Переклад як дієва одиниця між літературних зв’язків

Abstract

(uk) Вивчення процесу взаємодії літератур споріднених і неспоріднених народів постає одним з найбільш плідних дослідницьких напрямків у сучасній філологічній науці. З ним органічно пов’язана проблематика засвоєння літературного досвіду крізь призму втілених у ньому концепцій взаємодії різних культурних явищ, тенденцій, закономірностей, традицій. Ідеться про національне, з одного боку, і глобальне значення цієї парадигми – з іншого, що визначає рівень необхідності природної рецепції художньої спадщини найбільш активних носіїв тієї чи іншої культури. За природних умов відбувається таке результативне сприйняття фактів та подій, коли процес рецепції містить орієнтацію на системну інтерпретацію, що є одним з максимально активних шляхів збагачення гуманістичного змісту кожної національної літератури. Цей напрямок є виявом не тільки інтенсивності чину, тобто дієвості, але й плодотворної її констатації – домінанти перекладу.

(en) Studying the process of links-formation between literatures of related and unrelated nations is one of the most rewarding research topics in contemporary philology. Organically adjacent to it are the problems of literature experience absorption through the prism of implemented concepts explaining the interrelations of various cultural phenomena, trends, regularities, and traditions. This paradigm involves both national categories and global meanings. On the other hand it confirms the necessity of natural reception of the artistic heritage of the most active representatives of any culture. Under natural conditions effective perception of facts and events take place when the process itself brings out some hints for systemic interpretation which is one of the most active ways to enrich humanistic content of every national literature. This approach is not only manifesting intensive character of order, i.e. effectiveness, but also some fruitful statement – dominants of translation.

(ru) Изучение процесса взаимодействия литератур родственных и неродственных народов становится одним из наиболее плодотворных исследовательских направлений в современной филологической науке. С ним органически связана проблематика усвоения литературного опыта сквозь призму воплощенных в нем концепций взаимодействия различных культурных явлений, тенденций, закономерностей, традиций. Речь идет о национальном, с одной стороны, и глобальном значении этой парадигмы – с другой, что определяет уровень необходимости естественной рецепции художественного наследия наиболее активных носителей той или иной культуры. При естественных условиях происходит такое результативное восприятие фактов и событий, когда процесс рецепции включает в себя ориентацию на системную интерпретацию, что является одним из максимально активных способов обогащения гуманистического содержания каждой национальной литературы. Это направление – проявление не только интенсивности чина, иными словами, действенности, но и плодотворной ее констатации – доминанты перевода.