Наукові видання каф-ри історії України та всесвітньої історії
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/31
Переглянути
4 результатів
Search Results
Документ Афганська війна СРСР (1979–1989) на сторінках періодичних видань Організації Українських Націоналістів (Революційної)(Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», 2025) Ковальков, Олександр Леонідович; Куценко, О. Л.(ua) У статті досліджено висвітлення війни СРСР в Афганістані на сторінках газети «Шлях перемоги» й журналу «Визвольний шлях», а також використання афганського питання з боку європейських осередків Орга- нізації Українських Націоналістів (революційної) в політичній антирадянській діяльності. Джерельну базу дослідження становили публікації в газеті «Шлях перемоги» та журналі «Визвольний шлях», які датуються 1980–1989 рр. й були присвячені різним аспектам афганської війни або висвітлювали практичну діяльність ОУН (р) і Антибільшовистського Блоку Народів у зв’язку з нею. З’ясовано, що звернення до афганської війни на сторінках періодичних видань організацій української політичної еміграції було цілком логічним з погляду на їхню націоналістичну і водночас антирадянську спрямованість. Численніші публікації в «Шляху перемоги» на афганську тематику можна умовно поділити на три групи: 1) інформаційні повідомлення, переважно невеликі за обсягом, про війну в Афганістані; 2) різні за обсягом матеріали, які висвітлювали використання афганського чинника в політичній діяльності ОУН (р) та АБН; 3) аналітичні публікації, зазвичай великі за обсягом, присвячені різним аспектам тієї війни. До останньої групи можна віднести статті у «Визвольному шляху». В цих публікаціях Афганістан тлумачився як черговий злочин Кремля, афганці — так само підневільний Москві народ, як українці в СРСР, і перемога афганських повстанців мала наблизити крах «імперії зла», а з нею — незалежність України. Попри заідеологізованість публікацій, їх емоційний і ворожий щодо СРСР стиль слід констатувати високий фаховий рівень української еміграційної журналістики. Більшість наведених у проаналізованих публікаціях фактів відповідає сучасним даним, а теоретичні й аналітичні висновки — адекватні тогочасним оцінкам західних експертів і науковців. Тож «Шлях перемоги» та «Визвольний шлях» транслювали тодішній західний погляд на афганську проблему, проте використовували її в інтересах українського визвольного руху. (en) The article examines the coverage of the Soviet Union’s war in Afghanistan in the pages of the newspaper «Shliakh peremohy» and the magazine «Vyzvolnyi shliakh», as well as the use of the Afghan issue by the Organization of Ukrainian Nationalists (revolutionary) in their political anti-Soviet activities. The source base of the study is the publications in the newspaper «Shliakh peremohy» and the magazine «Vyzvolnyi shliakh», which date back to 1980–1989 and were devot ed to various aspects of the Afghan war or covered the practical activities of the Organization of Ukrainian Nationalists and the Antibolshevik Bloc of Nations in connection with it. The article shows that the reference to the Afghan war in the periodicals of Ukrainian political emigration organizations was quite logical because of their nationalist and anti-Soviet orientation. The more numerous publications in «Shl iakh peremohy» on Afghanistan can be divided into three groups: 1) information al reports, which are mostly short, about the war in Afghanistan; 2) materials of various sizes that covered the use of the Afghan factor in the political activities of the OUN (r) and the ABN; 3) analytical publications, usually large in size, devoted to various aspects of the war. The latter group includes publications in «Vyzvolnyi shliakh». These publications interpreted Afghanistan as yet another crime of the Kremlin, the Afghans as a people enslaved by Moscow, just as Ukrainians were in the USSR, and the victory of the Afghan rebels was supposed to bring about the collapse of the «evil empire» and Ukraine’s independence. Despite the ideological nature of the publications, their emotional and hostile style towards the USSR, we should note the high professional level of Ukrainian emigration journalism. Most of the facts presented in the analyzed publications correspond to contemporary data, and the theoretical and analytical conclusions are adequate to the assessments of Western experts and scholars of the time. Thus, «Shliakh peremohy» and «Vyzvolnyi shliakh» broadcast the Western view of the Afghan problem at the time, but used it in the interests of the Ukrainian libera tion movement.Документ Афганознавчі студії в діяльності Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (1926–1933 рр.)(Східний світ, 2025) Ковальков, Олександр Леонідович(en) For the first time in the Ukrainian historiography, the article analyses the achievements of scholars-members of the All-Ukrainian Learned Association of Oriental Studies (VUNAS) in studying the Afghanistan’s history and contemporary socio-political and socio-economic issues within the context of Ukrainian and Soviet Oriental studies in the 1920s and early 1930s. The pa per shows that the short but vibrant history of the VUNAS was a time of formation of Ukrainian Orientalism, which had the potential to evolve into a distinct national academic school. Several generations of established and young scholars founded various focus areas in Oriental studies, re sulting in numerous scientific publications. The journal Shìdnij svìt / Chervonyi Skhid played аn important role in the development of Ukrainian Orientalism. The VUNAS worked closely with the Ukrainian Eastern Chamber of Commerce, reflecting the practical orientation of oriental stu dies. Despite its dependence on all-Union orientalist centres and the growing influence of Mar xist-Leninist methodology, the VUNAS in a short period of time has managed to become an authoritative and sought-after scientific and expert centre at the republican level that collaborated with many educational and scientific institutions in the USSR, Europe, and Asia. Afghanistan was not a central focus of the VUNAS’s activities. Despite the obvious ideologi cal and opportunistic features, the professional and analytical publications of Ukrainian scholars, especially O. Gladstern and L. Velychko, retain historical and historiographical value. The solid factual basis, balanced evaluations, understanding of the historical conditions and peculiarities of Afghanistan’s development and its role in the history of the region and world geopolitics of the 19th and early 20th centuries matched the academic standards of both Soviet and global Orienta lism of the time. They demonstrated the high potential of Ukrainian Orientalism and Afghan stu dies, potential that was ultimately stifled by Kremlin repression. Most VUNAS scholars and staff, as well as the All-Ukrainian Academy of Sciences, were repressed on fabricated charges. Studying the Afghan-related legacy of VUNAS scholars may contribute to the establishing modern Ukrainian Afghan studies.Документ Радянська агресія в Афганістані (1979–1989 рр.) і американсько-пакистанські відносини(2022) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.(ua) У статті на підставі переважно американських і пакистанських документів і мемуарної літератури досліджено вплив агресії СРСР в Афганістані в 1979–1989 рр. на відносини між США і Пакистаном. Радянська інтервенція в Афганістан зумовила погіршення радянсько-американських відносин, згортання «розрядки» і загострення «холодної війни». Одним із проявів цього стала підтримка Сполученими Штатами афганської опозиції. США потребували союзників у цій політиці, одним з яких став Пакистан. Він був затиснутий між окупованим радянськими військами Афганістаном і недружньою Індією, тож потребував надійних союзників. До того ж у Пакистані розмістилися штаб-квартири афганських опозиційних партій, знайшли притулок майже 3 млн. біженців і були облаштовані табори підготовки моджахедів. США і Пакистан були зацікавлені у співпраці. Доведено зумовленість зміни формату американсько-пакистанських відносин громадянською війною в Афганістані та залученням у неї СРСР на боці правлячої Народно-Демократичної Партії Афганістану. З’ясовано, що відносини між США і Пакистаном у 1980-і рр. розвивались у двох напрямках: офіційному і прихованому. Під впливом афганської кризи США поступилися своїми принципами. Попри диктаторський режим і порушення умов ядерного нерозповсюдження США значно розширили військово-технічну й економічну допомогу Пакистану. Це значно посилило обороноздатність країни і посилило позиції режиму М. Зіяуль-Хака. Пакистан перетворився на одного з головних союзників США у регіоні загалом і в їх підтримці опозиції в афганській кризі зокрема. Важливою була таємна співпраця Центрального розвідувального управління США і пакистанської Міжвідомчої розвідки з фінансування і постачання військового майна афганським моджахедам, надання їм розвідувальних даних, сприяння у виготовленні та поширенні пропагандистських матеріалів тощо. Це мало помітний вплив на перебіг Афганської війни, значно посилило здатність моджахедів протистояти радянським військам і збільшило згубні наслідки афганської авантюри для СРСР. Після виведення радянських військ з Афганістану Пакистан втратив для США стратегічне значення, більшість програм американсько-пакистанського співробітництва були згорнуті.Документ Позиція радянського керівництва щодо «афганського питання» напередодні та після виведення радянських військ із Афганістану (1985–1991 рр.)(2021) Ковальков, Олександр Леонідович; Kovalkov, O. L.(ua) У статті на підставі різноманітних джерел та наукової літератури проаналізовано під-ходи радянського керівництва щодо політики СРСР в Афганістані в 1985–1991 рр. Доведено, що на їх вироблення впливали складна військово-політична ситуація в Афганістані й усві-домлення Москвою безперспективності військових засобів урегулювання конфлікту. Значний вплив мали також наростання кризових явищ в економіці та погіршення міжнародного ста-новища СРСР. Головною метою політики нового радянського керівництва в «афганському питанні» було проголошено виведення звідти радянських військ. З’ясовано, що в радянському керівництві існували різні підходи до афганської політики СРСР, які не завжди співпадали з офіційною позицією Москви. Це ускладнювало й затягувало врегулювання «афганської кризи», негативно впливало на внутрішню і зовнішню політику СРСР. Лише тверда позиція М.С. Гор-бачова та частини його оточення уможливила підписання Женевських угод та їх дотримання Радянським Союзом. Головним елементом їх реалізації стало своєчасне виведення радянських військ із Афганістану. З’ясовано, що для радянського керівництва виведення радянських військ із Афганістану розглядалося як важливий елемент реалізації «нового політичного мислення» та налаго-дження діалогу із західними країнами. Утім, це не означало відмови від усебічної підтримки Радянським Союзом афганського марксистського режиму М. Наджибулли. І перед, і після виведення своїх військ СРСР надавав значну політичну, фінансово-економічну та військово-технічну допомогу Афганістану і сприяв його реформуванню шляхом «соціалістичної орієн-тації». Це дало змогу афганському урядові впродовж двох років успішно протистояти опо-зиції в громадянській війні. Лише серпневий 1991 р. путч, криза і розпад Радянського Союзу змусили Москву відмовитися від підтримки режиму М. Наджибулли. Це й визначило його падіння у квітні 1992 р.