Наукові видання каф-ри історії України та всесвітньої історії

Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/31

Переглянути

Зараз показуємо 1 - 20 з 380

1944 рік : Європейський та український виміри подій
(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2024)
(ua) У збірнику представлено стислий виклад доповідей і повідомлень, поданих на Всеукраїнську наукову конференцію «1944 рік: Європейський та український виміри подій (до 80-річчя висадки союзників у Нормандії та деокупації України), яка відбулася на базі кафедри історії України та всесвітньої історії Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка 24 жовтня 2024 року.
Archaeological field school: implementation analysis in institutions of higher education
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Панченко, Кирило Ігорович; Panchenko, Kyrylo; Mohylov, Oleksandr; Tarasov, Andriy; Lyashko, Yuriy; Могилов, Олександр; Тарасов, Андрій; Ляшко, Юрій
(en) The article is devoted to the analysis of the experience of organising and holding archaeological summer schools, their role in the formation of special competencies of future historians, archaeologists, teachers, employees of scientific institutions, museums and cultural heritage protection authorities. The training of future specialists in the field of history, and especially of future archaeologists, requires the mastery of specific professional skills, including practical skills in working with archaeological sources and independently organising and carrying out excavations. Some of these skills are acquired through internships during university studies. Recently, another form of organising the educational and scientific process has gained popularity – the summer archaeological field school. Scientific archaeological expeditions are often the basis for the organisation of summer schools. The school makes it possible to combine practical work at archaeological sites, lectures on archaeology and history, as well as excursions and educational activities. In 2015–2021 summer schools were organized on the basis of archaeological expeditions of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, involving students from the universities of Kyiv, Kharkiv, Dnipro, Kropyvnytskyi, Kryvyi Rih, Sumy and Kamianets-Podilskyi. Oleksandr Mohylov, a Senior Researcher at the Institute of Archeology of the National Academy of Sciences of Ukraine, became the head of the project. The research was carried out on the territory of well-known archaeological sites: Bilsk and Motronyn hillforts of the Scythian period, individual settlements and mounds, and the site from the second half of the 17th century on the castle hill in Chyhyryn. Thus, the students worked on different types of archaeological sites. (ua) Статтю присвячено аналізу досвіду організації та проведення археологічних літніх шкіл, їх ролі у формуванні професійних навичок майбутніх істориків, археологів, музейників та співробітників органів охорони культурної спадщини. Підготовка фахівців з історичної галузі вимагає вміння працювати з археологічними джерелами та самостійно організовувати і проводити дослідження. Частину таких навичок здобувачі вищої освіти отримують під час проходження практик. Останнім часом популярності набуває ще одна форма організації освітнього та наукового процесу – літня польова археологічна школа. Базою для літніх шкіл найчастіше слугують наукові археологічні експедиції. Така форма роботи дозволяє поєднувати практичні роботи на археологічних об’єктах, лекційні курси з археології та історії, а також екскурсійнопросвітницьку діяльність. Протягом 2015–2021 рр. на базі експедицій Інституту археології Національної академії наук України були організовані літні школи, до участі в яких залучено здобувачів освіти з університетів Києва, Харкова, Дніпра, Кропивницького, Кривого Рогу, Сум та Кам’янця-Подільського. Проект був реалізований під керівництвом старшого наукового співробітника відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України Олександра Могилова. Дослідження проводилися на території відомих археологічних пам’яток: Більського та Мотронинського городища скіфського часу, окремих поселеннях та курганах, а також пам’ятці другої половини XVII ст. на замковій горі в Чигирині. Таким чином, учасники школи працю.
Funeral rite in the mound of Scythian Time near Vasyne
(2023) Козир, Ірина Анатоліївна; Панченко, Кирило Ігорович; Чорний, Олександр Васильович; Kozyr, І.; Panchenko, K.; Chornyi, O.
(en) The article is devoted to an analysis of the funeral rite from the mound near the village of Vasyne in Kirovohrad region. The site is located on the border of the Dnipro right-bank forest-steppe and steppe. The main Scythian burial was deposited in a wooden chamber on the ancient ground surface. A complex wooden burial structure of oak timbers constructed over it was partially burnt, but was well preserved. The remains of artefacts found in the burial site, including fragments of ancient amphoras, among them plump-throated Chios, thin-walled antique black-figured kylix, fragments of ceramic vessels, and animal bones. Undoubtedly, the most interesting find was a stone anthropomorphic stele of grey granite. The complex dates to the first quarter of the 5 th century BC.
Авантюризм в степах середньовічної України
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2005) Кіян, Олександр Іванович
Аграрні перетворення на Єлисаветградщині в 1917–1923 рр.
(1999) Грінченко, Віктор Григорович
Адміністративно-територіальні реформи 1920-1930-х рр. у центральноукраїнському регіоні
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Вівсяна, Інна Анатоліївна; Vivsyana, Inna Anatoliivna
(ua) Стаття присвячена проблемі реформування адміністративно-територіального устрою, що проводилось радянським урядом України в 1920-1930-х рр. Увагу зосереджено на центральноукраїнському регіоні, на теренах якого унаслідок реформ постала Кіровоградська область. Автор проаналізувала етапи реформи, специфіку формування і розвитку сільрад та районів як базових ланок адміністративно-територіального устрою, динаміку чисельності населення по районах та окремих районних центрах, особливості формування національних адміністративних одиниць. Унаслідок голодомору 1932-1933 рр. Та масових репресій відбулось значне скорочення населення, яке приховувалось за даними статистичних звітів та розукрупненням районів. Вказано на низьку ефективність реформ, адже адміністративно-територіальне районування залежало від ідеологічних установок, а не враховувало історичні, економічні, культурні зв ’язки населення центральноукраїнського регіону.
Активізація діяльності губернського та повітових земств Херсонщини з організації доступної населенню медичної допомоги в 1900−1914 рр.
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2011) Майстренко, Ольга Анатоліївна
(uk) У статті висвітлено основні досягнення й здобутки губернського та повітових земств Херсонщини в організації медичної допомоги населенню в 1900−1914 рр.
Амбівалентність української історичної пам’яті про комуністичну минувшину (до 80-річчя утворення Кіровоградської області)
(РВВ ЦДПУ ім. В. Винниченка, 2019) Проскурова, Світлана Володимирівна; Proskurova, Svitlana Volodymyrivna
(ua) Статтю присвячено аналізу амбівалентності історичної пам ’яті українців щодо тоталітарного минулого України. Одним із прикладів рецидивів конформізму в оцінках комуністичної спадщини є традиційні практики відзначення “круглих дат ” утворення області (1939 р.) На думку автора, одним із найбільш дієвих, перспективних методів деконструкції радянського спадку і декомунізації свідомості українців є метод усної історії, який дає можливість відтворити реалії повсякдення тоталітарної епохи. Зокрема, йдеться про ефективність методу біографічного інтерв’ю для розуміння механізмів трансформації радянської еліти наприкінці 80-х - в 90-х роках минулого сторіччя в еліту українську, про роль місцевих еліт в культурних процесах області, їхню еволюцію від сервілізму щодо чинної системи, до усвідомлення місії обстоювати інтереси української нації. Проблему амбівалентності історичної пам ’яті розглянуто з перспективи переосмислення окремих фактів, явищ, персоналій культурної спадковості та крайової ідентичності.
Аналіз рекомендацій Євгена Маланюка українському суспільству як подолати «хворобу» малоросійства
(2025) Марченко, Олег Миколайович; Демешко, Інна Миколаївна
Використовуючи есей Євгена Маланюка «Малоросійство», автори намагаються розкрити емоційне сприйняття та роздуми українського інтелектуала про невдачі в боротьбі за державність та складність українського самовизначення в умовах імперських впливів. Твір Є. Маланюка справді має характер глибокої культурологічної розвідки, що аналізує витоки і прояви національної слабкості та відсутності державної свідомості серед українців, а також пропонує шляхи подолання цього феномену. Є. Маланюк, як відомо, добре розумів складність і багатогранність цієї «хвороби», яку він вважав хронічною і пов’язаною з багатовіковим поневоленням та колоніальними умовами існування України під чужими імперіями. Твір Євгена Маланюка не просто визначає феномен малоросійства, але й висвітлює корені цієї «хвороби» українства, її глибокі культурно-історичні причини, які нівелюють національну свідомість, політичну волю та державницькі прагнення. Автор вправно поєднує історичний аналіз із культурологічним, показуючи, як малоросійство стало результатом зовнішнього і внутрішнього впливу на українське суспільство. У статті зазначається, що Є. Маланюк напрочуд точно показує, як імперська Росія активно працювала над формуванням в українців почуття меншовартості та безсилля, використовуючи різноманітні інструменти – від культури та мистецтва до системи освіти. Через цей процес українці не лише втрачали свою національну ідентичність, а й ставали частиною великої імперії, поглиненими її культурою і цінностями. Важливою є концепція малоросійства як «національної хвороби», що проявляється в політичній слабкості, духовному каліцтві, нездатності до самостійного мислення та самовизначення. Це, за словами Є. Маланюка, не лише невміння чи небажання бути державним народом, а й внутрішнє підкорення своїм колонізаторським силам, які активно працюють над тим, щоб позбавити українців національної гідності та історичної пам’яті. Твір Є. Маланюка не тільки ставить діагноз українській нації, але й пропонує вихід – через формування міцної національної свідомості, відновлення історичної пам’яті, розвиток культури і, зрештою, через утвердження власної, незалежної держави. Ідеї Євгена Маланюка, хоча й написані в середині ХХ століття, вражають своєю актуальністю і в сучасному контексті. В умовах російської агресії, спроби імперської держави знову підкорити Україну, питання національної самоідентифікації, збереження української державності стали центральними. Твір Є. Маланюка надає важливі інструменти для розуміння того, як необхідно відновлювати національну ідентичність і як боротися з внутрішніми проявами слабкості та підкореності.
Археологічна практика на факультеті історії та права КДПУ ім. В. Винниченка 2007 року
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2008) Бокій, Нінель Михайлівна; Позивай, Тетяна Дмитрівна
(uk) Стаття містить інформацію про організацію навчальної археологічної практики студентів І курсу факультету історії та права 2007 року.
Археологічна тематика на сторінках україномовної преси часів нацистської окупації
(2021) Грінченко, Віктор Григорович; Grinchenko, V. H.
(ua) Стаття має на меті дати загальне уявлення про публікації, вміщені в україномовній газетній періодиці часів нацистської окупації, в яких була представлена археологічна тематика. Об’єктом дослідження стали матеріали періоду 1941–1943 років на сторінках видань, що виходили в різних регіонах окупованої України і за її межами. З’ясовано, що ідеологічна спрямованість частини цих матеріалів була зумовлена прагненнями окупантів використовувати археологію для під-твердження своїх територіальних претензій і обґрунтування історичної ролі давніх германців, які шляхом міграцій та завоювань нібито збага-чували своєю культурою інші народи. Деякі публікації із залученням арреологічної проблематики більше відображали внутрішній український контекст або ж мали ідеологічно нейтральне забарвлення.
Архів коша Нової Запорізької Січі і Центральна Україна
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Шевченко, Сергій Іванович
Запорізький архів у фортеці св. Єлисавети. Помилкова передача "січових" документів з Єлисаветграда до Києва. Дослідження фонду Коша Нової Сербії та єлисаветинського укріплення. Потенціал матеріалів доби козацтва для вивчення історії Центральної України.
Арістид Бріан і паризька міжсоюзницька конференція 1921 р.
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2005) Ачкіназі, Борис Олександрович
Афганознавчі студії в діяльності Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (1926–1933 рр.)
(Східний світ, 2025) Ковальков, Олександр Леонідович
(en) For the first time in the Ukrainian historiography, the article analyses the achievements of scholars-members of the All-Ukrainian Learned Association of Oriental Studies (VUNAS) in studying the Afghanistan’s history and contemporary socio-political and socio-economic issues within the context of Ukrainian and Soviet Oriental studies in the 1920s and early 1930s. The pa per shows that the short but vibrant history of the VUNAS was a time of formation of Ukrainian Orientalism, which had the potential to evolve into a distinct national academic school. Several generations of established and young scholars founded various focus areas in Oriental studies, re sulting in numerous scientific publications. The journal Shìdnij svìt / Chervonyi Skhid played аn important role in the development of Ukrainian Orientalism. The VUNAS worked closely with the Ukrainian Eastern Chamber of Commerce, reflecting the practical orientation of oriental stu dies. Despite its dependence on all-Union orientalist centres and the growing influence of Mar xist-Leninist methodology, the VUNAS in a short period of time has managed to become an authoritative and sought-after scientific and expert centre at the republican level that collaborated with many educational and scientific institutions in the USSR, Europe, and Asia. Afghanistan was not a central focus of the VUNAS’s activities. Despite the obvious ideologi cal and opportunistic features, the professional and analytical publications of Ukrainian scholars, especially O. Gladstern and L. Velychko, retain historical and historiographical value. The solid factual basis, balanced evaluations, understanding of the historical conditions and peculiarities of Afghanistan’s development and its role in the history of the region and world geopolitics of the 19th and early 20th centuries matched the academic standards of both Soviet and global Orienta lism of the time. They demonstrated the high potential of Ukrainian Orientalism and Afghan stu dies, potential that was ultimately stifled by Kremlin repression. Most VUNAS scholars and staff, as well as the All-Ukrainian Academy of Sciences, were repressed on fabricated charges. Studying the Afghan-related legacy of VUNAS scholars may contribute to the establishing modern Ukrainian Afghan studies.
Афганська війна СРСР (1979–1989) на сторінках періодичних видань Організації Українських Націоналістів (Революційної)
(Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2025) Ковальков, Олександр Леонідович; Куценко, О. Л.
(ua) У статті досліджено висвітлення війни СРСР в Афганістані на сторінках газети «Шлях перемоги» й журналу «Визвольний шлях», а також використання афганського питання з боку європейських осередків Орга- нізації Українських Націоналістів (революційної) в політичній антирадянській діяльності. Джерельну базу дослідження становили публікації в газеті «Шлях перемоги» та журналі «Визвольний шлях», які датуються 1980–1989 рр. й були присвячені різним аспектам афганської війни або висвітлювали практичну діяльність ОУН (р) і Антибільшовистського Блоку Народів у зв’язку з нею. З’ясовано, що звернення до афганської війни на сторінках періодичних видань організацій української політичної еміграції було цілком логічним з погляду на їхню націоналістичну і водночас антирадянську спрямованість. Численніші публікації в «Шляху перемоги» на афганську тематику можна умовно поділити на три групи: 1) інформаційні повідомлення, переважно невеликі за обсягом, про війну в Афганістані; 2) різні за обсягом матеріали, які висвітлювали використання афганського чинника в політичній діяльності ОУН (р) та АБН; 3) аналітичні публікації, зазвичай великі за обсягом, присвячені різним аспектам тієї війни. До останньої групи можна віднести статті у «Визвольному шляху». В цих публікаціях Афганістан тлумачився як черговий злочин Кремля, афганці — так само підневільний Москві народ, як українці в СРСР, і перемога афганських повстанців мала наблизити крах «імперії зла», а з нею — незалежність України. Попри заідеологізованість публікацій, їх емоційний і ворожий щодо СРСР стиль слід констатувати високий фаховий рівень української еміграційної журналістики. Більшість наведених у проаналізованих публікаціях фактів відповідає сучасним даним, а теоретичні й аналітичні висновки — адекватні тогочасним оцінкам західних експертів і науковців. Тож «Шлях перемоги» та «Визвольний шлях» транслювали тодішній західний погляд на афганську проблему, проте використовували її в інтересах українського визвольного руху. (en) The article examines the coverage of the Soviet Union’s war in Afghanistan in the pages of the newspaper «Shliakh peremohy» and the magazine «Vyzvolnyi shliakh», as well as the use of the Afghan issue by the Organization of Ukrainian Nationalists (revolutionary) in their political anti-Soviet activities. The source base of the study is the publications in the newspaper «Shliakh peremohy» and the magazine «Vyzvolnyi shliakh», which date back to 1980–1989 and were devot ed to various aspects of the Afghan war or covered the practical activities of the Organization of Ukrainian Nationalists and the Antibolshevik Bloc of Nations in connection with it. The article shows that the reference to the Afghan war in the periodicals of Ukrainian political emigration organizations was quite logical because of their nationalist and anti-Soviet orientation. The more numerous publications in «Shl iakh peremohy» on Afghanistan can be divided into three groups: 1) information al reports, which are mostly short, about the war in Afghanistan; 2) materials of various sizes that covered the use of the Afghan factor in the political activities of the OUN (r) and the ABN; 3) analytical publications, usually large in size, devoted to various aspects of the war. The latter group includes publications in «Vyzvolnyi shliakh». These publications interpreted Afghanistan as yet another crime of the Kremlin, the Afghans as a people enslaved by Moscow, just as Ukrainians were in the USSR, and the victory of the Afghan rebels was supposed to bring about the collapse of the «evil empire» and Ukraine’s independence. Despite the ideological nature of the publications, their emotional and hostile style towards the USSR, we should note the high professional level of Ukrainian emigration journalism. Most of the facts presented in the analyzed publications correspond to contemporary data, and the theoretical and analytical conclusions are adequate to the assessments of Western experts and scholars of the time. Thus, «Shliakh peremohy» and «Vyzvolnyi shliakh» broadcast the Western view of the Afghan problem at the time, but used it in the interests of the Ukrainian libera tion movement.
«Афганське питання» в роботі Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї ООН в січні 1980 р.
(2018) Ковальков Олександр Леонідович
(ua) На підставі вивчення офіційних документів ООН розглянуто обговорення «афганського питання», спричиненого радянським вторгненням до Демократичної Республіки Афганістан у грудні 1979 р., в Раді Безпеки та Генеральній Асамблеї ООН в січні 1980 р. Наведено аргументацію делегацій СРСР та ДРА, котра мала переконати світову громадськість у правомірності таких дій, а також контраргументи більшості делегацій, котрі засудили радянську агресію в Афганістані. Доведено, що позиція СРСР і ДРА з позицій міжнародного права та установчих документів ООН виявилася слабкою і непереконливою. Сам характер обговорення «афганського питання» в РБ та ГА ООН засвідчив згортання «розрядки» в міжнародних відносинах і сповзання світу до нового етапу «холодної війни». Радянський Союз у січні 1980 р. зазнав гучної поразки на найвищому міжнародному рівні, про що свідчать як обговорення «афганського питання» в Раді Безпеки, так і голосування в Генеральній Асамблеї ООН. Разом із цим доведено, що розгляд «афганського питання» в ООН у січні 1980 р. засвідчив відсутність дієвих механізмів впливу на країну-агресора, яка є постійним членом Ради Безпеки. Остання обставина робить вивчення досвіду розгляду «афганського питання» в ООН в 1980 р. актуальною з погляду сучасної кризи ООН. (en) In December, 1979 sub-units of the Soviet Army invaded the Democratic Republic of Afghanistan, eliminated Hafizullah Amin from power, established the government of Babrak Karmal and occupied the country. These events caused the condemnation of the international community, that were reflected by the statement on the «Afghan question» in the agenda of the Security Council and the UN General Assembly in January, 1980. The minute-books of SC of the UNO, as well as the UN General Assembly resolutions are the main sources of research of this problem. The discussion of the «Afghan question» in the UN Security Council lasted from 5 to 7 January, 1980, involving 42 countries. The USSR Representative to the United Nations O. Troyanovskyi and Foreign Minister of DRA Sh. M. Dost tried to persuade all those present that Soviet troops had been brought to Afghanistan at the invitation of a legitimate Afghan government to repulse allegedly externally-aggressive aggression. Herewith they referred to Article 51 of the UN Charter and Article 4 of the Treaty of Friendship, Neighborhood and Cooperation between the USSR and the DPA. Most of the delegations (primarily the US delegation, Pakistan, the Chinese People’s Republic, Great Britain) rejected the arguments of the Soviet and Afghan sides and condemned Soviet aggression and called for the withdrawal of troops from the territory of Afghanistan immediately. The Soviet Union and the DRA were supported only by a few delegations of Soviet satellites (Poland, the GDR, Hungary, the Mongolian People’s Republic, Laos and Vietnam). But during the vote on the anti-Soviet resolution on January 7, 1980, the USSR expected vetoed it. After that, the consideration of the «Afghan question» was postponed to the General Assembly, where 108 countries condemned the Soviet aggression on January, 14 (18 countries abstained, the same number supported the USSR). The discussion of the «Afghan question» at the United Nations Organization in January, 1980 assured that the Soviet Union had suffered a loud defeat in the international arena, its authority was severely undermined. This was also confirmed by the end of the policy of «discharging» and the subsequent eruption of «the Cold War» in international relations. In addition, the consideration of the «Afghan question» at the UNO has shown the lack of a mechanism for influencing an aggressor country that has a veto power in the UN Security Council. The USSR was expected to veto the Security Council resolution, and the decisions of the General Assembly were recommendatory. This is particularly relevant in terms of the current UN crisis in deterring the aggressive actions of the Russian Federation, the DPRK, Syria and others like that.
Битва за Дніпро : дискусійні аспекти протистояння Червоної армії і Вермахту влітку 1943 – навесні 1944 року
(Видав. дім "Гельветика", 2024) Чорний, Олександр Васильович; Chornyi, Oleksandr
(ua) Битва за Дніпро у роки Другої світової війни стала однією з найтриваліших кампаній у протистоянні Червоної армії і Вермахту на Східному фронті та найменш вивченою в радянській і сучасній українській історичній науці, що й досі визначає її актуальною та дискусійною проблемою. У пропонованій публікації на тлі радянських та пострадянських уявлень про битву за Дніпро автор показав її найбільш дискусійні моменти та стереотипні судження стосовно подолання Червоною армією дніпровського рубежу, які зафіксовані в науковій, навчальній та публіцистичній літературі. Дослідник наголосив, що хронологія та географія битви в радянській історіографії війни з ідеологічних та пропагандистських міркувань були значно скорочені, аби загнати її результати і наслідки у тінь перемог під Сталінградом і на Курському виступі. Це позначилося на характері дослідницьких реконструкцій подій на Дніпрі і в епоху СРСР і значною мірою вплинуло на історіографічний процес у межах окресленої проблеми в українській історичній науці після 1991 р. Торкаючись найбільш стереотипних суджень про битву за Дніпро, насамперед оцінок драматичних і трагічних подій на Букринському плацдармі у вересні-жовтні 1943 р., суджень стосовно «святкових» боїв за Київ у листопаді 1943 р., уявлень про радянські втрати на Дніпрі, автор пояснив природу їх появи в історіографії проблеми, з’ясував, наскільки вони відповідають об’єктивному вивченню битви за Дніпро та визначенню її місця і значення у межах Другої світової війни. (en) The battle of the Dnieper during World War II became one of the longest campaigns in the confrontation between the Red Army and the Wehrmacht on the Eastern Front and the least studied in Soviet and modern Ukrainian historical science, which still defines it as an actual and debatable problem. Taking into account Soviet and post-Soviet ideas about the battle of the Dnieper, the offered publication shows its most controversial moments and stereotypical judgments regarding the overcoming of the Dnieper front by the Red Army, which are recorded in scientific, educational and journalistic literature. The author of this publication emphasized that the chronology and geography of the battle in the Soviet historiography of the war were significantly shortened for ideological and propaganda reasons to hide its results and consequences into the shadow of the victories at Stalingrad and the Kursk Bulge. This affected the character of research reconstructions of events on the Dnieper also in the era of the USSR, and to a large extent influenced the historiographical process within the framework of the outlined problem in Ukrainian historical science after 1991. Considering the most stereotypical judgments about the battle of the Dnieper, first of all – assessments of the dramatic and tragic events at the Bukryn bridgehead in September–October 1943, judgments regarding the “celebratory” battles for Kyiv in November 1943, ideas about Soviet losses on the Dnieper, the researcher explained the nature of their appearance in the historiography of the problem, found out how they correspond to the objective study of the battle of the Dnieper and the determination of its place and significance within the framework of World War II.
Битва на Синіх Водах і її місце в середньовічній історії Європи
(КДПУ ім. В. Винниченка, 2014) Моця, Олександр Петрович; Рафальський, Олег Олексійович
У статті розглядаються питання впливу битви на Синіх Водах на подальшу кардинальну зміну загальноісторичної ситуації у Східній Європі та своєрідне "повернення" більшої частини сучасної України у простір тогочасної європейської цивілізації.
Благодійна діяльність купецтва Російської імперії другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. (на прикладі Єлисаветграда)
(2019) Марченко, Олег Миколайович
(ua) Стаття присвячена вивченню досвіду купецького стану міста Єлисаветграда другої половини ХІХ – на початку ХХ ст. в індивідуальних та колективних формах благодійницькій діяльності: допомога нужденним, організація заходів щодо збору коштів на певні потреби бідним, сиротам, внесення значних приватних пожертв на утримання гімназій, училищ, шкіл, лікарень. Висвітлюється меценатська допомога купецької громади міста на потреби різних доброчинних організацій та культурно-мистецьких закладів, створення будинків для інвалідів, людей похилого віку, бездомних, участь у фінансуванні й будівництві громадських споруд та міської інфраструктури, як-то брукування, освітлення, озеленення, прибирання вулиць, бульварів, парків, будівництво водогону, кінного та електричного трамвая, оздоблення будинків, спорудження торгових рядів, майданів, надання фінансів на зведення церков, соборів, монастирів, сприяння у подоланні епідемій та багато іншого, що потрібно було для життя мешканців міста.
Бобринецький район в роки нацистської окупації
(РВВ ЦДУ ім. В. Винниченка, 2019) Токар, Наталя Миколаївна; Tokar, Natalya Mykolayivna; Телих, Тетяна Анатоліївна; Telykh, Tetyana Anatoliyivna
(ua) У статті на основі аналізу архівних матеріалів та періодичних видань воєнної доби висвітлено особливості нацистського окупаційного режиму на території Бобринецького району. Охарактеризовано новий адміністративний поділ на округи (гебіти) та райони, а також систему управління та контролю населення, яка складалася з обласних, районних, міських та сільських управ. Розглянуто особливості функціонування карально-репресивного гітлерівського апарату: створення на території Бобринецького району трудових таборів та гетто, масові розстріли місцевого населення. Значну увагу приділено дослідженню господарсько-економічних процесів, проаналізовано систему оподаткування. Висвітлено соціально-культурні явища та процеси; окреслено основні тенденції сприйняття нової влади місцевим населенням. (en) In the article, based on the analysis o f archival materials and periodicals o f the war day, features o f the Nazi occupation regime on the territory of Bobrynets district are highlighted. A new administrative division has been described for the districts (hebits), as well as for the population management and control system, which consists o f regional, district, city and village administrations. The peculiarities o f the functioning of the punitive and repressive Nazi apparatus are considered: creation o f labor camps and ghettos in the Bobrynets district, mass shootings o f the local population. Considerable attention is paid to the study o f economic processes, the system o f taxation is analyzed. Socio-cultural phenomena and processes are highlighted; outlined the main tendencies o f the perception o f the new government by the local population.