Наукові видання каф-ри історії України та всесвітньої історії
Постійне посилання зібранняhttps://dspace.cusu.edu.ua/handle/123456789/31
Переглянути
33 результатів
collection.search.results.head
Документ Висвітлення воєнних дій СРСР у Демократичній республіці Афганістан у радянській науковій, науково-популярній літературі та публіцистиці(2020) Ковальков, Олександр Леонідович(ua) У статті досліджено наукові, науково-популярні та публіцистичні праці, видані в СРСР у 1980 – 1991 рр. і які присвячені радянській агресії в Демократичній республіці Афганістан. Проаналізовано регуляторну базу, яка визначала зміст і характер інформації, що могла бути оприлюднена на сторінках радянських видань. Простежено еволюцію офіційної версії участі Радянського Союзу в афганській кризі та її відображення в науковій літературі та публіцистиці. Встановлено роль цензури та пропагандистську спрямованість більшості публікацій, виокремлено етапи, під час яких висвітлення афганських подій зазнавало змін.Документ Радянська інтервенція в Афганістан у документах адміністрації Дж. Картера(2020) Ковальков, Олександр Леонідович(en) The article is devoted to one of the United States Secretaries of State, Edward Stettinius, a political figure who is well known and ambiguous in American society and less well known in Ukraine. The author first reports on E. Stettinius' emergence as a financier and a person involved in American business, and emphasizes that the victories in the business have attracted the attention of political circles in Washington and the White House. It is stated that with the outbreak of World War II, the United States introduced a land-lease program, administered at the request of Washington by Edward Stettinius. Following his successful experience in conducting a land-lease, US President Franklin Roosevelt began to think of involving E. Stettinius in leadership positions at the State Department, which could not cope with his functions due to the challenges of wartime. In addition, F. Roosevelt's «personal diplomacy» and distrust of «foggy bottom» workers contributed to the decline in the authority and importance of the State Department in shaping the country's foreign policy. It was for this purpose - to streamline the activities of the State Department and to put things in order inside of the structure - F. Roosevelt appointed E. Stettinius to the post of Deputy Secretary of State, and after the next fourth victory in the presidential election, he replaced then Secretary of State Cordell Hull. It is emphasized that E. Stettinius «correctly» understood his place in the issues of forming the foreign policy of the country. He did not interfere with F. Roosevelt's «personal diplomacy», but at the same time he was always close and put his ideas into practice (as an example, the creation of the UN). And while the president was shaping the course of the country, he, E. Stettinius, was shaping the course for reorganizing the State Department.Документ Санкції США проти СРСР у зв’язку із радянською агресією в Афганістані (1980–1988)(2021) Ковальков, Олександр Леонідович(ua) Мета статті полягає у висвітленні санкцій, накладених на СРСР Сполученими Штатами Америки у зв’язку з агресією в Афганістані. В основі методології дослідження – методи контент-аналізу історичних джерел, проблемно-хронологічний, типологічний, порівняльний. Основні результати та висновки. Радянську інтервенцію в Афганістан у грудні 1979 р. засудили більшість країн світу. Особливо різкою була реакція на ті події з боку США, що призвели до загострення «холодної війни» та погіршення радянсько-американських відносин. Продовження політики санкцій, започаткованої президентом Дж. Картером у 1980 р., стало головним засобом тиску на СРСР адміністрацією Р. Рейгана. Простежено етапи запровадження торгових, економічних і науково-технологічних обмежень щодо СРСР та дискусії щодо них в американських політичних та ділових колах. Завдяки зусиллям американської дипломатії до санкцій приєдналися союзники США в Західній Європі, Канада, Австралія, Японія та інші країни. Встановлено, що основними напрямками санкцій було обмеження продажу СРСР обладнання для паливно-енергетичного комплексу, високотехнологічних продуктів та відмова у наданні «дешевих» позик. Наслідки санкцій посилилися через падіння цін на нафту в 1985 – 1986 рр., до яких, на думку автора, могли бути причетні США. Метою американської санкційної політики було змусити радянське керівництво здійснити внутрішні зміни та переглянути принципи зовнішньої політики, зокрема, в «афганському питанні». Американські санкції згубно позначилися на радянській економіці, поглибили кризу радянської системи та сприяли подальшому технологічному відставанню СРСР від розвинених країн. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше на підставі нових американських джерел розглянуто санкції проти СРСР, запроваджені Сполученими Штатами Америки у зв’язку з радянською агресією в Демократичній республіці Афганістан.Документ Підтримка афганського Руху Опору Адміністрацією Президента США Дж. Картера (1979–1980)(2020) Ковальков, Олександр Леонідович(en) The aim of the article is to investigate, on the basis of American sources, the forms and means of support provided by the United States of America (both unilateral and mediated by the Allies) to the Afghan Resistance Movement in 1978–1980, as well as the factors that influenced the nature of that support. At the core of the research methodology is the method of a content analysis of historical sources, problem-chronological, typological and comparative methods. Main results and conclusions. The US support for the Afghan opposition from 1978 to 1980 in the USSR was exaggerated and became only an excuse used to justify the Soviet intervention in the Democratic Republic of Afghanistan. From April 1978 to December 1979, Carter Administration limited itself to an information campaign and to providing non-military assistance to the Afghan insurgents. This support included medicines, food rations, communications equipment, etc. It was not until the early 1980s that the United States developed the «Hidden Action Program» with a budget of $ 30 million which provided the Mujahideen with Soviet-made small arms, anti-tank and anti-aircraft weapons. Pakistan, Saudi Arabia, China and Egypt had been involved in the implementation of the «Program». However, the volume of military assistance as well as the quality of the weapons could not significantly increase the Mujahideen’s combat capability. The military and technical superiority of the Soviet and Afghan troops remained significant. The US politicians, analysts as well as the Mujahideen field commanders noted insufficiency and lack and effectiveness of the US aid. However, the Carter Administration had managed to forge contacts with the Afghan opposition, to form a coalition of states around the «Hidden Action Program», to develop and test ways to acquire weapons and their delivery routes to Pakistan and beyond to Afghanistan. This experience would later be taken into account and used by the R. Reagan Administration. In addition, the US support had a positive effect on the moral and psychological state of the Afghan insurgents. Practical significance: the main conclusions and factual material can be used to study the «Afghan crisis» as part of the Cold War. Originality: US policy regarding the Afghan Resistance Movement is examined against the backdrop of deteriorating Soviet-American relations in connection with the Soviet intervention in Afghanistan. Scientific novelty. The ways and forms of the US support for the Afghan Resistance Movement at the initial stage of the «Afghan crisis» are specified for the first time. Type of article: descriptive.Документ Радянська військова присутність у Демократичній республіці Афганістан у квітні–грудні 1979 р.(2021) Ковальков, Олександр ЛеонідовичДокумент Радянське вторгнення до Афганістану і радянське суспільство(2017) Ковальков, Олександр ЛеонідовичДокумент Радянське вторгнення до Демократичної республіки Афганістан у грудні 1979 р.(2019) Ковальков, Олександр Леонідович(ua) У статті здійснено спробу корегування хронології подій грудня 1979 року, коли радянським партійним керівництвом було прийнято остаточне рішення про військове вторгнення до Демократичної республіки Афганістан. Наголошено, що загальноприйнята в історіографії теза про вирішальне значення ухваленого на засіданні Політбюро ЦК КПРС 12 грудня 1979 р. рішення потребує перегляду. Спираючись на розрізнені свідчення переважно зі спогадів учасників тих подій, доведено, що мобілізаційні заходи з підготовки контингенту вторгнення здійснювалися з кінця листопада – початку грудня 1979 року. Обґрунтовано припущення, що про вибір військового шляху розв’язання “афганської проблеми” свідчить заміна радянського посла в ДРА в кінці листопада 1979 року.Документ Ставлення афганських студентів в УРСР до радянської інтервенції в Афганістан та виведення радянських військ (1979–1989)(2020) Ковальков, Олександр Леонідович(ua) Розглянуто політичні настрої афганських студентів, які навчалися в УРСР, та їхнє ставлення до радянської ін- тервенції в Демократичній Республіці Афганістан (ДРА) та виведення радянських військ із цієї країни. Доведено, що навчання афганців в СРСР було одним із засобів радянської політики, спрямованої на форсовану соціалістичну модернізацію Афганістану. Визначено фактори, що зумовили різне ставлення афганців в УРСР до збройного втручання СРСР в афганську кризу в грудні 1979 р. і переважне засудження ними виведення радянських військ із Афганістану в лютому 1989 р.Документ Політика СРСР в Афганістані (1980–1989 рр.)(2021) Ковальков, Олександр Леонідович(en) The attempts to revise and clarify the prevailing approaches of defining the policy of the USSR in Afghanistan in 1979–1989 in Soviet and post-Soviet historiography have been made in the article. It has been grounded the incorrectness of using the concepts of “introduction of troops” and “military presence” in accordance to the Afghan policy of the USSR. It has been proved that in December 1979 there was a military intervention of the Soviet Union in Afghanistan, which had resulted in the violent replacement of the Afghan leadership and the beginning of the military occupation of the country. The forced socialist modernization of Afghanistan became the content of the Soviet policy. Unlike the rest of the Third World countries, where the USSR implemented such a policy within the framework of a policy of “socialist orientation”, in Afghanistan it was carried out by the presence of a 100 thousand Soviet military contingent. Soviet troops not only took upon themselves the main burden of military operations against the Afghan opposition in the civil war but they were also the only guarantor of keeping in power the unpopular among Afghans regime of the People’s Democratic Party of Afghanistan. The Afghan leadership was completely dependent on the USSR in interior and foreign policy. The main instrument of the socialist modernization of Afghanistan was the apparatus of military and civilian advisers, whose number in the mid-1980s reached almost 10 thousand persons. They assumed managerial functions in the center and in the regions, supervised the activities of the Afghan army, special services and law enforcement forces, determined all directions of interior and foreign policy. Through their efforts, the Soviet experience of party and state building, system of propaganda and ideology was transferred to Afghanistan. The same was the socio-economic policy, the consequence of which was the imposition of a planned economy on Afghanistan with the prevalence of the public sector. The DRA’s dependence on economic and financial assistance from the USSR increased during these years. Reorganized education system was an important mechanism for the socialist transformation of Afghanistan and the education of pro-Soviet youth. It focused on ideological education in the ideals of the “April revolution” and Marxist-Leninist doctrine. As a result, the military occupation of the country and the dictate of Soviet advisers determined the dependence and subordination of the Afghan political and state leadership. This strengthened the anti-government and anti-Soviet sentiments of Afghans, which was fully taken advantage of by the Afghan opposition and the countries that supported it.Документ Мікроісторія в системі «нової історичної науки»(2023) Ковальков, Олександр Леонідович