Особливості структури сучасного українського епістолярного тексту: підпис (на прикладі листів Григорія Білоуса)

Abstract

(uk) В Україні сьогодні є актуальним вивчення особливостей структури текстів листа на основі дискурсних підходів, оскільки лінгвістично україномовний лист з урахуванням того, хто писав, кому , як і в якій ситуації, практично не вивчено, а тому й добір мовних одиниць не проаналізовано. Частково студійовано, наприклад, тільки засоби вираження інтимізації в листах Павла Тичини до Лідії Попарук. Найчастіше дослідників-мовознавців цікавить структуралиста, а відтак описуються її складники (називають їхню кількість, описують їхні варіанти з підходів «за будовою» – поширені чи непоширені тощо), а не ситуативно зумовлені засоби мовного вираження певної інформації, як власне-комунікативної, так і супроводжувальної. Тобто робиться структурний аналіз тексту. Об'єктом аналізу стають найчастіше епістоли класиків української літератури, а тому ці тексти, природно, писалися в більш чи менш віддалені часові межі. Сучасний лист ще не став джерелом лінгвістичних висновків. У статті запропоновано аналіз текстів листів Григорія Білоуса найближчого до нас часу (злам тисячоліть) і тільки їхньої фінальної частини – підпису, як репрезентанта одразу двох мовних ліній – комунікативної (називає комунікатора-інформатора, тобто автора )і соціокультурної (виражає майстерність автора-письменника через посередництво слова виразити додаткові (фонові )художні значення.(en) Rather complete epistolary writings of many Ukrainian writers, scholars, art historians, politicians have been published today. Diaries of Oles Honchar, letters and diaries of Hryhori Tyutyunnyk, correspondence of Yuri Sheveliov with Oksana Zabuzhko, correspondence of Yur Mezhenko with Yaroslav Dashkevych and others were recently published. These and earlier collections became the source of scientific understanding of literary historians, source scholars, and linguists. Unfortunately there are few epistolary studies in the domestic linguostylistics. Almost all of them study peculiarities of a letter structure, and today it is quite fully described for business, and private epistolary. Identification of structure features, content and linguistic design of letters on the basis of discursive approaches is relevant, since a Ukrainian-language letter, taking into account who wrote, to whom, in what situation and how it is practically hasn’t been studied, and therefore the selection of linguistic units has not been analyzed . Only the means of expressing intimization in Pavlo Tychyna’s letters to Lydia Poparuk have been partially studied. Since most researchers are interested in a letter structure, and therefore its components (they are counted, their variants from the approaches "in structure” - extended and non-extended, etc.) are described, situationally determined means of linguistic expression of certain information, as actually communicative, and the accompanying, remain undescribed. In addition, the object of analysis is usually the epistles Ukrainian literature classics, and therefore these texts naturally were written in more or less distant time limits. The modern letter has not yet become the source of linguistic conclusions. Hryhori Bilous's letters of the nearest time (millennial breakthrough) are analysed in the article and only their final part of the letter - the signature, as the representative of two linguistic lines - communicative (called communicator-informer, that is, the author) and sociocultural (expresses the skill of the author-writer through the word mediation, express additional (background) values). Hryhori Bilous is a well-known Ukrainian writer whose lyrics include great prose texts (the novel "Rudoman"), and verse poems "Fire in the Stone”, "Thirst”, and children's verses.Moreover for many years he has been the head of the Cherkasy regional organization of National Writers' Union of Ukraine.