соціального простору. Обговорення Обґрунтовано, що соціум як складне багатоманіття є чимось набагато більшим, ніж будь-яке топологічне різноманіття. Управління цією онтологічною складністю як єдиним цілим є проблематичним через нескінченну кількість змінних, які впливають на соціальні події. Висновки Соціальне управління охоплює матеріальну, інтелектуальну, демографічну, культурну сфери. Частково через їхню крайню складність сюди залучаються біосфера, ноосфера, інфосфера, віртуум-сфера, духовна сфера та інші сфери.
Sustainability of social being as an effect of transforming non-random events into constructive energy (synergetic and transcendent approaches)
(2021) Харченко, Юлія Володимирівна; Харченко, Сергій Петрович; Фабрика, Алла Анатоліївна; Русул, Олег Васильович; Kharchenko, Julia Volodymyrivna; Kharchenko, Sergej; Sidorkina, Olena; Fabrika, Alla; Rusul, Oleg
(en) The analysis of the conversion of non-random events into constructive energy has been conducted. “Non-randomness” is shown as a complex philosophic and theological category that has a deep eschatological meaning, actualizing the highest meaning of divine being, and a lot of manifestations of being in all its dialectical complexity and antinomy of its logic. On this basis, the main purpose of the research was conceptualization of the sustainability of social being as an effect of transforming non-random events into constructive energy. Synergetic and transcendent approaches as the theoretical basis of this research showed that the process of converting randomness into non-randomness is quite laborious, it requires a long time and as a result of this transformation, a pattern is revealed that allows synchronizing the synergy of scientific ideas, theories of being, scientific pictures of the world, as well as approaches to building a new everyday life in social virtuum. The results of the research confirmed that non-random events can be someone or something manageable and consciously ordered which creates sustainability. Sustainability is shown as the ability of society as a complex system to maintain its current state under the influence of external and internal factors. Random events are transformed into non-random events, since this is logical for the human mind and necessary for a comfortable life in society. If the social system becomes emergent, then applicable to historical time and the situation, appropriate approaches, evaluation criteria, methods, strategies and tactics are developed to minimize fluctuations.
The paradox of interaction: "Unique" as comprehensive (transcendental approach)
(НАУ, 2019) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(ua) Найбільш складною дилемою у філософії є відношення феномена людини як унікальної істоти до всеохоплюючого буття. Цей парадокс пояснений тем, що і людина, і світ, як унікальні феномени, існують в реальності й тяжіють до деякого всеохоплюючого цілого, проте факт їхнього існування не має логічного пояснення. Метою даної роботи є дослідження парадоксу взаємодії «унікального» та «всеохоплюючого» за допомогою класичних фундаментальних, а також філософськобогословських знань. Завданням роботи є здійснення концептуалізації «унікального» та «всеохоплюючого» як ідеальних моделей взаємодії. Методологією дослідження виступає трансцендентний метод, який забезпечує введення апріорних трансцендентних категорій – «унікальне», «всеохоплююче», що стали передумовою для розв'язання парадоксу взаємообумовленості унікального і загального, а також їхньої самотрансценденції. Результати. Показано, що у фундаментальному знанні виділяються головні положення: про необхідність визнання реальності існування світу, існування регулярності його устрою та пізнання його людиною. У філософії, ключовим постулатом є теза про взаємодію «людинисуспільства-Всесвіту» та суті цієї взаємодії. У той же час, «людина», «суспільство», «Всесвіт» вважаються ідеальними цілісними конструкціями-сингулярностями. Богословські постулати представлені у вигляді священних текстів, відображених в Одкровенні, де представлений Всеохоплюючий Логос, в фундаментальній доктрині про Всемогутнього, Всемудрого і Вселюбного Бога, про його істинну суть і хороші діяння. Обговорення. Уточнено, що свідомість є складною метафізичною абстракцією, топологічною конструкцією, яка недоступна емпіричному пізнанню, оскільки вона є ідеальним центром внутрішнього світу людини. Це – духовне явище, а не матеріальне, воно існує як безмежний мікрокосм. В цьому й проявляється одночасна унікальність і всеохопність свідомості. Висновки. Це дало змогу зробити висновок, що всеохоплююче створює свій власний уяви-всесвіт, в якому людина існує. Цей світ – не лише природа, а й суспільство. Але людство також є творчим, як і всеохоплююче, адже створює власну модель життя. Таким чином, точка зору людини як унікального і Бога як всеохоплюючого збігаються саме в процесі побудови буття суспільного. Тобто те, що людина робить і створює є її призначенням з боку Всеохоплюючого.
Timeless and extra-space essence of the universal integrity: topological trivergence of the spiritual, material and virtual worlds
(НАУ, 2020) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(ua) Показано, що явище «вергенції» – це стан системи в точці перетину дивергентних та конвергентних процесів, а також їхня балансировка. «Тривергенція» відображує серединну локацію віртуального світу в дихотомії матеріального та духовного світів. Метою та завданнями дослідження став аналіз упливу всезагального цілого на поведінку різноманітних елементів систем в процесі їхньої синхронії з метою подальшої концептуалізації топологічної взаємодії матеріального, духовного та віртуального просторів. Ключовим методологічним підходом в даному дослідженні стала топологія. Це дозволило, по-перше, осмислити даний феномен в термінах філософської онтології, трансцендентології, соціальної філософії, і, по-друге, ввести нове поняття – «тривергенцію». Підтверджено, що всезагальне ціле, якщо його розуміти в трансцендентологічних шкалах, не вписується в будь-яку модель еволюційного процесу, оскільки саме є джерелом еволюції, коеволюції, деволюції, інволюції тощо. В результаті дослідження більш чітко виділена суть явища «вергенції», що відтворює принципи симетрії та синхронії в різних системах. У висновках продемонстровано, що ідея «всезагального цілого» як «божественної сутності в собі» і «божественної сутності для нас» виявляється в дихотомічних образах духовного і матеріального світів. Топологію всезагального неможливо відобразити в тій чи іншій часово-просторовій моделі. Віртуальна реальність «знімає» дихотомічні суперечності.
Topology of "unique" and its impact on the construction of social virtuum
(НАУ, 2020) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(ua) Топологія унікального, його соціальна природа та суперечність із уявним кібернетичним віртуумом аналізуються в термінах онтології, трансцендентології, соціальної філософії та топології. Це стало основною метою дослідження. Ключовим методологічним підходом у даному дослідженні є топологія. У роботі показано, що термінологія топології достатньо складна і багатовекторна, а її варіативні визначення значимі з огляду на семантику. Результатом дослідження стало підтвердження, що унікальне має полісемантичний відтінок і є різнобарвним в контексті побудови синонімічного ланцюга. Обговорення. Показано, що з точки зору єдності та багатоманітності, кожна одиничність є по-своєму унікальною, але при цьому вона є безкінечною множиною одиничностей. У висновках продемонстровано, що поєднання фізичної, духовної та соціальної природи людини репрезентує її унікальну сутність. Людина, у свою чергу, здатна помітити явище унікального, виділити його з-поміж інших явищ, екстраполювати унікальне в площину індивідуального та колективного цілепокладання. Унікальне, як наслідок, є складною топологічною конструкцією, метричні властивості якої визначити практично неможливо через те, що це абстракція.
Total communication phenomena as a universal pattern of the existence of the international political world
(2018) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(en) Conceptualization of the phenomenon of interaction as a key model for the existence of an international policy of peacе in the context of the doctrine of universal communication phenomena is carried out. Co-evolutionary strategy for interaction is presented as an idea of co-evolution, which provides for the harmonious condition of nature and society, for a stable development of environment, in which the person resides. While all the planes of this environment, each at its own level, are demonstrating the linkage with other planes. It is shown that universal communication is evident in the natural environment, but disunity is sometimes evident in the human social world. Co-evolutionary principle of the international community provides the opportunity for equivalent partnership and cooperation. Fragmentation is the result of purposeful destruction of the infinitely varied naturally fitted connectionsand relationships between people. This breaks the symmetry of the universal communication phenomena.
Іndependent objects and the specifics of their interactions: ontological approach
(НАУ, 2018) Харченко, Юлія Володимирівна; Kharchenko, Julia Volodymyrivna
(en) It is described that world shows the diversity in terms of interlacing of multiple integrated systems. The whole universe in its ontical and ontological meaning, and social reality in which the whole public relations are concentrated and spiritual plane, reflecting, beyond possible and conceivable, facets of interaction are introduced. It is shown that we can trace and establish cause-and-effect relationships, analyzing the spatio-temporal characteristics of material objects only to some extent. And it is extremely difficult to find the same independent objects in its pure form or to fix the complete absence of interaction between them. As the result one can talk about some peculiarities of interaction by increases or decreases the level of interaction with the view of strengthening or weakening ties. Objects can be fully or partly independent, but relations between them still remain. In this investigation the author carries out the conceptualization of the phenomenon of independent objects and their interactions. It is confirmed that in nature and society principles of formation and deformation of the links are different. In fundamental sciences, which study the world as an infinite Universe, the terms "dependent variable" and "independent variable" are typically used in experimental investigations where we have to manipulate with some variables. In this sense, the "independence" of a variable is defined as independence of reactions, properties, intentions of the objects of the experiment. Some variables are assumed to be "dependent" on the actions of the object of the experiment or the conditions of the experiment. These variables, perhaps in implicit form, contain some information about the behavior or reactions of the object during the experiment. The key tasks are: to identify relationships between independent objects; to fix measure of their independence; to compare them with those mathematical models that represent the connections between the "dependent variable" and "independent variables". Based on ontological and phenomenological approaches, as well as the use of quantitative and probabilistic methods, the author carries out a comparative analysis of the phenomenon of independent objects in mathematical theory and in the social space.