Наукові видання каф-ри історії України та всесвітньої історії
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/31
Переглянути
13 результатів
Фільтри
Налаштування
Search Results
Документ Особливості навчання і виховання дітей дворян шкільного віку в д ругій половині ХІХ – на початку ХХ ст.(Видав. дім "Гельветика", 2024) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, Oleh(ua) Досліджуючи життя дітей російської імперії другої половини XIX – початку ХХ ст., необхідно враховувати не тільки статеві відмінності, але й особливості соціокультурної стратифікації тодішнього суспільства, що знаходилося в процесі модернізації. Це вимагає від дослідника розрізняти повсякденність дівчаток і хлопчиків із різних соціальних груп. У статті зроблено спробу дослідити особливості навчання і виховання дітей дворян пореформеного періоду, з’ясувати ролі батька, матері, соціального середовища у вихованні молодого покоління в підлітковому віці. У статті наголошено на відмінностях освітнього процесу до середини ХІХ ст. (тоді для дворянських дівчат 7–11-ти років існували виключно закриті інститути та пансіони, після закінчення яких вони знову опинялися під опікою гувернантки аж до заміжжя, а хлопці здобували освіту з 10–11-ти років у закритих закладах освіти, школах відкритого типу, дома, під керівництвом гувернера чи вчителів, і після освітнього процесу батьки намагалися дівчат видати заміж, а юнаків прилаштувати на службу) і в другій половині ХІХ – на початку ХХ століть, коли батьки насамперед прагнули дати належну освіту своїм чадам, попри сімейні фінансові проблеми. У статті наголошено на чинниках, що спонукали батьків зробити вибір освітнього закладу для дитини: матеріальні статки сім’ї, можливість отримати безплатне місце або стипендію на навчання, отримання допомоги в освіті від станових, благодійних організацій, опікунської ради, деяких меценатів. Під час вивчення зазначеної теми було використано інформацію про Єлисаветградську громадську жіночу гімназію. З відкриттям там восьмого класу (80-ті роки ХІХ ст.) випускниці гімназії отримали можливість мати фах домашніх наставниць і вчительок і працювати в багатьох освітніх закладах регіону. Відкриття нового приміщення гімназії (зараз це ЦДУ імені В. Винниченка) сприяло покращенню освітнього процесу, створенню належних умов життя, побуту гімназисток, організації їхнього дозвілля, показало турботу керівництва міста про виховання майбутніх учительок. (en) When studying the lives of children of the Russian Empire in the second half of the XIXth and early XXth centuries, it is necessary to take into account not only gender differences, but also the features of the sociocultural stratification of the society at that time, which was in the process of modernization. This requires the researcher to distinguish between the everyday life of girls and boys from different social groups. The article attempts to investigate the peculiarities of the education and upbringing of the children of nobles of the postreform period, to clarify the role of the father, mother, and social environment in the upbringing of the younger generation in adolescence. The article emphasizes the differences in the educational process until the middle of the XIXth century (at that time, there were exclusively closed institutes and boarding schools for noble girls aged 7–11, after which they were once again under the guardianship of the governess until marriage, while boys were educated from the age of 10–11 in closed educational institutions, open-type schools, at home, under the guidance of the governor or teachers and after the educational process, parents tried to marry off girls and enlist young men in the service) and in the second half of the XIXth and early XXth centuries, when parents primarily sought to give their children a proper education, despite family financial problems. The article emphasizes the factors that prompted parents to choose an educational institution for their child: the material wealth of the family, the opportunity to receive a free place or scholarship for education, receiving assistance in education from estates, charitable organizations, the board of trustees, individual patrons. When studying the mentioned topic, we used information about the Yelysavethrad Public Girls' Gymnasium, with the opening of the eighth grade there (80s of the XIXth century), graduates of the gymnasium got the opportunity to become home tutors and teachers and work in many educational institutions of the region. The opening of the new premises of the gymnasium (now it is the V. Vynnychenko Central State University) contributed to the improvement of the educational process, the creation of proper living conditions, the lifestyle of the gymnasium girls, and the organization of their leisure time, and showed the concern of the city leadership for the education of future teachers.Документ Взаємовідносини органів міського самоврядування та міських громадських банків у ХІХ – на початку ХХ ст.(Видав. дім "Гельветика", 2024) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, Oleh(ua) У статті проводиться аналіз розвитку міських громадських банків у ХІХ – на початку ХХ ст. на основі правових документів, що регулювали їхню діяльність, та практичної роботи на прикладі Єлисаветградського міського громадського банку. У системі кредитних установ Російської імперії міські громадські банки займали суттєве місце, будучи недержавними фінансовими інституціями, створеними міськими громадами для задоволення насамперед інтересів городян. До законодавчого врегулювання діяльності міських банків (Положення про міські громадські банки від 1857 р. і 1862 р.) вони лише формально підпорядковувались органам міського самоврядування, практично не надавали звіти про свою роботу центральним органам державної влади, як і громадськості. До 60-х років ХІХ ст. царська влада не була зацікавлена в розвитку банківської мережі, оскільки на той час у країні спостерігався слабкий розвиток економіки, а тому й нерозвиненість фінансових операцій. Після запровадження ліберальних реформ 60–70-х років ХІХ ст., підйому економіки, залучення в економічні про- цеси широкого кола населення спостерігався стрімкий ріст кредитно-фінансових установ, у тому числі й міських громадських банків, що відкривалися насамперед у повітових містечках, де була слабка мережа відділень державних та акціонерних кредитних установ. Нові банки вже управлялися міськими думами, під незначним контролем з боку державної влади. Кризові явища, що спостерігалися у 80–90-х роках ХІХ ст. (російсько-турецька війна 1877–1878 рр., вбивство імператора Олександра ІІ в березні 1881 року, згортання ліберальних реформ, економічний спад), спричинили деградацію системи міських громадських банків. Це змушувало уряд вдаватися до адміністративно-законодавчого регулювання їхньої діяльності, щоб звести до мінімуму фактори, які загрожували їхній стабільності. Результатом цього стала поява Нового положення про міські громадські банки 1883 року. Економічне піднесення на рубежі ХІХ–ХХ ст. підштовхнуло центральну владу на деяке розширення прав та можливостей міських громадських банків, що знайшло відображення в Положенні про міські громадські банки від 1912 року. У статті вказуються позитивні риси й недоліки Положень про міські громадські банки за 1857 р., 1862 р., 1883 р., 1912 р., визначаються обставини законодавчого регулювання міських кредитних установ. У дослідженні на прикладі діяльності Єлисаветградського міського банку робиться спроба показати особливості взаємовідносин правління банку з місцевою думою, охарактеризувати тенденції ведення банком кредитно-фінансових операцій, з’ясувати вплив подій як всеросійського значення, як-то: війни (Кримська 1853–1856 рр., російсько-турецька 1877–1878 рр.), проведення системних реформ 60–70-х років ХІХ ст., згортання ліберального реформування, економічна криза 80–90 років, підйом економіки початку ХХ ст., так і локального, наприклад, єврейські погроми 15–17 квітня 1881 р. в Єлисаветграді, на повноваження, компе- тенцію, результати роботи міського самоврядування і міського громадського банку. (en) The article analyzes the development of city public banks in the 19th and early 20th centuries on the basis of legal documents regulating their activities, and practical work on the example of Yelysavethrad City Public Bank. In the system of credit institutions of the Russian Empire, city public banks occupied a significant place, being non-state financial institutions created by city communities to primarily satisfy the interests of citizens. Before the legislative regulation of the activities of city banks (Regulations on City Public Banks of 1857 and 1862), they were only formally subordinated to the city self-government bodies, practically did not provide reports on their work to the central state authorities, as well as to the public. Until the 60s of the 19th century the tsarist authorities were not interested in the development of the banking network, because at that time the country was experiencing weak economic development, and therefore underdevelopment of financial operations. After the introduction of liberal reforms in the 60s and 70s of the 19th century, the rise of the economy, and the involvement of a wide range of the population in economic processes, there was a rapid growth of credit and financial institutions, including city public banks, which were opened primarily in county towns, where there was a weak network of branches of state and joint-stock credit institutions. The new banks were already managed by city councils, with little control from the state authorities. Crisis phenomena observed in the 80s and 90s of the 19th century (the Russian-Turkish war of 1877–1878, the assassination of Emperor Alexander II in March 1881, the collapse of liberal reforms, economic recession) caused the degradation of the system of city public banks. This forced the government to resort to administrative and legislative regulation of their activities in order to minimize the factors that threatened their stability. As a result, the emergence of the New Regulations on City Public Banks in 1883. Economic rise at the turn of the 19th–20th centuries pushed the central government to some expansion of the rights and opportunities of city public banks, which was reflected in the Regulations on City Public Banks of 1912. The article points out the positive features and shortcomings of the Regulations on City Public Banks of 1857, 1862, 1883, and 1912, and determines the circumstances of the legislative regulation of city credit institutions. In the study, using the example of Yelysavethrad City Bank, an attempt is made to show the features of the relationship between the bank's board and the local council, to characterize the tendencies of the bank's credit and financial operations, to find out the impact of events of all-Russian importance, such as the war (Crimean in 1853–1856, Russian-Turkish in 1877–1878), carrying out systemic reforms in the 60s–70s of the 19th century, the collapse of liberal reforms, the economic crisis of the 80s–90s, the rise of the economy at the beginning of the 20th century, and of the local importance, for example, the Jewish pogroms of 15-17 April 1881 in Yelysavethrad, on the authority, competence, results of the work of the city self-government and the city public bank.Документ Історія спорудження та відкриття пам’ятник В. І. Григоровичу в Єлисаветграді(Видав. дім "Гельветика", 2024) Безверха, Вікторія Миколаївна; Філоретова, Лариса Мартіївна; Viktoriia Bezverkha, Larysa Filoretova(ua) видатному європейському славісту ХІХ ст. – Віктору Івановичу Григоровичу. Авторами виділено два етапи в історії пам’ятника. Перший – з моменту поховання професора, адже саме в той час зародилася ідея збирати кошти на спорудження пам’ятника та навіть надійшли перші пожертви. Другий етап – з моменту ініціативи знову збирати кошти на пам’ятник Історико-філологічним товариством під час святкування ювілею Новоросійського університету. Після перших благодійних пожертв минуло 14 років, але цього разу справу було доведено до кінця. Кошти, які були зібрані раніше і знаходилися весь цей час у місті Єлисаветград, було передано до Новоросійського університету. Відкритий благодійний збір коштів об’єднав громадськість та інтелігенцію великих міст, містечок і навіть сіл. У жовтні 1891 р. коштів було достатньо, щоб розпочати роботу. У статті зазначено, що архітектором було запрошено О. О. Бернардацці, а скульптором – Б. В. Едуардса. Сам пам’ятник було виготовлено з карарського мармуру. Урочисте відкриття відбулося 18 жовтня 1892 року на Петропавлівському кладовищі в Єлисаветграді. У науковому дослідженні представлені оригінальні світлини пам’ятника професору з його відкриття, фото 1947 року після перенесення з Петропавлівського кладовища до Кіровоградського обласного краєзнавчого музею, фото 2022 року з Рівненського кладовища та фото 2022 року – копії пам’ятника В.І. Григоровичу, який було зроблено з оригіналу та відкрито в 1972 році біля колишнього Земського реального училища. Завдяки фотоджерелам можна простежити стан збереження та порівняти зміни, які відбулися за цей період, з оригіналом пам’ятника В. І. Григоровичу. На жаль, оригінальний пам’ятник утратив одну зі своїх частин – фоліанти та бордюр у слов’янському стилі. Натепер монумент потребує реставрації. (en) The article deals with the history of the construction and unveiling of the monument to Viktor Ivanovych Hryhorovych, a teacher, scientist, professor and prominent European Slavicist of the nineteenth century. The authors identify two stages in the history of the monument. The first one is from the moment of the professor's burial, because it was at that time that the idea of raising funds for the construction of the monument was born and even the first donations were received. The second stage is from the moment the Historical and Philological Society initiated fundraising for the monument again during the celebration of the anniversary of Novorossiysk University. It took 14 years after the first charitable donations, but this time the matter was brought to an end. The funds that had been raised earlier and kept in the city of Elisavetgrad all this time were transferred to Novorossiysk University. The open charity fundraiser brought together the public and intellectuals of large cities, towns and even villages. In October 1891, the funds were enough to start work. The article states that O. O. Bernardazzi was invited as an architect and B.V. Edwards as a sculptor. The monument itself was made of Karar marble. The unveiling ceremony took place on 18 October 1892 at the Peter and Paul emetery in Yelisavethrad. The scientific research presents original photographs of the monument to the professor from its unveiling, a photo from 1947 after it was moved from the Peter and Paul Cemetery to the Kirovohrad Regional Museum of Local Lore, a photo from 2022 from the Rivne Cemetery, and a photo from 2022 - a copy of the monument to V. I. Hryhorovych, which was made from the original and unveiled in 1972 near the former Zemsky Real School. Thanks to the photographic sources, it is possible to trace the state of preservation and changes that have occurred to the original monument to V. I. Hryhorovych over this period. Unfortunately, the original monument has lost one of its parts - the folios and the Slavic-style border. Today, the monument is in need of restoration.Документ Єлисавет: походження назви та історія її вживання (1755 - 1924 рр.)(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Чорний, Олександр Васильович; Chornyi, Oleksandr Vasylovych(ua) Єлисавет - широко вживана назва стосовно фортеці Святої Єлисавети з форштадтом та міста Єлисаветграда у другій половині XVIII - першій чверті X X століття. На це вказують численні документи з архіву Нової Січі, з канцелярії Г. О. Потьомкіна та Катерини II, епістолярні джерела та мемуарна література XIX -початку X X століття, документи Центральної Ради УНР, газети, що виходили у Єлисаветграді у 1918-1924 рр. Назва Єлисавет була популярною в середовищі української громади Єлисаветграда, а також вживалася українською інтелігенцією ще з часів Т. Г. Шевченка. Єлисаветом місто іменували знакові для вітчизняної історії та культури постаті - Т. Г. Шевченко, С. Ф. Русова, М. К. Садовський, I. К. Карпенко-Карий, М. Л. Кропивницький, В. К. Винниченко, М. С. Грушевський, С. В. Шамрай, О. П. Семененко, Ю. I. Липа та інші. У пропонованій публікації автор порушує питання не лише про історію вживання назви Єлисавет у 1755-1924рр., а й про її походження. Щодо останнього, дослідник вважає, що назва Єлисавет походить від назви фортеці Святої Єлисавети та сформувалася під впливом церковної літератури першої половини -середини XVIII століття. Наведені у роботі факти, судження та висновки базуються на широкій та достовірній джерельній основі.Документ Місто Єлисаветград другої половини ХІХ - початку ХХ століття: штрихи з історії та культури(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Чорний, Олександр Васильович; Chornyi, Oleksandr Vasylovych(ua) Єлисаветград у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття пройшов шлях від заштатного міста в складі Новоросійського (Херсонського) військового поселення до значного адміністративного, економічного та культурного осередку на півдні України. У цей час місто перейшло до кам’яного будівництва, у його межах було започатковано вимощення бруківкою вулиць та їхнє освітлення, збудовано приміщення зимового театру, облаштовано водогін, телефонну станцію, телеграф, запущено в експлуатацію трамвай, відкрито ряд нових навчальних закладів. У другій половині 1860-х років Єлисаветград був сполучений залізницею з потужними портами і містами Південної України. Ріст міського населення обумовив освітній і культурний підйом Єлисаветграда в останній третині ХІХ - на початку ХХ століття. У пропонованій публікації автор на основі мемуарних джерел і дослідницької літератури, шляхом аналізу конкретних фактів з історії суспільно-політичного та культурного життя Єлисаветграда 1860-х - 1910-хрр., доводить, що місто хоча й було поліетнічним та полікультурним, але воно не було позбавлене ні українського характеру, ні українського духу.Документ Взаємовідносини міської думи та міського громадського банку Єлисаветграда в ХІХ ст.(2023) Марченко, Олег МиколайовичУ статті проводиться аналіз розвитку Єлисаветградського міського громадського банку в ХІХ ст. на основі правових документів, що регулювали його діяльність (Положення про міські громадські банки від 1862 р. та 1883 р.), який управлявся Єлисаветградською міською думою, під незначним контролем з боку державної влади. У дослідженні робиться спроба показати особливості взаємовідносин правління Єлисаветградського міського громадського банку з місцевою думою, охарактеризувати тенденції ведення банком кредитно -фінансових операцій, з’ясувати вплив подій всеросійського значення, як-то російсько-турецька війна 1877–1878 рр., проведення реформ 60–70-х років ХІХ ст., згортання ліберального реформування, економічна криза 80–90 років, так і локального, наприклад, єврейські погроми 15-17 квітня 1881 р. в Єлисаветграді, на повноваження, компетенцію, результати роботи міського громадського банку.Документ Фінансове становище Єлисаветградського міського громадського банку в 1884–1900 роках(«Видавництво «Гілея», 2020) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, O.(ua) У статті розглянута фінансова діяльність Єлисаветградського міського громадського банку за 1884–1900 роки. На основі досліджуваних матеріалів аналізуються фінансові операції банку за окремими напрямками: приймання вкладів, ведення обліку векселів, видача позик під заставу цінних паперів, товарів, дорогоцінних речей, нерухомості, земельних ділянок. З’ясований вплив політичних, економічних процесів 80–90-х років ХІХ ст. в Росії, нового Положення про міські громадські банки від 26 квітня 1883 р., на діяльність Єлисаветградського міського громадського банку.Документ Кредитні операції Єлисаветградського міського громадського банку у другій половині ХІХ ст.(«Видавництво «Гілея», 2021) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, O.(ua) У статті розкривається історія функціонування в Єлисаветграді міського громадського банку за 1865–1900 роки. Перебуваючи в підпорядкуванні міської думи під відповідальністю та контролем із боку міської громади, банк за 35-літню свою загалом результативну діяльність показав спроможність задовольняти у фінансових коштах потреби не тільки купців, дворян, заможних осіб, а й городян середнього достатку. Мета та завдання дослідження полягає в з’ясуванні особливостей кредитної діяльності Єлисаветградського міського громадського банку за 35 років своєї роботи, аналізу таких фінансових операцій, як прийняття до обліку векселів, видавання позик під заставу цінних паперів, товарів, дорогоцінних речей, нерухомості, земельних ділянок.Документ Діяльність Єлисаветградського міського громадського банку в 1865–1883 роках(«Видавництво «Гілея», 2020) Марченко, Олег Миколайович; Marchenko, O.M.(ua) У статті розглянутий процес створення, функціонування Єлисаветградського міського громадського банку за 1865–1883 роки. На основі досліджуваних матеріалів здійснюється спроба проаналізувати фінансові операції банку за окремими напрямками: приймання вкладів, ведення обліку векселів, надання позик під заставу цінних паперів, товарів, дорогоцінних речей, нерухомості, земельних ділянок. З’ясований вплив російсько-турецької війни 1877–1878 років та єврейських погромів 15–17 квітня 1881 року в Єлисаветграді на діяльність міського банку. Досліджено особливості розподілу чистого прибутку громадського банку й визначено його роль і значення для розвитку міського самоврядування Єлисаветграда.Документ Благодійна діяльність купецтва Російської імперії другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі Єлисаветграда)(2019) Марченко, Олег Миколайович(ua) Стаття присвячена вивченню досвіду купецького стану міста Єлисаветграда другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. в індивідуальних та колективних формах благодійницькій діяльності: допомога нужденним, організація заходів щодо збору коштів на певні потреби бідним, сиротам, внесення значних приватних пожертв на утримання гімназій, училищ, шкіл, лікарень. Висвітлюється меценатська допомога купецької громади міста на потреби різних доброчинних організацій та культурно-мистецьких закладів, створення будинків для інвалідів, людей похилого віку, бездомних, участь у фінансуванні й будівництві громадських споруд та міської інфраструктури, як-то брукування, освітлення, озеленення, прибирання вулиць, бульварів, парків, будівництво водогону, кінного та електричного трамвая, оздоблення будинків, спорудження торгових рядів, майданів, надання фінансів на зведення церков, соборів, монастирів, сприяння у подоланні епідемій та багато іншого, що потрібно було для життя мешканців міста.